ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа № 420/10218/22

адміністративне провадження № К/990/34137/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 (суддя Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 (судді - Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецька І.О.)

у справі за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Міністерство культури та інформаційної політики України, про зобов`язання укласти охоронний договір, -

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про зобов`язання власників домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - житловий будинок (житловий будинок Олів`є), прийнятий під охорону держави розпорядженням Представника Президента України № 197/93 від 08.04.1993 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, на умовах і в порядку визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

Обґрунтовуючи позов, Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси покликався на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято під охорону держави розпорядженням Представника Президента України № 197/93 від 08.04.1993 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення. Будівля-пам`ятка культурної спадщини по провулку Обсерваторний, 7, в м.Одеса, розташована на території Центрального історичного ареалу міста та в межах комплексної охоронної зони пам`яток архітектури та містобудування і об`єктів культурної спадщини.

У зв`язку з тим, що власниками будівлі не укладено охоронний договір, Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації винесено припис №05-02/22 від 30.06.2022 з вимогою надати правовстановлюючу документацію для укладення охоронного договору.

Покликаючись на те, що припис не виконаний, охоронний договір не укладений, будівля не експлуатується, утримується в неналежному стані та потребує проведення ремонтно-реставраційних робіт, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з приводу порушення інтересів держави з позовом до суду не звертався, в зв`язку з обмеженістю видатків щодо сплати судового збору, прокурор звернувся з цим позовом до суду.

На думку прокурора, пред`явлення ним позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог законодавства щодо збереження об`єкта культурної спадщини.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022, позов Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави з заявленими вимогами. При цьому відсутність можливості сплатити судовий збір не може бути підставою для незвернення такого органу до суду з відповідним позовом, оскільки Законом України «Про судовий збір» передбачено можливість відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадини Одеської обласної державної адміністрації складено припис № 05-02/22 від 30.06.2022 щодо надання доступу до домоволодіння та документації для укладення охоронного договору, що у свою чергу спростовує доводи прокурора про бездіяльність відповідача щодо неукладення з відповідачами охоронних договорів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі не встановлено підстав, які перешкоджають захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері охорони об`єктів культурної спадщини. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що неналежне фінансування органів влади на сплату судового збору не є передбаченою законом обставиною для представництва інтересів держави в суді.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився Заступник керівника Одеської обласної прокуратури та звернувся з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на ухвалення судових рішень з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та справу №420/10218/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка її подала, покликається на те, що власниками будівлі-пам`ятки за адресою: м.Одеса, пров. Обсерваторний, 7, вимоги припису №05-02/22 від 30.06.2022 щодо укладення охоронного договору не виконані. У зв`язку з обмеженістю видатків щодо сплати судового збору відповідач з позовною заявою про зобов`язання укласти охоронний договір до суду не звертався та надав прокуратурі необхідну інформацію для вжиття заходів прокурорського реагування.

На думку прокурора, у вказаних правовідносинах бездіяльність позивача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи щодо збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охоронні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього та майбутніх поколінь, що згідно з нормами міжнародного права є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування.

Також прокурор покликається на те, що ігнорування відповідачами пам`яткоохоронного законодавства в частині укладення охоронного договору на користування приміщенням у будівлі-пам`ятці має триваючий характер, а тому зволікання органом владних повноважень у здійсненні контрольних функцій може призвести до подальшого руйнування об`єкту-пам`ятки.

Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у тому числі через відсутність коштів на сплату судового збору, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду з цим позовом.

Відповідачі та третя особа не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини другої зазначеної статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 КАС України, серед іншого, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, дійшла наступних висновків:

"Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшов таких висновків:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо".

Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність, допущена відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо неукладення охоронного договору будівлі за адресою: м.Одеса, пров. Обсерваторний, 7, яка відповідно до розпорядження Представника Президента України від 08.04.1993 №197 належить до об`єктів культурної спадщини та прийнята під охорону держави як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення («Будинок житловий Олів`є», 1890).

Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (Постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31.01.2023 у справі №640/8728/21).

Спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

За приписами частини 1 статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пунктів 6, 12, 17, 20, 22 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території.

Відповідно до пункту 6.3 Положення про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням виконуючого обов`язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 травня 2019 року №647/А-2019, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Тобто, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Прокурор у позовній заяві на обґрунтування необхідності захисту порушення інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що договір купівлі-продажу, на підставі якого зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: м.Одеса, провул. Обсерваторний, 7, на ім`я відповідачів, укладено 21.02.2022, отже ухилення від укладення охоронного договору та взяття на себе зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, її відновлення та збереження здійснюється тривалий час, що свідчить про необхідність вжиття термінових заходів щодо захисту будівлі-пам`ятки, першочерговим з яких, на його думку, є укладення з власниками об`єкта культурної спадщини охоронного договору.

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, фахівцями Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 18.02.2021 з метою ознайомлення зі станом збереження будівлі-пам`ятки за адресою: м.Одеса, пров. Обсерваторний, 7, проводилось візуальне обстеження. Під час огляду встановлено, що будівля не експлуатується та потребує проведення ремонтно-реставраційних робіт, благоустрій прилеглої території не здійснюється.

Приморською окружною прокуратурою м.Одеси на адресу Департаменту надіслані листи від 16.05.2022 №52-248вих-22 та від 14.06.2022 №52-3304вих-22, в яких повідомлено про порушення законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини та зобов`язано надати інформацію про вжиття заходів щодо поновлення порушених прав держави у сфері охорони об`єктів культурної спадщини.

Листом від 29.05.2022 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повідомив, що власниками домоволодіння не укладено охоронний договір та Департамент не звертався з відповідним позовом до суду щодо притягнення їх до відповідальності за порушення ними статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

В листі від 30.06.2022 Департамент повідомив, що відповідачами не укладено охоронний договірна домоволодіння по пров. Обсерваторному, 7, в м.Одеса, в зв`язку з чим на ім`я власників направлено припис від 30.06.2022 №05-02/22 з вимогами терміново в строк до 08.07.2022 надати доступ до домоволодіння по пров. Обсерваторному, 7, в м.Одеса для проведення огляду та надання правовстановлюючої документації для укладення охоронного договору.

В листі від 12.07.2022 Департамент проінформував Приморську окружну прокуратуру, що станом на дату виготовлення відповіді вимоги припису №05-02/22 від 30.06.2022, виданого власникам домоволодіння по АДРЕСА_1 , не виконано. Також, покликаючись на обмеження видатків щодо сплати судового збору, Департамент просив вжити відповідних заходів прокурорського реагування.

Прокурор в листі від 13.07.2022 повідомив Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про необхідність представництва інтересів держави у формі звернення до суду з позовом. Однак, позивач, усвідомлюючи порушення інтересів держави, до суду не звернувся.

Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09.02.2023 у справі №160/7640/20:

"Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Враховуючи викладене, Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», дослідження порушення інтересів держави, а також наявності або відсутності бездіяльності цього органу протягом розумного строку після отримання звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження виключних підстав для представництва прокурора в інтересах держави в особі цього органу.

З огляду на викладене, Суд вважає, що прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 02.09.2021 у справі №280/3319/20, від 28.04.2021 у справі №160/13338/20, від 29.11.2021 у справі №280/1426/20, від 17.11.2022 у справі №640/16767/21 та від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21.

У справі, яка розглядається, суб`єкт владних повноважень обов?язки по захисту інтересів держави не здійснював, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», відтак у нього виникли передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом в порядку, передбаченому статтею 53 КАС України, за наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас покликання прокурора в обґрунтування підстав представництва інтересів держави на відсутність у Департаменту коштів на сплату судового збору є безпідставним, оскільки прокурором не надано доказів таких обставин.

До того ж Верховний Суд у постановах від 04.08.2022 у справі №160/5247/20, від 08.06.2023 у справі №160/1319/21 дійшов висновку що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У ч. 4 цієї ж статті КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі №420/10218/22 - скасувати.

Справу №420/10218/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук