№ 404/9215/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 404/9215/19

провадження № 61-4042 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідач - ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

треті особи: відділ реєстрації місця проживання особи департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року у складі судді Іванової Н. Ю.та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: відділ реєстрації місця проживання особи департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що вона зареєстрована та проживає у квартирі

АДРЕСА_1 . Разом з нею

у вказаній квартирі зареєстровані та проживають її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2016 році без її відома та згоди у квартирі зареєструвалася її сестра -

ОСОБА_2 .

Підставою для реєстрації у спірній квартирі ОСОБА_2 було її подання

до суду позову, у тому числі до ОСОБА_2 , про скасування приватизації вищевказаної квартири, оскільки таку приватизацію здійснено без неї та її дітей.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року

у справі № 404/123/17 відмовлено у задоволенні її позову, яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , комунального підприємства «Правник», Новенської селищної ради м. Кропивницького, комунального підприємства «Комунальник-96» Управління житлового комунального підприємства виконавчого комітету Новенської селищної ради, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького, про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника органу приватизації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі

№ 404/123/17 її апеляційну скаргу задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року скасовано, її позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження органу приватизації - Новенської селищної ради в м. Кіровограді від 27 лютого 2007 року № 1696

про передачу у спільну часткову власність квартири

АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру

АДРЕСА_1 , виданого 21 серпня 2006 року комунальним підприємством «Правник» на ім`я ОСОБА_2

та ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме вищевказану квартиру, зареєстровану за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , номер витягу 13861203 від 13 березня 2007 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 жовтня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію права власності було внесено запис про скасування державної реєстрації прав власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом від 30 жовтня 2019 року

№ 186882842 та від 30 жовтня 2019 року № 186884181.

Судом при розгляді справи № 404/123/17 було встановлено, що протягом тривалого часу ОСОБА_2 у квартирі не проживає.

Згідно з актом обстеження квартири, складеним у присутності депутата селищної ради та трьох свідків, її сестра, ОСОБА_2 , станом на 2016 рік не проживає

у квартирі 7 років. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеного представником Служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 13 грудня 2016 року, у квартирі постійно проживали вона та її діти. Відповідно до акту про проживання/не проживання від 23 лютого 2018 року, складеного за участю трьох сусідів, встановлено, що з листопада 2009 року

ОСОБА_2 у квартирі не проживає, її речі у квартирі відсутні. Той факт, що протягом тривалого часу відповідач не проживає у квартирі підтверджується й актом про не проживання, складений за участі трьох сусідів у 2019 році.

У відповідачки наявне інше житло, а саме ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 3/50 частки домоволодіння

АДРЕСА_2 , де вона і проживає.

Позивач вважала, що ОСОБА_2 втратила право користування спірною квартирою у зв`язку з тривалою, майже 10 років, відсутністю за місцем реєстрації, а сама реєстрація її у квартирі є незаконною.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - квартирою

АДРЕСА_1 .

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що її та ОСОБА_1 мати - ОСОБА_3 , як наймач квартири

АДРЕСА_1 , звернулася до органу приватизації з відповідною заявою про приватизацію цієї квартири. Вказана заява також біла підписана нею, як членом сім`ї наймача. Вона та мати набули право власності на спірну квартири, яке у подальшому у судовому порядку було визнано незаконним постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі № 404/123/17.

Вона позбавлена можливості користуватися спірною квартирою

АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 створила неможливі умови для проживання у цій квартирі.

Таким чином, її права підлягають захисту шляхом усунення перешкод

у користуванні спірною квартирою.

З врахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд усунути їй перешкоди

у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 , шляхом вселення її до вказаної квартири. Також просила зобов`язати

ОСОБА_1 надати ключі від вхідних дверей до зазначеної квартири.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 рокузустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з позовом

ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 надати ключі від вхідних дверей до квартири

АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 без поважних причин не проживала у спірній квартирі більше шести місяців та посилалася на відповідні акти і показання свідків. Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані ОСОБА_1 докази не підтверджують вищевказаних обставин, тому не врахував їх. ОСОБА_2 зазначила, що не втратила інтерес до квартири, має бажання в ній проживати, однак через здійснення зі сторони ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 позбавлена такої можливості.

Районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки позивачем та її представником не доведений факт відсутності відповідача

понад 6 місяців без поважних причин.

Щодо вирішення зустрічного позову. На підставі рішення виконавчого комітету Кіровської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 281

матері ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було видано ордер на житлове приміщення № 465 для сім`ї з чотирьох осіб на право зайняття житлового приміщення, жилою площею 38,05 кв. м, яке складається з трьох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1 .

У вказаному ордері також зазначено склад сім`ї наймача, а саме її дочки: ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_2 , маючи право на проживання у житловому приміщенні, так само як і особи, зазначені у вищевказаному ордері, у зв`язку зі вчиненням ОСОБА_1 перешкод, позбавлена можливості вільного доступу до житла

та проживання в ньому. Такі обставини підтвердила ОСОБА_1 , яка пояснила, що не пускає до квартири свою сестру, оскільки у них наявний конфлікт, а у квартирі проживають вона, її дочка та син. Зазначені обставини також підтверджуються показаннями свідків.

Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 набула рівних із ОСОБА_1 прав користування спірною квартирою та не втратила таке право у встановленому законом порядку, а ОСОБА_1 створюються перешкоди у користуванні квартирою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, оскільки ОСОБА_1 не доведено факт відсутності ОСОБА_2 понад 6 місяців без поважних причин.

Спірній квартирі повернуто статус державного житлового фонду після визнання недійсним та скасування постановою Кропивницького апеляційного суду

від 16 липня 2019 року у справі № 404/123/17 свідоцтва про право власності на житло від 21 серпня 2006 року, виданого на ім`я

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за останніми.

Подання до суду ОСОБА_1 позову відбулося 23 грудня 2019 року, тобто до спливу визначеного законом шестимісячного строку, відтак задоволенню позов згідно з положеннями статей 71 72 ЖК України, не підлягає.

Позивача вказувала про те, що ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі до розгляду судом справи № 404/123/17, проте до ухвалення постанови апеляційним судом у справі № 404/123/17 квартира перебувала у власності ОСОБА_2 , тому на неї поширювалися вимоги статті 319 321 ЦК України, що також свідчить про поважність її відсутності у такому житлі.

ОСОБА_2 , маючи право на проживання у житловому приміщенні, так само як ОСОБА_1 , проте у зв`язку зі вчиненням останньою перешкод у користуванні квартирою була позбавлена можливості вільного доступу до житла та проживання у ньому. ОСОБА_1 при розгляді справи пояснила, що не пускає до квартири свою сестру, оскільки між ними існує конфлікт, у квартирі проживає її сім`я.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо усунення їй перешкод у користуванні спірним нерухомим майном. ОСОБА_2 в апеляційному суді вказувала про те, що у неї відсутнє інше житло для проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 404/9215/19

з Кіровського районного суду м. Кіровограда. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 незаконно зареєструвалася у спірній квартирі після подання ОСОБА_1 до суду відповідного позову про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника органу приватизації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації.

Під час розгляду судами усіх інстанції справи № 404/123/17 ОСОБА_2 не з`являлася у спірній квартирі, не зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати їй доступ до квартири, не цікавилася станом квартири, не сплачувала комунальні послуги. При розгляді справи №404/123/17 було встановлено, що

ОСОБА_2 протягом тривалого часу у спірній квартирі не проживає. Такі обставини підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, у тому числі, показаннями свідків.

ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 , вони не проживали разом, не вели спільного господарства, у 2009 році відповідачка після одруження проживає в іншому житловому приміщенні. Вона їй перешкод не чинила.

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2024 року представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_2 на законних підставах набула права користування спірною квартирою, як член сім`ї наймача. ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_1 незаконно чинить їй перешкоди у праві розпорядження цим житловим приміщенням.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровської ради народних депутатів від 16 червня 1988 року № 281 ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) було видано ордер на житлове приміщення № 465 для сім`ї з чотирьох осіб на право зайняття житлового приміщення, жилою площею 38,05 кв. м, яке складається з трьох кімнат у ізольованій квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . В ордері зазначено склад сім`ї наймача, а саме дочки наймача: ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 20 жовтня 2019 року № 437 виконавчого комітету Новенської селищної ради м. Кропивницький ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована у с Новому у

АДРЕСА_3 . Сім`я складається з 4 чоловік:

ОСОБА_15 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 - сестра, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 22, т. 1).

Згідно з актом, складеного 23 лютого 2018 року та засвідченого начальником комунального підприємства «Новеньке», ОСОБА_16 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_17 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_18 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , склали цей акт про те, що на момент його складання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вищевказаною адресою, у цій квартирі постійно відсутня та не проживає з листопада 2009 року. ЇЇ особисті речей, у тому числі одяг, меблі та інші предмети у квартирі відсутні (а.с. 20, т. 1).

Відповідно до акту про непроживання у квартирі від 01 листопада 2019 року, складеного ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 і засвідченого головою Новенської селищної ради м. Кропивницького, ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Крім неї у квартирі постійно проживають її дочка - ОСОБА_5 та син -

ОСОБА_6 . До 2015 року у квартирі також проживала мати

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . З 2015 року ОСОБА_3 у будинку не бачили. Участі в утриманні під`їзду вона не приймає (прибирання, ремонт, тощо).

У квартирі, де мешкає ОСОБА_1 , речей її мами не побачили. Діти

ОСОБА_1 також підтвердили, що баба до них не приходить і з ними не спілкується. До 2010 року у квартирі також проживала ОСОБА_2 , яка є сестрою ОСОБА_1 . У 2009 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб, змінила прізвище та виїхала з квартири. З 2010 року вони жодного разу ОСОБА_2 у будинку не бачили. У квартирі її речей немає. Діти

ОСОБА_1 також підтвердили, що тітка до них не навідується, з дітьми не спілкується (а.с. 21, т. 1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року

у справі № 404/123/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , комунального підприємства «Правник», Новенської селищної ради м. Кропивницького, комунального підприємства «Комунальник-96» Управління житлового комунального підприємства виконкому Новенської селищної ради, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького, про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника органу приватизації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі

№ 404/123/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року скасовано, її позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження органу приватизації - Новенської селищної ради в м. Кіровограді від 27 лютого 2007 року № 1696 про передачу у спільну часткову власність квартири

АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру

АДРЕСА_1 , виданого 21 серпня 2006 року комунальним підприємством «Правник» на ім`я ОСОБА_2

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін (провадження

№ 61-15549 св 19).

Відповідно до акту від 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 30 січня 2020 року о 17 год 30 хв прийшли у квартиру

АДРЕСА_1 для врегулювання житлового конфлікту, який виражається у тому, що ОСОБА_1 не пускає сестру - ОСОБА_2 до спірної квартирі. ОСОБА_1 , яка перебувала у спірній квартирі в ультимативній формі заявила, що ОСОБА_2 не має права проживати у цьому житловому приміщенні, оскільки приватизація квартири була визнана незаконною у судовому порядку. ОСОБА_1 відмовилась надавати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 ЖК Україниніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження

№ 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, не цікавиться житлом,

не приймає участь в його утриманні, тому наявні підстави для визнання її такою, що втратили право користування житловим приміщенням.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_2 на законних підставах набула права користування спірною квартирою, як член сім`ї наймача, тобто її

та ОСОБА_1 матері - ОСОБА_3 .

Отже, суди вірно встановили, що ОСОБА_2 має право на проживання у квартирі, проте у зв`язку зі вчиненням ОСОБА_1 перешкод, позбавлена можливості вільного доступу до житла та проживання в ньому. Вказані обставини також підтвердила ОСОБА_1 , яка пояснила, що не допускає до квартири свою сестру, оскільки у них наявний конфлікт, а у квартирі проживають вона

та її дочка і син.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те,

що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, тому відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 8 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria).

У рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom).

Таким чином, суди, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , дійшли вірного висновку про наявність правових підстави для захисту її порушених прав на житло шляхом зобов`язання ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 набула рівних із ОСОБА_1 прав користування спірною квартирою і не втратила такі права у встановленому законом порядку, разом з тим, ОСОБА_1 створюються перешкоди у користуванні квартирою.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 незаконно зареєструвалася у спірній квартирі після подання ОСОБА_1 до суду відповідного позову про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника органу приватизації, визнання протиправним і скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації, на увагу не заслуговують, оскільки судами встановлено факт законності набуття ОСОБА_2 права користування спірної квартирою, що підтверджується, у тому числі ордером на житлове приміщення № 465 для сім`ї з чотирьох осіб на право зайняття

спірної квартири, виданим на ім`я матері ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому зазначено склад сім`ї наймача, а саме її дочки: ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник