Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 404/8076/17

провадження № 61-1002св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Нікітіна Оксана Вікторівна, на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року у складі судді Іванової Н. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро)).

Скаргу мотивовано тим, що 13 березня 2018 року набрало законної сили рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року, ухвалене у цивільній справі № 404/8076/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.

Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 (дочки), яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, з 14 грудня 2017 року і до 30 червня 2020 року, за умови продовження навчання ОСОБА_1 , але не більше, ніж до досягнення нею 23 років. 02 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Фортечного ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області з письмовою заявою про примусове виконання рішення.

Матеріали виконавчого провадження від 02 січня 2019 року № 57993344 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 перебували на виконанні у Фортечному ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, правонаступником якого з 01 січня 2020 року є Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро)

27 серпня 2020 року державним виконавцем Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Лубенцем Д. В. була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження № 57993344.

30 вересня 2020 року державним виконавцем Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Житньою В. А. була прийнята постанова про скасування процесуального документа, на підставі якої було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27 серпня 2020 року з огляду на те, що рішення підлягає виконанню до виповнення стягувачу 23 років. Ця постанова не оскаржувалася сторонами виконавчого провадження, а тому набрала законної сили.

ОСОБА_1 звернулася до керівника Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) із заявою від 12 жовтня 2020 року, у якій просила долучити до матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання: копію договору, копію квитанції, довідку № 20/86 від 29 вересня 2020 року.

За змістом рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року у цивільній справі № 404/8076/17 сплата боржником аліментів на її користь після 30 червня 2020 року має здійснюватися за умови продовження нею навчання, але не більше,ніж до досягнення 23 років.

Згідно з довідкою від 29 вересня 2020 року № 20/86, виданою Академією адвокатури України, ОСОБА_1 є студенткою спеціальності «Міжнародне право» ступеня «магістр» першого курсу денної форми навчання Академії адвокатури України, закінчує навчання 30 червня 2022 року. Стипендію не отримує.

Вважає, що нею було дотримано умову для продовження одержання від боржника аліментів з 30 червня 2020 року до 30 червня 2022 року.

04 травня 2021 року заявник одержала засобами поштового зв`язку постанову державного виконавця від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 57993344. Вважає її незаконною.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити пропущений нею з поважних причин строк для подання цієї скарги;

- визнати неправомірною, незаконною та скасувати постанову державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Житньої В. А. від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 57993344;

- зобов`язати державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Житню В. А. або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення та поновити її порушені права шляхом відновлення виконавчого провадження № 57993344, поновлення чинності арешту майна боржника та вжиття інших заходів примусового виконання рішення суду;

- зобов`язати Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) повідомити суд і його ( ОСОБА_1 ) про виконання ухвали, поставленої за результатами розгляду цієї скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали, у місячний строк з дня надходження до суду постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження;

- пред`явити до виконання виконавчий лист з примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 404/8076/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною постанову державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Житньої В. А. від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 57993344. Скасовано постанову державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Житньої В. А. від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 57993344. Зобов`язано начальника Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) відновити виконавче провадження № 57993344. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року не виконано, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню, а начальник виконавчої служби повинен здійснити дії щодо примусового виконання за вказаним виконавчим листом, відновити виконавче провадження та усунути порушення прав заявника.

Суди також вважали, що інші вимоги скарги задоволенню не підлягають, оскільки поновлення чинності арешту майна боржника та вжиття інших заходів примусового виконання рішення суду та пред`явлення у місячний строк з дня надходження до суду постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, до виконання виконавчого листа з примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 404/8076/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,- ОСОБА_3 , про стягнення аліментів, не входить до повноважень суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Нікітіна О. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року в частині задоволення скарги та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року, встановлений до 30 червня 2020 року. Тому оскаржувана постанова державного виконавця від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження є правомірною, оскільки між сторонами припинилися правовідносини, визначені у рішенні суду від 06 лютого 2018 року, яке стало підставою для стягнення періодичних платежів - аліментів у зв`язку з відсутністю заборгованості за такими платежами. Питання про продовження навчання в іншому навчальному закладі цим рішенням не вирішувалось.

ОСОБА_2 вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, мало б бути звернення до суду з новим позовом про стягнення аліментів після 30 червня 2020 року.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро), не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2022 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Флоренко О. Ю., зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки судові рішення попередніх інстанцій ухвалені відповідно до вимог закону. При цьому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 усі судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 понесе та очікує понести у зв`язку із розглядом касаційної скарги, складає 10 000,00 грн.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2022 року, в.о. начальника Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Чубара Л. також просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначила, що 29 грудня 2021 року в Автоматизованій системі виконавчого провадження скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2021 року та 05 січня 2022 року, винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 57993344. Вказана постанова не оскаржена сторонами виконавчого провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Нікітіна О. В., на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2022 року заявником, у встановлений судом строк, недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Нікітіна О. В., на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року і витребувано із Кіровського районного суду м. Кіровограда цивільну справу № 404/8076/17.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів (а. с. 51-52).

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, з 14 грудня 2017 року і до 30 червня 2020 року, за умови продовження навчання ОСОБА_1 , але не більше, ніж досягнення нею 23 років. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат по справі.

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.

03 січня 2019 року державним виконавцем Фортечного ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, правонаступником якого 01 січня 2020 року є Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро), відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа та вчинено низку виконавчих дій.

27 серпня 2020 року у зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення державним виконавцем Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

30 вересня 2020 року постанову від 27 серпня 2020 року було скасовано постановою державного виконавця у зв`язку з тим, що рішення підлягає виконанню до виповнення стягувачем 23 років.

Постановою державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) Житньої В. А. від 30 березня 2021 року виконавче провадження № 57993344 було закінчено відповідно до пункту 7 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 5). Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено те, що рішенням суду від 15 лютого 2021 року роз`яснено хід виконання рішення про стягнення аліментів, оскільки рішення є незрозумілим в частині закінчення стягнення аліментів. Судом зазначено про виконання рішення до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2020 року.

Відповідно до довідки, виданої Академією адвокатури України від 28 травня 2021 року, ОСОБА_1 є студенткою першого курсу (денна форма навчання, спеціальність - міжнародне право, для здобуття ступеня «магістр», договір про навчання від 28 серпня 2020 року), навчалась в ТОВ «Академія адвокатури України» в 2020 році протягом наступних місяців: з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року (4 календарні місяці, 4 навчальні місяці), що складаються з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових та канікулярних днів. За період з 28 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року за навчання було сплачено загальну суму 11 500 грн, 28 серпня 2020 року - 11 500 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок (а. с. 50).

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із заявою про роз`яснення рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду відмовлено (а. с. 53).

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2021 року ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року відмовлено (а. с. 54-56).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року в частині задоволення скарги та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, просила визнати неправомірною постанову державного виконавця від 30 березня 2021 року, оскільки, відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», були відсутні підстави закінчення виконавчого провадження № 57993344.

За змістом положень пункту 7 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 205/1302/16, аліменти судом стягуються на утримання повнолітньої дитини саме на час навчання, тривалість якого може змінюватись та буде контролюватись в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини є преклюзивним. Відтак відсутність у довідці про навчання інформації про дату закінчення навчання та не зазначення у рішенні суду кінцевої дати закінчення навчання, а також періоду канікул не позбавляє права повнолітніх дітей, які продовжують навчання, на отримання аліментів, а документи про закінчення чи відновлення навчання стягував має подати державному чи приватному виконавцю, який має закінчити виконавче провадження лише з дати припинення навчання.

З матеріалів справи вбачається, що після 30 червня 2020 року ОСОБА_1 продовжує навчання. Так, відповідно до довідки від 28 травня 2021 року, виданої Академією адвокатури України, ОСОБА_1 є студенткою першого курсу (денна форма навчання, спеціальність міжнародне право, для здобуття ступеня «магістр», договір про навчання від 28 серпня 2020 року) навчалась у ТОВ «Академія адвокатури України» в 2020 році протягом наступних місяців: з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року (4 календарні місяці, 4 навчальні місці), що складаються з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових та канікулярних днів. За період з 28 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року за навчання було сплачено загальну суму 11 500,00 грн, 28 серпня 2020 року - 11 500,00 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок (а. с. 50).

За відсутності фактичного виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом відсутні підстави вважати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 404/8076/17 такою, що винесена державним виконавцем 30 березня 2021 року відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з обставин, встановлених на підставі поданих сторонами доказів, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірною постанови державного виконавця від 30 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 57993344.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2021 року в Автоматизованій системі виконавчого провадження скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2021 року та 05 січня 2022 року державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 57993344. Вказана постанова не оскаржена сторонами виконавчого провадження.

Аргументи касаційної скарги зводяться до особистого тлумачення заявником законодавства України, що стосується суті скарги на дії державного виконавця, та вказують про небажання заявника виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, з формальних міркувань.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Також колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Флоренко О. Ю., про стягнення на її користь судових витрат у розмірі 10 000,00 грн, пов`язаних з розглядом цієї касаційної скарги, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що адвокат Флоренко О. Ю. надав до суду першої інстанції документи, які підтверджують його повноваження, як представника ОСОБА_1 . Разом з тим, усупереч частині восьмій статті 141 ЦПК України, ОСОБА_1 не подала доказів на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має намір сплатити у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, лише зазначила про орієнтовний розмір таких витрат.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з розглядом касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Нікітіна Оксана Вікторівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк