ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 420/11771/23

адміністративне провадження № К/990/3751/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді -Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (суддя: Хом`якова В. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (судді: Єщенко О.В., Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантарелл Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" (далі- ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА", позивач) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2023 року №295/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким позивачу нараховано пеню (застосовано штрафні (фінансові) санкції) за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 893 502, 51 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю ''Кантарелл Україна'' строк звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми "С" від 09 лютого 2023 року №295/Ж10/31-00-07-03-02-20». В інших частинах рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі №500/1149/21, від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20. Зокрема, в перелічених вище постановах Верховний Суд досліджував питання щодо застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при оскарженні податкового повідомлення-рішення та сформував висновок, згідно з яким строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якщо такому позову передувало звернення платника податків з адміністративною скаргою до контролюючого органу, становить один місяць з дня завершення процедури адміністративного оскарження.

Наполягаючи на неповноті встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин даної справи, заявник касаційної скарги також посилається на те, що судами не досліджено, за яких умов чинне законодавство передбачає можливість припинення зобов`язань за операціями з експорту та імпорту товарів, за якими розрахунки відбуваються у грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Вважає, що не можуть бути однорідними вимоги, які виконані у різних валютах, а зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, що виникають з кількох різних зобов`язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, при цьому в одному зобов`язанні перша сторона виступає кредитором, а друга сторона - боржником, а в іншому зобов`язанні перша сторона є боржником, а друга сторона - кредитором.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КАНТАРЕЛЛ Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 21 травня 2021 року №2105/2021, укладеним з нерезидентом - компанією STARTNAFTA OU (Естонія), висновки якої оформлені Актом від 23 грудня 2022 року №1605/Ж5/31-00-07-03-02-15/42815951.

Проведеною перевіркою зафіксовано порушення ТОВ "КАНТАРЕЛЛ Україна" частини 2 статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року №2473-VIІI (далі - Закон №2473-VIІI), що виявилось у порушенні встановленого законодавством терміну розрахунків за експортною операцією в сумі 135 229,50 євро.

На підставі встановлених перевіркою порушень контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2023 року №295/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності" на суму 1 893 502,51 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 10 квітня 2023 року №8716/6/99-00-06-01-02-06 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, після чого позивач оскаржив його в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому, - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Так, суди дійшли висновку, що вимоги між ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» та STARTNAFTA OU є зустрічними, оскільки вони виникли із взаємних зобов`язань у двох правочинах в яких сторонами є одні й ті ж особи, а саме: в одному правочині - STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» є боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» - кредитором. За таких обставин суди вказали на відсутність з боку позивача порушень валютного законодавства та, як наслідок, застосування санкцій.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон №2473-VIII, який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №7, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 ``Припинення зобов`язання`` розділу І книги п`ятої ``Зобов`язальне право`` ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16.04.1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII) всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у травні 2021 року між позивачем (продавець) та компанією STARTNAFTA OU (Естонія) укладено контракт від 21 травня 2021 року №2105/2021 на поставку товару ( боби сої, врожаю 2020 року) на загальну суму 135' 229,50 євро.

Умовами контракту передбачено, що покупець здійснює прямий платіж декількома частинами (траншами) на користь продавця в розмірі контрактної вартості товару в гривні або дол. США. Оплата здійснюється на основі інвойсу. При оплаті в дол. США встановлюється курс перерахунку, що дорівнює курсу НБУ на день зарахування грошових коштів на розподільчий рахунок продавця.

Позивач на виконання умов вказаного контракту здійснив поставку товару на користь нерезидента на суму 135' 229,50 євро, що підтверджується митною декларацією від 02 червня 2021 року № UA500040/2021/007228.

Визначений пунктом 21 розділу II Положення (далі - Положення НБУ №7) про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 7 граничний термін надходження валютної виручки на рахунок позивача в уповноваженому банку (365 календарних днів) сплинув 02 червня 2022 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано, що станом на 28 жовтня 2022 року оплата від нерезидента - компанії STARTNAFTA OU (Естонія) на користь позивача за поставлений товар не надходила, таким чином, прострочення оплати від визначеного законом граничного терміну становить 149 днів, сума боргу в іноземній валюті - 135' 229,50 євро.

Оцінюючи обґрунтованість таких тверджень податкового органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, окрім контракту від 21 травня 2021 року №2105/2021, за умовами якого ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» експортувало продукцію компанії STARTNAFTA OU (Естонія), було також укладено та виконано контракт купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року з нерезидентом ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан) на суму 707' 827,60 дол. США, що еквівалентно 634' 140,48 євро, при цьому, оплату за отриманий товар ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" на банківський рахунок в уповноваженому банку нерезидента ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан) не здійснювало. Також, відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року та додаткової угоди №1 від 10 лютого 2022 року, укладених між ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан), компанією STARTNAFTA OU (Естонія) та ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" (боржник) встановлено, що ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан) відступає компанії STARTNAFTA OU (Естонія), а компанія STARTNAFTA OU (Естонія) набуває право вимоги, належне ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан), і стає кредитором за зобов`язаннями, що виникли за контрактом купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан) і боржником. Таким чином, встановлено що до компанії STARTNAFTA OU (Естонія) переходять права ТОВ "ЛАК ОІЛ" (Киргизстан) за контрактом купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року на суму 707' 827,60 дол. США, що еквівалентно 634' 140,48 євро. Крім того, відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 11 лютого 2022 року укладеної між компанією STARTNAFTA OU (Естонія) та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог, що випливають з контракту купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року на суму 634' 140,48 євро та, зокрема, контракту №2105/2021 від 21травня 2021року на суму 135' 229,50 євро.

Судами констатовано підтвердження належними та допустимими доказами наявності фактичних підстав для зарахування зустрічних вимог за вищевказаними зовнішньоекономічними договорами, укладеними позивачем з нерезидентами.

Колегія суддів погоджується із такою юридичною оцінкою судів попередніх інстанцій факту заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та фірмою STARTNAFTA OU (Естонія), який був здійснений з врахуванням заборгованості позивача за імпортним контрактом перед іншим нерезидентом-постачальником. Та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов`язаннях, де кредитори за одними зобов`язаннями по відношенню до позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Аналізуючи твердження контролюючого органу про неоднорідність таких вимог (різниця у валюті первинних зобов`язань), суди обґрунтовано вказали на те, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

В даному випадку зобов`язання сторін за вищевказаними правочинами виражається у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (євро), тому посилання відповідача на неоднорідність таких вимог та, як наслідок, неможливість їх взаємного зарахування, є помилковим.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що податковим органом не було доведено наявність підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2023року №295/Ж10/31-00-07-03-02-20 є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи наведені у касаційній скарзі доводи податкового органу в частині недослідження належним чином судами попередніх інстанцій питання своєчасності звернення позивача до суду та незастосування наслідків пропуску такого строку без поважних причин, колегія суддів КАС ВС виходить з такого.

Частина перша статті 122 КАС України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, за сформованою судовою практикою, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Поряд із цим, судами враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1).

У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності з 7 березня 2022 року (далі - Закон №2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Закон від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям Законів від 24 березня 2022 року № 2142-IX та від 12 травня 2022 року №2260-IX цей пункт викладений у наступній редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім тих, що окремо передбачені ПК України, зупинений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-ІХ (далі - Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у наступній редакції:

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригуванню до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Необхідно зазначити, що ПК України оперує терміном "оскарження рішення" не лише в контексті адміністративного оскарження, а й судового оскарження, про що свідчать безпосередні положення статті 56 ПК України (Оскарження рішень контролюючих органів). Згідно з практикою Верховного Суду, саме цими положеннями визначений строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в разі використання процедури адміністративного оскарження.

Отже, з 27 травня 2022 року поновили перебіг строки звернення до суду, зупинені Закон №2118-ІХ.

Як підтверджується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами спірне податкове повідомлення - рішення №295/Ж10/31-00-07-03-02-20 прийняте Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП 09 лютого 2023 року.

При цьому, рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте Державною податковою службою України 10 квітня 2023 року та отримане позивачем 19 квітня 2023 року (що не заперечується сторонами), а до суду позивач звернувся 23 травня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду лише на 4 дні.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторонни, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження № К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд вказав також на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як установлено судами у справі що розглядається, позивач на обґрунтування поважних причин пропуску строку звернення до суду посилався на введення на всій території воєнного стану та пояснив, що в особливий період підприємство продовжує свою роботу з урахуванням організаційної специфіки, що полягає як в забезпеченні діяльності підприємства, так і -одночасно - безпеки своїх працівників, шляхом визначення у вказаний період здійснення роботи в дистанційному порядку. Позивач просив врахувати, що в таких умовах, хоча і продовжується робота підприємства, але процес її організації значно ускладнився, що негативно впливає на своєчасну реалізацію права звернення до суду за судовим захистом. Окрім наведеного, позивач просив враховувати, що у період з 14 квітня 2023 року по 30 травня 2023 року директорка підприємства перебувала на лікуванні, що об`єктивно унеможливило на своєчасну реалізацію товариством свого права оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку. Підсумовуючи, позивач наполягав на поважності причин пропуску строку звернення із позовом та надмірному формалізмі у вимозі податкового органу щодо наявності безумовних підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Проаналізувавши наведені вище доводи позивача у сукупності із наданими на їх підтвердження доказами суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі обставини об`єктивно вплинути на реалізацію учасником справи прав на звернення до суду.

Також судами враховано, що пропущений процесуальний строк є незначним, і не створює безумовних підстав для висновку про неможливість прийняття позовної заяви до розгляду, а позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду.

Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська