Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 405/1018/17

провадження № 61-42046св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Cімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року у складі суддів: Черненко В. В., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним договір про фінансовий лізинг № 00005823, укладений ним 08 жовтня 2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна»); стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» суму авансового платежу у розмірі 35 087,00 дол. США, частину викупної вартості об`єкту лізингу у розмірі 32 500,01 дол. США, а також вартість доукомплектування автомобіля у розмірі 9 397,76 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами зазначеного договору відповідач зобов`язувався придбати автомобіль Audi A5 Sportback 1.8 TFSI, номер шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а він - прийняти об`єкт лізингу і сплачувати лізингові платежі згідно із графіком; вартість об`єкта лізингу становила 53 980 дол. США, з яких: авансовий платіж у розмірі 35 087 дол. США, лізинговий платіж у розмірі 679,21 дол. США, адміністративний платіж у розмірі 809,70 дол. США; строк лізингу - 60 місяців. 03 серпня 2015 року сторони уклали додаткову угоду № 1/1 до договору про фінансовий лізинг, якою було змінено строк лізингу до 84 місяців, розмір лізингових платежів - 495,10 дол. США. На момент укладення договору про фінансовий лізинг ТОВ «Порше Лізинг Україна» не мало ліцензії для здійснення діяльності з надання будь-яких послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір не було нотаріально посвідчено. Умови пункту 4.5 договору про фінансовий лізинг щодо ризиків лізингоодержувача суперечать частині першій статті 808 ЦК України; пункт 6.4.2 договору передбачає змінну процентну ставку у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США та EURIBOR для євро, що не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії договору, крім того, договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ставку LIBOR для доларів США на певний період, не зазначено максимальний розмір збільшення процентної ставки. Умови договору щодо обчислення лізингових платежів із застосування обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ «КІБ Креді Агріколь» позбавляють можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті відповідно до умов договору та статті 533 ЦК України; підпунктом 8.2.3 пункту 8.2 договору про фінансовий лізинг передбачено односторонню відповідальність лізинодержувача на майбутнє, покладає на нього додаткові непередбачувані витрати, зазначені умови є несправедливими з огляду на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважав, що такі умови договору є підставою для визнання договору про фінансовий лізинг недійсним, оскільки обмежують його права як споживача послуг, звужують обов`язки лізингодавця та виключає відповідальність останнього за невиконання чи неналежне обов`язків щодо передачі об`єкта лізингу та належної якості автомобіля.

Короткий зміст зустрічної позовної заяви

У липні 2017 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 у порядку реституції за недійсним правочином 788 330,65 грн.

Позовна заява мотивована тим, що для повернення сторін договору про фінансовий лізинг у первісний стан ОСОБА_1 має відшкодувати ТОВ «Порше Лізинг Україна» втрату вартості автомобіля Audi A5 Sportback 1.8 TFSI, номер шасі № НОМЕР_1 у зв`язку з його експлуатацією як різницю між вартістю нового автомобіля та його ринкову вартість станом на червень 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року у складі судді Шевченко І. М. позов ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним договір про фінансовий лізинг № 00005823, укладений 08 жовтня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 щодо автомобіля марки Audi A5 Sportback 1.8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; стягнено з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу за договором про фінансовий лізинг від 08 жовтня 2012 року № 00005823 у розмірі 35 087,00 дол. США, частину викупної вартості об`єкту лізингу у розмірі 32 500,01 дол. США, а також вартість його доукомплектування у розмірі 9 397,76 грн; стягнено з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь держави судові витрати у розмірі 28 100,00 грн; у зустрічному позові ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про фінансовий лізинг не відповідає закону, оскільки його не було нотаріально посвідчено, крім того договір містить несправедливі умови, які обмежують права споживача та виключають відповідальність лізингодавця. На час розгляду справи об`єкт лізингу було повернуто лізингодавцю; підстави для стягнення вартості (різниці) автомобіля за цінами, які існували на момент такого відшкодування, відсутні, оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» не надало доказів пошкодження об`єкту лізингу чи втрати автомобілем товарної вартості.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» подало апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення; у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Лізинг Україна»відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, проте він пропустив строк звернення до суду із цим позовом, не надав заяви про поновлення строку позовної давності, не навів поважні причини пропуску такого строку; під час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Порше Лізинг Україна» у запереченнях на позов заявило про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» ухвалені у справі судові рішення не оскаржено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Ленінського районного суду м. Кіровограда; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не отримував заперечення на позов, у якому ТОВ «Порше Лізинг Україна» заявило про застосування позовної давності, тому об`єктивно був позбавлений можливості довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права раніше. Пред`явлення ТОВ «Порше Лізинг Україна» зустрічного позову та заявлення про застосування строків позовної давності є взаємовиключними обставинами, стягнення на користь лізингодавця коштів як наслідок недійсності правочину та відмова у задоволенні первісного позову виключається. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення закону про позовну давність, не врахував, що він довідався про порушення свого права наприкінці літа 2016 року, та як споживач фінансових послуг не є фахівцем з лізингу немає спеціальних знань про властивість та характеристики послуги. Також зазначає, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» пропустило строк апеляційного оскарження та суд апеляційної інстанції не мав підстав поновлювати цей строк та переглядати справу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у вересні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року без змін, мотивуючи це тим, що відповідно до норм ЦПК України у редакції, чинній на момент подання заперечень, ТОВ «Порше Лізинг Україна» не було зобов`язано направляти іншим учасникам справи копії заяви про застосування строку позовної давності; ОСОБА_1 не скористався своїм правом ознайомитися з матеріалами справи; подання зустрічного позову не виключає можливість застосування строків позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 жовтня 2012 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) уклали договір про фінансовий лізинг № 00005823, відповідно до умов якого лізингодавець передав лізингоодержувачу автомобіль марки Audi A5 Sportback 1.8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (об`єкт лізингу); передача автомобіля підтверджується актом прийому-передачі.

Цим договором встановлено вартість об`єкта лізингу у розмірі 53 980,00 дол. США, усі платежі за договором сплачуються в гривні: авансовий платіж у еквіваленті 35 087,00 дол. США, обсяг фінансування у еквіваленті 18 893,00 дол. США, лізинговий платіж у еквіваленті 679,31 дол. США, та адміністративний платіж у еквіваленті 809,70 дол. США, строк лізингу - 60 місяців.

Додатковою угодою від 03 серпня 2015 року до договору фінансового лізингу від 08 жовтня 2012 року № 00005823 сторони погодили зміну строку дії лізингу до 84 місяців, встановлено лізинговий платіж у еквіваленті 495,10 дол. США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права уразі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на частину другу статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність за вимогами про визнання правочину недійсним спливла на час звернення до суду з цим позовом.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його за неправильно застосування норм матеріального права.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

У цій справі ОСОБА_1 заявляв вимоги щодо визнання недійсним договору про фінансовий лізинг від 08 жовтня 2012 року № 00005823.

Зазначений договір є нікчемним, оскільки його сторони не додержалися вимог статей 799 та 806 ЦК України про нотаріальне посвідчення такого договору.

Визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемний правочин є таким у силу закону.

Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), у якій Суд дійшов висновку, зокрема про те, що визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

З огляду на статтю 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

У такому разі, суди попередніх інстанцій мали відмовити у позові ОСОБА_1 у частині визнання недійсним нікчемним правочину з підстави його необґрунтованості.

Разом з тим, відмовляючи у застосуванні реституції до нікчемного договору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг від 08 жовтня 2012 року № 00005823.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки потреби у визнанні нікчемного правочину недійсним немає і наведене не унеможливлює застосування реституції без такого визнання.

У абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, для застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю переданий за договором об`єкт лізингу, яким він користуються.

ОСОБА_1 користувався предметом лізингу, який належить ТОВ «Порше Лізинг Україна».

30 травня 2017 року об`єкт лізингу повернуто ТОВ «Порше Лізинг Україна».

З огляду на статтю 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що відлік перебігу позовної давності починається не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У цій справі суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи, не з`ясував, коли у ОСОБА_1 виникло право на повернення сплачених ним сум за нікчемним правочином у порядку двосторонньої реституції, а відтак, дійшов передчасного висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» проти повернення автомобіля не заперечувало, його право на утримання коштів за нікчемним правочином припинилося з моменту повернення автомобіля лізингодавцю.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску ТОВ «Порше Лізинг Україна» строку на апеляційного оскарження, є неприйнятними, оскільки вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції відповідно до статті 354 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За статтею 400 ЦПК України 2017 року суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановити зазначені обставини та усунути допущені судом недоліки розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України 2017 року підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України 2017 року підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг - скасувати, ухвали у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року у частині відмови у стягненні з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за нікчемним правочином,- скасувати, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 409 411 412 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг - скасувати, ухвали у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2018 року у частині відмови у стягненні з товариства з обмеженою діяльністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за нікчемним правочином - скасувати, передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик