Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 414/2803/18
провадження № 61-7182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду
від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В.,
Кострицького В. В., Лозко Ю. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_5 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 2/3 часток житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту від 23 листопада 2014 року ОСОБА_5 заповів все своє майно, яке належало йому на момент смерті, своїм сестрам: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_3 у встановленому порядку відмовилася від належної їй частки у спадщині шляхом звернення до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини.
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки житлового будинку, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , однак постановою нотаріуса від 04 вересня 2018 року № 3533/02-14-118/2017 відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що після смерті
ОСОБА_5 є спадкоємець за законом, а саме: дружина ОСОБА_2 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині.
Вказані дії, на думку позивача за первісним позовом, є неправомірними, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем і не має права на обов`язкову частку у спадщині, у зв`язку з тим, що шлюб було розірвано заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року
у справі № 414/856/16-ц. ОСОБА_2 було достовірно відомо про смерть спадкодавця, вона звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення і ухвалою Кремінського районного суду Луганської області
від 19 березня 2018 року заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року про розірвання шлюбу було скасовано.
Разом із тим, у період із 30 червня 2016 року до 19 березня 2018 року заочне рішення суду про розірвання шлюбу було чинним, а тому ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у цей період у шлюбі не перебували, а отже, ОСОБА_2 не ввійшла до кола спадкоємців, оскільки чинність заповіту щодо кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Крім того, про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами свідчить, зокрема, рішення Кремінського районного суду Луганської області
від 19 січня 2017 року у справі № 414/1365/16-ц за позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому встановлено та не заперечувалося ОСОБА_2 , що шлюб між сторонами є розірваним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що 21 липня 1989 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Відповідно до договору дарування від 03 січня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а вона прийняла у дар: 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці загальною площею 0,2984 га, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га. Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року у справі № 414/1888/14-ц між нею та ОСОБА_5 було розподілене спільно нажите майно подружжя наступним чином:
1) визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ11184 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; 2) виділено в натурі
в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частку домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_1 ; 3) залишено ОСОБА_5 у рахунок належної йому на праві власності 2/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за вищевказаною адресою за домовленістю сторін та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи позначені у висновку жовтим кольором приміщення квартири АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області
від 16 червня 2016 року у справі № 414/856/16-ц шлюб між ОСОБА_5
та ОСОБА_2 був розірваний, проте зазначене рішення скасовано ухвалою суду від 19 березня 2018 року. Таким чином, фактично вони перебували
у шлюбі з 21 липня 1989 року до 15 червня 2017 року (день смерті
ОСОБА_5 ), а тому шлюб припинився внаслідок смерті останнього і, відповідно, вона є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка та має право на обов`язкову частку у спадщині.
З огляду на вказані обставини, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати за нею право власності на житлові кімнати: № 5 площею 12,9 кв. м та № 6 площею 30 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- залишити в користуванні ОСОБА_1 побутові споруди: 1-111 - котельню,
1-1V - вбиральню, 1-V - коридор, 1-V1 - коридор, 1-V11 - службове приміщення, 1-V111 - службове приміщення, Г - шлакоблочна літня кухня,
Д - шлакоблочний сарай, К - шлакоблочний сарай, О - шлакоблочний сарай, Т - шиферний навіс, М - навіс, ПГ1 - погріб, № 2, 3, 5 споруди та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку
і господарських будівель та ведення підсобного господарства, площею 0,2984 га.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був дійсним заповіт спадкодавця та водночас був відсутній зареєстрований шлюб між померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , остання не є спадкоємицею після його смерті та, відповідно, не може претендувати на спадщину, оскільки коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на час відкриття спадщини.
На думку суду першої інстанції, ОСОБА_2 достовірно було відомо про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується мотивами позову та судовим рішенням у справі про поділ майна подружжя, а тому, враховуючи, що із заявою про скасування заочного рішення про розірвання шлюбу відповідач звернулася лише після смерті спадкодавця, зазначене свідчить про недобросовісність дій останньої, які спрямовані на входження до складу спадкоємців.
Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу за первісним позовом у видачі свідоцтва про право на спадщину, враховуючи дійсність заповіту на майно ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня
2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року
у справі № 414/856/16-ц про розірвання шлюбу було скасовано, а ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 21 березня 2018 року провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , а тому шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця не був розірваний. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 як дружина померлого входить до кола спадкоємців першої черги та має право на спадкування половини частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) на підставі положень статті 1241 ЦК України (половинка частки у спадщині становить 1/6). Таким чином, частка права власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами становить 1/2 частку у порядку спадкування за заповітом.
Разом із тим, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на житлові кімнати № 5 площею 12,9 кв. м та № 6 площею 30 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проте встановити, чи становлять вказані кімнати
1/6 частку спадкового майна без проведення будівельно-технічної експертизи неможливо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Кремінського районного суду Луганської області.
У травні 2021 року справу № 414/2803/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт
3 частини другої статті 389 ЦПК України у зв`язку з відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 та, відповідно, не може претендувати на спадщину.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, не звернув увагу на те, що на час відкриття спадщини був дійсним заповіт, складений спадкодавцем вже після вирішення в судовому порядку питання про поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , шлюб між сторонами було розірвано, що свідчить про безпідставність заявлених вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 . У свою чергу, заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення 19 березня 2018 року, тобто вже після смерті спадкодавця. У встановлений законом строк ОСОБА_2 не звернулася до нотаріуса та не надала підтверджуючі документи родинних зв`язків або документи про факт спільного проживання чи перебування у шлюбі з померлим, які на час видачі спадщини є необхідними для її прийняття, а тому ОСОБА_2 не входила до кола спадкоємців на час відкриття спадщини та нею пропущений строк для її прийняття.
Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про зловживання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) процесуальними правами, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, що не спростовують законні висновки апеляційного суду, який на підставі повного дослідження обставин справи обґрунтовано вважав, що оскільки судове рішення про розірвання шлюбу скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , отже, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на час його смерті не був розірваний, а тому ОСОБА_2 як дружина померлого входить до кола спадкоємців першої черги та має право на спадкування половини частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) на підставі статті 1241 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із 21 липня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 66, т. 1).
Відповідно до договору дарування від 03 січня 2002 року ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар: 1) 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд на земельній ділянці площею 0,2984 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1492 га, що складає 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , та передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за вказаною адресою та ведення підсобного господарства загальною площею 0,2984 га (а. с. 69, т. 1).
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня
2015 року про закриття провадження у справі № 414/1888/14-ц затверджено мирову угоду в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та виділення в натурі, відповідно до якої:
1) за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частку легкового автомобіля (седана) марки ВАЗ 111840 червоного кольору, 2008 року випуску, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , погодженої вартості 60 000,00 грн; 2) виділено в натурі в рахунок належної ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частки домоволодіння з побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за домовленістю сторін та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи, наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 : 1-1 коридор; 1-11 ванна;
1-2 коридор; 1-3 кухня; 1-4 житлової кімнати; Б - цегляного сараю;
Е - цегляного літнього душу; Ж - навісу; З - шлакоблочного гаражу;
ПГ - цегляного погреба; В - цегляної вбиральні; № 1,4 - споруди;
3) залишено ОСОБА_5 у рахунок належної йому на праві власності
2/3 домоволодіння за вищевказаною адресою за домовленістю сторін
та погодженим висновком будівельно-технічної експертизи наступні приміщення квартири АДРЕСА_2 : 1-111 - котельна; 1-1V - вбиральна;
1-V - коридор; 1-V1 - коридор; 1-V11 - службове приміщення;
1-V111 - службове приміщення; 5 - житлова кімната; 6 - житлова кімната;
Г - шлакоблочна літня кухня; Д - шлакоблочний сарай; К - шлакоблочний сарай; О - шлакоблочний сарай; Т - шиферний навіс; М - навіс; ПГ1 - погріб; № 2, 3, 5 - споруди. Ухвала суду набрала законної сили 19 травня 2015 року (а. с. 70, т. 1).
Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області
від 16 червня 2016 року у справі № 414/856/16-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 22, т. 1).
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 25 січня
2017 року у справі № 414/1365/16-ц відмовлено у задоволенні позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та стягнення шкоди за необґрунтованістю (а. с. 19-21, т. 1).
Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними сестрами ОСОБА_5 .
Згідно із заповітом, складеним 23 липня 2014 року та посвідченим приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тіщенко О. М., ОСОБА_5 заповів своїм сестрам
( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) все своє майно, де б воно не було і з чого
б воно не складалося, на яке він матиме право за законом (а. с. 11, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 (а. с. 10, т. 1).
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 19 березня 2018 року у справі № 414/856/16-ц заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня
2016 року задоволено, скасовано заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року (а. с. 23, т. 1).
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 21 березня 2018 року закрито провадження у справі № 414/856/16-ц за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу у зв`язку зі смертю позивача (а. с. 24, т. 1).
Відповідно до інформації зі спадкової справи після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав останньому на підставі рішення Кремінського народного суду Кремінського району від 28 липня 1987 року, і 1/3 частку якого 03 січня 2002 року він подарував ОСОБА_2 , що підтверджується довідками комунального підприємства «Кремінське районне бюро технічної інвентаризації» та технічним паспортом на домоволодіння за вищевказаною адресою (а. с. 190, т. 1).
25 липня 2017 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е. А. заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого брата ОСОБА_5 (а. с. 165, т. 1).
Також 25 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е. А. із заявою про відмову від спадщини (а. с. 169, т. 1).
07 листопада 2017 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 , у якій просила видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя (а. с. 178, т. 1).
14 листопада 2017 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася повнолітня донька ОСОБА_4 (а. с. 174, т. 1).
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 189, т. 1).
Постановою приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е. А. від 04 вересня 2018 року
№ 3533/02-14-118/2017 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії,
а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що є спадкоємець за законом: дружина померлого ОСОБА_2 , яка відповідно до вимог статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині (а. с. 191, т. 1).
Постановою приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е. А. від 11 жовтня 2018 року
№ 4017/02-14-118/2017 також було відмовлено ОСОБА_2 (спадкоємиці за законом, яка має право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна вдова) у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа на 2/3 частки спірного житлового будинку (а. с. 193, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про оскарження постанови апеляційного суду в частині вирішення питання про часткове задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, а тому в іншій частині (щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 ) оскаржувана постанова не є предметом перегляду Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини та відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповіт - особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За юридичною природою заповіт - односторонній правочин, у якому набуває вираження воля тільки однієї особи - заповідача. Особливість також полягає у тому, що правові наслідки виникають тільки після смерті особи, яка його склала.
При вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право:
1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних правовідносин (частина перша статті 1235 ЦК України);
2) без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині; у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність (частини друга, третя, четверта статті 1235 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270, частина друга статті 1220 ЦК України).
У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спадкодавець ОСОБА_5 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавець залишив заповіт, складений 23 липня 2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тіщенко О. М. за № 790. Відповідно до заповіту ОСОБА_5 заповів своїм сестрам ( ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 ) все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, на яке він матиме право за законом.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у шестимісячний строк із дня відкриття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_5 прийняла спадщину як спадкоємець за заповітом шляхом подання відповідної заяви,
у той час як інший спадкоємець за заповітом (третя особа - ОСОБА_3 )
у передбачений законом строк відмовилася від спадщини шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.
Також 07 листопада 2017 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 , у якій просила видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.
Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до положень статті 1241 ЦК України непрацездатна вдова (вдівець) спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Сутність права на обов`язкову частку полягає у тому, що на користь осіб, визначених у частині першій статті 1241 ЦК України, відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту.
Згідно з частиною третьою статті 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області
від 16 червня 2016 року у справі № 414/856/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано за позовом останнього.
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 19 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року було задоволено. Скасовано заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 червня 2016 року.
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 21 березня 2018 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу у зв`язку зі смертю позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на час смерті останнього не був розірваний, а тому ОСОБА_2 як дружина померлого входить до кола спадкоємців першої черги та має право на спадкування половини частки, яка належала їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) на підставі положень статті 1241 ЦК України, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2
є пенсіонеркою, половина її обов`язкової частки у спадщині становить 1/6,
а частка ОСОБА_1 у спадщині становить 1/2.
Доводи касаційної скарги про те що, ОСОБА_2 у встановлений законом строк не звернулася до нотаріуса та не надала підтверджуючі документи родинних зв`язків або документи про факт сумісного проживання чи перебування у шлюбі з померлим, які на час видачі спадщини є необхідними для її прийняття, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін, без надання оцінки доказам у справі,не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук