№ 405/12227/13 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 405/12227/13

провадження № 61-770св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

відповідач за первісним та зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року у складі

Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

Чельник О. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 15 жовтня 2007 року між ним та

ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 281/2007/Ж, відповідно до умов якого останньому надано кредит на придбання нерухомого майна у розмірі

50 000,00 доларів США, зі сплатою 13,00 % річних, строком до 15 жовтня

2032 року. Сторони також дійшли згоди про сплату щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 75,75 грн, що становить 0,03 % від суми кредиту.

Повернення кредиту забезпечено договором поруки від 15 жовтня 2007 року, укладеним між ним та ОСОБА_2 , за яким остання зобов`язалася солідарно відповідати перед банком за повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

26 листопада 2008 року банк і позичальник уклали додаткову угоду до кредитного договору, згідно з умовами якої розмір відсоткової ставки збільшено до 16,50 % річних.

Позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим

20 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_1 направлений лист-вимога про дострокове виконання кредитних зобов`язань, а саме стягнення заборгованості у розмірі 767 357,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, комісія - 4 620,75 грн і штраф - 55 455,11 грн.

Посилаючись на те, що вказана вимога залишилася невиконаною, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 про визнання договору поруки та зобов`язання за цим договором припиненими.

26 листопада 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про збільшення плати за користування кредитом з 13,00 % річних до 16,50 % річних, а також про встановлення плати за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 75,75 грн.

Посилаючись на те, що вона не надавала згоди на збільшення відсоткової ставки, що потягло за собою збільшення відповідальності її як поручителя, просила зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у розмірі

767 357,81 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, наявності непогашеної заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів. Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що пунктом 3.4 договору поруки передбачено, що поручитель погоджується з тим, що при внесенні будь-яких змін у кредитний договір/договір кредитної лінії, в тому числі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулась новація зобов`язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір поруки і на поручителя і не є підставою для припинення поруки.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором, стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у сумі

723 919,75 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано виключив із нарахованої банком суми штраф у розмірі 43 244,22 грн на підставі заявленої позичальником заяви про застосування наслідків спливу позовної давності та з урахуванням встановлення штучного збільшення банком бази нарахування штрафу у квітні 2013 року. Однак, стягнувши заявлену суму в іншій частині, апеляційний суд не здійснив перевірку правильності проведених у цій частині розрахунків та встановив періоду нарахування боргу.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

723 919,75 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, яка подана до ухвалення рішення місцевим судом, однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, які викладені у запереченнях на позовну заяву та письмових дебатах, викладених до ухвалення судом першої інстанції рішення.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість у сумі 710 949,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом -

382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, штраф за несвоєчасне повернення кредиту - 3 470,56 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що в матеріалах справи міститься графік погашення заборгованості до кредитного договору №281/2007/Ж, яким визначено порядок сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Докази того, що в зазначений графік вносились зміни за домовленістю сторін, відсутні. Розрахунок заборгованості за відсотками відповідачами не спростований, а тому борг за відсотками, визначений позивачем у позовній заяві, підлягає стягненню в заявленому розмірі - 324 984,75 грн. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 382 297,20 грн відповідачем не оспорюються. Суд стягнув штраф за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 470,56 грн за один рік до звернення до суду з позовом. Суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 4 620,75 грн та штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом у розмірі

51 791,27 грн.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд стало неповідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість у сумі

710 949,46 грн, з яких: 382 298,20 грн - заборгованість за кредитом,

324 984,75 грн - заборгованість за відсотками, 3 470,56 грн - штраф за несвоєчасне повернення кредиту.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення кредиту підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 470,56 грн. Вимоги банку в частині стягнення комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 4 620,75 грн та штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в розмірі 51 791,27 грн задоволенню не підлягають, оскільки нараховані безпідставно. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 382 297,20 грн відповідачем не оспорюються, а тому вона підлягає стягненню в повному обсязі. Так само підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 324 984,75 грн; відповідачі не спростували розрахунок заборгованості за відсотками. Апеляційній суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 , оскільки рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 січня 2019 року у справі № 405/8892/16-ц визнано зобов`язання за договором поруки від 15 жовтня 2007 року № 281/2007/Ж/П-1, укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк», припиненим.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що мало місце прострочення кредитора (статті 613 ЦК України), оскільки банк відмовився прийняти виконання кредитного зобов`язання за рахунок вартості предмета іпотеки, а також у зв`язку з цим безпідставне нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період із 20 вересня 2009 року до

19 грудня 2013 року. Усупереч статті 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суди не встановили, чи була пропущена позовна давність. Банк не надав належного розрахунку заборгованості за кредитним договором. 23 березня 2009 року позивач направляв йому претензію № 17/25-423 про наявність несплачених 4 чергових платежів, у якій містилася вимога у строк до 31 березня 2009 року погасити повністю наявну прострочену заборгованість за кредитом, що свідчить про реалізацію кредитором права дострокової вимоги повернення кредиту та неможливість нарахування відсотків після зміни остаточного строку погашення кредиту. Разом з тим відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість за відсотками нарахована за період із 21 грудня 2007 року до 19 грудня

2013 року; неустойка нарахована не за 12 місяців у межах спеціальної позовної давності, а фактично за 13 місяців, унаслідок чого збільшена база нарахування штрафу.

Аналіз змісту доводів касаційної скарги свідчить про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) в іншій частині (незадоволених вимог про стягнення комісії, частини відсотків та штрафу, а також відмови у задоволенні позову до поручителя) судові рішення касаційному перегляду не підлягають.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 281/2007/Ж, відповідно до умов якого останній отримав кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 16,50 % річних строком до 15 жовтня2032 року (з можливістю дострокового стягнення кредиту).

Згідно з пунктом 2.5.1 цього договору позичальник зобов`язується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій чергового погашення відповідної частини Кредиту, процентів та інших плат, встановлених в Графіку.

Повернення кредиту забезпечене договором поруки від 15 жовтня 2007 року

№ 281/2007/Ж/ІІ-І, укладеним між банком та ОСОБА_2 .

Позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим 20 листопада 2013 року банк направив позичальнику та поручителю лист-вимогу про дострокове виконання кредитних зобов`язань та іпотечне повідомлення, в якому були визначені складові кредитної заборгованості в сумі 767 357,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом -

382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, комісія -

4 620,75 грн, штраф - 55 455,11 грн (т.1, а. с. 13).

ОСОБА_1 отримав указану вимогу 25 листопада 2013 року (т. 1, а. с. 18).

Відповідно до наданого ПАТ «ВіЕйбі Банк» розрахунку розмір заборгованості станом на 19 грудня 2013 року становить 767 357,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, комісія - 4 620,75 грн, штраф - 55 455,11 грн, які банк просив стягнути солідарно з відповідачів (т. 1, а. с. 3-4).

У запереченні на позовну заяву, доповненнях до заперечення та поясненнях

ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки в один рік

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2.4 кредитного договору передбачене право банку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування та інших платежів за цим договором у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов`язань за цим договором.

20 листопада 2013 року банк направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту в розмірі 767 357,81 грн (заборгованість за кредитом - 382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, комісія - 4 620,75 грн, штраф - 55 455,11 грн), яка отримана позичальником

25 листопада 2013 року.

18 грудня 2014 року у судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 визнав суму боргу, а відсотки, штрафи вважав завищеними (т. 1, а. с. 77).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Установивши, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість за тілом кредиту та відсотками, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих сум з позичальника на користь банку. ОСОБА_1 не спростував заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що борг за відсотками нарахований після настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором з урахуванням направлення банком 23 березня 2009 року вимоги про погашення простроченої заборгованості.

Аналіз змісту зазначеної вимоги ВАТ «ВіЕйБі Банк» свідчить про те, що станом на

23 березня 2009 року прострочена заборгованість становить 3 270,70 доларів США і 303,00 грн, яка складається з: прострочених відсотків - 2 602,00 доларів США, простроченої суми кредиту - 668,00 доларів США, комісії - 303,00 грн, яку банк вимагав погасити у строк до 31 березня 2009 року з попередженням про те, що в разі не виконання цієї вимоги банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про застосування заходів примусового стягнення боргу або до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Таким чином, 23 березня 2009 року банк вимагав погашення лише простроченої частини боргу за кредитом; обов`язку достроково погасити весь кредит вказана вимога не містила.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції правильно стягнув заборгованість за відсотками у розмірі 324 984,75 грн (станом на момент пред`явлення дострокової вимоги про повернення кредиту - 20 листопада 2013 року).

Необґрунтованими є посилання касаційної скарги на незастосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_1 в своїх запереченнях (т. 1, а. с. 46-48, 80-81, 105-106) заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності лише щодо вимог про стягнення неустойки згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, а тому за відсутності відповідної заяви про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення частини платежів за тілом кредиту та відсотками підстав для застосування частини четвертої статті 267 ЦК України до зазначених вимог не було.

Колегія суддів також відхиляє доводи про неврахування положень статті 613 ЦК України, оскільки факт прострочення кредитора недоведений.

За таких обставин постанова апеляційного суду в частині задоволення вимог про стягнення боргу за тілом кредиту та відсотками підлягає залишенню без змін.

Разом з тим заслуговує на увагу аргумент касаційної скарги про неправильність розрахунку штрафу.

Пунктом 4 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за неналежне виконання зобов`язань, зокрема у вигляді сплати штрафу

(пункти 4.4 - 4.6 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Даний позов поданий банком 19 грудня 2013 року.

Банк надав розрахунок штрафу за несвоєчасне повернення кредиту за період із 20 грудня 2012 року до 20 грудня 2013 року (13 платежів); розмір штрафу становить 3 470,56 грн.

Згідно з цим розрахунком розмір штрафу за несвоєчасне повернення кредиту за період із 20 січня 2013 року до 20 листопада 2013 року (дата настання дострокового повного погашення кредиту) у межах позовної давності становить: 266,97 грн * 11 місяців = 2 936,67 грн. Один платіж за період із 20 листопада

2013 року до 20 грудня 2013 року в межах позовної давності у розмірі 266,97 грн стягненню не підлягає, оскільки він нарахований банком після настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором.

Апеляційний суд стягнув штраф за 13 місяців, а не за 11 місяців (з урахуванням позовної давності в один рік та настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором 20 листопада 2013 року), у розмірі 3 470,56 грн, у зв`язку з чим постанова апеляційного суду у частині визначення розміру штрафу за несвоєчасне повернення кредиту підлягає зміні, а саме зменшенню з

3 470,56 грн до 2 936,67 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками - залишенню без змін, а в частині визначення розміру штрафу - зміні шляхом зменшення штрафу з 3 470,56 грн до 2 936,67 грн. Також зміні підлягає постанова апеляційного суду в частині розміру судового збору, а саме зменшенню з 3 188,00 грн до 3 184,73 грн.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі

6 882,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5,17 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року було зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення її касаційного перегляду, відповідно до статті 436 ЦПК України її виконання підлягає поновленню у незміненій частині.

Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого

2020 року) 141 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 382 298,20 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 324 984,75 грн залишити без змін.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення кредиту змінити шляхом зменшення розміру штрафу з 3 470,56 грн до 2 936,67 грн.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині визначення розміру судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», змінити шляхом зменшення розміру судового збору з 3 188,00 грн до 3 184,73 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5,17 грн.

Поновити виконання постанови Кропивницького апеляційного суду

від 27 листопада 2019 року в незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов