№ 405/1873/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 405/1873/14-ц

провадження № 61-9690св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2017 року в складі судді: Іванової Л. А., та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про звернення стягнення на іпотечне майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 лютого 2008 року між банком та ФОП ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08, за умовами якого банк відкрив позичальнику траншову кредитну лінію в межах загальної суми 7 500 000 грн на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до кредитного договору, які є його невід`ємною частиною. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним Додатковим договором. Заборгованість за кредитами, наданими за кредитним договором, мала погашатися згідно графіку погашення кредитної заборгованості, наведеної в додатку № 1 до Кредитного договору в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 27 лютого 2013 року.

Позивач зазначав, що факт повного виконання банком своїх зобов`язань за Кредитним договором у відповідності з його умовами, а саме - надання кредитів (траншів) в межах встановленого ліміту в сумі:1 000 000 грн; 500 000 грн; 500 000 грн;1 000 000 грн, 1 000 000 грн (ліміти траншів), шляхом сплати розрахункових документів позичальника понад залишок коштів на його поточному рахунку з метою поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби позичальника, підтверджується виписками по рахункам №№ НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 за період з 28 лютого 2008 року по 11 лютого 2014 року. Відповідно до кредитного договору кредитного договору позичальник повинен був повернути банку надані кредити згідно графіку рівними частинами по 156 250,00 грн, починаючи з лютого 2009 року, але не пізніше 27 лютого 2013 року та в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця, сплачувати проценти за користування ними у розмірі 18 % річних, а з 21 жовтня 2008 року в розмірі 24% річних (додаткова угода № 6 до кредитного договору).

Додатковою угодою № 7 від 16 грудня 2008 року кредитного договору пункт 4.1. кредитного договору викладено в наступній редакції: «4.1. Основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим Договором, сплати процентів та пені є іпотека нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено: договір іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко А. В. за реєстровим № 601, заборона відчуження об`єктів нерухомості за реєстровими №№ 602/8 та 603/9, у відповідності до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передано в іпотеку банку належне їм на праві власності майно: житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25 грудня 2007 року, НОМЕР_6, та зареєстрованого в ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», 27 грудня 2007 року в реєстровій книзі № 152, номер запису 32263, за реєстровим № 21582532 та Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25 грудня 2007 року, НОМЕР_7) та зареєстрованого в ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», 27 грудня 2007 року в реєстровій книзі № 152, номер запису 32263, за реєстровим № 21582532.Предмет іпотеки має загальну площу 1 770, 8 кв. м, житлову площу 1 049, 4 кв. м, яка складається з: АА1аа1а2-житловий будинок, цегла.

Відповідно до пунктів 2.3.3., 2.3.5 договору іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08 іпотекодавець має право на вчинення дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, зведення, знищення або проведення капітального ремонту будівлі (споруди), здійснення перепланування (ремонт, реконструкція), але тільки за згодою іпотекодержателя; іпотекодавці зобов`язані негайно повідомити іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором. Згідно з пункту 1.1.2. договору іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08 всі зроблені іпотекодавцем у період дії цього договору поліпшення, роботи щодо реконструкції, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за цим Договором.

Позивач вказував, що під час дії договору іпотеки, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №374 від 12 березня 2008 року, іпотекодавецем було проведено реконструкцію об`єкту нерухомості, що виступає предметом іпотеки, внаслідок такої перебудови житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 1 770, 8 кв. м, житловою площею 1049,4 кв. м, і складається з: АА1аа1а2-житловий будинок, цегла, - було перетворено у нежитлову будівлю АА1аа1а2кр, загальною площею 1 789,7 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 , причому згоди банку на таку реконструкцію іпотекодавець не отримував, відповідно, з метою зменшення майбутніх ризиків при зверненні стягнення на предмет забезпечення, Банк намагався укласти з іпотекодавцем зміни до договору іпотеки, які б відображали факт проведеної реконструкції предмету іпотеки, однак іпотекодавець ухиляється, чим порушує право банку на належне забезпечення кредиту і застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач не має правоустановчих документів на предмет іпотеки, що спричиняє ризик втрати майна, яке перебуває в іпотеці Банку, та може мати місце порушення прав ПАТ «Родовід Банк» на предмет іпотеки, у зв`язку з чим існує необхідність судового захисту цього права. Тому, оскільки предмет іпотеки не знищено (втрачено), не реалізовано, на нього не набуто права власності іпотекодержателем, основне зобов`зання не припинено та не закінчено строк дії іпотечного договору, а також відсутні будь-які рішення щодо визнання іпотечного договору недійсним, нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться в іпотеці банку.

Банк, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати право ПАТ «Родовід Банк» на іпотеку нежитлової будівлі, АА1аа1а2кр, загальною площею 1789,7 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради;

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року в сумі 20 646 904,49 грн звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю АА1аа1а2кр, загальною площею 1 789,7 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, виданих виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 758,74 кв. м і належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 лютого 2006 року серія КР №049335.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2014 року залучено до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2014 року залучено до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Київжитлосвіт».

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2017 року позов ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в іпотеці, за договором іпотеки, перебуває житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Іпотека, в даному випадку, виникла на підставі договору іпотеки №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року, укладеного між банком та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і предмети, на які позивач просить звернути стягнення, а саме: нежитлову будівлю АА1аа1а2кр, загальною площею 1 789,7 кв. м, що розташована у м.Кіровограді по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 758,74 кв. м та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 лютого 2006 року серія КР № 049335 із цільовим призначенням - для розміщення торговельного центру, не є предметами іпотеки за зазначеним договором іпотеки, у зв`язку з чим законні підстави для задоволення позовних вимог банку відсутні. Крім того, суд вказав, що 1/2 частина нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 та належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , була реалізована державним виконавцем в процесі примусового виконання судового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором від 28 лютого 2008 року, а відтак це майно не може бути обтяжене іпотекою. Суд зробив висновок про безпідставність та недоведеність позовних вимог позивача ПАТ «Родовід Банк» та відмовою у зв`язку з цим в задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно пункту 1.1.4. договору іпотеки, у разі закінчення будівництва та одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки до закінчення терміну дії цього договору, сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Відповідно до положень статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 5.2. договору іпотеки передбачено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами правочинів у формі додаткових угод до цього договору (крім випадків передбачених договором), які є невід`ємною частиною цього договору. Зміни і доповнення до договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Відповідачем фактично створено нове нерухоме майно, оскільки був житловий будинок - стала нежитлова будівля, земельна ділянка була із цільовим призначенням під житлову забудову - стала комерційного призначення. Змін до договору іпотеки від 28 лютого 2008 року щодо зміни предмету іпотеки, сторони не вносили, а отже за договором іпотеки в іпотеці перебуває нерухоме майно, якого не існує, а майно, що перебуває у фактичній власності відповідача, не є предметом іпотеки.

При відхиленні доводів апеляційної скарги банку на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16. апеляційний суд вказав, що виходячи із досліджених судом у справі доказів вбачається, що передане в іпотеку майно змінилося не лише конструктивно із технічної точки зору, а поміняло правовий статус будівлі і наданої під забудову земельної ділянки. Правова позиція Верховного Суду України стосується підстав за яких правовий статус іпотечного майна не змінювався. Таким чином, цей довід апеляційної скарги не змінює правового висновку і не дає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року ПАТ «Родовід Банк» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. При цьому, посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року в справі №6-1213цс16 міститься висновок суду про те, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами. Якщо об`єкт нерухомого майна створений з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, спірне майно є іпотечним. Суди неправильно застосували положення статті 61 ЦПК України та статті 267 ЦК України, щодо вимог позивача до ОСОБА_2 , оскільки предметом спору у іншій цивільній справі було звернення стягнення на іпотечне майно, а саме на житлову будівлю, 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1770,8 кв. м житловою площею 1049,4 кв. м і складається з АА1аа1а2 житловий будинок, цегла, земельна ділянка, загальною площею 758,74 кв. м. Відповідачі у свою чергу до банку не зверталися з заявою про надання їм згоди на реконструкцію предмета іпотеки, а позивач дізнався про зміну об`єкту нерухомості іпотеки лише в січні 2014 року після ухвалення про це рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року: заяву ТОВ «ФК «Інвестстандарт» про залучення до участі у справі як правонаступника позивача - ПАТ «Родовід Банк» задоволено; залучено до участі у справі ТОВ «ФК «Інвестстандарт» як правонаступника позивача - ПАТ «Родовід Банк».

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «Родовід Банк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08. Вказаним договором встановлено мету, і порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 7 500 000 грн, а додаткові угоди про видачу (надання) кредиту (траншу) до кредитного договору є невід`ємною його частиною.

Відповідно до додаткової угоди № 7 до кредитного договору № 48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року від 16 грудня 2008 року сторони (банк та ФОП ОСОБА_3 ) досягли згоди викласти пункт 4.1 кредитного договору № 48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року в наступній редакції: «Основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є іпотека нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

28 лютого 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08.

В договорі іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08 сторонами є іпотекодержатель - ВАТ «РодовідБанк» та іпотекодавці - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Іпотекодавці для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань ФОП ОСОБА_3 перед іпотекодержателем за кредитним договором № 48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року з додатковими угодами, передали в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 1 770,8 кв. м., житловою площею 1 049,4 кв. м, і складається з: АА1аа1а2 - житловий будинок, цегла, який належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25 грудня 2007 року (викладено на бланку НОМЕР_6 та НОМЕР_7); земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 758,74 кв. м, кадастровий номер 3510100000:29:269, цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР №035832, виданого Кіровоградською міською радою 22 лютого 2006 року за № 31.

В договорі іпотеки № 48.1/05-КЛТ-08 сторони домовилися про те, що:

всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, роботи щодо реконструкції, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за цим договором (пункт 1.1.2);

у разі закінчення будівництва та одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предметіпотеки до закінчення терміну дії цього договору сторони вносять відповідні зміни до цього договору (пункт 1.1.4);

іпотекодавці не мають права без письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку (заставу) іншим особам, реєструвати інших осіб, передавати в спільну діяльність, оренду (найм), лізинг, управління, користування та будь-яким способом обтяжувати предмет іпотеки (пункт 1.5);

у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником (позичальником) основного зобов`язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки (пункт 2.1.6);

іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом 30-ти календарних днів боржником/іпотекодавцями не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцям відповідно до пункту 2.4.1 цього договору (пункт 3.1.2);

іпотекодержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (пункт 3.1.3)

спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається Іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилаються Іпотекодавцю у відповідності до пункті 2.4.1 цього договору (пункт 3.1.4);

зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами правочинів у формі додаткових угод до цього договору (крім випадків передбачених договором), які є невід`ємною частиною цього договору. Зміни і доповнення до договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (пункт 5.2).

Суди встановили, що позичальник за кредитним договором №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року ФОП ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позивачем позову 12 лютого 2014 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 12 087 029,80 грн, з якого: сума простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4 000 000 грн, сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами 4 106 424, 31 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 149 004,85 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 917 637,54 грн, сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 238 014,93 грн, сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 374 854,33 грн, сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту 26 720,74 грн, сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів за кредитом 274 373,37 грн. В заяві про збільшення розміру позовних вимог розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №48.1/05-КЛТ-08 від 28 лютого 2008 року станом на 10 вересня 2015 року становить 20 646 904, 49 грн.

У 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком направлялись вимоги в яких повідомлялося про порушення позичальником умов кредитного договору, про наявність заборгованості за кредитним договором, необхідність її погашення, та повідомлено, що у випадку несвоєчасного та/або не у повному обсязі виконання зазначеної вимоги, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також звернути стягнення на майнові права майнових поручителів та майно, належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2011 року в справі №2-102/11 задоволено частково позов ВАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором від 28 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ФОП ОСОБА_3 , на користь ВАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №48.1/05-П-08 від 28 лютого 2008 року в сумі 4 538 860,99 грн. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ВАТ «Родовід Банк», третя особа ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №48.1/05-П-08 від 28 лютого 2008 року. Визнано недійсним договір поруки № 48.1/05-П-08 від 28 лютого 2008 року, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2011 року скасовано в частині вирішення зустрічного позову та в цій частині ухвалено нове рішення. Задоволено зустрічний позов. Визнано недійсним договір поруки № 48.1/05.2-П-08 від 28 лютого 2008 року, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 . У задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 грудня 2012 року відмовлено ПАТ «Родовід Банк» у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2012 року у справі за позовом ВАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Родовід Банк», третя особа - ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки.

Ленінським районним судом м. Кіровограда 14 січня 2013 року на виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2011 року ПАТ «Родовід Банк» було видано виконавчий лист № 2-102/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 538 860,99 грн.

Відповідно до протоколу № 1213229 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 від 11 березня 2014 року, номер та найменування лоту № 1 1/2 частина нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , переможцем торгів визнано ТОВ «Київжитлосвіт», ціна продажу склала 2 542 000 грн без ПДВ.

Згідно акту про проведені прилюдні (публічні) торги від 31 березня 2014 року, складеного ст. державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області Борисенко Л.П. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 11 023 630,31 грн. на користь ПАТ «Родовід Банк», згідно договору про надання послуг по організації проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 04 жовтня 2013 року, ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області передав на реалізацію організатору прилюдних торгів - Філії 12 ПП «Нива-В.Ш.» арештоване нерухоме майно боржника. Організатором прилюдних торгів - Філією 12 ПП «Нива-В.Ш.» 11 березня 2014 року проведено прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна боржника, яке належить ОСОБА_1 . Коротка характеристика реалізованого майна: 1/2 частина нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа 1 789, 7 кв. м, нежитлова будівля АА1аа1а2кр, 1789,7 кв. м. Дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградсьої міської ради від 10 листопада 2008 року № 1721, зареєстроване ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 17 листопада 2008 року, номер запису 32263 в книзі 152, що підтверджується витягом № 20947113 від 17 листопада 2008 року за реєстраційним номером 25436156. Переможець прилюдних торгів (покупець) - ТОВ «Київжитлосвіт». Сума, що надійшла від покупця за придбане майно 20 березня 2014 року на рахунок ГУЮ у Кіровоградській області становить 2 211 540 грн. Розмір винагороди організатора прилюдних торгів становить 330 460 грн. Загальна сума внесена покупцем за придбане майно складає 2 542 000 грн.

Суди встановили, що згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської №374 від 12 березня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 під торговельний центр. 17 листопада 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, відповідно до яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/2 частині нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта 1 789,7 кв. м, нежитлова будівля: АА1аа1а2кр, 1 789,7 кв. м. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 758,74 кв. м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для розміщення торговельного центру, зареєстровано в Книзі записів за №31 від 22 лютого 2006 року. Зміни до договору іпотеки не вносились. Заяву державному виконавцю банк про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, що перебуває в іпотеці, не подавав. Згідно даних Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою для заборони на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є іпотечний договір від 28 лютого 2008 року.

У червні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» зверталося з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ФОП ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2015 року в справі 405/5494/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, в задоволенні позову банку відмовлено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2015 року набрало законної сили.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

У постанові Верховного суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 вказано, що «згідно зі статтею Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Квартира НОМЕР_5 за АДРЕСА_1 не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, тому висновок судів про те, що спірна квартира не є іпотечним майном, а іншим об`єктом нерухомості, передчасний».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/3376/17, постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 335/640/15-ц зроблений висновок, що «новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами».

У постанові Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2020 року в справі № 916/2828/18 вказано, що «за змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. В порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя предмет іпотеки був відчужений, змінився власник іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки внаслідок його реконструкції та зміни його призначення (з житлового на нежитлове). Тобто існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, яке підлягає захисту. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право позивача є порушеним. Отже позовна вимоги про визнання за позивачем права іпотеки на нежитлові приміщення офісу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7790248, що належать на праві власності Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) зроблено висновок, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».

У частині третій статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженої постанови суду апеляційної інстанції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблений висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі за позовом іпотекодержателя про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, який перебуває в спільній частковій власності, як відповідачі мають залучатись всі співвласники предмета іпотеки.

У справі, що переглядається, банк пред`явив позовну вимогу про визнання права на іпотеку нежитлової будівлі, АА1аа1а2кр, загальною площею 1789,7 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 та звернення стягнення на неї, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як співвласників спірної нерухомості. Натомість, ТОВ «Київжитлосвіт», яке придбало на публічних торгах частку в спільній частковій власності, залучене до участі у справі як третя особа. Позивач клопотань про залучення до участі у справі ТОВ «Київжитлосвіт» як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права на іпотеку нежитлової будівлі, АА1аа1а2кр, загальною площею 1789,7 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 та звернення стягнення на неї, внаслідок неналежного складу відповідачів. Натомість суди відмовили в задоволенні вказаних позовних вимог унаслідок необґрунтованості позовної вимоги про визнання права на іпотеку, та як похідної вимоги про звернення стягнення на спірну нерухомість. Тому судові рішення в частині відмови зазначених позовних вимог підлягають зміні в мотивувальній частині.

Згідно частини першої частини першої статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 161/5246/15-ц (провадження № 61-34035св18) зроблений висновок, що «судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки. Частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» не обрало судового способу захисту порушеного права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою, оскільки просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 30/Zквіп-07 від 22 травня 2007 року для задоволення позовних вимог позивача за кредитним договором № 30/К-07 від 22 травня 2007 року в розмірі 1 194 117 грн 13 коп., без визначення способу реалізації предмета іпотеки. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що обрання певного способу правового захисту є правом позивача, виходячи з його власних інтересів, а не обов`язком суду, який розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. З огляду на викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову, які врахували, що ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», звертаючись до суду з цим позовом, не вказав способу захисту порушеного права, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення способу його реалізації суперечитиме вимогам статті 39 Закону».

У справі, що переглядається, банк пред`явив позовну вимогу про звернення стягнення на земельну ділянку до ОСОБА_2 без зазначення того, як необхідно звернути стягнення і саме тому слід було відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги. Натомість суди відмовили в задоволенні позовної вимоги у зв`язку із необґрунтованістю позовної вимоги про визнання права на іпотеку, та як похідної вимоги про звернення стягнення на земельну ділянку. Тому судові рішення в частині відмови позовної вимоги про звернення стягнення на земельну ділянку підлягають зміні в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук