ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/11070/22
адміністративне провадження № К/990/3621/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №420/11070/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (головуючий суддя Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д.),
УСТАНОВИВ:
Історія справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року №122 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VII) (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 11 липня 2022 року, або на рівнозначній посаді слідчого підрозділу;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 липня 2022 року по день фактичного поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона проходила службу на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області. У період з 28 червня 2022 року по 13 липня 2022 року перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідною медичною довідкою.
11 липня 2022 року на її мобільний телефон зателефонувала особа, яка представилася інспектором кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області та запропонувала їй посади дільничного офіцера. При цьому позивачка від цих посад не відмовлялася, а лише повідомила про перебування на лікарняному.
Разом з тим, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року №122 о/с позивачку на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII було звільнено зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів.
ОСОБА_1 цей наказ вважала протиправним, оскільки вона не відмовлялася від подальшого проходження служби в поліції.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2023 року, з яким погодився П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26 грудня 2023 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року №122 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VII) (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити з 12 липня 2022 року ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Стягнув з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 липня 2022 року по 13 серпня 2023 року включно у загальному розмірі 225 315,09 грн (двісті двадцять п`ять тисяч триста п`ятнадцять гривень дев`ять копійок) з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пропозиція позивачці лише двох посад, а саме: дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області; дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, від яких позивачка відмовилася, не може бути свідченням дотримання суб`єктом владних повноважень процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів, без пропонування позивачу всіх наявних вакансій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Головне управління Національної поліції в Одеській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №420/13741/20 щодо застосування приписів статті 68 Закону №580-VII.
Також скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 квітня 2020 року №814/2551/16, 09 липня 2020 року №814/1843/16, від 01 березня 2018 року №806/1899/17, від 31 травня 2018 року №823/1023/16, щодо пріоритетності норм спеціального законодавства над трудовим законодавством, яке підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному закону.
Відповідач наголошує, що, у спірних правовідносинах спеціальним є Закон №580-VII. Зокрема, статтею 68 цього Закону визначено порядок звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням його посади і цим порядком не передбачено обов`язку органу поліції пропонувати поліцейському, посада якого скорочується, усіх вакантних посад.
У відзиві на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області Пивоварчик С.О., яка діє через свого представника ОСОБА_2 , просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Позивачка стверджує, що суд апеляційної інстанції урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 квітня 2020 року №814/2551/16, 09 липня 2020 року №814/1843/16, від 01 березня 2018 року №806/1899/17, від 31 травня 2018 року №823/1023/16.
Щодо посилання відповідача на неврахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №420/13741/20, то позивачка зазначає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що такий висновок Верховного Суду було викладено за інших фактичних обставин справи, оскільки у справі, що розглядається, на відміну від справи №420/13741/20, відповідач не надав доказів того, що на вакантні посади, які не були запропоновані позивачці та були рівнозначними посаді, з якої звільнено ОСОБА_1 , були підібрані інші кандидати, що унеможливило б призначення позивачки на ці посади.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14 березня 2024 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 .
Ухвалою від 22 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 січня 2022 року №180 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII було призначено слідчим слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
02 травня 2022 року виданий наказ Національної поліції України №291 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», відповідно до якого у відділенні поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області скорочено 6 посад слідчих слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
11 травня 2022 року позивачку було письмово попереджено про наступне звільнення та ознайомлено з наказом Національної поліції України від 02 травня 2022 року №291, що підтверджується її особистим підписом.
08 липня 2022 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області рапорт, в якому зазначила, що у зв`язку із організаційно-штатними змінами в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області вона згодна на призначення на запропоновану їй посаду слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Відповідно до змісту доповідної записки тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року, Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області 04 липня 2022 року було направлено листа до Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо перспективи працевлаштування позивача у ввіреному їм управлінні.
05 липня 2022 року в кабінеті начальника відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 було запропоновано посади слідчого, які входять до складу Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області. При цьому позивачка подала рапорт на посаду слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
08 липня 2022 року до канцелярії Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов рапорт позивачки, на якому заступником начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області та начальником відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області було проставлено резолюцію «Заперечую».
Також у доповідній записці вказано, що у зв`язку із цим 08 липня 2022 року позивачці було запропоновано інші вакансії, а саме:
- дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області;
- дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Однак 08 та 09 липня 2022 року позивачка відмовилася від вказаних вакансій.
11 липня 2022 року працівник Головного управління Національної поліції в Одеській області склав акт №9/4057 про відмову старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від призначення на запропоновані їй посади у зв`язку з реалізацією наказу Національної поліції України №291 від 02 травня 2022 року.
Старший інспектор відділу комплектування Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_5 , 11 липня 2022 року о 12 годині 10 хвилин зателефонувала старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та запропоновала їй призначення на вакантні посади, а саме:
- дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Під час телефонної розмови ОСОБА_1 від призначення на вказані посади відмовилася.
Також ОСОБА_1 було повідомлено, що у разі непризначення її на посаду до 11 липня 2022 року вона буде звільнена зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року №1222 о/с позивачку на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у зв`язку із скороченням штатів було звільнено зі служби в поліції. Підставою видання зазначеного наказу вказано: наказ Національної поліції України від 02 травня 2022 року №291 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», попередження про можливе наступне звільнення ОСОБА_6 від 11 травня 2022 року, подання начальника відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 липня 2022 року та акт від 11 липня 2022 року №9/4057 про відмову.
Зазначений наказ було направлено позивачці засобами поштового зв`язку.
ОСОБА_1 у періоди з 28 червня по 13 липня 2022 року та з 14 по 28 липня 2022 року перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідними медичними довідками.
Не погоджуючись із зазначеним наказом від 11 липня 2022 року №1222 о/с, уважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду за захистом особистих прав та інтересів в адміністративному судочинстві.
Крім того, як убачається зі змісту листа Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 січня 2023 року №9/238, на посаді, з якої була звільнена позивач, а саме: слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, граничне спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а рівнозначними цій посаді є посади слідчого, дільничного, інспектора, оперуповноваженого, інженера, психолога.
Відповідно до переліку некомплекту територіальних, окремих підрозділів та підрозділів апарату Головного управління Національної поліції в Одеській області, наданого також відповідачем до суду, некомплект територіальних підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області у період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року, за вакансіями, які є рівнозначними посаді позивачки, становив: в Одеському районному управлінні поліції №1 - 16 вакансій; у відділі поліції №1 (Малиновський) ОРУП №1 - 5 вакансій; у відділі поліції №2 (Приморський) ОРУП №1 - 8 вакансій; у відділі поліції №3 (Суворівський) ОРУП №1 - 2 вакансії; у відділі поліції №5 (Шевченківський) ОРУП №1 - 1 вакансія; у відділі поліції №2 (Хаджибеївське) ОРУП №1 - 1 вакансія; у Одеському районному управлінні поліції №2 - 7 вакансій; у відділі поліції №1 (Чорноморськ) ОРУП №2 - 3 вакансії; у відділі поліції №2 (Усатове) ОРУП №2 - 3 вакансії; у відділі поліції №4 (Южний) ОРУП №2 - 2 вакансії; у секторі поліцейської діяльності №2 (Саврань) ВП №1 Подільського РУП - 1 вакансія; у відділенні поліції №1 (Балта) Подільського РУП - 1 вакансія; у Березівського районному відділені поліції - 3 вакансії; у відділенні поліцейської діяльності №1 (Миколаївка) Березівського РВП - 1 вакансія; у відділенні поліцейської діяльності №1 (Іванівка) Березівського РВП - 2 вакансії; у Білгород-Дністровському районному відділі поліції - 8 вакансій; у відділенні поліцейської діяльності №1 (Сарата) Б-Дністровського РВП - 1 вакансія; у Болградському районному відділі поліції - 9 вакансій; у відділенні поліції №1 (Арциз) Болградського РВП - 5 вакансій; у відділенні поліції №2 (Тарутине) Болградського РВП - 1 вакансія; у Ізмаїльському районному відділі поліції - 17 вакансій; у відділенні поліції № 2 (Рені) Ізмаїльського РВП - 1 вакансія; у Роздільнянському районному відділі поліції - 3 вакансії; відділенні поліції № 1 (Великомихайлівка) Ізмаїльського РВП - 3 вакансії.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом №580-VII та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, та Положенням про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року №50.
У силу статті 68 Закону №580-VII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VII обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд, виходить з такого.
Суд зауважує, що приписами частини третьої статті 68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.
З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейської щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.
Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
Отже, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №826/14973/16, від 17 квітня 2019 року у спразі №814/2380/16, від 25 квітня 2019 року у справі №814/76/17, від 17 липня 2019 року у справі №814/1893/16, від 22 квітня 2020 року у справі №814/2551/16, від 23 квітня 2020 року у справі №822/880/16, від 21 липня 2020 року у справі №814/139/17, від 16 жовтня 2020 року у справі №814/2440/16 від 26 травня 2020 року у справі №814/468/17, на який посилається скаржниця і Суд не вбачає підстав для відступу від нього.
Разом з цим Суд зважає на таке.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом №580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Нормами спеціального законодавства, а саме статтею 68 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
Водночас, нормами загального трудового законодавства, а саме статтею 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.
Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.
З огляду на відсутність в Законі №580-VII спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в цьому випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Як установлено у справі, 08 липня 2022 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області рапорт, в якому зазначила, що у зв`язку із організаційно-штатними змінами в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області вона згодна на призначення на запропоновану їй рівнозначну посаду слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Проте 08 липня 2022 року заступник начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області та начальник відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області проставили резолюцію на рапорті позивачки «Заперечую».
Як убачається із матеріалів справи, позивачка проходила службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та в подальшому у Національній поліції України) з 2005 року та до моменту звільнення у 2022 році працювала на слідчих посадах (помічник слідчого, слідчий, старший слідчий). У зв`язку із скороченням штатів позивачка бажала продовжити службу в органах Головного управління Національної поліції саме на слідчих посадах, однак на запропоновану посаду слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області її призначено не було, а інші дві посади, які їй пропонували, не відповідали напрямку її професійній діяльності та згоди на призначення на ці посади вона не надавала. Будь-яких інших посад у зв`язку із скороченням штатів Головного управління Національної поліції в Одеській області їй запропоновано не було.
Обґрунтованих підстав (окрім того, що на рапорті ОСОБА_1 проставлено резолюцію «Заперечую») щодо відмови позивачці у призначенні на посади, які їй попередньо пропонувалися, зокрема: слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області та щодо яких останньою було надано згоду на призначення, відповідач суду не надав.
Відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 не пропонувалися всі інші наявні вакантні посади (які значилися у списку некомплекту територіальних підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області та серед яких також є слідчі посади), які є рівнозначними її посаді та на які вона могла би бути працевлаштована.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання відповідача у поданні від 11 липня 2022 року про звільнення позивачки із займаної нею посади на те, що ОСОБА_1 за час проходження служби характеризувалась посередньо, була не здатна своєчасно виконувати поставлені керівництвом завдання та інші, не свідчить про обґрунтованість оскаржуваного позивачкою наказу, оскільки за наявності вказаних обставин відповідач міг ініціювати питання щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, а не звільнення її на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII. Однак, як убачається з листа Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області №9/58аз від 17 квітня 2023 року, ОСОБА_1 у 2022 році до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Отже, пропозиція ОСОБА_1 лише двох посад (дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області та дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області), від яких вона відмовилася, не може бути вказувати на дотримання відповідачем процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів, без пропонування позивачу всі наявних вакансій.
Ураховуючи правове регулювання та встановлені судами обставини, Суд погоджується з висновком про те, що оскаржуваний наказ від 11 липня 2022 року №1222 о/с у частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 420/13741/20, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було встановлено судами у цій справі, позивачці було запропоновано ряд вакантних посад з урахуванням її досвіду, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак вона двічі відмовилася від призначення на одну із запропонованих посад. Разом з тим, у справі, що розглядається, відповідач не надав доказів того, що на вакантні посади, які не були запропоновані позивачці і які є рівнозначними посаді, з якої звільнено позивачку, були підібрані інші кандидати, що унеможливило б призначення на неї ОСОБА_1 .
Не знайшли підтвердження у справі й посилання відповідача на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 квітня 2020 року №814/2551/16, 09 липня 2020 року №814/1843/16, від 01 березня 2018 року №806/1899/17, від 31 травня 2018 року №823/1023/16, оскільки рішення у цих справах постановлені за інших фактичних обставин справи. Так, у справі №814/2551/16 суди, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про звільнення позивача зі служби в поліції у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів, дійшли висновку, що посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено.
У справі №814/1843/16 відповідач не надав доказів того, що позивачу пропонувались вакантні посади, які наявні в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та які він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації та не довів факту скорочення посади позивача і неможливість його переведення на іншу вакантну посаду, тому суд скасував наказ про звільнення у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів був скасований.
У справі №806/1899/17 предметом позову була вимога про стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 9491,58 грн, а у справі №823/1023/16 - про невиплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні 13 календарних років служби та середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 05 лютого 2016 року по день фактичного розрахунку.
Отже, доводи касаційної скарги, що слугували підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, і не спростовують правильності позиції судів першої та апеляційної інстанцій.
Інші аргументи та твердження скаржника зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою обставинам справи. Однак, як зазначалося раніше, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, адже об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведені у цій постанові висновки, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду справи витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №420/11070/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко