ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 420/1419/19
адміністративне провадження № К/9901/23555/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя: Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (головуючий суддя: Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі №420/1419/19 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (правонаступник первісного відповідача - Малиновського об`єднаного УПФУ в м. Одесі; далі ГУПФУ в Одеській області або відповідач), в якому просив:
визнати дії відповідача при вирішенні його звернення як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії;
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII);
зобов`язати відповідача відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII здійснити з 01.10.2017 перерахунок позивачу пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Одночасно із поданням касаційної скарги позивач просить суд касаційної інстанцій здійснити розгляд справи із додержанням вимог ст.ст. 6 7 КАС України, ст.ст. 3, 8, 9, 16, 19, 21, 24, 124 129 Конституції України, ст. 1 до Протоколу 12 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Також у порядку статті 249 КАС України скаржник просить постановити окремі ухвали щодо посадових осіб органу державної влади.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону №796-XII.
Також позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та має 2 групу інвалідності, пов`язану із наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС.
Згідно із інформацією, зазначеною у довідці Виконавчого комітету Біляївської Ради народних депутатів №173 від 11.09.1989, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20.09.1987 по 21.12.1987 під час проходження учбових зборів при військовій частині.
31.01.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач прийняв рішення, оформлене листом від 15.02.2019 №47/К-1, яким повідомив заявника про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії з огляду на те, що згідно документів, наявних у пенсійній справі, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач обмежив його у праві на перерахунок пенсії, з підстав визначених частиною третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач наполягає, що приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у статусі військовозобов`язаного та набув законне право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ на нього не розповсюджуються.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поза межами проходження ним дійсної строкової служби, а тому не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.
Одночасно, суд апеляційної інстанції констатував, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ) 2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом першої інстанції помилки при розв`язанні спору.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає на тому, що будучи призваним до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у статусі військовозобов`язаного та отримавши у зв`язку із цим інвалідність, він належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 №796-ХІІ та яким, на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Скаржник стверджує, що радіація мала однаковий вплив на здоров`я різної категорії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безвідносно до того, чи проходила така особа у цей період дійсну строкову військову службу чи ні. Також, на переконання скаржника, та обставина, що Конституційним Судом України визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, додатково свідчить про дискримінаційний підхід до соціального забезпечення окремих категорій осіб.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Частиною шостою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною сьомою статті 2 цього ж Закону встановлено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
У примітці до статті 10 Закону №796-ХІІ зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою також визначено, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Далі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ частину третю статті 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ.
За такого правового регулювання, частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
15.11.2017 (після внесення змін до статті 59 Закону №796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Отже, пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ та може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Враховуючи те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12.12.2019 №816/2085/18 та від 26.11.2020 у справі №816/26/18.
Колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) яким визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Водночас, згідно із частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019, як встановлено статтею 91 Закону 2136-VIII, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
Водночас, предметом судового перегляду у цій справі були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Виходячи з наведеного, колегія суддів наголошує на тому, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України.
Також Верховний Суд звертає увагу на наявність у позивача права звернутися до суду з відповідним позовом, у разі продовження порушень після 25.04.2019.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка.
Зміст касаційної скарги також містить пропозиції позивача щодо необхідності оцінки рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог статей 2 6 7 242 341 349 КАС України, які в свою чергу не є новими аргументами, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, та були підставою для скасування рішень.
Також суд касаційної інстанції не знаходить правових підстав для постановлення відносно посадових осіб органу державної влади (відповідача) окремої ухвали, оскільки на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2019 року) норми частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, в редакції Закону №2148-VІІІ, були чинними та підлягали застосуванню.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №420/1419/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Кравчук