№ 415/5417/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №415/5417/19

провадження №61-11508св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення ненарахованої заробітної плати у вигляді премій та доплати за інтенсивну працю, визнання неправомірним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання неправомірною відмови у прийнятті на посаду та зобов`язання працевлаштувати на посаді за внутрішнім сумісництвом, стягнення неправомірно ненарахованої заробітної плати на посаді за сумісництвом за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2021 року у складі судді Луньової Д. Ю., та постанову Луганського апеляційного суду від 07 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Луганської В. М., Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського обласного бюро судово-медичної експертиз (далі - ЛОБСМЕ), з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ненараховану заробітну плату у виді премій: за грудень 2016 року в сумі 5 168,75 грн; за січень 2017 року у розмірі 6 195 грн; річну премію за 2016 рік в сумі 1 5506,25 грн; премії до професійного свята «Дня медичного працівника» за червень

2017 року у сумі 7 000 грн, премії до професійного свята «Дня судового експерта» за липень 2017 року в розмірі 7 000 грн; доплату за інтенсивну працю за грудень 2016 року в сумі 2 584,38 грн, зобов`язати відповідача провести перерахунок всіх виплат пов`язаних з виплатою неправомірно ненарахованої заробітної плати та покласти на відповідача судові витрати.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 2000 року позивач працював судово-медичним експертом ЛОБСМЕ. З 2007 року керував відділом комісійних судово-медичних експертиз, а з 2015 по 2016 роки працював судово-медичним експертом Новопсковського міжрайонного відділення ЛОБСМЕ на 0,5 ставки у якості внутрішнього сумісника.

3. У зв`язку з проведенням АТО, з 03 вересня 2014 року по липень

2017 року, відділ комісійних експертиз розміщувався у патологоанатомічному відділенні Білокуракинської ЦРЛ, де позивачем з 2015 року була організована робота по проведенню судово-медичних експертиз для населення Білокуракинського району у якості судово-медичного експерта Новопсковського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи. За час роботи позивача на 0,5 ставки за сумісництвом, нарікань від населення Білокуракинського району не надходило.

4. У вересні 2016 року позивачем та іншими співробітниками ЛОБСМЕ було встановлено, що начальник ЛОБСМЕ ОСОБА_3 та його заступник з економічних питань ОСОБА_4 нараховують заробітну плату з помилками, з цього приводу було звернення до Луганської обласної державної адміністрації та правоохоронних органів.

5. Позивач посилався на те, що йому не була нарахована премія за грудень 2016 року та річна премія за 2016 рік.

6. У січні 2017 року відділом комісійних експертиз ЛОБСМЕ було виконано достатньо високий рівень особливо складної роботи він, як завідувач відділу комісійних експертиз ЛОБСМЕ, надав доповідну записку керівнику ЛОБСМЕ про преміювання відділу за січень 2017 року та повторне обґрунтування необхідності виплати премії за грудень

2016 року та річної за 2016 рік, на що ОСОБА_3 24 січня 2017 року надано відповідь.

7. Позивач вважав, що в грудні 2016 року та січні 2017 року йому заробітна плата нарахована не в повному обсязі. Відповідачем були проігноровані положення колективного договору, додатку №2 «Положення про призначення премій співробітникам ЛОБСМЕ». Зауважень виробничого характеру, які могли б вплинути на позбавлення премій позивачу у вищевказаний період, у керівництва не було, фонд заробітної плати дозволяв це зробити.

8. Всі ці порушення з боку керівництва ЛОБСМЕ встановлені у звіті Управління внутрішнього аудиту ЛОДА від 12 липня 2017 року «Про результати планового аудиту відповідності та фінансового аудиту діяльності ЛОБСМЕ за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та у акті від 21 червня 2018 року Управління північно-східного офісу держаудитслужби в Луганській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЛОБСМЕ за період з 01 січня

2016 року по 01 квітня 2018 року.

9. Наказом начальника ЛОБСМЕ від 14 липня 2017 року всім співробітникам, окрім позивача, була виплачена премія до професійного свята «Дня судового експерта». Сума виплат для завідувача відділом склала 7 000 грн.

10. Позивач вважав, що причиною невиплати йому премії до свята Дня судового експерта у розмірі 7 000 грн, Дня медичного працівника за червень 2017 року у розмірі 7 000 грн була особиста неприязнь начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_3 до позивача.

11. У грудні 2019 року ОСОБА_1 також звернувся до ЛОБСМЕ з позовом, у якому просив визнати неправомірним наказ ЛОБСМЕ від 23 грудня 2019 року № 89-ос про звільнення позивача з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки; поновити позивача на цій посаді за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року; стягнути з ЛОБСМЕ заробітну плату на його користь за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року; визнати неправомірною відмову відповідача в прийнятті позивача на роботу за посадою лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року; зобов`язати відповідача працевлаштувати позивача на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року; стягнути з ЛОБСМЕ неправомірно не нараховану заробітну плату за посадою лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки; судові витрати покласти на відповідача.

12. В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначав, що

з 02 січня 2004 року по 01 жовтня 2015 року, крім основної роботи, працював в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки за окремим трудовим договором по посаді лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз. З 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2016 року працював лікарем судово-медичним експертом Новопсковського районного відділення судово-медичної експертизи. З 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2019 року працював лікарем судово-медичним експертом відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки.

13. У зв`язку з тим, що на 01 вересня 2017 року позивач займав керівну посаду, він звернувся до Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації (далі - ДОЗ ЛОДА) із заявою про надання йому роботи за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки у відділі комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ. Наказом ДОЗ ЛОДА від 01 вересня 2017 року йому надана робота за сумісництвом на 0,5 штатної одиниці посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ на період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року, яка не мала ознак строкового трудового договору, тим більш, погодження для встановлення строку дії даного договору позивач не давав, а отже, даний договір мав характер безстрокового.

14. На підставі заяви позивача про продовження дії договору

від 28 грудня 2017 року, наказом від 29 грудня 2017 року позивачу вдруге надано внутрішнє сумісництво на 0,5 ставки у відділі комісійних судово-медичних експертиз за посадою лікаря судово-медичного експерта, із зазначенням строку тривання даного трудового договору з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

15. На думку позивача згідно статті 23 КЗпП України на момент видання 29 грудня 2017 року наказу, не було обґрунтування для встановлення строкового трудового договору.

16. Наказом ДОЗ ЛОДА від 27 грудня 2018 року позивача зараховано на роботу на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта на визначений строк - з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

17. Позивач вважав, що його посада є постійною, а трудовий договір - безстроковим, оскільки приблизно 13 років, з невеликою перервою, він працює на вищезазначеній посаді за сумісництвом на 0,5 ставки.

18. Наказом ДОЗ ЛОДА від 03 травня 2019 року визнано наказ

від 27 грудня 2018 року «Про сумісництво посад ОСОБА_1 » з 26 квітня 2019 року, таким, що втратив чинність.

19. Відповідно до наказу від 23 грудня 2019 року № 89-ос позивача звільнено за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз ЛОБСМЕ 31 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

20. Позивач вважає цей наказ незаконним та таким, що порушує його права та просить суд його скасувати і поновити його на посаді лікаря судово-медичного експерта на 0,5 ставки.

21. На підставі викладеного, позивач просив суд у разі невизнання наказу неправомірним, визнати дії відповідача по відмові в наданні йому роботи за внутрішнім сумісництвом незаконним та зобов`язати відповідача працевлаштувати його на цій роботі з 01 січня 2020 року, стягнути неправомірно не нараховану заробітну плату за виконання роботи за цією посадою за внутрішнім сумісництвом з 01 січня

2020 року.

22. Такі альтернативні позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він 09 грудня 2019 року звернувся до в.о. начальника ЛОБСМЕ

Устінченко І. В. з заявою про надання йому з 01 січня 2020 року роботи за сумісництвом на 0,5 ставки судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз, однак 21 грудня 2019 року отримав на свою електронну адресу відповідь, в якій йому було відмовлено.

23. На думку позивача відповідач не мав законних підстав відмовляти йому в роботі за сумісництвом, оскільки посада лікаря є вакантною, а позивач має час та можливість, не зашкоджуючи виконанню функцій за основною посадою, виконувати й посадові обов`язки лікаря судово-медичного експерта.

24. Оскільки відповідачем неправомірно не було надано йому роботи за сумісництвом та порушено законодавство про працю, позивач просив стягнути заробітну плату за посадою за внутрішнім сумісництвом

з 01 січня 2020 року.

25. 19 січня 2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позову, в якій позивач просив, у разі задоволення вимоги про визнання неправомірним наказу ЛОБСМЕ від 23 грудня 2019 року № 89-ос про звільнення позивача з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки; поновлення позивача на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року стягнути з ЛОБСМЕ заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року в розмірі 92 402,52 грн за час вимушених прогулів у 2020 році, а з 01 січня 2021 року по день винесення рішення в сумі, що розраховується з щоденної заробітної плати у розмірі 396,01 грн та середньомісячної заробітної плати у розмірі 8 316,23 грн.

26. У разі задоволення вимоги про визнання неправомірною відмови відповідача у прийнятті позивача на роботу на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року з зобов`язанням відповідача працевлаштувати позивача на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року стягнути з ЛОБСМЕ з 01 січня 2020 року неправомірно не нараховану позивачу заробітну плату за посадою лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз в ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки в сумі 92 402,52 грн неправомірно не нарахованої позивачу заробітної плати за 2020 рік, а з 01 січня 2021 року по день винесення рішення в сумі, що розраховується з щоденної заробітної плати - 396,01 грн та середньомісячної заробітної плати у розмірі 8 316,23 грн.

27. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року вищезазначені позови об`єднано в одному провадженні та відкрито спрощене позовне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

28. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області

від 16 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною відмову начальника ЛОБСМЕ у прийнятті Кузьменка О. В. на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом та зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року про надання йому з 01 січня 2020 року роботи за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмови начальника ЛОБСМЕ у прийнятті ОСОБА_1 на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом мотивована тим, що на письмову заяву позивача про надання йому роботи за сумісництвом, відповідачем було надано відповідь електронним листом без підпису і зазначення хто саме надає таку відповідь про те, що позивач займає посаду начальника відділу комісійних експертиз, а виконання роботи за сумісництвом може негативно відобразитися на виконанні позивачем основної роботи. Місцевий суд погодився з доводами позивача про те, що така відмова є незрозумілою для останнього, оскільки він протягом декількох років, займаючи посаду начальника відділу комісійних експертиз, виконував роботу по сумісництву на 0,5 ставки в цій же установі. Згідно принципів трудового права, працівник порівняно з роботодавцем перебуває в більш уразливому становищі і саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечення трудових прав працівника.

30. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення не нарахованої заробітної плати у виді премій за грудень 2016 року, січень 2017 року, річної премії за 2016 рік, премії до професійного свята Дня медичного працівника в червні 2017 року, премії до професійного свята Дня судового експерта за липень 2017 року та зобов`язання провести перерахунок всіх виплат, пов`язаних з виплатою неправомірно не нарахованої заробітної плати, мотивоване тим, що прийняття рішення начальником про преміювання того чи іншого працівника ставиться в залежність від суб`єктивних (навантаження, обсяг досліджень, виїздів на місця подій, участь у судах, якість проведених досліджень, відсутність проведених експертиз, змінених підсумків, складність проведених експертиз; бездоганна, чесна праця; дисципліна, порядність, культура в роботі; відсутність скарг та рекламацій) та об`єктивних (наявність коштів у фонді оплати праці) чинників. Положення Колективного договору та Положення про преміювання не містять закріпленої обов`язкової ставки премії, яка підлягає виплаті співробітникам кожного місяця, за результатами роботи за рік, або приуроченої до якоїсь дати. Повноваження начальника ЛОБСМЕ щодо преміювання співробітників в даному випадку є дискреційними. Позивачем не надано суду достатніх, достовірних та допустимих доказів того, що премія йому повинна була бути призначена безумовно або у зафіксованому розмірі.

31. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним наказу від 23 грудня 2019 року № 89-ос про звільнення позивача з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки, поновлення на цій посаді за сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року; зобов`язання працевлаштувати на цій посаді за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки, стягнення

з 01 січня 2020 року неправомірно не нарахованої заробітної плати на цій посаді за сумісництвом мотивоване тим, що позивач працював за сумісництвом за строковим трудовим договором, при звільненні позивача, не були порушенні його права. Оскільки відсутні підстави для поновлення на роботі, то і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

32. Додатковим рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 24 березня 2021 року стягнуто з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

33. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та оскаржив рішення у цій частині в апеляційному порядку.

34. Постановою Луганського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2021 року скасовано в частині зобов`язання начальника Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи розглянути заяву ОСОБА_1

від 09 грудня 2019 року про надання йому з 01 січня 2020 року роботи за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз, прийнято постанову про відмову у задоволенні даних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

35. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання неправомірним наказу від 23 грудня 2019 року №89-ос про звільнення з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0, 5 ставки та поновлення на роботі, оскільки діями відповідача його трудових прав порушено не було. У зв`язку із цим відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які в цьому випадку є похідними від вимог про поновлення на роботі. Відмова в призначенні премій також є обгрунтованою.

36. Апеляційний суд указав, що рішення про відмову у прийнятті на роботу позивача на посаду за сумісництвом не пов`язана з дискримінаційною ознакою, а прийнято роботодавцем у зв`язку з тим, що виконання роботи позивачем за сумісництвом професій негативно позначиться на продуктивності праці за основним місцем роботи, у зв`язку із чим порушення відповідачем вимог статті 22 КЗпП України не вбачається.

37. Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду в частині зобов`язання начальника ЛОБСМЕ розглянути заяву позивача про надання йому 01 січня 2020 року роботи за сумісництвом на 0,5 лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз підлягає скасуванню, оскільки позивачем такі вимоги не заявлялися.

38. Апеляційний суд указав, що рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконною відмови начальника ЛОБСМЕ в прийнятті Кузьменка О. В. на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом не оскаржується учасниками справи, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України в цій частині рішення суду не є предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

39. У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

40. Касаційна скарга мотивована тим, що при перегляді справи суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9763/17-ц (провадження

№ 61-3212св19).

41. Апеляційний суд зробив свій висновок, посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року справа № 607/18964/18, який не підлягає до застосування.

42. Касаційна скарга містить посилання на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме виплати заробітної плати (оплати вимушених прогулів) при задоволенні позовних вимог по неправомірності неприйняття співробітника на роботу за внутрішнім сумісництвом, з неправомірним визначенням, що статті 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачені частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права.

43. Аргументом касаційної скарги також указано те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази в повному обсязі, оскільки відповідач не надав всіх витребуваних місцевим судом документів, та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування додаткових доказів: особової справи із департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації за час роботи на посаді

т.в.о. начальника ЛОБСМЕ; копій заяв про надання сумісництва в 2017-2019 роках; копій наказів про надання сумісництва в указані роки; копій наказів про надання відпусток за сумісництвом в період з 2017 року по 2019 рік; інформації про наявність або відсутність наказів про звільнення з сумісництва наприкінці 2017 - 2018 років та наказів про виплату компенсації за невикористанні відпустки за сумісництвом наприкінці 2017 та 2018 років; особову справу позивача. Апеляційний суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

Доводи інших учасників справи

44. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

45. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

46. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

47. З 02 серпня 2001 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ЛОБСМЕ.

48. З 04 грудня 2006 року ОСОБА_1 призначений виконуючим обов`язки завідувача відділу комісійних експертиз, а з 01 серпня

2007 року призначений завідуючим відділу комісійних експертиз.

49. Згідно Статуту ЛОБСМЕ, зі змінами станом на 2015 рік, ЛОБСМЕ є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління, якою здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган. ЛОБСМЕ є юридичною особою. Усі фінансові розрахунки та бухгалтерський облік Бюро веде бухгалтерія, створена в його структурі.

50. Пунктом 5.8.2. колективного договору, укладеного між адміністрацією та первинною профспілковою організацією ЛОБСМЕ від 04 грудня 2015 року, установлено, що преміювання працівників проводиться в межах фонду оплати праці згідно затвердженого положення про преміювання (додаток №2). Розмір премії залежить від особистого внеску працівника та розміром не обмежується.

51. Відповідно до пункту 1.7 Положення про призначення премій (далі - Положення) співробітникам ЛОБСМЕ розміри премій та винагород працівників залежить від особистого внеску у спільні результати структурного підрозділу бюро без сумарного обмеження.

52. Згідно пункту 1.3 Положення для визначення підсумків роботи структурних підрозділів наказом начальника бюро по узгодженню з профспілковим комітетом створюється тарифікаційна комісія, до складу якої входять представники адміністрації та первинної профспілкової організації.

53. Пунктом 1.5 Положення передбачено, що за рахунок фонду оплати праці можливо надавати разові премії окремим працівникам за показники роботи, до ювілеїв тощо.

54. Пунктом 3.2 Положення встановлено, що завідувачам структурних підрозділів премія призначається начальником бюро за узгодженням із профспілковим комітетом.

55. Пунктом 4.3 передбачено, що начальник бюро за участі тарифікаційної комісії визначає суму премії для кожного структурного підрозділу з урахуванням показників його роботи (кількості виконаних експертиз (досліджень), їх складності, якості експертних висновків, термінів їх виконання тощо, за узгодженням з головою первинної профспілкової організації.

56. Відповідно до пункту 4.4 Положення начальник бюро видає накази про призначення премії з зазначенням суми, яка призначена кожному працівнику.

57. 08 грудня 2016 року та 18 січня 2017 року завідувач відділу комісійних експертиз Кузьменко О. В. звертався до начальника ЛОБСМЕ

Стогнієва Ю. О. щодо преміювання співробітників відділу за бездоганну роботу протягом 2016 року із обґрунтуванням зазначеної пропозиції.

58. З рапорту від 19 грудня 2016 року слідує, що ОСОБА_1 звертався до начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_3 з проханням встановити доплату за інтенсивну працю у розмірі 50 відсотків у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 у відділі найскладніших експертиз, а також у зв`язку із залученням останнього до огляду місць подій.

59. У інформації від 24 січня 2017 року № 34 адміністрація ЛОБСМЕ зазначала, що навантаження в роботі відділу комісійних судово-медичних експертиз за січень 2017 року відсутнє, весь перелічений в доповідній записці обсяг роботи виконаний лікарським складом та середнім і молодшим персоналом відповідно до посадових обов`язків; премії працівникам відділу комісійних експертиз і відділень ЛОБСМЕ нараховані і виплачені вірно, на законних підставах; премію з нагоди ювілею ЛОБСМЕ отримали усі співробітники ЛОБСМЕ; у грудні 2016 року премію відділ не отримав, тому що навантаження обсягу експертиз відсутнє, робота відділу не є бездоганною, наявні усні та письмові скарги.

60. Згідно звіту від 12 липня 2017 року про результати планового аудиту відповідності та фінансового аудиту діяльності ЛОБСМЕ за період

з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року встановлено, що начальником ЛОБСМЕ видавалися накази про призначення премій працівникам без урахування показників роботи кожного підрозділу, а саме в кількості виконаних експертиз, їх складності, якості експертних висновків, термінів їх виконання та в деяких випадках без погодження з профспілковим комітетом, перевага в наданні премії надавалась працівникам бухгалтерії та адміністративно управлінському персоналу, тоді як основним завданням Бюро згідно Статуту є проведення судово-медичних експертиз. За результатами аудиту в цьому напрямку було рекомендовано погоджувати розмір нарахованих премій працівникам з первинною профспілковою організацією установи, при розподілі премій дотримуватись основних принципів нарахування премій (справедливості, неупередженості та рівномірності) з урахуванням обґрунтованості та справедливості співвідношень показників роботи всіх категорій працюючих, виходячи з їх ролі у діяльності установи, кваліфікаційно-професійного досвіду, складності виконуваних ними робіт, функцій та рівня відповідальності, які повинні зазначатися в поданні на преміювання.

61. Вказаний звіт не містить посилання щодо порушення відповідачем порядку нарахування та виплат ОСОБА_5 премій за грудень

2016 року, січень 2017 року, річної премії за 2016 року, премій до професійного свята «Дня медичного працівника», «Дня судового експерта» за липень 2017 року.

62. За інформацією з доповідної записки на ім`я начальника ЛОБСМЕ від 16 березня 2020 року в архіві ЛОБСМЕ відсутні документи: наказ про доплату за інтенсивну працю за грудень 2016 року, протоколи засідання тарифікаційної комісії за 2017 рік, призначенню премії співробітникам в січні 2017 року, до професійних свят: «Дня медичного працівника» за червень 2017 року; «До дня експерта» за липень 2017 року.

63. Згідно протоколу засідання тарифікаційної комісії від 23 грудня

2016 року № 68, від 23 грудня 2016 року № 71, наказу від 23 грудня

2016 року № 175 «Про преміювання працівників ЛОБСМЕ» за сумлінну працю та відданість своїй справі, працівникам ЛОБСМЕ по підсумкам роботи за 2016 рік, наказу від 23 грудня 2016 року № 174 «Про преміювання працівників ЛОБСМЕ» за сумлінну працю та відданість своїй справі, працівникам ЛОБСМЕ за грудень 2016 року, наказу

від 25 січня 2017 року № 9 «Про преміювання працівників ЛОБСМЕ» за сумлінну працю та відданість своїй справі, працівникам ЛОБСМЕ за січень 2017 року, наказу від 09 червня 2017 року № 60 «Про преміювання працівників ЛОБСМЕ до дня медичного працівника» прізвище ОСОБА_1 у списках премійованих працівників відсутнє.

64. Наказом ДОЗ ЛОДА від 31 вересня 2017 року № 474-к про сумісництво т.в.о. начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_1 надано сумісництво на 0,5 штатної одиниці посади лікаря-судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз цього закладу з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

65. 31 грудня 2017 року т.в.о. начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_1 звертався до директора Департаменту охорони здоров`я ЛОДА та просив продовжити йому сумісництво на 0,5 штатної одиниці посади лікаря-судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз цього закладу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

66. Наказом ДОЗ ЛОДА від 29 грудня 2017 року № 737-к про сумісництво посад т.в.о. начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_1 надано сумісництво на 0,5 штатної одиниці посади лікаря-судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз цього закладу з 01 січня

2018 року по 31 грудня 2018 року.

67. 19 грудня 2018 року т.в.о. начальника ЛОБСМЕ Кузьменко О. В. звертався з заявою до директора Департаменту охорони здоров`я ЛОДА та просив прийняти його за сумісництвом на 0,5 штатної одиниці посади лікаря-судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз цього закладу з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

68. Наказом ДОЗ ЛОДА від 27 грудня 2018 року № 759-к про сумісництво посад т.в.о. начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_1 надано сумісництво на 0,5 штатної одиниці посади лікаря-судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз цього закладу з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

69. 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звертався до в.о. начальника з заявою, в якій просив надати йому роботу за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз

з 01 січня 2020 року.

70. З роздруківки електронного листа з електронної адреси БЮРО ЛОБСМЕ на електронну адресу ОСОБА_1 встановлено, що розглянувши заяву про прийняття на роботу за сумісництвом професій повідомлено, що на цей час він займає посаду завідуючого відділу комісійних експертиз, яка відноситься до керівного складу. В бюро встановлений п`ятиденний робочий тиждень, тривалість робочого дня складає 40 годин на тиждень. Отож виконання роботи за сумісництвом професій негативно позначиться на продуктивності праці за основним місцем роботи.

71. Згідно листа ЛОБСМЕ від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено, що 31 грудня 2019 року закінчується строк укладеного з ним строкового трудового договору за внутрішнім сумісництвом (наказ ДОЗ ЛОДА від 27 грудня 2018 року № 759-к) та запропоновано ознайомитись з цим листом та передати лист-ознайомлення з підписом в ЛОБСМЕ.

72. Наказом ЛОБСМЕ від 23 грудня 2019 рок № 89-ос ОСОБА_1 звільнено за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ, з 31 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

73. Згідно протоколу засідання тарифікаційної комісії ЛОБСМЕ від 16 січня 2020 року № 1, штатного розпису на 2020 рік ЛОБСМЕ у відділі комісійних судово-медичних експертиз відбулось скорочення посад лікарів судово-медичних експертів.

74. Наказом ЛОБСМЕ від 21 січня 2021 року № 07-д «Про перерахунок посадових окладів та внесення змін до штатного розпису» наказано упорядкувати структуру штатної чисельності працівників установи у відповідність до доведених граничних розмірів видатків у зв`язку із доведенням Департаментом охорони здоров`я ЛОДА граничних обсягів видатків із загального обласного бюджету на 2020 рік на утримання ЛОБСМЕ з розрахунку 146 штатних одиниць.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

75. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

76. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

77. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

78. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

79. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

80. Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення ненарахованої заробітної плати у виді премій за грудень 2016 року, січень 2017 року, річної премії за 2016 рік, премії до професійних свят: Дня медичного працівника в червні 2017 року; Дня судового експерта за липень 2017 року, доплати за інтенсивну працю за грудень 2016 року та зобов`язання провести перерахунок всіх виплат, пов`язаних з виплатою неправомірно не нарахованої заробітної плати; визнання неправомірним наказу

від 23 грудня 2019 року № 89-ос про звільнення з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки та поновлення на цій посаді за сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року; зобов`язання працевлаштувати на цій посаді за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки, стягнення з 01 січня 2020 року не нарахованої заробітної плати на цій посаді за сумісництвом.

81. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

82. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

83. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

84. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення ненарахованої заробітної плати у виді премій, доплати за інтенсивну працю за грудень 2016 року, зобов`язання провести перерахунок всіх виплат, пов`язаних з виплатою неправомірно не нарахованої заробітної плати; визнання неправомірним наказу про звільнення з посади за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки та поновлення на цій посаді за сумісництвом на 0,5 ставки з 01 січня 2020 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року.

85. У справі, яка переглядається, позивач оспорює своє звільнення з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

86. Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

87. Згідно з частиною другою статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

88. Отже, строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк.

89. Таким чином, умовами укладення строкового трудового договору є:

1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами.

90. Для правильного вирішення справи, суду необхідно було встановити: чи дійсно характер роботи позивача не передбачав укладення безстрокового трудового договору та чи виконувана ним робота не може бути постійною; чи були якісь умови виконання цієї роботи, що передбачали укладення саме строкового трудового договору; чи враховувались інтереси працівника.

91. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

92. Переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

93. Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

94. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами неодноразово переукладався строковий трудовий договір.

95. Матеріалами справи підтверджено факт обізнаності позивача про строковість даних трудових відносин та погодження саме на такі умови праці. Власне бажання позивача на укладення саме строкових трудових відносин підтверджується його заявою від 31 грудня 2018 року про подовження йому роботи на посаді лікаря судово-медичного експерта на 0, 5 ставки за сумісництвом з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, та заявою позивача від 19 грудня 2018 року про прийняття на роботу за сумісництвом на 0, 5 ставки на посаду лікаря судово-медичного експерта у відділ комісійних судово-медичних експертиз на строк

з 02 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року.

96. Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положення про оплату праці). Чинне законодавство України не визначає конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери.

97. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

98. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

99. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

100. Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (стаття 15 Закону України «Про оплату праці», стаття 97 КЗпП України).

101. Повноваження керівника закладу, установи щодо преміювання працівника є дискреційними.

102. Встановивши, що звільнення позивача з посади лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом на 0, 5 ставки відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним наказу про звільнення з посади за внутрішнім сумісництвом на 0,5 ставки, стягнення ненарахованої заробітної плати у виді премій, доплати за інтенсивну працю за грудень 2016 року, зобов`язання провести перерахунок всіх виплат, пов`язаних з виплатою неправомірно не нарахованої заробітної плати.

103. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статі 13 ЦПК України).

104. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

105. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

106. Встановивши, що позивачем не заявлялися вимоги про зобов`язання начальника ЛОБСМЕ розглянути заяву позивача про надання йому з 01 січня 2020 року роботи за сумісництвом на 0,5 лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що такі вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

107. У частині третій статті 2 ЦПК України закріплені основні засади (принципи) здійснення цивільного судочинства, є тими основними критеріями, які обмежують дискреційні повноваження суду.

108. Доводи касаційної скарги про те, що встановивши визнання незаконною відмову начальника ЛОБСМЕ у прийнятті Кузьменка О. В. на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз за внутрішнім сумісництвом, суд мав вирішити питання про поновлення позивача на посаді не заслуговують на увагу, оскільки суд не може підміняти власника (роботодавця) та втручатись у його дискреційні повноваження щодо здійснення активних дій стосовно працевлаштування працівника.

109. Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що суд вирішив спір без додержання норм матеріального та процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі

№ 522/9763/17-ц (провадження № 61-3212св19), оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.

110. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що оскаржувані судові рішення у наведеній частині ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від

30 липня 2020 року у справі № 826/10085/16, оскільки, висновки, зазначені у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд виходив із конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

111. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди неповно встановили обставини справи, не дослідили зібрані у справі докази,не надали їм належної оцінки та не встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів зводиться до необхідності переоцінки доказів, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

112. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

113. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

114. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення вимог та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

115. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області

від 16 лютого 2021 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Луганського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук