№ 420/14210/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа №420/14210/23

адміністративне провадження № К/990/48092/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року (головуючий суддя Хом`якова В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (головуючий суддя Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі № 420/14210/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі також прокурор, позивач) з адміністративним позовом до філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі також відповідач-1), в якому просив визнати протиправними дії філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 в частині проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Ухвалою від 28 липня 2023 року залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі відповідач-2, ДСГП «Ліси України»).

При прийнятті ухвали від 01 березня 2024 року суд першої інстанції дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин у ДЕІ Південно-Західного округу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій ДП «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка, а тому в силу приписів частини п`ятої статті 53 КАС України прокурор у цій справі набуває статусу позивача.

Ухвалою суду від 01 березня 2024 року суд встановив, що належним відповідачем у справі є ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Ананьївське лісове господарство».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

13 грудня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

30 грудня 2024 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 1202316226000064 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 246, частиною 2 статті 364 КК України щодо можливих неправомірних дій співробітників філії «Ананьївське лісове господарство» при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду. У ході досудового розслідування 17 березня 2023 року у кримінальному провадженні №1202316226000064 проведено обшук у приміщеннях і будівлях філії «Ананьївське лісове господарство» та під час обшуку було вилучено лісорубний квіток від 04 травня 2022 року № 000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі, 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Прокурор вважає протиправними дії по видачі лісорубного квитка, оскільки, на його думку, при видачі вказаного квітка порушений порядок, передбачений законодавством про спеціальне використання природних ресурсів у межах територій і об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. У позовній заяві та відповіді на відзив прокурор вказує, що в лісорубному квитку були вказані ділянки, які входять до природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Куяльницький» (далі НПП «Куяльницький»), який створено згідно Указу Президента від 01 січня 2022 року № 3/2022.

Прокурор зазначає, що спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення - НПП «Куяльницький», в тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (вибіркова санітарна рубка), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. З моменту створення парку та станом на 28 березня 2023 року ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку Міндовкіллям не затверджувалися.

На думку прокурора, дії ДП «Ананьївське лісове господарство» щодо видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 вчинені всупереч встановлених статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вимог та порядку, без затверджених Міндовкілля лімітів.

14 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника філії «Ананьївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», в якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Вважає, що лісорубний квиток був виданий обґрунтовано та у відповідності до діючих норм законодавства, оскільки здійснюючи санітарні вибіркові рубки ДП «Ананьївське лісове господарство» виконувало свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб, з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу та дотримувався вимог діючого законодавства.

Водночас зазначає, що Положення про національний природний парк «Куяльницький» хоч і було затверджене наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04 квітня 2022 року № 169, але парк не створено як юридичну особу. Функції та завдання НПП, ділянки землі та водного простору не були вилучені у ДП «Ананьївське лісове господарство» та не передані НПП у постійне користування. Не оформлено право користування НПП земельними ділянками Северинівського лісництва. Не встановлені межі парку на місцевості, немає кадастрових номерів земельних ділянок парку, не призначений директор НПП, та інші необхідні заходи, які б свідчили про створення національного природного парку «Куяльницький».

15 серпня 2023 року від прокурора надійшли додаткові пояснення, а 24 серпня 2023 року відповідь на відзив, в якій прокурор зазначив, що спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення - НПП «Куяльницький», в тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (вибіркова санітарна рубка), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку Міндовкіллям не затверджувалися, що підтверджується інформацією з листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28 березня 2023 року № 25/2-11/4665-23 та не заперечується і відповідачем-1.

Акцентує увагу на тому, що порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду регламентується розділом VII Закону України «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закон України № 2456-ХІІ). Згідно із статтею 53 Закону України № 2456-ХІІ рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Указом Президента України від 01 січня 2022 року № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний природний парк «Куяльницький», до території якого погоджено включення 7310,2114 га земель, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, ДП «Одеське лісове господарство» площею 1042,0642 га.

01 вересня 2023 року представник філії «Ананьївське лісове господарство» надав заперечення, в яких зазначив, що проект створення НПП «Куяльницький» з первинними обліковими документами щодо створення національного природного парку не був доведений до відома відповідача. Міндовкілля листом № 25/2-11/4665-23 від 28 березня 2023 року повідомлено прокурора, що проект організації території парку на затвердження до Міндовкілля не надходив.

Відповідач-1 не заперечує що квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва фактично включені до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення проте вважає, що для завершення цього процесу необхідно визначити в натурі межі території парку, встановити охоронні та інформаційні знаки, видати охоронні зобов`язання та виконати Указ Президента «Про створення національного природного парку «Куяльницький» від 01 січня 2022 року № 3/2022 в частині затвердження необхідних документів які регламентують його діяльність.

Водночас вказує, що квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва відносяться до захисних лісів, тому ДП мало право видавати лісорубний квиток на санітарні вибіркові рубки з метою вилучення з лісу сухостійних, усихаючих, дуже ослаблених, пошкоджених шкідниками, хворобами або внаслідок стихійних явищ, техногенних впливів окремих дерев або їх груп.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 вересня 2021 року № 578 припинено Державне підприємство (далі-ДП) «Ширяївське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Ананьївське лісове господарство», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство».

Цим же наказом передбачено термін припинення ДП «Ширяївське лісове господарство» до 31 грудня 2021 року, визначено, що ДП «Ананьївське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство».

Пунктом 8 вищевказаного наказу зобов`язано забезпечити питання надання земельних ділянок ДП «Ширяївське лісове господарство» у постійне користування до ДП «Ананьївське лісове господарство».

Указом Президента України від 01 січня 2022 року № 3/2022 створено на території Березівського та Одеського районів Одеської області національний природний парк «Куяльницький». До території національного парку погоджено включення 10800,8867 гектара земель державної та комунальної власності, а саме: 3490,6753 гектара, що надаються національному природному парку в постійне користування згідно з додатком 1, та 7310,2114 гектара, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2. Додаток 2 до Указу містить перелік земель державної та комунальної власності, включення яких до території НПП «Куяльницький» без вилучення у землекористувачів погоджено. У вказаному переліку вказано ДП «Ширяївське лісове господарство» - 200,438 га.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04 квітня 2022 року № 169 затверджено Положення про Національний природний парк «Куяльницький» (далі Положення № 169).

Згідно із пунктом 7 вищезазначеного Положення ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючи матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

04 травня 2022 року ДП «Ананьївське лісове господарство» видано лісорубний квиток № 000885 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі, серед іншого, 10 та 11 виділах Северинського лісництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2022 року № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, в тому числі ДП «Ананьївське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26 жовтня 2022 року затверджено Статут Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 845 припинено ДП «Ананьївське лісове господарство». Активи та пасиви ДП передано на баланс ДСГП «Ліси України».

У складі ДСГП «Ліси України» утворені філії, в тому числі філія «Ананьївське лісове господарство».

Положення про філію «Ананьївське лісове господарство» (код ЄДРПОУ ВП 44911966) затверджено 16 грудня 2022 року, філія діє від імені підприємства та в його інтересах здійснює делеговані підприємством функції.

В подальшому, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 січня 2023 року № 119 закріплено за філією «Ананьївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом від 12 січня 2023 року № 119. Водночас майно належить ДСГП «Ліси України», філія не є власником майна.

У ході досудового розслідування 17 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 1202316226000064 проведено обшук у приміщеннях і будівлях філії «Ананьївське лісове господарство», під час обшуку було вилучено лісорубний квіток від 04 травня 2022 року № 000885, який видано ДП «Ананьївське лісове господарство», та відповідно до якого дозволило до 31 грудня 2022 року Северинівському лісництву вибіркову вирубку лісу, в тому числі у 27, 12, 14, 9 кварталах Северинівського лісництва.

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28 березня 2023 року № 25/2-11/4665-23 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що проект організації території Парку на затвердження до Міністерства не надходив. З моменту створення Парку та станом на 28 березня 2023 року Міністерство не затверджувало ліміти на використання природних ресурсів у межах парку.

Прокурор, вважаючи дії ДП «Ананьївське лісове господарство» з видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 протиправними, оскільки при його видачі порушено порядок, передбачений законодавством про спеціальне використання природних ресурсів у межах територій НПП «Куяльницький», звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ДП «Ананьївське лісове господарство» були відсутні підстави керуватися у своїй діяльності нормами Закону України від 16 червня 1992 року №2456-ХІІ «Про природно-заповідний фонд України» (далі також Закони № 2456-ХІІ) щодо здійснення господарської діяльності в 26, 27, 28 кварталах лісових масивів Северинівського лісництва, як землями саме НПП «Куяльницький».

За позицією судів попередніх інстанцій, оскільки землі ДП «Ширяївське лісове господарство» включені до території НПП «Куяльницький» без вилучення у землекористувача, то відповідно до Закону № 2456-ХІІ ДП «Ананьївське лісове господарство» ці землі мали бути передані під охорону обласною державною адміністрацією з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання, чого не було зроблено.

Водночас зауважено, що проект організації території НПП «Куяльницький», який мав бути розроблений відповідно до Указу Президента України від 01 січня 2022 року № 3/2022 протягом 2021-2022 років і затверджений в установленому порядку, відсутній, про що свідчить інформації за змістом листа Міндовкілля від 28 березня 2023 року № 25/2-11/4665-23 на запит Одеської обласної прокуратури.

Також судами зазначено про відсутність відповідного акта КМУ про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок державної власності з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

На думку судів попередніх інстанцій, оскільки НПП «Куяльницький» не зареєстровано як юридичну особу, як наслідок не була утворена відповідними органами держави спеціальна адміністрація НПП «Куяльницький», в тому числі служба охорони, не відбувся процес відведення земельних ділянок національному природному парку та оформлення охоронних зобов`язань відповідно до частин 4, 5 Закону № 2456-ХІІ.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права, без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносин.

Скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосовані положення частини четвертої статі 7, статей 9-1, 20, 51, 52, 53 Закону № 2456-ХІІ щодо порядку створення об`єктів природно-заповідного фонду та спеціального використання природних ресурсів у межах їх територій.

Також скаржник зазначає, що судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 20 травня 2020 року у справі № 820/5402/16, від 25 травня 2023 року у справі № 924/883/21 щодо визначення меж об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до проєктів їх створення, від 24 лютого 2023 року у справі № 824/540/17 щодо порядку спеціального використання природних ресурсів на території об`єкта природно-заповідного фонду.

З покликанням на постанову Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 420/14208/23 зазначає, що обов`язок постійного лісокористувача дотримуватися норм та режиму законодавства про природно-заповідний фонд на землях, що включені до території об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до статей 7, 20, 51-53 Закону № 2456-ХІІ виникає з дати створення території та об`єктів природно-заповідного фонду та поширюється на всю територію визначену проєктом його створення.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не врахували особливо цінного, загальнодержавного статусу території об`єкта природно-заповідного фонду, в межах якого здійснено протиправну порубку дерев.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та наполягає на відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також судом касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами статті 2 та частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом.

Частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 1 Закону України «Про державний нагляд (контроль)» встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Отже, реалізації права Інспекції на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку.

Так, листом Одеської обласної прокуратури від 06 червня 2023 року № 12-805 вих-23 направлено ДЕІ Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому зазначено про необхідність повідомлення чи вживалися заходи претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 на проведення вибіркової санітарної рубки у 27 кварталі 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Листом Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 12 червня 2023 року № 38/12 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що за фактом видачі Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 заходи позовного характеру у судовому порядку інспекцією не вживались та у майбутньому не плануються з посиланням на відсутність фінансування щодо сплати судового збору.

Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин у прокурора наявні правові підстави для здійснення представництва у цій справі законних інтересів держави.

Щодо суті спору

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового Кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі- Закон № 1264-XII).

Відповідно до приписів статей 5, 40 Закону № 1264-XII ліс як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Своєю чергою стаття перша Лісового кодексу України визначає ліс як тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Статтями 16 17 19 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.

Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

За приписами статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 46 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування передбачає, у тому числі, інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтями 65 67 Лісового кодексу України установлено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 68 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Статтею 69 Лісового кодексу України установлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

За змістом наведеної норми заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування) так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.

Отже, лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів, як складова заготівлі деревини, також належать до спеціального використання лісових ресурсів, відтак потребує отримання як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2023 року у справі № 824/540/17-а, від 04 грудня 2024 року у справі № 420/10959/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 420/14208/23, від 11 березня 2025 року у справі № 420/10968/23.

Згідно із приписами статті 100 Лісового кодексу України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 був затверджений Порядок спеціального використання лісових ресурсів (далі-Порядок № 761).

Порядок № 761 визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (пункт 1 Порядку).

Пунктами 2, 8 цього Порядку № 761 установлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.

Пунктами 9, 14 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).

Дії щодо погодження видачі лісового квитка вчиняються без залучення підприємств, установ, організацій і громадян (далі - лісокористувачі) протягом строку, встановленого для видачі лісового квитка. Для здійснення погодження власник лісів або постійний лісокористувач не пізніше дня, що настає за днем одержання від лісокористувача заявки надсилає її копію у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають власнику лісів або постійному лісокористувачу.

Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Водночас, основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 724 (далі - Правила № 724).

Відповідно до пункту 2 зазначених Правил № 724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.

Пунктом 4 Правил № 724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Згідно із пунктом 55 Правил, для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку.

Пунктами 19, 20 цих Правил установлено, що санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення та посилення біологічної стійкості лісів, запобігання їх захворюванню і пошкодженню. Вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555.

Пунктами 1 - 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 передбачено, що санітарні правила в лісах України - це сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень.

Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій. Заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Отже, підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.

Своєю чергою, відповідно до пункту 9 Порядку № 761 визначено, що лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів.

Отже, вказаними вище нормативними актами установлені правила використання лісів (у тому числі заходів з поліпшення їх санітарного стану) у межах природно-заповідного фонду відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших актів законодавства у галузі охорони природно-заповідного фонду та навколишнього природного середовища.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 вересня 2021 року № 578 припинено ДП «Ширяївське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Ананьївське лісове господарство», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство».

У складі ДСГП «Ліси України» утворені філії, в тому числі філія «Ананьївське лісове господарство».

Ухвалою від 01 березня 2024 року суд першої інстанції встановив, що належним відповідачем у справі є ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Ананьївське лісове господарство».

В контексті спірних правовідносин не надається оцінка діям посадових осіб, оскільки оскаржуються дії ДП «Ананьївське лісове господарство», правонаступником якого, як встановлено судом першої інстанції, є ДСГП «Ліси України».

Так, 04 травня 2022 року ДП «Ананьївське лісове господарство» видано лісорубний квиток № 000885 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі, серед іншого, 10 та 11 виділах Северинського лісництва.

Водночас 27 квартал 10 та 11 виділах Северинівського лісництва знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - НПП «Куяльницький», створеного відповідно до Указу Президента України від 01 січня 2022 року № 3/2022 та межі якого визначені проектом створення НПП «Куяльницький».

Вся територія ДП «Ширяївське лісове господарство», в тому числі Северинівського лісництва, увійшла до складу території ДП «Ананьївське лісове господарство».

Також за матеріалами проєкту створення НПП «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05 жовтня 2017 року № 90, експлікації земель НПП «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включені квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».

Згідно із статтею 5 Закону № 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

За змістом статей 40, 41, 60, 61 вказаного Закону № 1264-XII, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України. Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Закон України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон № 2456-ХІІ) визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

В контексті предмету спору поняття закріплені в Законі України № 2456-ХІІ мають пріоритетне значення.

Так, статтею 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За такого правового врегулювання питання віднесення територій до природно-заповідного фонду, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини з приводу особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж у натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, а з моменту визначення їх меж за проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 820/5402/16, від 04 грудня 2024 року у справі № 420/10959/23, від 11 березня 2025 року у справі № 420/10968/23.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Статтею 9-1 Закону № 2456-XII унормовані питання спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, за цією правовою нормою спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

За приписами статті 39 Лісового кодексу України ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як було зазначено вище, статтею 100 Лісового кодексу України передбачено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Водночас за приписами Закону України № 2456-XII природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Отже, на противагу твердженню відповідача, віднесення певних ділянок земель природно-заповідного фонду має пріоритет за змістом та захистом, водночас відсутні визначені законодавством обмеження щодо віднесення категорії захисних лісів до земель природно-заповідного фонду.

З урахуванням наведеного, в контексті предмету спору колегія суддів враховує, що з метою поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи, зокрема, вибіркові санітарні рубки (пункт 4 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555).

Отже, вибіркові санітарні рубки відносяться до заходів з поліпшення санітарного стану лісів.

Своєю чергою, згідно абзацу 4 пункту 5 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил, через що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до статті 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Отже, режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положенням про такий об`єкт.

У постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 420/10959/23 Верховний Суд зазначив:

«У розумінні частини четвертої статті 7 Закону № 2456-XII, документом, що визначає, до моменту встановлення в натурі згідно законодавства, площу та межі території НПП «Куяльницький», є розроблений Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Проект створення НПП «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП «Куяльницький», зокрема вибіркова санітарна вирубка, може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища».

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що НПП «Куяльницький» створено Указом Президента України від 01 січня 2022 року № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області, з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність.

Відповідно до пункту 4.5 № 169 спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією та у межах лімітів, затверджених Міндовкілля.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Отже, до моменту встановлення в натурі відповідно до законодавства площа та межі території НПП «Куяльницький» визначаються відповідно до розробленого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Проекту створення НПП «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Лиманського районів Одеської області та міста Одеса, який затверджено 17.07.2020 Вченою радою Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Своєю чергою, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП «Куяльницький» (без вилучення), в тому числі, у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на час видачі оскарженого лісорубного квитка № 000885 від 04 травня 2022 року затверджено ліміт на використання природних ресурсів та відповідні органи державної влади надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів. Сторони не надали доказів отримання відповідачем вказаних лімітів та дозволів.

У постанові від 11 березня 2025 року у справі № 420/10968/23 за подібних правовідносин Верховний Суд дійшов таких висновків:

« 82. Крім того, враховуючи, що, як зазначено вище, особливий охоронний статус території НПП пов`язується законом із його створенням шляхом видання Указу Президента України та затвердженням Проекту створення НПП, доводи касаційної скарги про те, що Указ Президента України «Про створення НПП "Куяльницький" від 01.01.2022 №3/2022 не реалізований, зокрема не створено юридичну особу Парку, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскільки оскаржуваний Лісорубний квиток виданий без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

83. Верховний Суд також зазначає, що неоформлення охоронних зобов`язань не спростовують факту створення НПП «Куяльницький» та не звільняє відповідача як постійного лісокористувача від законодавчо визначених обов`язків щодо дотримання вимог з охорони, збереження та використання території об`єкта природно-заповідного фонду загально державного значення.

……

88. Щодо доводу про те, що Міндовкілля листом №25/2-11/4665-23 від 28.03.2023 повідомлено, що Проект організації території Парку на затвердження до Міндовкілля не надходив; що з Листа Департаменту Екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації № 680/06/05-41/2-23/1192 від 06.04.2023, вбачається, що Обласна державна адміністрація лише 08.02.2023 звернулася до Міндовкілля з проханням направити один примірник проекту створення НПП «Куяльницький», Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені обставини не впливають висновки судів, оскільки виконання відповідними органами процедури здійснення своїх повноважень не може бути підставою для порушення порядку видачі Лісорубного квитка у спірних правовідносинах.

89. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2024 у справі №420/10959/23, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї. ».

З огляду на вищенаведене правове регулювання та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, лісорубний квиток від 04 травня 2022 року № 000885 в оскаржуваній частині виданий без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів, що свідчить про порушення при його видачі вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Такі порушення є достатньою підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 в частині проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Зважаючи на зазначене, Верховний Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не врахували особливо цінного, загальнодержавного статусу території об`єкта природно-заповідного фонду, в межах якого здійснено протиправну порубку дерев, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є помилковими та не впливають на правомірність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 420/14210/23 скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 04 травня 2022 року № 000885 в частині проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 10 та 11 виділах Северинівського лісництва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа