№ 404/7539/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 404/7539/19

провадження № 61-16455 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - міська рада м. Кропивницького;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 ;

треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницького Кіровоградської області, управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу міської ради м. Кропивницького на постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року міська рада м. Кропивницького звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницького Кіровоградської області (далі - КЕВ м. Кропивницького), управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницький Кіровоградської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2000 року квартирно-експлуатаційною частиною Кіровоградського району ОСОБА_1 було видано ордер № 23 на заняття житлової площі, а саме: кімнати АДРЕСА_1 .

Вказувала, що зазначений гуртожиток відносився до житлового фонду військового містечка № 81 Кіровоградського гарнізону та в подальшому був переданий до комунальної власності територіальної громади на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28 лютого 2002 року № 198. Гуртожитку надано статус житлового будинку зі збереженням кімнат гуртожитку на 55 місць на першому поверсі.

Зазначала, що у кімнаті АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_3 та онук ОСОБА_2 . Відповідачі не проживають у спірному житловому приміщенні більше шести місяців, що підтверджується актами комісій, складеними 21 серпня 2018 року, 10 вересня 2018 року, 17 грудня 2018 року, 01 березня 2019 року та 20 травня 2019 року.

Посилаючись на те, що з серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не користуються вказаним житлом за призначенням, фактично в ньому не проживають та не повідомляють про поважність причин їх відсутності, не здійснюють утримання кімнати в належному стані та інших обов`язків наймачів, позивач просив суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року позов міської ради м. Кропивницького задоволено.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житлом, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі тривалий час у спірному житловому приміщенні не проживали, що підтверджується актами обстеження. Поважних причин, передбачених статтею 71 ЖК Українською РСР, за наявності яких житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутніми наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, не встановлено. Відповідачі без поважних причин не проживають в спірній кімнаті більше шести місяців - з 21 серпня 2018 року, а тому підлягають визнанню такими, що втратили право користування спірною кімнатою у гуртожитку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову міської ради м. Кропивницького.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні обумовлено декількома чинниками, які свідчать про поважність причини їх відсутності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2018 року періодично була відсутня у займаному нею та її сім`єю приміщенні у зв`язку з перебуванням її у відрядженнях у м. Києві, по закінченню яких вона поверталася до спірного житлового приміщення у м. Кропивницький. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, довідкою від 03 лютого 2020 року № 02/20, виданою товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Мед Проект» (далі - ТОВ «Київ Мед Проект»), відповідно до якої ОСОБА_1 з 02 травня 2018 року працює за сумісництвом провідним інженером з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «Київ Мед Проект», та копіями посадочних документів від 01 жовтня 2018 року, 23 листопада 2018 року, 15 січня 2019 року, 02 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 , які підтверджують переїзди відповідача із м. Києва до м. Кропивницького.

Судом враховано, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 з 14 лютого 2006 року зареєстровано за адресою спірного житла - у кімнаті АДРЕСА_1 . При цьому з 01 вересня 2018 року ОСОБА_2 навчається у Технічному ліцеї м. Києва, що підтверджується довідкою від 03 лютого 2020 року № 52.

Також судом встановлено, що 30 серпня 2018 року відбувся прорив каналізації в підвальному приміщенні, що знаходиться під кімнатою АДРЕСА_1 . Внаслідок аварії відбулося залиття кімнати стічними водами, у зв`язку з чим кімната потребувала ремонту. ОСОБА_1 здійснила ремонт каналізаційних труб та розпочала процедуру відключення від централізованого опалення та встановлення побутового електричного опалення. Відповідний дозвіл відповідач отримала 13 вересня 2019 року, а 17 жовтня 2019 року кімнату АДРЕСА_1 було відключено від централізованого опалення та встановлено побутове електричного обладнання, що підтверджується відповідними актами.

Таким чином, відповідачами доведено поважність відсутності в місці постійного проживання, а також не втрачений інтерес до житла. Відповідач здійснювала ремонт у спірному приміщенні, систематично проводить оплату комунальних послуг та боргу по квартирній платі по АДРЕСА_1 не має. У спірній кімнаті знаходяться особисті речі відповідачів.

Об`єктивних, належних і достатніх доказів, які б доводили факт відсутності відповідачів понад шестимісячний строк, встановлений статтею 71 ЖК Української РСР, у житловому приміщенні без поважних причин стороною позивача не надано. Акти комісії такими доказами не являються, оскільки не містять конкретного часу їх складання (робочий чи позаробочий час).

Апеляційним судом враховано, що іншим майном (житлом) відповідачі не забезпечені, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2019 року, у яких відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3 .

Тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року міська рада м. Кропивницького подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 404/7539/19 із Кіровського районного суду м. Кіровограда.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суду не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які б окремо та/або в сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 була відсутня у спірному житловому приміщенні з поважних причин, пов`язаних з її відрядженнями, після яких поверталась до спірного житла. Також суду не надано належних доказів, які б підтверджували факт прориву каналізації 30 серпня 2018 року у підвальному приміщенні, що знаходиться під кімнатою АДРЕСА_1 , внаслідок якого спірна кімната згідно санітарних норм не могла використовуватися для проживання ОСОБА_1 та її сім`ї та потребувала ремонту.

Звертав увагу на те, що надані відповідачем докази не підтверджують вказані обставини та не спростовують доводи позивала, викладені у позові. Довідка про відсутність заборгованості за комунальні послуги за адерсою спірного житлового приміщення не свідчить про систематичність сплати відповідачем таких послуг, відповідачем не доведено необхідність проведення ремонту.

Натомість акти комісії, складені 21 серпня 2018 року, 10 вересня 2018 року, 17 грудня 2018 року, 01 березня 2019 року та 20 травня 2019 року безперечно доводять, що ОСОБА_1 та її онук ОСОБА_2 з серпня 2018 року не проживають у кімнаті АДРЕСА_1 , що є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 23 листопада 2000 року квартирно-експлуатаційною частиною Кіровоградського району ОСОБА_1 видано ордер № 23 від 20 липня 2000 року на заняття житлової площі - кімнати АДРЕСА_1 (а. с. 38, т. 1).

Вказаний гуртожиток належав до житлового фонду військового містечка № 81 Кіровоградського гарнізону.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28 лютого 2002 року № 198 гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку зі збереженням гуртожитку на 55 місць на першому поверсі (а. с. 11, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 08 листопада 2006 року № 1425 прийнято безкоштовно до комунальної власності територіальної громади м. Кіровограда житловий фонд військового містечка № 81, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , з гуртожитком на 55 місць, з передачею його на баланс комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству № 7 (а. с. 14, т. 1).

Рішенням Кіровоградської міської ради дев`ятої сесії сьомого скликання від 27 червня 2017 року № 997 надано в тимчасове користування квартирно-експлуатаційному відділу м. Кропивницького на безоплатній основі гуртожиток, площею 667,1 кв. м, по АДРЕСА_1 для розміщення військовослужбовців Кіровоградського гарнізону строком на 35 місяців з моменту підписання договору (а. с. 27, т. 1).

12 липня 2017 року між Управлінням комунальної власності Кіровоградської міської ради та квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницького укладено договір користування гуртожитком № 1/17, відповідно до якого у тимчасове користування квартирно-експлуатаційному відділу м. Кропивницького на безоплатній основі передано гуртожиток, площею 667,1 кв. м, по АДРЕСА_1 для тимчасового забезпечення житлом військовослужбовців Кіровоградського гарнізону, строком на 35 місяців з моменту підписання договору (а. с. 28-29, т. 1).

Таким чином, відповідачі проживали в житловому приміщенні АДРЕСА_1 , статус якого при видачі ордера, їх вселенні і до цього часу визначений як кімната у гуртожитку.

За інформацією, наданою відділом реєстрації місця проживання особи міської ради м. Кропивницького від 24 вересня 2019 року № 4527, станом на 23 вересня 2019 року по АДРЕСА_1 зареєстровані: з 21 грудня 1994 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 14 лютого 2006 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Додатково зазначено, що з 25 вересня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знята з місця реєстрації за вказаною адресою (а. с. 45, т. 1).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію, виданої комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 3» 13 травня 2019 року № 287, у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 зареєстровані та мешкають двоє осіб: ОСОБА_1 з 1994 року та ОСОБА_2 з 2006 року (а. с. 39, т. 1).

Комісією у складі завідуючої гуртожитком КЕВ м. Кропивницького Мінченко Л. М. , чергової Якоревої С. М. та інспектора КЕВ Вовк Ю. В., складено акти від 21 серпня 2018 року, від 10 вересня 2018 року, від 17 грудня 2018 року, від 01 березня 2019 року, від 20 травня 2019 року про те, що з серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (неповнолітній) не проживають у житловому приміщені, розташованому по АДРЕСА_1 (а. с. 40-44, т. 1).

При цьому в акті від 13 грудня 2019 року № 2359, складеному тим самим складом комісії, що і попередні акти, зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у спірному житловому приміщенні з 20 травня 2019 року по час складання акту (а. с. 161, т. 1).

Згідно акту обстеження умов проживання від 16 квітня 2020 року, складеного працівниками Управління з питань захисту дітей міської ради м. Кропивницького ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зі слів коменданта гуртожитку ОСОБА_5 дитина ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не проживає та ніколи не проживала, квартира тривалий час зачинена і в ній ніхто не проживає (а. с. 192-193, т. 1).

Згідно довідки від 03 лютого 2020 року № 02/20, виданою ТОВ «Київ Мед Проект», з 02 травня 2018 року ОСОБА_1 працює за сумісництвом провідним інженером з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «Київ Мед Проект» (а. с. 95, т. 1).

У матеріалах справи наявні копії посадочних документів від 01 жовтня 2018 року, від 23 листопада 2018 року, 15 січня 2019 року, 02 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 , які підтверджують переїзди відповідача із м. Києва до м. Кропивницького (а. с. 82, 83, 84, 85, т. 1).

Згідно довідки від 03 лютого 2020 року № 52, ОСОБА_2 з 01 вересня 2018 року навчається у Технічному ліцеї м. Києва (а. с. 110, т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 11 грудня 2019 року, в даних реєстрах відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3 (а. с. 158-160, т. 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 серпня 2018 року відбувся прорив каналізації в підвальному приміщенні, що знаходиться під кімнатою АДРЕСА_1 . За наслідком аварії відбулося залиття кімнати стічними водами і тривалий час зберігався характерний запах. Кімната потребувала об`ємного ремонту, оскільки пошкодилося покриття підлоги у кухні, коридорі та туалеті, ці об`єкти потребували відновлення. ОСОБА_1 здійснила ремонт каналізаційних труб та розпочала процедуру відключення від централізованого опалення та встановлення побутового електричного опалення.

26 серпня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до центру надання адміністративних послуг, що підтверджується талоном № 7820 від 26 серпня 2018 року (а. с. 87, т. 1).

Згідно витягу із протоколу (дозволу) засідання міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 13 вересня 2019 року, ОСОБА_1 дозволено влаштувати індивідуальне (автономне) опалення у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 89, т. 1).

Актом про прийняття закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_1 від 17 жовтня 2019 року підтверджується встановлення побутового електричного обладнання за вказаною адресою, а також підтверджено, що замовником вказаних послуг у ТОВ «Тепло-Плюс» є ОСОБА_1 (а. с. 88, т. 1).

25 жовтня 2019 року КП «Теплоенергетик» у присутності власника (наймача, орендаря) квартири ОСОБА_1 було складено акт обстеження централізованої системи опалення в квартирі багатоквартирного житлового будинку об`єкта по АДРЕСА_1 (а. с. 88 зворотна сторона, т. 1).

ОСОБА_1 систематично проводить оплату комунальних послуг за адресою спірного житлового приміщення. Відповідно довідки КП ЖЕО № 3 від 23 січня 2020 року заборгованості по квартирній платі по АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2020 року немає (а. с. 81, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга міської ради м. Кропивницького задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання відповідачів такими, що в силу положень статей 71 72 ЖК Української РСР втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Апеляційним судом встановлено, що непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні обумовлено декількома чинниками, які свідчать про поважність причини їх відсутності. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1 періодично перебуває у відрядженнях у м. Києві, по закінченню яких поверталася до спірного житлового приміщення у м. Кропивницький. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, довідкою від 03 лютого 2020 року № 02/20, виданою ТОВ «Київ Мед Проект», відповідно до якої ОСОБА_1 з 02 травня 2018 року працює за сумісництвом провідним інженером з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «Київ Мед Проект», та копіями посадочних документів від 01 жовтня 2018 року, 23 листопада 2018 року, 15 січня 2019 року, 02 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 , які підтверджують переїзди відповідача із м. Києва до м. Кропивницького Кіровоградської області.

Також апеляційним судом встановлено та підтверджено належними доказами, що неповнолітній онук ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який з 2006 року зареєстрований за адресою спірного житла - у кімнаті АДРЕСА_1 , з 01 вересня 2018 року навчається у Технічному ліцеї м. Києва, що підтверджується довідкою від 03 лютого 2020 року № 52.

Іншою підставою тимчасового непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні, встановленою судом апеляційної інстанції, є прорив каналізації в підвальному приміщенні, що знаходиться під кімнатою АДРЕСА_1 , внаслідок якого відбулося залиття кімнати стічними водами, у зв`язку з чим кімната потребувала ремонту. Вказані обставини позивачем не спростовано належними доказами.

Відповідачем доведено та підтверджено належними та допустимими доказами, яким апеляційний суд надав правову оцінку, здійснення нею ремонту у спірному приміщенні, відключення від централізованого опалення та встановлення у подальшому побутового електричного опалення.

Отже, вказані дії відповідачів свідчать про інтерес до спірного житла, а тимчасова їх відсутність в місці постійного проживання пов`язана з поважними причинами. ОСОБА_1 систематично проводить оплату комунальних послуг та заборгованості по квартирній платі по АДРЕСА_1 не має. У спірній кімнаті знаходяться особисті речі відповідачів.

Апеляційним судом оцінено акти від 21 серпня 2018 року, від 10 вересня 2018 року, від 17 грудня 2018 року, від 01 березня 2019 року, від 20 травня 2019 року, складенні на підтвердження непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні у сукупності із іншими доказами у справі, які не містять конкретного часу їх складання (робочий чи позаробочий час), а отже достеменно не свідчать про безперервну відсутність відповідачів за адресою спірного житлового приміщення з серпня 2018 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що іншого житла відповідачі не мають, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2019 року, у яких відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу міської ради м. Кропивницького залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович