ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа №420/14471/22
адміністративне провадження № К/990/15857/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.)
у справі №420/14471/22
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо видачі наказу про призначення його на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов`язків;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов`язати нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення, додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не видачі наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського та не оформленні трудових (службових) обов`язків з ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення поліцейського.
Зобов`язано Департамент патрульної поліції видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського з 05 березня 2022 року на період з березня по квітень 2022 року.
Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення поліцейського за березень та квітень 2022 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
4. Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 06 лютого 2016 року проходив службу в поліції в Управлінні патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції.
7. Наказом ДПП від 09 вересня 2021 року №992 о/с «По особовому складу» сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 71 Закону України «Про Національну поліцію».
8. 24 лютого 2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, Указом Президента України від №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із змінами, затвердженими Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан.
9. 05 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції для поновлення на службі в поліції. Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції видано довідку №72/41/11/6/02-2022, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 05 березня 2022 року, дійсно проходить службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції. Зазначено, що довідка видана для пред`явлення замість службового посвідчення.
10. 11 березня 2022 року позивачем подано до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рапорт про зарахування грошового забезпечення на його банківський рахунок.
11. Листом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 06 липня 2022 року №322аз/41/11/6/02-2022 повідомлено, що наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського Департаменту патрульної поліції не видавався.
12. Не погоджуючись з бездіяльністю щодо оформлення трудових відносин та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та не оформленні трудових (службових) обов`язків, оскільки позивач проходить службу в управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, що підтверджується довідкою №72/41/11/6/02-2022 від 05 березня 2022 року, яка видана для пред`явлення замість службового посвідчення. Крім того, позивачу було видано табельну вогнепальну зброю - пістолет Форт НОМЕР_1 , та спеціальний жетон №0100012. Оскільки судом визнано протиправною бездіяльність відповідача у не видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та не оформленні трудових (службових) обов`язків з ним, суд визнав протиправною бездіяльність відповідача у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення поліцейського за березень та квітень 2022 року.
14. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов залишив без розгляду. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предмет вказаної справи пов`язаний із прийняттям громадянина на публічну службу та її проходженням, а тому на підставі частини п`ятої статті 122 КАС України підлягає застосуванню місячний строк для звернення до суду з даним позовом. Перебіг строку звернення до суду з позовом у даній справі, розпочався 06 липня 2022 року (день повідомлення представника позивача про відсутність наказу про призначення на службу в поліції), а сплинув зазначений строк, відповідно - 05 серпня 2022 року. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 05 жовтня 2022 року, то він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом.
15. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
16. Так автор касаційної скарги зазначає, що предметом позовної заяви були позовні вимоги спрямовані на захист порушених прав позивача щодо нарахування та виплати йому заробітної плати за березень та квітень 2022 року.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву позивача без розгляду у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предмет даної справи пов`язаний із прийняттям громадянина на публічну службу та її проходженням, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк для звернення до суду з вказаним позовом, встановлений на підставі частини п`ятої статті 122 КАС України.
18. Однак, положення КАС України не містить норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
19. Разом з тим, частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
20. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
21. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
22. Таким чином, на думку скаржника, спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме недотримання відповідачем законодавства про оплату праці та позовні вимоги позивача стосуються зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, а тому спеціальним для спірних правовідносин є строк, встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої право на звернення до суду з таким позов не обмежується будь-яким строком.
23. Вказані висновки щодо застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України до правовідносин щодо звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати були викладені Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі №818/1106/16, від 28 жовтня 2021 року у справі №580/1489/21, від 05 травня 2022 року у справі №826/19002/16.
24. Однак суд апеляційної інстанції вказаних вище висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
25. Вказані порушення норм процесуального права потягнули за собою постановлення судом апеляційної інстанції незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
26. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що оскаржувану постанова є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята при повному з`ясуванні та доведеності обставин, що мають значення для справи, без порушення норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а отже не підлягає скасуванню.
27. Зазначає, що зі змісту позовних вимог основною вимогою позивача є видача наказу при призначення його на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов`язків, що в подальшому призвело б до виплати всіх видів грошового забезпечення.
28. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України.
29. Підставою для нарахування грошового забезпечення поліцейським є наказ про прийняття на службу. Оскільки позивач не набув статусу поліцейського, Департаментом патрульної поліції не видавався наказ про прийняття його на службу, законні підстав для здійснення будь-яких розрахунків з ним відсутні, оскільки він не ніс службу в лавах патрульної поліції.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
31. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
32. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з бездіяльністю Департаменту патрульної поліції, що полягає у не видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та не нарахуванні та виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
33. На стадії касаційного провадження спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом.
34. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.
35. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
36. Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
37. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
39. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
40. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
41. Згідно з частиною четвертою зазначеної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
42. За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
43. У справі, що розглядається, позивач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
44. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов`язків, не нарахуванні та виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
45. З огляду на предмет спору та, враховуючи приписи частини п?ятою статті 122 КАС України, строк звернення до суду з цим позовом обчислюється у місячний строк.
46. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
47. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, оскільки при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
48. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
49. Отже, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
50. Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, перебіг строку звернення до суду з позовом у даній справі, розпочався 06 липня 2022 року (день повідомлення представника позивача про відсутність наказу про призначення на службу в поліції), а сплинув зазначений строк, відповідно - 05 серпня 2022 року. Натомість позивач звернувся до суду з цим позовом 05 жовтня 2022 року, тому він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом.
51. Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
52. Аналогічна правова позицію висловлена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №580/11259/21.
53. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
54. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
55. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
56. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
57. Стосовно доводів позивача, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме недотримання відповідачем законодавства про оплату праці, тому спеціальним для спірних правовідносин є строк, встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої право на звернення до суду з таким позов не обмежується будь-яким строком, Верховний Суд вважає безпідставним з огляду на таке.
58. Верховний Суд зазначає, що основною вимогою у контексті спірних правовідносин є оскарження бездіяльності щодо видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов`язків. Що ж стосується нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, то такі вимоги у цьому спорі є похідними, позаяк, як вже зазначалося, він стосується оскарження бездіяльності щодо видачі наказу про призначення позивача на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов`язків, що є першочерговим у контексті спірних правовідносин. Отже, вказаний спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби.
59. Таким чином, безпідставним є твердження позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України.
60. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позивач пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим залишив позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
61. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
63. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 345 350 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №420/14471/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду