Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 404/8569/19

провадження № 61-13561ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новомиргородська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 квітня 2021 року у складі судді Кулінки Л.Д.та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі суддів: Чельник О.І., Дьомич Л.М. Карпенка О.Л.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новомиргородської міської ради про визнання бездіяльності Відділу освіти, молоді та спорту Новомиргородської районної державної адміністрації, яка полягає у непроведенні конкурсу на посаду директора навчально-виховного об`єднання «Новомиргородська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 - дошкільний навчальний заклад» Новомиргородської районної ради Кіровоградської області протиправною та зобов`язання провести конкурс на зазначену посаду.

В обґрунтування позову зазначив, що у грудні 2017 року відповідачем укладено контракт із ОСОБА_2 та видано наказ від 01 грудня

2017 року №368-к про призначення її на посаду директора навчально-виховного об`єднання «Новомиргородська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 - дошкільний навчальний заклад» Новомиргородської районної ради Кіровоградської області з 05 грудня 2027 року строком на два роки. Оскільки контракт з вказаною особою у відповідача закінчувався 04 грудня 2019 року позивач звернувся до Відділу освіти, молоді та спорту Новомиргородської районної державної адміністрації з запитом про прийняття участі у конкурсі на зазначену посаду. Проте відповідач листом від 30 листопада 2019 року № 01-28/590/1 повідомив позивача, що конкурс на вказану посаду проводитись не буде, оскільки посада не є вакантною. Вважає відмову від проведення конкурсу незаконною та такою, що суперечить вимогам статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту».

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від

22 липня 2021 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Судові рішення мотивована тим, що заявлені позовні вимоги спрямовані на здійснення публічно-владних управлінських функцій, оскільки предметом спору у цій справі є зобов`язання провести конкурс, за наслідком проведення якого повинно бути прийнято рішення конкурсної комісії, яке є обов`язковим для органу місцевого самоврядування та має вплив на багатьох осіб - членів відповідної територіальної громади, у спільній власності якої перебуває комунальний заклад, а не подальші можливі трудові відносини позивача, тому такий спір повинен бути вирішений за правилами адміністративного судочинства. Суди встановили, що трудовий договір між сторонами не укладався, тому зробили висновок про належність спору до адміністративної юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту позовних вимог як таких, що спрямовані на здійснення публічно-владних управлінських функцій.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки відповідач у спірних правовідносинах здійснює господарську компетенція засновника навчального закладу загальної середньої освіти, а не діє як суб`єкт владних повноважень. Позивач

є претендентом за зазначену посаду та захищає своє право на працю внаслідок порушення відповідачем порядку прийому на роботу. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року № 569/5553/17 (провадження №14-480цс18).

У вересні та жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви Новомиргородської міської ради та ОСОБА_2 на касаційну скаргу,

в яких зазначено, що оскаржені рішення є законними, а тому підстав для їх скасування немає. На підтвердження того, що такий спір має розглядатись

в порядку адміністративного судочинства, посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17(провадження № 14-79цс20). Крім того, ОСОБА_1 погодився з тим, що його вимоги слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки 10 серпня 2022 року з таким самим позовом звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду, яким 16 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 340/4741/21.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження, в якій зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої стаття 19КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі

№ 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зароблено висновки, що «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору

в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 309/2111/18 за позовом ОСОБА_3 до виборчої комісії Закарпатського базового державного медичного коледжу, організаційного комітету з проведення виборів директора Закарпатського базового державного медичного коледжу, департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання виборів незаконними та скасування їх результатів (провадження № 61-21835св19) зазначено, що «питання призначення на посаду керівника є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту

9 частини першої статті 19 КАС. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки предметом спору в цій справі

є визнання виборів директора Закарпатського базового державного медичного коледжу незаконними та скасування їх результатів, визначених

у протоколі № 4 засідання виборчої комісії із виборів директора коледжу, яке є обов`язковим для органу місцевого самоврядування і має вплив на багатьох осіб - членів відповідної територіальної громади, у спільній власності якої перебуває такий навчальний заклад, а не подальші трудові відносини призначеного керівника навчального закладу, то такий спір повинен бути вирішений за правилами адміністративного судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зроблено висновок, що «з обставин вказаної справи вбачається, що трудовий договір (контракт) між сторонами укладено не було, адміністративно-правового акту щодо призначення позивачки на посаду директора ДП «НДП «Докучаєвське», як переможниці конкурсу, як підстави виникнення трудових правовідносин, Мінагрополітики не виносилося. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як у даному випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, та органом державної влади - Мінагрополітики, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення. […] Тобто спори з приводу зайняття посади керівника державного підприємства, до видання адміністративно-правового акту щодо призначення на посаду, у разі, якщо призначення на таку посаду за законодавством здійснюється міністерством, іншим органом виконавчої влади, не є такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Із урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У справі, що переглядається, суди встановили, що трудовий договір (контракт) між сторонами укладено не було, адміністративно-правового акту щодо призначення позивача на посаду директора навчально-виховного об`єднання «Новомиргородська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 - дошкільний навчальний заклад» Новомиргородської районної ради Кіровоградської області відповідачем не виносилося, тобто сторони не перебували у трудових відносинах.

Предметом спору у цій справі є зобов`язання провести конкурс, за наслідком проведення якого повинно бути прийнято рішення конкурсної комісії, яке

є обов`язковим для органу місцевого самоврядування та має вплив на багатьох осіб - членів відповідної територіальної громади, у спільній власності якої перебуває комунальний заклад.

За таких обставин, з урахуванням характеру правовідносин, що виникли між сторонами, змісту прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, суди зробили правильний висновок, що цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що позивач захищає своє право на працю внаслідок порушення відповідачем порядку прийому на роботу з посиланням на висновок, викладений

в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року

№ 569/5553/17 (провадження №14-480цс18), оскільки вказаний висновок зроблений судом касаційної інстанції у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук