Постанова
Іменем України
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 405/4659/21
провадження № 61-5775св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2021 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чальник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 04 серпня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина - ОСОБА_3 .
Позивач зазначала, спільне життя сторін не склалось, вони проживають окремо, не підтримують сімейних стосунків, мають різні погляди на виховання дитини та мають розбіжності щодо вирішення життєвих питань.
У зв`язку з викладеним, у сторін відсутні нормальні сімейні стосунки, взаємоповага один до одного та довіра, а подальше життя позивача з відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін та дитини.
Крім того, дитина ОСОБА_3 проживає разом із позивачем, спір про місце проживання дитини відсутній.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила розірвати укладений між сторонами шлюб та залишити малолітню дитину проживати разом з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 04 серпня 2018 року, актовий запис № 648, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подружжя проживає окремо, шлюбні відносини припинені, подальше проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них, а тому шлюб підлягає розірванню. Враховуючи, що на час розгляду справи судом першої інстанції, спір про місце проживання дитини між сторонами відсутній, суд першої інстанції вважав за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2021 року скасовано в частині визначення судом місця проживання малолітньої дитини з матір`ю. Залишено малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшовши висновку про відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини, внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права та вийшовши за межі позовних вимог, помилково визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, що на відміну від залишення дитини проживати разом з матір`ю має інші правові підстави та інші правові наслідки. Залишаючи дитину разом з матір`ю суд повинен лише констатувати з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 22 червня 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати в частині залишення малолітньої дитини з матір`ю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що між сторонами наявний спір щодо місця проживання дитини, що підтверджується наданою ним інформацією про наявність у провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда справи № 405/661/22 за його позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Такі обставини виключають можливість задоволення позову про залишення проживання дитини разом з матір`ю.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю.
Звертаючись до суду із позовом, позивач, крім вимог про розірвання шлюбу, судові рішення про задоволення яких відповідачем не оскаржуються, просила залишити малолітню дитину проживати разом з нею з огляду на відсутність між сторонами спору щодо місця проживання дитини.
На вимогу ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада
2021 року Управлінням з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради до суду було надано висновок, в якому зазначено, що ОСОБА_2 надав до управління письмові пояснення, в яких зазначив, що малолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , спір між ним та ОСОБА_1 щодо місця проживання дитини відсутній. Батьком управлінню були надані копії нотаріально засвідчених заяв щодо його згоди на тимчасовий виїзд дочки разом з матір`ю за межі України в 2020 році та в 2021 році, копії документів щодо надання ним у 2021 році згоди на зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання дитини за адресою проживання ОСОБА_1 , копії квитанцій про надання коштів ОСОБА_1 для утримання дитини. Враховуючи те, що між сторонами відсутній спір про місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , управління зазначило, що надання висновку щодо визначення місця проживання дитини є неможливим (а. с. 69-70).
Позиція Верховного Суду
Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про залишення дитини проживати разом з матір`ю, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в частині розірвання шлюбу колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Суди встановили, що між сторонами на момент розгляду справи судом першої інстанції був відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред`являли, суд його не вирішував. Залишення дитини проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
Такі обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до непогодження з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.
Верховний Суд врахував, що заявник не подавав до суду першої інстанції заперечень проти залишення дитини проживати разом з матір`ю, не доводив, що місцем проживання дитини після припинення фактичних шлюбних відносин подружжя є місце проживання батька, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Посилання у касаційній скарзі на те, що подана ним до суду першої інстанції заява про визнання позову від 28 липня 2021 року (а. с. 11) стосувалася лише розірвання шлюбу не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки в цій заяві ОСОБА_2 не висловлював своїх заперечень щодо залишення дитини проживати із матір`ю і просив справу 03 серпня 2021 року розглядати без його участі.
Свою позицію відповідач підтвердив 06 грудня 2021 року, тобто навіть після ухвалення рішення судом першої інстанції (02 серпня 2021 року), подавши до управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради пояснення, в яких повідомив, що у нього з позивачем спору щодо місця проживання доньки немає та він ніколи не заперечував, щоб їхня дитина проживала разом з матір`ю (а. с. 88).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта
Враховуючи, що сторони не зверталися до суду при розгляді цієї справи із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з матір`ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір`ю, залишив проживати дитину з нею, чим лише констатував місце проживання дитини, не визначаючи та не змінюючи його.
Та обставина, що відповідач 04 лютого 2022 року, тобто під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини (справа № 405/661/22), не може свідчити про наявність спору на час ухвалення рішення судом першої інстанції, з огляду на наведені обставини.
Судове рішення про залишення проживання дитини разом із матір`ю не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характер.
При цьому матеріли справи не містять даних про те, що залишення проживання дитини разом з матір`ю суперечить її інтересам, а батько свої права на визначення місця проживання дитини вирішує в іншому судовому провадженні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Рішення суду першої інстанції не переглядається оскільки в оскаржуваній частині скасовано судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара