№ 404/5798/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 404/5798/15-ц

провадження № 61-14346св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року у складі судді Галагана О. В. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 231/2007/Ж, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % на рік та з кінцевим терміном їх повернення до 23 січня 2032 року.

Додатковою угодою від 24 листопада 2008 року сторонами встановлено процентну ставку у розмірі 16,5 % річних.

Умовами договору передбачено, що погашення коштів повинно здійснюватися відповідно до графіка шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунку позичальника, який позичальник зобов`язався поповнювати щомісячно у сумі не меншій чергового погашення за графіком.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення коштів передбачено штраф у сумі 20 % від суми неповерненого кредиту та/або несплачених відсотків.

Протягом 2015 року ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим допустила прострочення заборгованості.

23 липня 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» направило відповідачу вимогу про повернення коштів.

Станом на 06 серпня 2015 року розмір заборгованості відповідачки становить 492 647,20 грн, з яких 21 455,73 доларів США - борг за кредитом, 1 601,92 доларів США - відсотки, 75,76 грн - комісія, 7 940,63 грн - штраф за пропуск платежів.

З огляду на викладене та з урахуванням права вимагати дострокового повернення позики ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 492 647,20 грн у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість у розмірі 484 707,17 грн, з яких: 21 455,73 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 601,92 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 75,76 грн - комісія за обслуговування кредиту. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу у розмірі 7 940,03 грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредитної заборгованості. Розрахунком банку доведено, що порушення умов кредитного договору відповідачем тривало значний проміжок часу, до ліквідації філіалу банку у м. Кіровоград, а тому відповідно до вимог статті 1050 ЦК України банк має право вимагати дострокове повернення кредиту, інших платежів, визначених умовами договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 21 455,73 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 1 601,92 доларів США, комісія за обслуговування кредиту - 75,76 грн, а всього - 484 707,17 грн.

Вимоги про стягнення штрафу за пропуск платежів у розмірі 7 940,03 грн суд вважав необґрунтованими, встановивши, що про наявність чинного валютного рахунку відповідачка дізналася у вересні 2015 року. Суд витребовував інформацію у позивача про дату закриття філії банку у м. Кіровограді, проте така інформація позивачем суду надана не була. Таким чином, доводи відповідачки про те, що з березня 2015 року вона була позбавлена можливості сплачувати чергові платежі на виконання умов кредитного договору у м. Кіровограді, позивачем не спростовані. Крім того, на вимогу суду позивач не надав інформацію про розрахунок пені, що унеможливлює визначення її розміру за період у межах позовних вимог, тобто з 25 грудня 2014 року. Таким чином, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року змінено в частині визначення загальної суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 456 301,22 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що починаючи з 2015 року умови кредитного договору позичальником виконувалися неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, а тому порушене право ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» підлягає захисту. Суд встановив, що з 12 березня 2015 року Кіровоградське відділення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» припинило свою роботу і докази того, що ОСОБА_1 отримала в межах строку нарахування боргу згідно з вимогами позовної заяви новий поточний рахунок, на який вона могла вносити платежі на погашення боргу, відсутні, необхідні реквізити були повідомлені їй лише у вересні 2015 року.

Таким чином, задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості станом на 06 серпня 2015 року в загальній сумі 484 707,17 грн, суд першої інстанції не врахував те, що за період з 12 березня по 06 серпня 2015 року мало місце прострочення кредитора, оскільки банк у цей період не вчинив дій щодо повідомлення ОСОБА_1 належним чином про новий поточний рахунок.

Отже, з урахуванням вимог частини четвертої статті 613 ЦК України за період з 12 березня по 06 серпня 2015 року не підлягають стягненню нараховані банком проценти у розмірі 1 317,53 доларів США.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення штрафу у сумі 7 940,03 грн є недоведеними, оскільки банк не надав суду належного розрахунку цього штрафу навіть після витребування судом цього розрахунку.

До того ж суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не спростував доводів відповідача, що з березня 2015 року вона не мала можливості сплачувати чергові платежі з вини банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Зазначена інформація разом з відомостями про припинення роботи Кіровоградського відділення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з 12 березня 2015 року є публічною та розміщена у відкритому доступі, зокрема на офіційному вебсайті банку та у його відділеннях. Враховуючи положення статей 525 526 627 629 ЦК України, сам факт введення тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не є підставою для звільнення відповідачки від виконання зобов`язань з погашення кредитної заборгованості.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2017 році, ОСОБА_1 заперечувала проти доводів ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та вважала їх необґрунтованими. Зазначала, що належним чином виконувала зобов`язання до моменту початку процедури ліквідації банку, після чого Кіровоградська філія ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не приймала платежів за кредитним договором. Офіційної інформації про ліквідацію банку та вимоги про погашення кредиту їй не надходило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року, витребувано з Кіровського районного суду м. Кіровограда цивільну справу

№ 404/5798/15-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року цивільну справу № 404/5798/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

24 вересня 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 231/2007/Ж, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 25 000 доларів США зі сплатою 13 % річних та зі строком повернення до 23 січня 2032 року.

Згідно з пунктом 2.5.1 кредитного договору позичальник зобов`язалася щомісячно поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових або безготівкових коштів у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів, встановлених графіком платежів.

Відповідно до пункту 4.5 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення платежів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 % неповернутих платежів.

24 листопада 2008 року додатковою угодою сторонами встановлена процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.

23 липня 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» направило відповідачу вимогу про повернення коштів.

Згідно з розрахунком ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 06 серпня 2015 року становить 492 647,20 грн, з яких: 21 455,73 доларів США - борг за кредитом, 1 601,92 доларів США - відсотки, 75,76 грн - комісія, 7 940,63 грн - штраф за пропуск платежів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За змістом статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 231/2007/Ж, однак належним чином не виконувала зобов`язання з погашення кредиту та сплати відсотків за їх користування.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що з 12 березня по 06 серпня 2015 року мало місце прострочення кредитора, оскільки банк у цей період не вчинив дій щодо повідомлення ОСОБА_1 належним чином про новий поточний рахунок, у зв`язку з чим боржник не могла вносити платежі на поточний рахунок.

Таким чином, нараховані банком проценти у розмірі 1 317,53 доларів США за період з 12 березня до 06 серпня 2015 року не підлягають стягненню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Факт отримання грошових коштів підтверджується укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 кредитним договором та не заперечується відповідачкою. Також у судовому засіданні у суді першої інстанції відповідачка пояснила суду, що перестала виконувати зобов`язання з погашення кредитної заборгованості починаючи з 2009 року.

За змістом статей 525 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження

№ 61-3384св18).

Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі.

Після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації сплату заборгованості необхідно здійснювати на накопичувальний рахунок, що відкривається у Національному банку України. Відомості про ліквідацію банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на сайті неплатоспроможного банку та на вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості.

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так пунктом 10 частини першої статті 48 цього Закону України передбачено, що Фонд повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Також банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (далі - Положення).

Абзацом третім підпункту 2.17 пункту 2 розділу V Положення (в редакції, чинній на момент виведення банку з ринку) Фонд та/або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень, крім повноважень, покладених на неї безпосередньо Законом) вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку та вчиняє інші дії згідно з цим Положенням.

Фактично створення накопичувального рахунку передбачено для забезпечення здійснення взаєморозрахунків, у тому числі і за кредитними зобов`язаннями.

Підпунктом 3.2 пункту 3 розділу V Положення встановлено, що з метою забезпечення процедури ліквідації Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті, а також у банківських металах (за необхідності) в НБУ.

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації, а також повернення ініціатору переказу коштів відповідно до законодавства про переказ коштів і покупцю активу(ів) майна банку у випадках, визначених цим Положенням (підпункт 3.4 пункту 3 розділу V Положення).

Доводи відповідачки про блокування рахунку є необґрунтованими, належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки нею не виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що вказувало б на можливість закриття особового рахунку.

Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження відсутності у неї можливості сплатити заборгованість у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок неплатоспроможного банку через установи інших банків, а також шляхом внесення готівки у касу діючого (працюючого) відділення неплатоспроможного банку або іншого його відділення.

Також матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачка здійснювала дії щодо отримання інформації у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб про можливість погашення кредитної заборгованості.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не повідомило її про зміну платіжних реквізитів до вересня 2015 року, спростовується наявними у справі листами банку від 24 липня 2015 року № 32/3-21090, від 03 вересня 2015 року (№ 04-28458, 04-28461), адресованими відповідачці, у яких, зокрема, зазначено реквізити банку.

При цьому колегія суддів враховує, що із запитом щодо реквізитів ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 24 червня 2015 року, тоді як припинила виконувати зобов`язання за кредитним договором з 2009 року, а тимчасову адміністрацію в банку введено з 12 березня 2015 року.

На офіційному вебпорталі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб міститься інформація про зміну реквізитів для погашення заборгованості за кредитами та іншими зобов`язаннями перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» лише з 14 грудня 2015 року (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/29-vab-bank/3042-zmineno-rekvizyty-pat-vieibi-bank).

Таким чином, висновок апеляційного суду про прострочення кредитором зобов`язань за кредитним договором та відсутність у зв`язку з цим у боржника заборгованості за відсотками за період з 12 березня до 06 серпня 2015 року, є помилковим.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 484 707,17 грн.

Також суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем на вимогу суду не було надано деталізований розрахунок штрафу як складової частини кредитної заборгованості, відмінний від того, який було долучено до матеріалів позовної заяви, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 940,03 грн не підлягають задоволенню.

З урахуванням принципу змагальності сторін (статті 10 60 ЦПК України 2004 року), який передбачає доведення сторонами у справі обставин на підтвердження своїх доводів та заперечень, та з огляду на неможливість суду касаційної інстанції самостійно перевірити обґрунтованість зазначеної банком у позові суми штрафу відповідно до наданого розрахунку, колегія суддів вважає, що підстави для його стягнення у заявленому розмірі відсутні.

Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено, то з ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року скасувати. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн 80 коп., сплачений за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк