ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 420/13636/22

касаційне провадження № К/990/8922/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (головуючий суддя - Попов В.Ф.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (головуючий суддя - Танасогло Т.М.; судді - Бітов А.І., Градовський Ю.М.)

у справі № 420/13636/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2021 року № 00319520712, № 00319540712, № 00319550712, № 00319560712, № 00319570712, № 00319580712, № 00319590712, рішення про застосування штрафних санкцій від 29 грудня 2021 року № 00319530712, вимоги про стягнення боргу (недоїмки) від 29 грудня 2021 року № 00319600712.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду, а її обґрунтування щодо поважності причин пропуску судом визнано необґрунтованими та неповажними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що останній день перебігу процесуального строку на подання адміністративного позову припав на період дії воєнного стану на території України. При цьому, вимушене залишення своєї оселі через загрозу життю та здоров`ю обумовило наявність перешкод для реалізації права звернення до суду з даним позовом в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач вважає, що зазначені обставини є поважними та достатніми для поновлення процесуального строку з метою дотримання права доступу до правосуддя.

Ухвалою від 29 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Верховний Суд зазначає про таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

У даній справі суди встановили, що оскаржувані акти індивідуальної дії були прийняті контролюючим органом 29 грудня 2021 року та отримані позивачем 04 січня 2022 року.

При цьому, з даним позовом про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень, рішення ОСОБА_1 звернулась до суду 24 вересня 2022 року.

Позивач доводила, що не мала змоги звернутися до адміністративного суду з позовом, у строки, визначені статтею 122 КАС України, оскільки з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, у зв`язку із чим позивач разом із сім`єю була змушена виїхати у більш безпечне місце. У період з березня по травень 2022 року ОСОБА_1 проживала у Тернопільській області у стані невизначеності. В подальшому, повернувшись додому у червні 2022 року, позивач не одразу знайшла можливості (в тому числі фінансової) одержати правову допомогу, що ускладнило вчасну підготовки позовної заяви.

Оцінюючи такі доводи платника, судові інстанції дійшли висновку про відсутність обставин, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду. Зазначили, що введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з відповідними Указами Президента України та триває й досі.

Суди дійшли правильного висновку, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У цій справі, залишаючи позовну заяву без розгляду, суди поверхнево підійшли до вирішення порушеного позивачем питання про поновлення строку звернення до суду, обмежившись лише загальним висновком про ненаведення обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду в строки, встановлені статтею 122 КАС України.

Дослідження змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду дає підстави для висновку, що позивач чітко та послідовно вказала обставини, які, за її позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду. Такими обставинами позивач вважала вимушене залишення своєї оселі разом із неповнолітньою дитиною через військову агресію Російської Федерації проти України, відсутність документів, необхідних для оформлення позовної заяви, фінансові труднощі тощо.

При цьому, факт масового виїзду громадян України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, у більш безпечні регіони країни або за кордон є загальновідомим. У разі, якщо особа посилається на такі обставини, у суду виникає обов`язок надати їм належну правову оцінку з наведенням відповідного мотивування прийнятності чи неприйнятності таких доводів, виходячи з доказів, наданих на їх підтвердження.

За позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із військової агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в даному конкретному випадку, залишаючи позовну заяву без розгляду, судові інстанції не надали правової оцінки підставам пропуску строку звернення до суду, які позивач навела як поважні. За таких обставин, Суд вважає, що судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі, внаслідок чого було обмежено право позивача на доступ до суду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349 353 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник