№ 405/12449/13-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 405/12449/13-ц

провадження № 61-8100св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з заявою про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа.

Заява мотивована тим, що Ленінським районним судом м. Кіровограда

05 травня 2014 року було видано виконавчий документ № 405/12449/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку кредитної заборгованості у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказували, що при підготовці виконавчого документа для направлення його до органів ДВС виконавчий лист було втрачено.

У зв`язку з викладеним Банк просив поновити йому строк для пред`явлення виконавчого документа від 05 травня 2014 року № 405/12449/13 до виконання виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда та видати дублікат вказаного виконавчого документа.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2018 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Поновлено АТ КБ «ПриватБанк» пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 405/12449/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видано дублікат виконавчого листа від 05 травня 2014 року № 405/12449/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 20 січня 2007 року № б/н у розмірі 17 780,19 грн та судові витрати в розмірі 229,40 грн, всього 18 009,59 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалуЛенінського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги заяву представника боржника про відкладення розгляду справи призначеної на 09 листопада 2018 року. У день постановлення оскаржуваної ухвали, а саме 09 листопада 2018 року, представник боржника прибула до суду першої інстанції, однак їй було повідомлено, що справа розглядатися не буде через відсутність в суді електроенергії. Розгляд справи було здійснено за відсутності боржника та його представника, що позбавило останніх можливості надавати свої пояснення по суті справи, а вказані порушення призвели до ухвалення судового рішення без врахування доводів та заперечень ОСОБА_1 , що не відповідає вимогам статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому є підстави для обов`язкового скасування ухвали суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги в частині ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання задоволенню не підлягають, оскільки жодних належних доказів того, що виконавчий лист було повернуто державною виконавчою службою до Банку і той не пред`явив його повторно до виконання матеріали справи не містять. Пред`явивши виконавчий лист до виконання АТ КБ «ПриватБанк» мало законні сподівання, що державною виконавчою службою вживаються всі заходи до виконання рішення суду, а доказів того, що йому було відомо про закінчення виконавчого провадження матеріали справи також не містять, тому його заява про видачу дубліката виконавчого листва та поновлення строку для пред`явлення його до виконання підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні його заяви.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки апеляційним судом не було взято до уваги всіх доводів його апеляційної скарги на незаконну ухвалу суду апеляційної інстанції. Зокрема вказував, що суд апеляційної інстанції не надав ніякої оцінки його доводам стосовно того, що суд першої інстанції постановив оскаржувану у справі ухвалу без його участі та участі його представника, чим позбавив їх права надавати свої пояснення з приводу необґрунтованості заяви АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку та видачі дубліката виконавчого листа. Також зазначав, що сама заява Банку про поновлення йому строку та видачі дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить в собі необхідних відомостей для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. Вказує, що надані Банком на підтвердження втрати оригінала виконавчого листа документи не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки вони не містять в собі підписів та печаток органів ДВС, тому не можуть братися судами до уваги. Наголошує на тому, що з моменту отримання виконавчого листа Банком у травні 2014 року та до моменту звернення Банку до суду у жовтні 2018 року із вказаною заявою, останній жодного разу не цікавився станом виконання вказаного у справі виконавчого листа, оскільки в нього відсутні належним чином завірені копії постанов органів ДВС.

Доводи інших учасників справи

У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Наголошує на тому, що після отримання виконавчого листа у травні 2014 року вони в межах річного строку, а саме 09 червня 2014 року пред`явили виконавчий лист до виконання, тому строк пред`явлення його до виконання перервався на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час пред`явлення ними виконавчого листа. Також зазначають про те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці між Подільським ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області та Фортечним ВДВС м. Кропивницьким ГТУЮ в Кіровоградській області, що свідчить про відсутність вини Банку у втраті виконавчого документа.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 квітня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду м. Кіровограда.

30 жовтня 2019 року справу № 405/12449/13-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2014 року у справі

№ 405/12449/13-ц задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2007 року № б/н у розмірі 17 780,19 грн та судові витрати у розмірі 229,40 грн, а всього 18 009,59 грн (а. с. 40-42).

АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується Статутом Банку (а. с. 75-77).

05 травня 2014 на виконання вищевказаного заочного рішення від 24 квітня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда було видано виконавчий лист № 405/12449/13-ц.

09 червня 2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 405/12449/13-ц, яке 30 жовтня 2014 року було закінчене, а виконавчий документ направлено за належністю до Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ (а. с. 66, 67-68).

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно листа Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області від

17 жовтня 2018 року № 32359/13.20-78/2 на виконанні у цьому відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05 травня 2014 року № 405/12449/13-ц, яке 30 жовтня 2014 року було закінчено та разом з оригіналом виконавчого документу направлено до Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області. Повторно виконавчий лист до відділу на виконання не надходив (а. с. 58).

Відповідно до листа Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області від 11 жовтня 2018 року № Н9824 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05 травня 2014 року № 405/12449/13-ц, по якому 11 листопада

2014 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Надати більш детальну інформацію Фортечний ВДВС

м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області не може, оскільки сплинув строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень (а. с. 56).

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 02 листопада 2018 року за участі

ОСОБА_1 , оголошено перерву до 09:20 години 09 листопада 2018 року

(а. с. 69-70).

08 листопада 2018 року до суду першої інстанції від представника

ОСОБА_1 , адвоката Комахи Т. С., надійшла заява про відкладення розгляду справи.

09 листопада 2018 року від представника Банку надійшла заява про розгляд справи без його участі (а. с. 81).

09 листопада 2018 року, секретарем судового засідання Дерев`янко А. В., складено довідку, що відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились (а. с. 82).

Також з інформації ПрАТ «Кіровоградобленерго» від 05 лютого 2019 року №1086/07, наданої адвокату Комасі Т. С. на її адвокатський запит, судом апеляційної інстанції було встановлено, що Територіальному управлінню ДСА була передана телефонограма від 30 жовтня 2018 року № 182 про проведення 09 листопада 2018 року планового капітального ремонту РУ-10/0,4 кВ та силових трансформаторів з 09:00 години до 16:00 години, з припиненням електропостачання на АДРЕСА_1 . Фактично планові роботи проводилися з 10:17 години до 15:10 години (а. с. 136).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга в частині видачі дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення згідно рішення Конституційного Суду України від

26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Задовольняючи заяву АТ КБ «ПриватБанк» в частині видачі дублікату виконавчого листа, суд апеляційної інстанції на підставі наданих доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки оригінал виконавчого листа № 405/12449/13-ц, виданого

05 травня 2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з

ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором від

20 січня 2007 року № б/н у розмірі 17 780,19 грн та судові витрати у розмірі 229,40 грн, а всього 18 009,59 грн втрачено, а доказів належного виконання рішення суду не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що Банк не надав належних та допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій і наведеними вище обставинами справи. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що суд першої інстанції розглянув вказану справу без його участі та участі його представника, яким порушив його право надавати пояснення з приводу спірних правовідносин, оскільки суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку цю справу скасував ухвалу суду першої інстанції саме з тих підстав, що справу було розглянуто судом першої інстанції без врахування позиції боржника та прийняв у справі, з урахуванням доводів ОСОБА_1 , нову постанову, якою заяву АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив в повному обсязі.

Таким чином, судом апеляційної інстанції під час прийняття нової постанови були враховані доводи боржника ОСОБА_1 стосовно відсутності підстав для задоволення заяви Банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його виконання.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то колегія суддів не вдається до перевірки й аналізу доводів касаційної скарги, які стосуються вирішення зазначеної вимоги.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня

2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року в частині видачі дублікату виконавчого листа залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров