ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа №420/1425/22
адміністративне провадження № К/990/34973/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Білак М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/1425/22
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чорноморська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної Казначейської служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Кравця О.О., суддів: Зуєвої Л.Є. , Коваля М.П.)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - позивач) до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі також - відповідач 1), Державної Казначейської служби України (далі також - відповідач 2, Казначейство, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в якому позивач просив суд:
- визнати бездіяльності Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державної Казначейської служби України щодо невжиття заходів спрямованих на повернення Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» коштів у сумі 470 614,18 грн (виконавчого збору у розмірі 470 345,18 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн);
- зобов`язати Чорноморський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державну Казначейську службу України вжити заходи щодо повернення Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» коштів у сумі 470 614,18 грн (виконавчого збору у розмірі 470 345,18 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн);
- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» кошти у сумі 470 614,18 грн (виконавчого збору у розмірі 470 345,18 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі невжили заходів спрямованих на повернення Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» коштів у сумі 470 614,18 грн (виконавчого збору у розмірі 470 345,18 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн). Як зазначив позивач, у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року по справі №916/1940/19 заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ за №2-734/21 від 08 червня 2021 року про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу у справі №916/1940/19 задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 11 червня 2021 року у справі №916/1940/19 про стягнення з Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 4 633 942 грн 61 коп за фактично надані послуги з оформлення та обслуговування перепусток на 2019 рік та судовий збір в сумі 69 509 грн. 14 коп. Позивач наголосив, що так як, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року по справі №916/1940/19 визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, тому для захисту майнових інтересів державного підприємства стосовно повернення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження ДП «МТП «Чорноморськ» звернулось до Чорноморського міського відділу виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою №1132/06-23 1673 від 02 липня 2021 року про повернення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, положення Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України та те, що Чорноморський міський відділ виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) безпідставно листом №28/23463 від 16 липня 2021 року повідомило, що кошти, що стягнуті в рамках виконавчого провадження №62745538 відсутні, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державної Казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
3.1 Визнано протиправною бездіяльність Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо вжиття заходів спрямованих на повернення Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» коштів у сумі 470 614,18 грн (чотириста сімдесят тисяч шістсот чотирнадцять гривень вісімнадцять копійок).
3.2 Стягнуто з Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37567646, м.Київ, вул.Бастіонна,6) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» кошти у сумі 470 614,18 грн (чотириста сімдесят тисяч шістсот чотирнадцять тисяч вісімнадцять копійок).
3.3 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3.4 Стягнуто з Чорноморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ( код ЄДРПОУ 34944246, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума,21) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, м.Чорноморськ, вул. Праці,6 ) судовий збір у розмірі 7059,21 грн. (сім тисяч п`ятдесят дев`ять гривень двадцять одна копійка).
4. 03 листопада 2022 року на зазначене рішення суду Державна Казначейська служба України подала апеляційну скаргу.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та у зв`язку з не сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги. Скаржнику було надано десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
6. 22 листопада 2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт зазначив, що зважаючи на обставини , які виникли не з вини Казначейства, а також враховуючи ситуацію, яка склалася у зв`язку із збройною агресією російської федерації, та проведенням заходів, спрямованих на забезпечення безпеки працівників Казначейство фактично було позбавлено можливості отримати оскаржуване судове рішення
6.1 Разом з клопотанням було надіслано платіжне доручення №1296 від 15 листопада 2022 року про сплату судового збору у розмірі 10558,82 грн.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року.
8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що наведені в апеляційній скарзі підстави поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не є обґрунтованими та поважними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
9. Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 09 грудня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку.
10. До відкриття касаційного провадження у цій справі суддею-доповідачем Рибачуком А.І., суддями: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. заявлено самовідводи від участі у розгляді справи за цією касаційною скаргою у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без врахування спеціалізації.
11. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року заяви суддів Рибачука А.І., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Рибачука А.І., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. від участі у розгляді справи №420/1425/22.
12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року для розгляду касаційної скарги у зазначеній адміністративній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Калашнікова О.В. судді: Білак М.В., Губська О.А.
13. Ухвалою 05 січня 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою Державної Казначейської служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №420/1425/22.
14. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач вказує на те, що на адресу Казначейства рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року не надходило, а було виявлено представником Казначейства у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31 жовтня 2022 року. Також скаржник наголошує, що рішення суду першої інстанції не містить дати складання судом повного судового рішення при цьому, згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі №420/1425/22, наявна примітка, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року оприлюднено 26 квітня 2022 року. На думку скаржника, датою вручення відповідачу 2 копії оскаржуваного судового рішення можна вважати дату виявлення його в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме 31 жовтня 2022 року.
14.1 Також заявник касаційної скарги просить врахувати, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, при цьому строк дії правового режиму воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року строком на 30 діб, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року строком на 30 діб та №341/2022 від 17 травня 2022 року строком на 90 діб, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, строком на 90 діб, до 21 листопада 2022 року, від 21 листопада 2022 року строком на 90 днів.
14.2 Скаржник вказує, що збройна агресія російської федерації проти України, та необхідність забезпечення безпеки працівників Державною казначейською службою України унеможливили станом на час проголошення судом першої інстанції судового рішення подачу апеляційної скарги (зокрема у зв`язку з неотриманням від суду копії судового рішення) та ускладнили можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; ці обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі Державної казначейської служби України; ці обставини виникли протягом строку, який пропущено та підтверджуються належними і допустимими засобами доказування, тому причина пропуску строку на оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року по справі №420/1425/22, в урахуванням вищевказаного може вважатися поважною.
14.3 Крім того, до касаційної скарги долучено копію наказу Державної казначейської служби України від 24 лютого 2022 року №56 «Про встановлення простою».
15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. Право на апеляційне оскарження визначено положеннями статті 293 КАС України.
18. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
19. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
20. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
21. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
22. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина друга статті 299 КАС України).
23. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
24. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
26. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
27. Як свідчать матеріали справи, рішення суду першої інстанції ухвалене 22 квітня 2022 року у письмовому провадженні, копію якого було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету: 22 квітня 2022 року о 22:40.
28. Апеляційну скаргу на зазначене рішення подано 03 листопада 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 286 КАС України.
29. Відповідач уважає, що перебіг процесуального строку для оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі слід відраховувати з дня ознайомлення з його змістом в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто з 31 жовтня 2022 року.
30. З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
31. За змістом частин першої і четвертої статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі також ЄСІТС), яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
32. Згідно з частиною п`ятою цієї статті суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
33. Приписами частин шостої і сьомої цієї статті обумовлено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
34. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
35. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
36. Згідно з пунктом 8 Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
37. Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення).
38. У підпункті 5.8 пункту 5 Положення визначено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
39. Пунктом 17 Положення передбачено що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
40. Відповідно до пункту 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
41. Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (пункт 37 Положення).
42. Указаний порядок надсилання учасникам справи процесуальних документів у справі за допомогою засобів ЄСІТС узгоджується з положеннями частин п`ятої і шостої статті 251 КАС України, згідно з якими учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
43. У силу вимог абзацу двадцять третього підпункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
44. Оголошення Вищої ради правосуддя про створення та забезпечення функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку опубліковано в газеті «Голос України» 04 вересня 2021 року (№168 (7668) від 04.09.2021).
45. Отже, з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС («Електронний кабінет», «Електронний суд», відеоконференцзв`язок), що дозволяє суду вчиняти окремі процесуальні дії з використанням цих підсистем, зокрема, вручати судове рішення в електронній формі шляхом його направлення на офіційну електронну адресу учасника справи, і лише в разі відсутності у особи такої адреси або за її заявою - в паперовій формі шляхом видачі безпосередньо в суді або направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, зазнав змін порядок вчинення процесуальних дій (або інших) дій особливості вчинення яких передбачені, серед іншого, пунктами 15.1, 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
46. Наведене свідчить про виконання судом першої інстанції вимог статей 18 і 251 КАС України щодо невідкладного надсилання відповідачу в електронній формі в його електронний кабінет, зареєстрований в системі «Електронний суд» копію рішення від 22 квітня 2022 року .
47. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції правильно обчислював строк на апеляційне оскарження з 22 квітня 2022 року.
48. Беручи до уваги, що апеляційну скаргу відповідач подав лише 03 листопада 2022 року, тому висновки суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження є правильними.
49. Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
50. Спершу слід зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
51. Так, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
52. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
53. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
54. У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
55. Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
56. Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
57. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній триває й досі.
58. Колегія суддів зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
59. Верховний Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
60. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
61. У постанові від 28 листопада 2022 року (справа № 140/11951/21) Верховний Суд також вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
62. Отже, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі пов`язаний із введенням воєнного стану в Україні, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що скаржником не було надано доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу.
63. Водночас, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
64. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
65. Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
66. Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
67. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
68. Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
69. Щодо доданого до касаційної скарги наказу Державної казначейської служби України від 24 лютого 2022 року №56 «Про встановлення простою» то Верховний Суд звертає увагу скаржника, що такий наказ не був подано до суду апеляційної інстанції, що позбавило суд можливості надати йому належну оцінку. Крім того, зі змісту зазначеного наказу вбачається, що в пункті 4.2. перебачена можливість залучати до роботи працівників, які підпадають під дію простою, виключно у разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи. Серед іншого, Суд звертає увагу, що з вказаного наказу не можливо встановити, які саме працівники апарату Казначейства перебували в простої оскільки, скаржником додатку, в якому і визначено перелік працівників, яким встановлено простій, до наказу не додано.
70. Таким чином, наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та як наслідок обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України..
71. Аргументи відповідача, наведені у касаційній скарзі, повторюють аргументи, які належним чином були оцінені судом апеляційної інстанції.
72. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
74. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
75. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
76. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної Казначейської служби України залишити без задоволення.
Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №420/1425/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська М.В. Білак