ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 420/13492/22
адміністративне провадження № К/990/19340/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/13492/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Ангеліна Івана Ігоровича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023, постановлену у складі: судді-доповідача Федусика А. Г., суддів Бойка А.В., Шевчук О. А.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
У вересні 2022 року адвокат Ангелін Іван Ігорович звернувся до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 №401 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 №499о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бериславського районного відділу поліції ГУНП з 22.06.2022;
- стягнути з ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2022 по дату ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 позов залишено без розгляду.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Ангеліна І.І., яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 305 КАС України (апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що інтереси ОСОБА_1 адвокат Ангелін І. І. представляє на підставі договору про надання правової допомоги від 18.08.2022, який з адвокатом був укладений дружиною ОСОБА_1 - Новацькою Н. В. за відсутності довіреності, яка б підтверджувала повноваження дружини ОСОБА_1 діяти від імені останнього, зокрема звертатися за правничою допомогою у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційну скаргу подано особою (адвокатом Ангеліним І.І.), яка не має права її підписувати.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, адвокат Ангелін І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги представник позивача зазначив, що повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером або довіреністю. До позову, апеляційної скарги було подано ордер серії АІ №1331191 від 10.01.2023, який містив необхідні реквізити.
Щодо висновків суду апеляційної інстанції, які стосувалися договору, на підставі якого був виданий ордер серії АІ №1331191 від 10.01.2023, представник позивача зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою.
З урахуванням викладеного, представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до оцінки договору про надання правничої допомоги і дійшов помилкових висновків про те, що один з подружжя не може укласти договір про надання правничої допомоги в інтересах іншого без окремого доручення.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 30.05.2023.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В. Е., Шевцовій Н.В.
Ухвалою Суду від 09.06.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку із обранням судді Шевцової Н.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою, третьою статті 27 Закону №5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.
ІV. Позиція Верховного Суду
Спірним питанням у цій справі є наявність в адвоката Ангеліна І. І. повноважень діяти в адміністративному суді від імені позивача - ОСОБА_1 з урахуванням того, що договір про надання правничої допомоги, на підставі якого був виданий ордер в інтересах позивача, був укладений його дружиною.
У касаційній скарзі представник позивача наполягає на тому, що: (1) суд апеляційної інстанції помилково вдався до перевірки договору про надання правової допомоги, адже документом, який підтверджує повноваження адвоката є саме ордер; (2) чинне законодавство не містить заборони щодо укладення договорів про надання правничої допомоги в інтересах клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.
Щодо першого аргументу, то Суд зазначає, що з аналізу викладених положень КАС України випливає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Якщо правова допомога адвокатом надається в порядку, установленому Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», повноваження адвоката підтверджуються дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що ордер, виданий відповідно до Закону №5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, і чинна редакція КАС України не вимагає приєднання до нього договору про надання правничої допомоги чи витягу з нього (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18).
Водночас наведене загальне правило щодо порядку підтвердження повноважень адвоката не означає, що суд за певних обставин не може перевірити правомірність видання ордера, його чинність, або ж оцінити його форму й зміст.
Підписання та / або подання заяв по суті справи є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. За своєю правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень (зокрема закону, договору) виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.
Вчинення процесуальних дій особою, яка у встановленому законом порядку не набула відповідних повноважень КАС України не допускається і є підставою для настання відповідних процесуальних наслідків, що виключають провадження у справі: повернення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, або ж залишення позову без розгляду, закриття апеляційного чи касаційного проваджень, якщо відповідні обставини було з`ясовано після відкриття відповідного судового провадження.
Зі змісту статті 26 Закону №5076-VI випливає, що адвокатська діяльність, зокрема щодо представництва, здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за загальним правилом укладається в письмовій формі. Тож у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо законності відносин представництва суд не позбавлений можливості витребувати у сторони / представника сторони договір про надання правової допомоги, як і не позбавлений можливості оцінити його дійсність для цілей вчинення процесуальних дій від імені іншої особи в суді.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, у цій справі перевірка повноважень Ангеліна І. І. за межами звичайної перевірки наявності / відсутності ордера та його обов`язкових реквізитів була викликана тим, що позивач, зі слів адвоката, потрапив у полон російських окупаційних військ у місті Херсоні і з 14.07.2022 з ним був утрачений зв`язок, а ймовірним місцем перебування позивача є слідчий ізолятор на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.
З урахуванням викладеного, вимога суду апеляційної інстанції надати договір про надання правничої допомоги, на підставі якого був виданий ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 (як і його оцінка), не була свавільною чи безпідставною й була обумовлена обґрунтованим сумнівом щодо здатності позивача доручити ведення справи представнику.
Що ж до висновків суду апеляційної інстанції про те, що адвокат Ангелін І. І. не може діяти від імені позивача на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного в інтересах позивача його дружиною, Суд зазначає таке.
Вимоги до форми та змісту договору про надання правничої допомоги встановлює Закон №5076-VI, з положень якого випливає, що сторонами договору про надання правничої допомоги є клієнт (фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність) та адвокат / адвокатське бюро / адвокатське об`єднання.
Частиною четвертою статті 27 Закону №5076-VI визначено, що в інтересах клієнта договір про надання правничої допомоги може укладатися іншою особою, яка діє в його інтересах.
Положення частини четвертої статті 27 Закону №5076-VI деталізовані в Правилах адвокатської етики, що затверджені 09.06.2017 Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року (далі - ПАЕ), якими також визначені особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання професійної правничої (правової) допомоги та випадки і порядок забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом.
Так, статтею 15 ПАЕ передбачено, що договір про надання правової допомоги може укладатися клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов`язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому професійної правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.
Таким чином, адвокат може прийняти доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги як безпосередньо від клієнта, так і від особи, яка діє в його інтересах. Водночас ані Закон №5076-VI, ані ПАЕ не містять положень, які б вказували на те, що під «особою, яка діє в інтересах клієнта» для цілей укладення договору про надання правничої допомоги необхідно розуміти виключно законних представників клієнта або ж осіб, які від імені клієнта діють на підставі довіреності.
Закон №5076-VI і ПАЕ також не встановлюють особливих вимог схвалення клієнтом договору, укладеного в його інтересах іншою особою, відсилаючи в цій частині до інших законів, які регулюють відносини представництва у конкретних сферах суспільних правовідносин, а також до загальних вимог договірного права.
Зокрема, вимогу про отримання згоди клієнта на надання йому правничої допомоги містить Кримінальний процесуальний кодекс України, статтею 51 якого передбачено, що договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу [підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про екстрадицію], а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.
Проте КАС України подібних вимог до представництва адвокатами клієнтів за договорами, укладеними в інтересах клієнта іншими особами, не містить.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи із закріпленого у цій статті принципу свободи договору, Суд уважає, що у випадку надання адвокатом допомоги клієнту за договором, укладеним з іншою особою в інтересах клієнта, згода клієнта на надання йому правничої допомоги має бути отримана адвокатом якомога швидше і на вимогу суду приєднана до матеріалів справи.
Відсутність такої згоди може бути підставою для висновку про те, що відповідна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Якщо таку згоду отримати неможливо з об`єктивних причин, як-от полон, перебування особи на окупованих територіях, що підтверджується відповідними доказами, суд має пересвідчитися, що виконання умов договору про надання правничої допомоги клієнтові - стороні у справі - не суперечить його інтересам.
Лише у разі встановлення обставин того, що заява / скарга не відповідає завданню адміністративного судочинства та / або не відповідає правам, свободам та інтересам позивача чи інших осіб, суд може застосувати процесуальні наслідки підписання заяви / скарги особою, яка не має права її підписувати.
У контексті викладеного, Суд зазначає, що предметом цього позову є накази ГУНП в Херсонській області, якими до позивача застосовано та реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Указані накази були прийняті за результатами службового розслідування, яким установлено, що позивач в умовах воєнного стану не виконав наказу щодо передислокації (евакуації) підрозділів ГУ НП у Херсонській області в безпечний район.
Як на підставу позову представник позивача посилався на те, що службове розслідування проведено з істотними порушеннями процедури, внаслідок чого ним не було встановлено обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність дисциплінарного проступку.
Застосовуючи відповідні процесуальні наслідки подання позову особою, яка не має права її підписувати, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи відповідав позов / апеляційна скарга інтересам позивача; чим підтверджується перебування позивача в полоні, чи міг позивач надати згоду на представництво його інтересів адвокатом.
Без установлення вказаних обставин висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження є передчасним.
Відповідно до частини першої статі 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Ангеліна Івана Ігоровича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 скасувати, справу №420/13492/22 направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович