№ 415/7119/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 415/7119/15-ц

провадження № 61-7829св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов обгрунтований тим, що після смерті матері позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка, зокрема складалася із автомобіля марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . На момент смерті ОСОБА_5 з 1957 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , тому вказаний автомобіль належав їм на праві спільної сумісної власності.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на момент смерті фактично проживав із нею та був пенсіонером.

05 листопада 2010 року від імені ОСОБА_5 посвідчена довіреність на ім`я ОСОБА_2 на управління автомобілем марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 строком на три роки до 04 листопада 2013 року. 09 січня 2013 року автомобіль перереєстрований на ОСОБА_3 .

Позивач стверджував, що перереєстрація автомобіля є незаконною, оскільки здійснена на підставі недійсної довіреності після смерті довірителя 09 серпня 2011 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні автомобілем марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом зобов`язання відповідачів повернути позивачу вказаний автомобіль та визнати недійсним державну реєстрацію його на відповідача ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2016 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 та не чинити перешкод ОСОБА_1 у його користуванні. Визнано недійсною 09 січня 2013 року перереєстрацію автомобіля марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 на нового власника ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарно на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 731,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до статті 317 ЦК України має право користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а відповідачі перешкоджають йому у здійсненні цього права, тому згідно зі статтею 391 ЦК має право вимагати усунення цих перешкод.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки перереєстрація автомобіля марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ОСОБА_3 на підставі довіреності від 05 листопада 2010 року здійснена 09 січня 2013 року, тобто після смерті довірителя, така перереєстрація є незаконною, оскільки вчинена на підставі довіреності, яка припинила свою дію на підставі пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів, що є власником спірного майна у порядку спадкування, не надав суду належних доказів про прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 та отримання свідоцтва про право на спадщину. Позивач, стверджуючи про права ОСОБА_4 на автомобіль як співвласника на праві спільної сумісної власності, не зазначив, яка саме частка у спадковому майні йому належить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року, просив скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанцї.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, порушуючи норми процесуального права, дійшов помилкового висновку про відкриття апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_3 , який звернувся із апеляційною скаргою на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2015 року, не довів поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, не встановив склад учасників справи, не переконався, чи всі вони повідомлені про перегляд справи в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що батько позивача ОСОБА_4 на момент смерті своєї дружини та матері позивача - ОСОБА_5 проживав з нею за однією адресою, що свідчить про фактичне прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , зокрема, частину автомобіля марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За місцем реєстрації батьків проживав і позивач, тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, а згодом і після смерті батька.

Суд апеляційної інстанції, неправильно оцінивши фактичні обставини справи, порушуючи норми процесуального права, скасував правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач не довів, що є власником автомобіля марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У матеріалах справи відсутні докази, що позивач є єдиним спадоємцем після смерті матері ОСОБА_5 , не скористався правом на відмову від спадщини, відсутні інші спадкоємці за заповітом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що матері позивача ОСОБА_5 на праві власності з 03 липня 2010 року належав автомобіль марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Згідно з інформацією з Єдиного Державного Реєстру Міністерства внутрішніх справ України, 03 липня 2010 року, автомобіль марки «Volvo», модель S80, 2003 року, колір сірий, номер шасі (кузова рами) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_5 09 січня 2013 року автомобіль перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою - четвертою статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Отже, підставою для задоволення позову власника є встановлення порушення його прав і перешкод у здійсненні ним цих прав.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1220, частина перша статті 1222, частина перша та третя статті 1268, частина перша статті 1273, частина перша статті 1297 ЦК України).

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 10 11 60 ЦПК України 2004 року дослідив усі докази у справі в їх сукупності та надав їм належну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції у рішенні виклав мотиви відмови в позові з підстав недоведеності права власності позивача на вказаний автомобіль.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, що саме він є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надав доказів на підтвердження його вступу у спадщину, подання ним заяви до нотаріальної контори протягом 6 місяців з моменту смерті матері про вступ у спадок чи його спільного проживання із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, не надав свідоцтва про право на спадщину, не заявляв вимог про визнання його права на спадщину за законом. Крім того, позивач стверджував, що спірний автомобіль перебував у спільній сумісній власності його матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4 , що є співвласником автомобіля, проте позивач не вказав, на яку частку автомобіля він вступив у спадок, чи вступив у спадок його батько, не надав доказів на підтвердження зазначених тверджень, не повідомив суд про наявність, чи відсутність спадкової справи.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не врахував проживання позивача разом із спадкодавцем за однією адресою та фактичне прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 та пізніше батька ОСОБА_4 є необґрунтованими з огляду на висновки суду апеляційної інстанції.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції, порушуючи норми процесуального права, дійшов помилкового висновку про відкриття апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_3 , який звернувся із апеляційною скаргою на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2015 року, не довів поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, не встановив склад учасників справи, не переконався, чи всі вони повідомлені про перегляд справи в апеляційному порядку, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 29 вересня 2017 року, задовольняючи клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку, на апеляційне оскарження та поновивши його строк, виходив з того, що ОСОБА_3 , порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилався на те, що йому не було відомо про існування спору між сторонами та розгляд цієї справи в суді першої інстанції, адже копії позовної заяви та доданих до неї документів, судові повістки, ухвали суду та будь-які інші документи у справі не отримував. Про існування рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2016 року дізнався з Єдиного Державного реєстру судових рішень, тому строк на апеляційне оскарження було пропущено з незалежних від скаржника причин. Зазначені в клопотанні про поновлення строку причини його пропуску підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими, а тому є всі правові підстави вважати, що такий строк пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

Щодо невстановлення складу учасників справи, неповідомлення учасників справи про перегляд справи в апеляційному порядку Верховний Суд виходить з того, що в матеріалах справи наявна довідка від 29 вересня 2017 року № 22ц-719/17 складена Апеляційним судом Луганської області за підписом керівника апарату про те, що у зв`язку з проведенням бойових дій у зоні АТО та блокування окремих об`єктів поштового зв`язку з 27 листопада 2014 року державне підприємство «Укрпошта» зупиняє приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, у зв`язку з чим неможливо направити копію апеляційної скарги, судову повістку про виклик до суду на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які перебувають у м. Алчевську Луганської області (а. с. 89).

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до статей 74 - 76 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою, дев`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Інформація про розгляд справи розміщена на сайті суду, що вважається належним повідомленням учасників справи про дату, місце та час судового засідання (а. с . 102).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які спрямовані на незгоду із судовим рішенням у справі та власне тлумачення норм матеріального права, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та наданим доказам у справі, правильно здійснив тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосував їх до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко