ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 405/1445/18

провадження № 61-3400св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В.М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 8»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 8» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Мумига І. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 8» (далі - ТОВ «Агро-Парк 8»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінський І. Д., про визнання недійсним договору міни земельних ділянок та визнання незаконним державного акта.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ТОВ «Агро-Парк 8», від імені якого діяв директор - Бойченко О. О. , 7 грудня 2015 року уклали договір міни земельних ділянок, за умовами якого вона передала у власність товариству належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 7,61 га, кадастровий номер 3522883800:02:000:0013, розташовану на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, а товариство передало їй земельну ділянку площею 0,0048 га, кадастровий номер 3525287600:02:000:2336, яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Оскільки обмін був нерівнозначний, вони домовилися про доплату їй різниці у вартості земельних ділянок, а саме за 7,6052 га за ринковою вартістю землі. Але після укладення договору міни товариство спочатку відтягувало сплату за куплену землю, а потім взагалі відмовилося сплачувати їй обумовлені кошти. Позивач стверджує, що фактично між ними вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки, а тому договір міни є удаваним правочином, який приховує договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім того, зазначала, що з даного питання вона зверталась до Міністерства юстиції України і 4 грудня 2017 року отримала відповідь, в якій зазначено, що при посвідченні договору міни нотаріусом не в повній мірі здійснена перевірка повноважень посадової особи ТОВ «Агро-Парк 8», так як відсутнє рішення загальних зборів товариства щодо обмеження повноважень директора.

Посилаючись на зазначене, а також на пункт 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яким не допускається купівля-продаж або інший спосіб відчуження земельних ділянок, позивач просила визнати недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 7 грудня 2015 року нею та ТОВ «Агро-Парк 8», посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Бєлінським І. Д. та зареєстровий за №1533, і визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, виданий ТОВ «Агро-Парк 8».

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 7,61 га, розташовану на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, виданого ТОВ «Агро-Парк 8», закрито.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 7 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Парк 8», посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Бєлінським І. Д. і зареєстровий за № 1533.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір міни укладений з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки такий договір укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (пай), що є підставою для визнання його недійсним. Крім цього, приватним нотаріусом при посвідченні правочину не перевірені повноваження особи, яка діяла від імені товариства.

Також суд першої інстанції вказував на те, що у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16 міститься правовий висновок, відповідно до якого обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Порядок обміну земельних часток (паїв) в інших випадках законом не визначений.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що обмін земельних ділянок, які є предметом оспорюваного договору міни, відбувся не за схемою «пай на пай».

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції також вказував на порушення приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу вимог пункту 1 глави 5 розділу 1 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/7, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075, оскільки при посвідченні оспорюваного договору нотаріусом не в повній мірі здійснена перевірка повноважень посадової особи ТОВ «Агро-Парк 8», так як відсутнє рішення загальних зборів товариства щодо обмеження повноважень директора, що також свідчить про недійсність оспорюваного правочину.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 8 листопада 2018 року, постановленою у складі судді Черненка В. В., заборонено ТОВ «Агро-Парк 8» вчиняти будь-які дії, пов`язані із переформуванням або відчуженням земельної ділянки площею 7,61 га в межах з планом, кадастровий номер 3522883800:02:000:0013, розташованої на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки площею 7,61 га, кадастровий номер 3522883800:02:000:0013, розташованої на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року залишено без змін і скасовані заходи забезпечення позову.

Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Парк 8», суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2019 року ТОВ «Агро-Парк 8» подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам і застосували закон, який до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Зокрема, суди не врахували, що пунктом 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, дозволено, як виняток, обмін земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

Не врахували суди і те, що сторони оспорюваного договору обмінялися сформованими земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки цей Закон регулює обмін розподілених між власниками визначених у натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані відповідно до закону за власниками.

Також зазначав, що спірний договір міни вчинено директором ТОВ «Агро-Парк 8», який статутом товариства був уповноважений на укладення даного договору, тому висновки судів про неналежну перевірку нотаріусом повноважень директора ТОВ «Агро-Парк 8» під час укладення договору є помилковими.

ТОВ «Агро-Парк 8» не заперечує дійсність оспорюваного договору і вчинило всі необхідні дії щодо його виконання.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилався на пункт 5 договору міни, відповідно до якого обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати, а пунктом 7 цього ж договору визначено, що вартість земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , відповідає вартості земельної ділянки, належної товариству. Отже, укладений договір міни не є удаваним у розумінні статті 235 ЦК України.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Посилаючись на викладене, заявник просив про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 19 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 7 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Парк 8», від імені якого діяв директор - Бойченко О. О. , уклали договір міни земельних ділянок, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність товариству належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 7,61 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522883800:02:000:0013, розташовану на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, а товариство передало їй земельну ділянку площею 0,0048 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3525287600:02:000:2336, розташовану на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

З інформаційних довідок Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 3 березня 2018 року та від 7 вересня 2017 року суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Агро Парк 8» є власником земельної ділянки площею 7,61 га (кадастровий номер3522883800:02:000:0013), яка розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, а ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0048 га (кадастровий номер 3525287600:02:000:2336), розташованої на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Також з відповіді Міністерства юстиції України за № 47190/С-26987/19 від 4 грудня 2017 року суди встановили, що при посвідченні оспорюваного договору міни нотаріусом не в повній мірі була здійснена перевірка повноважень посадової особи ТОВ «Агро-Парк 8», так як відсутнє рішення загальних зборів товариства щодо обмеження повноважень директора, що свідчить про недотримання нотаріусом вимог пункту 1 гласи 5 розділу 1 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що за договором міни вона обміняла свою більшу за розміром земельну ділянку з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на меншу за розміром земельну ділянку такого ж призначення, належну ТОВ «Агро-Парк 8». Оскільки обмін був нерівнозначний, вони домовилися про доплату їй різниці у вартості земельних ділянок, а саме за 7,61 га за ринковою вартістю. Але після укладення договору міни товариство спочатку відтягувало сплату купленої землі, а потім взагалі відмовилося сплачувати їй обумовлені кошти.

Позивач стверджує, що фактично між ними вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки, а тому просила про задоволення позову на підставі статті 235 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок часток (паїв)», пославшись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16 та від 5 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, дійшов висновку про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ТОВ «Агро-Парк 8», відхилив доводи товариства і погодився з висновками суду першої інстанції та, як наслідок, залишив вказане рішення без змін.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Згідно зі статтею 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції, зосередившись виключно на тому, що оспорюваний договір міни укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) і з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок часток (паїв)», залишив поза увагою підстави позову, зокрема, щодо удаваності оспорюваного правочину і недоліки рішення суду першої інстанції не усунув.

Отже, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, фактично усунувшись від розгляду і вирішення справи по суті з урахуванням підстав позову та доводів апеляційної скарги.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені судами недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не надав належної оцінки доказам, поданим ОСОБА_1 на підтвердження удаваності оспорюваного правочину, і запереченням відповідача, судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України у тій же редакції Кодексу таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду, крім наведеного, необхідно врахувати висновки щодо застосування Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у взаємному зв`язку з положеннями розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, зокрема, у справах № 6-464цс16 та № 6-172цс14, з яких виходили суди попередніх інстанцій щодо можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою «пай» на «пай».

Так, підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

Частина перша статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також не обмежувала випадки, за яких може бути проведений обмін, а лише визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їх власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначений у пункті 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, виняток щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення передбачав можливість обміну саме земельної ділянки на іншу земельну ділянку, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

Доводи касаційної скарги стосовно того, що спірний договір міни вчинено директором ТОВ «Агро-Парк8», який статутом товариства уповноважений на укладення даного договору, касаційний суд не перевіряє, оскільки такі доводи підлягають перевірці при новому перегляді справи апеляційним судом.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк 8» задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 січня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук