ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 420/1022/23

адміністративне провадження № К/990/28802/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/1022/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Танцюри К.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Градовського Ю.М., суддів Бітова А.І, Танасогло Т.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди служби, з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 18.09.2022;

1.2. зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди служби, з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 18.09.2022.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що він проходив військову службу у Збройних Силах України. У період з 01.08.2022 по 06.09.2022 він перебував і виконував бойові завдання у районі ведення військових дій - селі Посад-Покровському Херсонського району Херсонській області. Позивач уважає, що за цей період він має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №40 гранатометник 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

4. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.10.2022 за № 1170 «Про результати службового розслідування» встановлено, що відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.09.2022 №1806 «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов за фактом відмови від виконання бойового наказу ОСОБА_1 (а.с. 15-35).

5. У межах проведення службового розслідування, головний сержант ОСОБА_1 надав письмові пояснення від 12.09.2022, у яких зазначив, що 08.09.2022 він отримав наказ командира роти про наступ, який був самогубним і злочинним, оскільки цей наступ був без вогневої підтримки, у наступ вони мали їхати в бойовій машині через мінне поле, на несправній техніці, десант не відкривався зсередини, не передбачена евакуація поранених. У наступ посилали свідомо нездатних до бойових дій (скарги за здоров`я, поранення, відсутність відпочинку, низький морально-психологічний стан).

6. Під час проведення службового розслідування було досліджено службову характеристику та службову картку солдата ОСОБА_1 , згідно з якої за час проходження служби військовослужбовець зарекомендував себе з негативної сторони, недисциплінований, працьовитість низька, до виконання службових обов`язків ставиться формально, на критику не завжди реагує адекватно, авторитетом серед командирів і військовослужбовців не користується.

7. Згідно із зазначеним наказом від 08.10.2022 № 1170 «Про результати службового розслідування» ОСОБА_1 по суті заданих йому запитань пояснив у письмовій формі, що 08.09.2022 було шикування та доводилася бойова задача, був розподіл на бойові групи та з`ясувалося, що мінні поля не зняті до кінця, що підвозу боєкомплектів не буде, десант не відкрився із внутрішньої сторони, евакуації поранених не передбачалося. Виходячи із зазначених причин, він відмовився від виконання бойового завдання.

8. Пунктом 4 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.10.2022 №1170 «Про результати службового розслідування» установлено не виплачувати додаткову винагороду позивачу, передбачену Постановою № 168 за вересень 2022 року.

9. Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся в суд із цим позовом, у якому також зазначив, що в серпні 2022 року він виконував бойове завдання, яке не було зафіксовано командуванням ВЧ НОМЕР_1 .

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в розмірі 30 000,00 грн за серпень 2022 року (а.с. 66-67, 89).

12. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо виконання ним бойового завдання, яке не було зафіксовано командуванням ВЧ НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій визнали їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів оскарження ним бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо належного фіксування виконання у серпні 2022 року бойового завдання, як і не надано суду в рамках цієї справи жодних доказів виконання ним такого бойового завдання.

13. Суд першої інстанції ухвалою від 27.03.2023 витребував у відповідача інформацію щодо періодів безпосередньої участі у бойових діях військовослужбовця ОСОБА_1 у періоди служби з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 18.09.2022.

14. На виконання ухвали відповідач повідомив, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 04.05.2022 по 31.07.2022. Відомостей щодо інших періодів безпосередньої участі у бойових діях позивача у ВЧ НОМЕР_1 немає.

15. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виплата позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за серпень 2022 року є правомірною.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 01.09.2022 по 18.09.2022, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.10.2022 №1170 «Про результати службового розслідування» є чинним і доказів щодо його оскарження матеріали справи не містять.

17. Ураховуючи право відповідача не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за вересень 2022 року.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. 21.08.2023 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023.

19. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

20. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування положень Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

22. За доводами скаржника, Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, на яке посилалися суди попередніх інстанцій, незареєстроване, не пройшло правової експертизи та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому, на його переконання, положення цього акту не підлягали застосуванню до правовідносин щодо позбавлення позивача у вересні 2022 року права на збільшену додаткову винагороду до 100 000,00 грн.

23. Скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку може бути підставою для позбавлення його права на виплату спірної додаткової винагороди. За доводами скаржника, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позбавлення його права на виплату додаткової винагороди відбулося поза межами правового поля. Скаржник зауважує, що Постанова №168 також не передбачає можливості позбавлення додаткової винагороди.

24. Скаржник також звертає увагу на те, що позивачем надано до суду докази про підтвердження його участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 18.09.2022. Відповідачем цього факту належними доказами не спростовано.

25. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Білак М.В., Соколову В.М.

26. Суд ухвалою від 11.09.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

27. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

28. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

29. Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

30. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

31. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

32. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

33. Згідно з абзацами 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

34. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

35. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

36. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

37. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

38. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07.03.2022, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

39. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

40. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

41. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

42. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділ І пункту 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

43. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

44. За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (яке діяло до 01.06.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

45. Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000,00 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000,00 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

46. За пунктом 3 Окремого доручення від 25.03.2022 № 248/1298 райони ведення бойових дій і склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

47. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

48. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

49. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

50. Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

51. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

52. У пункті 1 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01.06.2022) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

53. У пункті 3 цього Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

54. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

55. Пунктом 5 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

56. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

57. У підпункті 9.7 пункту 9 згаданого окремого доручення передбачив, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника) до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн, не включаються.

58. Визначення військової дисципліни міститься у статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та означає бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

59. Відповідно до статті 7 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

60. За приписами статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

61. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

62. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

63. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

64. Згідно зі статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

VI. Позиція Верховного Суду

65. Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо обставин невиплати відповідачем на користь позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022.

66. Суд у контексті спірних правовідносин, уважає за доцільне зазначити таке.

67. Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

68. Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

69. Документальним підтвердженням такої участі є такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

70. Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

71. Водночас не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн або 100 000,00 грн військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

72. У цій справі невиплату позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року відповідач обумовив тим, що ОСОБА_1 у зазначений період служби вчинив дисциплінарне правопорушення, яке полягало у невиконанні бойового наказу.

73. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.10.2022 за № 1170 «Про результати службового розслідування» встановлено невиконання бойового наказу про наступ солдатом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вирішено не виплачувати додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за вересень 2022 року.

74. Також судами першої та апеляційної інстанцій вказано на відсутність документів, які свідчили б про безпосередню його участь у бойових діях та / або залучення до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022.

75. Щодо періоду з 01.09.2022 по 18.09.2022 необхідно зазначити, що, констатуючи правомірність позбавлення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.10.2022 за №1170 «Про результати службового розслідування», суди попередніх інстанцій не з`ясували чи було за цим фактом винесено наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення, а у разі винесення такого наказу, суди не з`ясували який саме вид дисциплінарного стягнення був застосований до позивача.

76. Безпідставними є доводи скаржника про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, адже в цьому випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірний період здійснено з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України як виду застосованого дисциплінарного стягнення.

77. Водночас у разі, якщо видавався наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовувалося до нього дисциплінарне стягнення, то у такому випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено таке порушення, здійснювалося з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.12.2024 у справі №420/2757/23.

78. Суд також відхиляє доводи скаржника про незастосовність до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 через те, що воно не було зареєстровано, не пройшло правової експертизи та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку.

79. Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.

80. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд указав, що під час прийняття такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

81. Верховний Суд у справі № 400/1217/23 констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

82. Щодо іншого спірного періоду, то суди першої та апеляційної інстанцій, указавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 01.08.2022 по 31.08.2022, дійшли передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду та чим це підтверджується.

83. Отже, якщо позивач, протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та / або де конкретно проходив службу у цей час.

84. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій не надали їм належної уваги.

85. Висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Суд уважає безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, адже зазначені документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

86. З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також, зважаючи на аргументи скаржника, суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати, а які завдання / заходи у такому разі виконував / здійснював позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж саме спірного періоду, щодо якого відповідач висловив заперечення стосовно наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. Отже, якщо будуть для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях / заходах у документах, які потім могли стати підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

87. Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині, або спростував би їх. Судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій / рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

88. Ураховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

89. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, проте не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

90. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

91. Водночас суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

92. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

93. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

94. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

95. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

96. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

97. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

98. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

99. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, а справу № 420/1022/23 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

100. Судові витрати не розподіляються.

101. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: М.В. Білак

В.М. Соколов