ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа №419/2836/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Тацій Л.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області (далі - управління ПФУ) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у складі колегії суддів: Шишова О.О. (головуючий), суддів: Арабей Т.Г., Сіваченка І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до управління ПФУ, третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом у якому просили:

1.1 визнати незаконними дії управління ПФУ;

1.2 зобов`язати управління ПФУ поставити їх на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни.

2. Новоайдарський районний суд Луганської області постановою від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовив.

3. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 11 січня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов задовольнив частково.

Зобов`язав управління ПФУ поставити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29 березня 2016 року.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що управління ПФУ на підставі покладених на нього постановою правління Пенсійного фонду України №9-1 від 12 травня 2015 року «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» обов`язків, повинно поставити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни починаючи з 29 березня 2016 року.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 Позивачі є громадянами України, проте з 15 січня 2002 року постійно проживають в Ізраїлі.

4.2 Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами.

4.3 На виконання постанови Слов`яносербського районного суду Луганської області від 1 листопада 2012 року, справа №2-а-72/012, управлінням ПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області позивачам відновленні та виплачувались на банківські рахунки пенсії за віком, починаючи з 28 лютого 2012 року.

4.4 З серпня 2014 року виплата пенсій зупинена, у зв`язку з тим, що смт. Слов`яносербськ знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та управління ПФУ в Слов`яносербському районі тимчасово не здійснює свої повноваження.

4.5 2 вересня 2016 року позивачі через своїх представників, які діють на підставі довіреності, у встановленому законом порядку звернулись до відповідача з заявами про відновлення виплати пенсій, включаючи надбавки дітям війни.

4.6 На звернення позивачів, управління ПФУ надало відповідь у якій зазначило, що вони не мають відповідних повноважень щодо взяття їх на облік та подальшої виплати пенсії, окрім того чинним законодавством не передбачено механізму, який забезпечує виплату пенсій особам, які не проживають постійно на території України.

4.7 На підставі вищенаведеного, позивачі просили суд визнати незаконними дії управління ПФУ та зобов`язати останнього поставити їх на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року. Просить її скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 Підставами касаційного оскарження позивач вказує, зокрема на те, що механізму, який забезпечує виплату пенсій особам, які не проживають постійно на території України та отримували пенсію через управління ПФУ на окупованій території, чинним законодавством не передбачено. Тому, вважає, ще немає законних підстав приймати до свого обліку та виплачувати у подальшому пенсію позивачам.

6. Позивачі відзив чи заперечення на касаційну скаргу не подали.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України (у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Касаційний розгляд справи судом здійснюється за правилами, встановленими КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

11. Згідно зі статтею 51 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

12. Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

13. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

14. Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

15. Згідно частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

16. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

17. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

18. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивачі, як громадяни України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі, і на пенсійне забезпечення.

19. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника - управління ПФУ, що останнє не є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Слов`яносербському районі Луганської області з огляду на таке.

20. Пунктом 1 постанови Правління Пенсійного фонду України №9-1 від 12 травня 2015 року «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» встановлено, що обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486 (далі - Положення), здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови.

21. У пункті 11 Переліку управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, що міститься у додатку до постанови правління Пенсійного фонду України 12 травня 2015 року №9-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 16 серпня 2016 року №19-1) зазначено, що управління ПФУ в Новоайдарському районі Луганської області здійснює повноваження з обслуговування страхувальників.

22. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

23. Отже, серед повноважень управління ПФУ повноваження щодо постановки на облік та виплату пенсії, відсутні.

24. Разом із цим, право позивача як громадянина України на соціальний захист гарантовано статтями 24 25 46 Конституції України, статтею 8 Закону №1058-IV.

25. За наведених вище обставин, колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що управління ПФУ, повинно поставити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на пенсійний облік за матеріалами електронних пенсійних справ, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, включаючи надбавку дітям війни починаючи з 29 березня 2016 року.

26. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

27. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

Л.В. Тацій