Постанова

Іменем України

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 405/1992/17

провадження № 61-16637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Черненка В. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до прокурора Олександрівського району Кіровоградської області з заявою про скоєння злочину, яку було передано до Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області та з 04 червня 2013 року відомості по даному факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120310000444 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, однак до сьогоднішнього дня розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не закінчено, справу до суду не направлено. Крім того, кримінальне провадження № 12013120310000444 розслідувалося до 20 серпня 2014 року та було безпідставно закрито. Дана постанова про закриття кримінального провадження скасована ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2015 року (справа № 397/693/15-к), в якій суд зобов`язав слідчого провести ряд слідчих дій, при цьому, деякі із них досі не виконані. Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року по справі № 397/203/15-к визнано факт бездіяльності слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області при розслідуванні кримінального провадження № 12013120310000444. Затягування при внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєний злочин протягом 2-х років (з червня 2011 року - по червень 2013 року) та в подальшому затягування розслідування по кримінальному провадженню № 12013120310000444 призвело до того, що позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про відшкодування на її користь моральної шкоди за завдані страждання у період з 04 червня 2013 року по 10 лютого 2016 року.

Позивач просила визнати відповідача ГУ НП України в Кіровоградській області таким, що завдав ОСОБА_1 моральну шкоду в період з 11 лютого 2016 року по 20 квітня 2017 року бездіяльністю підлеглого йому підрозділу при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12013120310000444; стягнути з спеціального рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 900 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 року у складі судді Іванової Л. А. відмовлено у задоволенні позову.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заподіяння їй моральних страждань через загострення хвороби і неодноразове лікування з понесенням витрат на закупівлю медикаментів в сумі 4 600,00 грн, не довела в порядку статей 10 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) зазначених обставин. Суд першої інстанції вважав такими, що не ґрунтуються на законі та є безпідставними вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчих СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л. Л. та Синявського В. І. при досудовому розслідуванні кримінального провадження. При цьому суд зазначив, що визначаючи конкретний період заподіяння моральної шкоди і вказуючи також на бездіяльність слідчих, невиконання ними вимог ухвал слідчих суддів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, встановлених в ухвалах слідчих суддів по справах № 397/436/16-к, 397/1575/16-к, 397/94/17, 397/112/17, 397/141/17, ОСОБА_1 не врахувала, що факт заподіяння моральної шкоди бездіяльністю слідчого за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за частиною першою статті 172 КК України, встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року та стягнуто на користь позивача на підставі статті 1174 ЦК України моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, а положеннями частини п`ятої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивач не має права на відшкодування завданої шкоди у зв`язку ухваленням рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року про стягненням на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн за її позовом до Державної казначейської служби України, ГУ НП в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди. Судом не взято до уваги, що вказаним рішенням апеляційного суду стягнуто моральну шкоду, що завдана неправомірною бездіяльністю слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року про порушення права ОСОБА_1 на розгляд її заяви про скоєння злочину в розумні строки, передбачені статтею 28 КПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ГУ НП в Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині встановлення суми компенсації моральних страждань скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути моральну шкоду у розмірі 900 000,00 грн.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її з Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ГУ НП в Кіровоградській області.

17 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що бездіяльність працівників ГУ НП в Кіровоградській області призвели до дуже тяжкого захворювання, яке почалося з 2011 року (онкологічне захворювання ІІІ стадії). Судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином залежність ступеню тяжкості її захворювання з періодом бездіяльності в розслідуванні злочину, скоєного відносно позивача.

Касаційна скарга ГУ НП в Кіровоградській області мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при визначені суми, яка підлягає відшкодуванню досліджував не докази, а сприймав лише емоційний виступ позивача і загальні фрази та не обґрунтував у своїй постанові, в чому ж саме були вимушені зміни у житті позивача і як було встановлено ці зміни.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року ГУ НП в Кіровоградській області надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначило, що вищезазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУ НП в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Зазначене рішення набрало законної сили та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року залишено без змін (а. с. 10 - 15).

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ГУ НП в Кіровоградській області, в якому просила визнати дії ГУ НП в Кіровоградській області такими, що завдали їй моральної шкоди у період з 04 червня 2013 року по 10 лютого 2016 року бездіяльністю підлеглого йому підрозділу при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12013120310000444. Неправомірною бездіяльністю слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області 29 січня 2016 року порушено право ОСОБА_1 на розгляд її заяви про скоєння злочину в розумні строки, передбачені статтею 28 КПК України, тим самим, судом апеляційної інстанції встановлено факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди бездіяльністю слідчого та обґрунтованість вимоги про відшкодування цієї шкоди з держави на підставі статті 1174 ЦК України.

Зі змісту заявлених в цій цивільній справі позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за період з 11 лютого 2016 року по 20 квітня 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 просила визнати відповідача ГУ НП в Кіровоградській області таким, що завдав їй (позивачу) моральну шкоду в період з 11 лютого 2016 року по 20 квітня 2017 року бездіяльністю підлеглого йому підрозділу при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12013120310000444 та стягнути з спеціального рахунку Державної казначейської служби України на її користь моральну шкоду у сумі 900 000,00 грн. Як на підставу позову позивач посилається на бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12013120310000444, безпідставне затягування строків досудового розслідування, невиконання ухвал слідчих суддів, за якими встановлено факт бездіяльності слідчого.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року за № 12013120310000444 внесено матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, згідно якого ОСОБА_1 10 червня 2011 року незаконно була звільнена з посади охоронника відділення «Укргазенергосервіс», розташованого в смт Олександрівці Кіровоградської області.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2016 року (справа № 397/436/16-к) визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л. Л. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за частиною першою статті 172 КК України - в частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 12 червня 2015 року, зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л. Л. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду від 12 червня 2015 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а. с. 5, 6).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року (справа № 397/1575/16-к) скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 24 листопада 2016 року слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л. Л. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за частиною першою статті 172 КК України, зазначено про виконання слідчих дій під час проведення досудового розслідування, вказаних в мотивувальній частині ухвали (а. с. 6-зв., 7).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року (справа № 397/94/17-к) визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л. Л. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за частиною першою статті 172 КК України - в частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 23 грудня 2016 року, зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л. Л. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а. с. 8).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року (справа № 397/112/17) відведено слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л. Л. від проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України (а. с. 9).

Крім того, ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року (справа № 397/141/17), якою визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Синявського В. І. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за частиною першою статті 172 КК України - у частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 23 грудня 2016 року та від 23 січня 2017 року, зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Синявського В. І. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року та 23 січня 2017 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а. с. 15, 16).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція є органом виконавчої влади.

Факт протиправної бездіяльності слідчих СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області при вирішенні заяв та клопотань ОСОБА_1 встановлено ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року (справа № 397/112/17) та від 10 квітня 2017 року (справа № 397/141/17) (а. с. 8, 15, 16).

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивач не має права на відшкодування завданої шкоди у зв`язку ухваленням рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року про стягнення на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн за її позовом до Державної казначейської служби України, ГУ НП в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаним рішенням апеляційного суду стягнуто моральну шкоду, що завдана неправомірною бездіяльністю слідчого СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області у кримінальному провадженні, встановленою ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року про порушення права ОСОБА_1 на розгляд її заяви про скоєння злочину в розумні строки, передбачені статтею 28 КПК України.

В даному випадку позивач просить відшкодувати шкоду, завдану їй бездіяльністю слідчих СВ Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області, зокрема: від 23 січня 2017 року (справа № 397/112/17), від 10 квітня 2017 року (справа № 397/141/17).

Крім того апеляційним судом враховано тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок неналежного досудового розслідування і бездіяльності слідчих при розгляді її заяв та клопотань у кримінальному провадженні від 04 червня 2013 року № 12013120310000444 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, та з урахуванням вимог розумності і справедливості визначено розмір компенсації в сумі 1 000,00 грн, що підлягає стягненню на користь позивачаіз Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Доводи позивача про те, що моральних страждань вона зазнає також через недопуск її до приміщення відділу поліції, застосування фізичного впливу з боку працівників поліції, причиною чого стало погіршення її стану здоров`я, не ґрунтуються на доказах, які вказували б на обставини цих подій та причинно-наслідковий зв`язок, що враховано апеляційним судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Отже, доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська