Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 405/6920/16
провадження № 61-1832св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України, прокуратура міста Києва, Державна казначейська служба України, Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , та заступника прокурора міста Києва на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 серпня 2018 року в складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві), прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Подільське РУ ГУМВС України в м. Києві) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 червня 2016 року за місцем проживання та роботи позивача слідчим, за дорученням ГУ МВС України в м. Києві, проведено обшуки, під час яких вилучено належні йому документи щодо підприємницької діяльності, комп`ютерну техніку та грошові кошти. Вказані дії вчинено в межах досудового розслідування кримінальної справи № 20-3943, порушеної 18 квітня 2011 року за фактами фіктивного підприємництва та підроблення документів податкової звітності (частина друга статті 205, частина друга статті 358 КК України).
01 листопада 2011 року йому вручено постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за частиною другою статті 205 КК України. В цей же день його було затримано як підозрюваного у вказаній справі.
03 листопада 2011 року слідчим складено постанову про притягнення його як обвинуваченого у справі.
04 листопада 2011 року позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 7 500,00 грн, яка за нього внесена 07 листопада 2016 року.
Факт безпідставності винесення постанови слідчого про його привід як свідка від 28 жовтня 2011 року співробітниками УСБУ у м. Києві, на підставі якої він фактично був позбавлений волі, було встановлено за наслідком розгляду його звернення від 07 листопада 2011 року прокуратурою міста Києва ще у грудні 2011 року.
Крім того, його сина ОСОБА_3 за вказаним обвинуваченням було затримано та взято під варту ще з 30 червня 2011 року.
21 лютого 2012 року кримінальна справа за № 20-3943 направлена для розгляду до Подільського районного суду міста Києва.
08 травня 2014 року постановою Подільського районного суду міста Києва кримінальну справу № 2607/2476/2012 направлено прокурору міста Києва для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід у вигляді застави залишено без змін.
25 червня 2014 року слідчий слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві закрив кримінальні провадження № 12014100070004451 та № 12014100070004454 за відсутністю події злочину, продовживши «актоване» досудове розслідування за № 42014100070000134.
08 жовтня 2014 року прокуратурою Подільського району м. Києва вказана постанова слідчого від 25 червня 2014 року про закриття кримінальних проваджень в частині щодо протиправних дій позивача була скасована.
03 вересня 2015 року вказане провадження слідчим слідчого відділу Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві щодо нього закрите за реабілітуючими підставами, запобіжні заходи скасовані, прийнято рішення про повернення вилучених речей/речових доказів.
ОСОБА_1 зазначив, що порушення кримінальних справ щодо нього принижувало його честь та гідність. Вказана ситуація створювала негативну психологічну установку відносно нього як про людину аморальну, непорядну, сприяла упередженому ставленню до нього з боку оточення. Це позначилась на всіх сферах його життя, підірвала здоров`я, внесла повну невизначеність щодо його майбутнього.
Незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, кримінальне переслідування протягом майже чотирьох років, у поєднанні з його обвинуваченням у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, була інтенсивно психотравмуючою ситуацією для нього.
З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України 323 901,00 грн моральної шкоди та 8 300,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 323 901,00 грн та судові витрати в сумі 8 300,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності спричинені страждання (моральна шкода), орієнтовний еквівалент грошової компенсації за спричинені страждання з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному позначенні складатиме матеріальний еквівалент у 87 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування вважав, що розмір моральної шкоди, завданої позивачеві в сумі 323 901,00 грн є обґрунтованим.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 серпня 2018 року скасовано в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 323 901,00 грн.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві, прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України, Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 220 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума, яка підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральних страждань у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності становить 220 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині залишити без змін. Крім того, просив рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, стягнувши за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача судові витрати за проведення експертизи в сумі 7 142,40 грн.
У січні 2019 року заступник прокурора міста Києва подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ухвали нове рішення в цій частині, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про зменшення суми відшкодування моральної шкоди, що визначена судом першої інстанції, оскільки безпідставно не врахував висновку психологічної експертизи.
Крім того, представник ОСОБА_1 вказує на наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за проведення психологічної експертизи, оскільки така експертиза призначена на підставі ухвали суду від 08 лютого 2017 року. Витрати на проведення експертизи в сумі 7 142,40 грн понесено позивачем, що підтверджується оригіналом квитанції № 0.0.912990725.1 від 11 грудня 2017 року, актом здачі-приймання від 12 грудня 2017 року. Враховуючи положення статті 141 ЦПК судами безпідставно позбавлено позивача права на компенсацію судових витрат у справі.
Касаційна скарга заступника прокурора міста Києва аргументована тим, що судами порушено норми процесуального права та матеріального права. Заявником зазначено, що суди не надали оцінки тому факту, що досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача не завершене, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Заступник прокурора міста Києва вказує, що суди, обраховуючи суму відшкодування моральної шкоди, помилково виходили з того, що строк перебування позивача під слідством та судом становив 58 повних місяців, коли такий становить 46 повних місяців.
Відзиви на касаційну скаргу
У липні 2019 року на адресу суду від ГУ МВС України у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві відповідач зазначає, що касаційна скарга в частині вимог про стягнення витрат на проведення експертизи є необгрунтованою та безпідставною, оскільки така проведена за клопотання позивача та за його рахунок. Крім того, заява про зменшення позовних вимог від 16 квітня 2018 року вимоги про стягнення з відповідачів витрат на проведення експертизи не містить.
У серпні 2019 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва. У відзиві вказано на необґрунтованість касаційної скарги щодо тверджень в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначення судами періоду, за який позивачу підлягає відшкодування моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу № 405/6920/16 з Ленінського районного суду міста Кіровограда.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва. Крім того, вказаною ухвалою зупинено виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року заяву ГУ МВС України про приєднання до касаційної скарги заступника прокурора міста Києва визнано неподаною та повернуто заявнику.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Суди встановили, що 01 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 20-3943 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частинами третьою - п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України.
04 листопада 2011 року йому обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7500,00 грн.
21 лютого 2012 року кримінальна справа №20-3943 направлена для розгляду до Подільського районного суду міста Києва.
Подільським районним судом міста Києва 08 травня 2014 року кримінальну справу направлено на додаткове розслідування.
На додатковому розслідуванні, у зв`язку з набранням чинності КПК України 2012 року, підслідність справи визначено за Подільським УП ГУНП України у м. Києві та 20 червня 2014 року вказані матеріали кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100070000134 по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою - п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України.
Постановою слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25 червня 2014 року кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення. Зі змісту вказаної постанови судами апеляційним судом встановлено, що 20 червня 2014 року прокуратурою Подільського району м. Києва розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42014100070000134 від 20 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою - п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України.
25 червня 2014 року СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014100070004451 від 25 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України.
25 червня 2014 року СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014100070004454 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою 27, частиною другою статті 209 КК України.
Постановою старшого прокурора прокуратури Подільського району м. Києва від 25 червня 2014 року кримінальне провадження №12014100070004451 від 25 червня 2014 року об`єднано з кримінальним провадженням № 42014100070000134, та присвоєно основний номер останнього.
Постановою старшого прокурора прокуратури Подільського району м. Києва від 25 червня 2014 року кримінальне провадження №12014100070004454 від 25 червня 2014 року об`єднано з кримінальним провадженням № 42014100070000134, та присвоєно основний номер останнього.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100070004451 від 25 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100070004454 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 209 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Продовжено досудове розслідування кримінального провадження № 42014100070000134 від 20 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою - п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України.
08 жовтня 2014 року прокуратурою Подільського району м. Києва вказана постанова від 25 червня 2014 року про закриття кримінальних проваджень була скасована.
Постановою слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03 березня 2015 року кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100070004451 та за № 12014100070004454, відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частинами третьою - п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України, закриті у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_1 , скасований. Речові докази повернуто власнику відповідно до протоколів вилучення.
Досудове розслідування кримінального провадження № 42014100070000134 від 20 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою-п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України, продовжене з метою встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Зазначене свідчить, що всі кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 закриті з реабілітуючих підстав.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Таким чином, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права та визначено суму відшкодування, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. При цьому суди виходили з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи.
Враховуючи, що з моменту затримання позивача за підозрою у вчиненні злочину 01 листопада 2011 року до моменту закриття кримінальних проваджень 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 46 повних місяці, суд апеляційної інстанції правильно визначив суму відшкодування у розмірі 220 000,00 грн (3 723,00 грн х 46 місяців= 171 258,00 грн), що перевищує мінімальний розмір компенсації моральної шкоди. При цьому помилка допущена судами попередніх інстанцій щодо кількості повних місяців («58» замість «46»), протягом яких позивач перебував під слідством та судом, не пливає на правильність визначення суми відшкодування, оскільки законодавством України встановлено мінімальний граничний розмір такого відшкодування, фактичний розмір якого визначається судом в залежності від конкретних обставин справи.
Закон пов`язує право конкретної особи на відшкодування моральної шкоди та її розмір з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності саме цієї особи, а тому перебування сина позивача під вартою, в тому чи іншому кримінальному провадженні, та моральний тиски на колишню дружину позивача, не може враховуватись при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 . Оскільки експерт безпідставно зазначив цей чинник як психотравмуючий, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв висновки експерта як належний доказ на підтвердження розміру позовних вимог.
Доводи викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 в частині неправильного визначення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сума яка підлягає відшкодуванню на користь позивача у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності становить 220 000,00 грн.
Доводи касаційної скарги прокурора про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди з тих підстав, що кримінальне провадження щодо нього повністю не припинене спростовуються наявною в справі постановою слідчого від 03 вересня 2015 року (а. с. 133-141 т. 1), за змістом якої всі кримінальні провадження, порушені відносно ОСОБА_1 , закриті.
Твердження ОСОБА_1 щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції і стягнення на його користь витрат за проведення експертизи є необґрунтованими, оскільки судами встановлено, що позивач не надав доказів, зокрема документ, який підтверджує оплату коштів за проведення вказаної експертизи в контексті статті 95 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення судів попередніх інстанцій в оскаржених частинах належить залишити без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційні скарги - без задоволення через їх безпідставність.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року зупинено виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження, а за результатами касаційного перегляду оскаржене рішення залишено без змін, то його виконання слід поновити.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 серпня 2018 року в нескасованій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель