Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 404/3429/15-ц

провадження № 61-9322св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави,

відповідачі: Кіровоградська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Голованя А. М., Фомічова С. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року виконуючий обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що пунктом 134 рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам м. Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 ) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з додатком 5.

Пунктом 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам м. Кіровограда для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ) згідно з додатком 27 (у кількості 62 особи).

До вказаних рішень внесено зміни рішенням Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність.

На підставі цих рішень ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 039219 на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:06:047:0113 та зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м. на АДРЕСА_1 районі автодрому) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради, у частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 суперечить нормам чинного на той час законодавства, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою втратило чинність, проект землеустрою щодо відведення у власність відповідачу земельної ділянки не розроблявся, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження відбувалося одним рішенням Кіровоградської міської ради.

Крім того, згідно з Генеральним планом м. Кіровограда спірні земельні ділянки на АДРЕСА_1 віднесено до території зелених насаджень загального користування, які відповідно до частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не можуть передаватись у приватну власність.

Ураховуючи викладене, виконуючий обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави просив суд визнати недійсним пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986, у частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійсним пункт 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 у частині внесення змін до пункту 37 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405; визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 039219, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів від 29 вересня 2009 року за № 010939001358; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1000 кв. м. шляхом складання акта приймання-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2016 року у складі судді Іванової Н. Ю. у задоволенні позову виконуючого обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що Кіровоградська міська рада Кіровоградської області не мала права передавати у приватну власність земельну ділянку, яка відноситься до земель рекраційного призначення, однак прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2016 року скасовано, позов виконуючого обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави задоволено.

Визнано недійсним пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради», у частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Визнано недійсним пункт 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради» в частині внесення змін до пункту 37 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 039219, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29 вересня 2009 року за № 010939001358.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1000 кв. м. з кадастровим номером 3510100000:06:047:0113, з нормативною грошовою оцінкою 205 114 грн 38 коп., шляхом складання акта приймання-передачі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що виконуючий обов`язки прокурора м. Кіровограда звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, оскільки під час прийняття рішення Кіровоградською міською радою від 22 квітня 2009 року № 1986 прокурор був на засіданні сесії міської ради. Проте сам по собі факт того, що представник прокуратури міста брав участь у роботі сесії, не означає, що прокурор надавав висновок з питання законності вказаного рішення, знав або міг знати про порушення інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року і залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Прокурору м. Кіровограда стало відомо про оскаржувані рішення міської ради в день їх прийняття, оскільки він брав участь у засіданні сесії міської ради, що підтверджується протоколом 12-ої сесії 5-го скликання Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 55. Отже, прокурор звернувся до суду після спливу строку позовної давності, клопотання про його поновлення не заявляв.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу керівник Кіровоградської місцевої прокуратури зазначив, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року і витребувано із Кіровського районного суду м. Кіровограда цивільну справу № 404/3429/15-ц.

У лютому 2018 року цивільну справу № 404/3429/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Рішенням Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам м. Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 ) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) згідно з додатком 5 (а.с. 8).

Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 12 грудня 2006 року № 180 «Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 28 листопада 2006 року № 4813-вих на рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» задоволено протест прокурора м. Кіровограда та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року.

Пунктом 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам м. Кіровограда для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 території автодрому) згідно з додатком 27 (у кількості 62 особи).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень міської ради» внесено зміни до пунктів 30, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 44, 48, 49, 53, 54, 55, 63 додатка № 5 рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 122 та викладено їх згідно з додатком 3. Крім того, пунктом 4 цього рішення внесено зміни до пунктів 9, 10, 26, 30, 31, 36, 37, 38, 48, 49, 50, 54, 56 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 та викладено ці пункти згідно з додатком 4. Зазначеним рішенням внесено зміни до переліку осіб, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до зазначених змін ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , затверджено проект землеустрою та передано їй у власність земельну ділянку площею 1000 кв. м., для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

08 жовтня 2009 року на підставі зазначених рішень ОСОБА_1 отримала акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 039219, з кадастровим номером 3510100000:06:047:0113, площею 1000 кв. м., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Щодо підставності позовних вимог

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 26 вересня 2006 року № 112, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Згідно абзацом другим частини сьомої цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із пунктом «б», «в» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі встановлення меж об`єктів землеустрою, надання земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з пунктом «д» частини другої статті 25 цього Закону віднесено до одного з видів документації із землеустрою. При цьому землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (пункт «а» частини першої статті 22 Закону).

За змістом пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення міської ради, до повноважень якої належить передача власність земельних ділянок.

Таким чином, рішення міської ради про надання згоди на розроблення проекту землеустрою є обов`язковою підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Поряд із цим рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин скасоване на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 12 грудня 2006 року № 180. Отже, рішенням Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 внесено зміни до рішення, що втратило чинність 12 грудня 2006 року, на підставі якого відповідач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність.

З огляду на втрату чинності рішення органу місцевого самоврядування, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою, відсутні правові підстави для його розроблення та затвердження, а також для передачі земельної ділянки у власність.

Крім того, встановлено, що до Комунального підприємства «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» не надходило замовлення на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки загальною, площею 1,4 га, на АДРЕСА_1 ), що відведені у власність ОСОБА_1 та іншим особам на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 (зі змінами, внесеними рішенням від 22 квітня 2009 року № 1986).

Уматеріалах справи наявна тільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_1 та іншим у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пояснювальної записки, яка міститься в матеріалах технічної документації із землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам - жителям м. Кіровограда розроблений Комунальним підприємством «Кіровоградський земельно-кадастровий центр», погоджений відповідними службами м. Кіровограда та отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 17 липня 2007 року в Кіровоградському головному обласному управлінні земельних ресурсів.

Тобто проект землеустрою розроблений після прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам м. Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 ) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком 5, та яке було скасовано рішенням Кіровоградської міської ради від 12 грудня 2006 року № 180 «Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 28 листопада 2006 року № 4813-вих на рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин».

Крім цього, у листі заступника начальника управління містобудування та архітектури - начальника відділу планування та містобудівного кадастру від 13 березня 2015 року, адресованому виконуючому обов`язки прокурора м. Кіровограда, зазначено, що відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2000 року № 627, спірна земельна ділянка відносяться до території зелених насаджень загального користування.

Віднесення спірної земельної ділянки до території зелених насаджень загального користування підтверджується викопіюванням із Генерального плану м. Кіровограда.

Таким чином, на час прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 22 квітня 2009 року № 1986 було визначено цільове призначення спірної земельної ділянки як землі зелених насаджень загального користування, визначеної містобудівною документацією - Генеральним планом м. Кіровограда, та ці дані повинні були бути враховані міською радою при прийнятті рішень у сфері землеустрою.

Пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (чинних на час прийняття оспорюваного рішення міської ради) передбачено, що зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

У листі заступника начальника управління - начальника відділу планування та містобудівного кадастру від 13 березня 2015 року зазначено, що згідно з планом зонування м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456, територія, на якій розміщена земельна ділянка, що надана ОСОБА_1 , відноситься до рекреаційної зони активного відпочинку.

За змістом статей 38 39 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).

Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 14 травня 2014 року (провадження № 6-35цс15), від 13 листопада 2013 року (провадження № 6-123цс13), від 08 квітня 2015 року (провадження № 6-32цс15).

Зміни до Генерального плану м. Кіровограда щодо земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 (район автодрому) у встановленому законом порядку не вносились.

Листом виконуючого обов`язки начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області від 26 березня 2015 року, адресованим виконуючому обов`язки прокурора м. Кіровограда, повідомлено, що відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2000 року № 627, земельні ділянки, передані у власність громадян на підставі рішень Кіровоградської міської ради, в тому числі і від 22 квітня 2009 року № 1986, знаходяться на територіях зелених насаджень загального користування, про що свідчить інформація Кіровоградської міської ради та викопіювання з Генерального плану м. Кіровограда, що є порушенням вимог частини четвертої статті 83 ЗК України в частині заборони передачі у приватну власність земель загального користування.

Таким чином Кіровоградська міська рада не мала права передавати спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .

Щодо застосування строку позовної давності

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з цим позовом до суду 23 березня 2015 року.

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності, надавши витяг з протоколу засідання Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року№ 55 (а.с. 39 - 41).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що пред`являючи позов, виконуючий обов`язки прокурора м. Кіровограда посилався на те, що про порушення законності при передачі спірних земельних ділянок у власність стало відомо за результатами перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Кіровоградській міській раді, проведеної на підставі опрацювання публікацій засобів масової інформації, які надійшли з Прокуратури Кіровоградської області у січні 2015 року. Тому позовну заяву про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку прокурор подав 23 березня 2015 року і вважав, що строк звернення до суду не пропущено.

Заперечуючи проти таких доводів прокурора, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час прийняття рішення Кіровоградською міською радою від 22 квітня 2009 року № 1986 прокурор був на засіданні сесії міської ради, а тому саме з цього часу починався перебіг строку позовної давності.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконував відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне право регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризики спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виконуючому обов`язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Аналогічного висновку при розгляді касаційної скарги заступника прокурора Кіровоградської області на рішення судів попередніх інстанцій про визнання недійсним пункту 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 404/3432/15-ц (провадження № 61-25192св18).

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із прокуратури м. Кіровограда на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 338 грн 69 коп.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року скасувати, рішення Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з прокуратури м. Кіровограда на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн 69 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк