П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 414/975/15-к

провадження № 51-4571км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

засуджених ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 червня 2021 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Васище Харківського району Харківської області, жительки АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м.Новомосковська Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_2 ,

засуджених за вчинення злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сватівського районного суду Луганської області від 08жовтня 2020року ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст.115КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є її власністю.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VIII) зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13 лютого 2015 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_9 , судові рішення щодо якої у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 червня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 лютого 2015 року приблизно о01годині 30 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за попередньою змовою із корисливих мотивів підійшли до потерпілої ОСОБА_10 , якій ОСОБА_8 стала наносити чисельні удари ножем, а ОСОБА_9 за допомогою подушки стала утримувати потерпілу за голову, намагаючись зламати опір останньої. Надалі ОСОБА_9 взяла ніж у ОСОБА_11 та продовжила наносити удари ножем потерпілій. Всього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом нанесли не менше 35 колото-різаних поранень в різні частини тіла ОСОБА_10 , в зв`язку з чим і настала її смерть. Під час спричинення потерпілій ударів ножем вона відчувала особливо сильний фізичний біль і страждання.

Крім того, ОСОБА_8 із ОСОБА_9 після вбивства ОСОБА_10 із будинку останньої викрали речі, цінності, техніку та грошові кошти на загальну суму 16637,87 грн, а також 25000 російських рублів.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог КПК, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на припущеннях, а її вина не доведена поза розумним сумнівом. Сторона захисту наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою твердження засудженої про те, що убивство ОСОБА_10 вчинив її співмешканець ОСОБА_12 , а вона лише скоїла крадіжку особистих речей потерпілої після вбивства останньої. Також сторона захисту вважає, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_13 .

Захисник зазначає про те, що місцевий суд безпідставно надав перевагу показанням свідка ОСОБА_14 щодо належності йому знайденої неподалік від місця вчинення злочину маски-балаклави, і відкинув показання засуджених про наявність у ОСОБА_12 при собі «чорної маски», в якій останній вчинив убивство потерпілої і яку потім викинув.

Сторона захисту вказує про те, що апеляційний суд, залишаючи їхні апеляційні скарги без задоволення, не перевірив викладених у них доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не навів в ухвалі переконливих аргументів для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у скаргах, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники та засуджені підтримали вимоги касаційної скарги, просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддюдоповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, неможуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Сторона захисту не погоджується із доведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.

Колегія суддів вважає таку позицію захисника безпідставною і відхиляє її з огляду на нижченаведене.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст.94КПК.

Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував, зокрема дослідженими протоколами слідчих експериментів від 14 лютого 2015 року за участю засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з відеозаписами цих слідчих експериментів, з яких убачається, що засуджені кожна окремо детально розповіли про обстановку в кімнаті, де було вбито потерпілу, а саме щодо розташування меблів на час вчинення злочину, положення самої ОСОБА_10 на ліжку безпосередньо перед нанесенням їй ударів ножем, показали і відтворили механізм, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, їх локалізацію, послідовність заподіяння, детально пояснили про обставини скоєння злочину, у тому числі щодо викраденого після вбивства майна. Детальна розповідь ОСОБА_8 про обставини і обстановку, яка мала місце під час вчинення злочину свідчить про її безпосередню участь в цих подіях.

Дані, отримані під час проведення слідчих експериментів, узгоджуються із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами. Зокрема інформація щодо розташування меблів у кімнаті на час вчинення умисного вбивства (тумбочки, ліжка), узгоджується із тією, що зафіксована в протоколі огляду місця події від 08 лютого 2015 року.

Інформація щодо механізму та локалізації спричинених потерпілій ножових поранень узгоджується із висновком судово-медичної експертизи трупа від 08 лютого 2015 року № 20 та висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа від 28 квітня 2015 року № 20-1.

Суд також звертає увагу на те, що зі змісту аудіозаписів та журналів судових засідань слідує, що засуджені у ході надання первинних показань повідомляли суду, що діяли удвох, однак у ході наступних судових розглядів змінили свою позицію і вказали, що з ними був ОСОБА_12 , який і вчинив умисне вбивство ОСОБА_10 .

Відповідно до версії подій сторони захисту про участь ОСОБА_12 в умисному вбивстві, обидві засуджені вказали, що приїхали до потерпілої втрьох ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ) для того, щоб взяти у ОСОБА_10 гроші в борг, однак після відмови останньої надати їм гроші в борг, засуджена ОСОБА_9 за попередньою домовленістю із іншими учасниками додала у чай потерпілої снодійні таблетки, і після того, як потерпіла заснула, ОСОБА_12 її вбив, а обидві засуджені склали у сумки викрадене майно та всі разом покинули домоволодіння ОСОБА_10 .

Сторона захисту в обґрунтування цієї версії покликається на показання ОСОБА_13 та на факт знайдення на місці події балаклави.

Проте судами попередніх інстанцій було детально досліджено вказану версію сторони захисту. Зокрема, суди з показань свідка ОСОБА_13 встановили, що коли вона прибула на місце події, то звернула увагу, що частина співробітників поліції, присутніх на місці події, були одягнені в цивільний одяг, а частина у формений спеціальний одяг із масками-балаклавами на обличчі. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що маска-балаклава належала йому. Також цей свідок пояснив суду, що він, обіймаючи посаду начальника дільничних інспекторів Кремінського ВП ГУ НП в Луганській області, був присутній на місці події, і належну саме йому маску-балаклаву було виявлено в тому місці, де стояв його службовий автомобіль.

Також судами з`ясовано, що допит ОСОБА_16 , якого згадує у своїх показаннях ОСОБА_13 не можливий, оскільки він є інвалідом І-ої групи за неврологічною патологією, знаходиться під опікою, потребує постійного догляду у зв`язку із порушенням когнітивних функцій та частими епілептичними судомами, що підтверджується наявним у матеріалах кримінального провадженнях листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Кремінської районної ради» від 11 лютого 2020 року № 166.

Також суди детально з`ясовували яким чином засуджені залишили місце події. Зокрема, свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона як диспетчер служби таксі відмовила у наданні машини жінці, яка по телефону замовляла таксі із с.Житлівки до м. Харкова, оскільки всі блокпости закриті і таксі не зможе доїхати до с.Житлівки,. Як було встановлено органом досудового розслідування, телефон з якого здійснювався дзвінок диспетчеру, належить засудженій ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_17 повідомила, що в ході розмови із останньою, вона чула лише розмову двох жінок, і ніяких чоловічих голосів не чула.

Судами було встановлено, що з місця події засуджені їхали автобусом. Зокрема, було допитано свідків ОСОБА_18 (пасажирку автобуса) та ОСОБА_19 (водія автобуса). Вони у судовому засіданні підтвердили, що у с.Червона Попівка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли до автобусу, який їхав до м. Сватове. Оскільки рано вранці пасажирів було не багато, тому як і водій, так і пасажирка добре запам`ятали засуджених, які їхали лише вдвох із двома сумками, розплатилися за проїзд купюрою номіналом 500 грн та цікавилися у водія як їм доїхати до м. Харкова.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит усіх вищевказаних свідків проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання ці особи надавали під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Підстав вважати показання цих осіб неправдивими у судів попередніх інстанцій не було і додатково захисником у касаційній скарзі таких підстав не наведено.

Місцевий суд обґрунтовано визнав показання свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами. Мотивів для обмови свідками ОСОБА_8 суд не встановив і колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком.

Таким чином, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції ретельно перевірив та оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки її винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних порушень під час дослідження місцевим судом доказів, а вирішення питання достовірності того чи іншого доказу або здійснення переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст. 433 КПК до компетенції суду касаційної інстанції не входить. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами, які встановлено судами попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого, обвинувачених та їх захисників на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи та визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень вимог процесуального закону і правильно застосували норми матеріального закону.

Вирок суду відповідає положенням статей 370 374 КПК, а ухвала апеляційного суду вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 червня 2021 року щодоОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3