№ 420/15311/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 рокуззз

м. Київ

справа № 420/15311/23

адміністративне провадження № К/990/1453/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року (головуючий суддя Потоцька Н.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (суддя-доповідач Яковлєв О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.)

у справі № 420/15311/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 14 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року;

- зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 14 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

- зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач здійснював виплату грошового забезпечення у заниженому розмірі, оскільки при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 14 квітня 2021 року по 15 лютого 2022 року відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем на виконання вищезазначеної ухвали подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій з посиланням на пункт 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, зазначає про продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без будь-яких винятків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 01 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок грошового забезпечення в січні відповідного року.

Однак позивач з позовною заявою щодо оскарження такої відмови звернувся тільки 27 червня 2023 року. Таким чином, позов був поданий з пропущенням строків на звернення, встановлених ст. 122 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір щодо правомірності нарахування та виплати позивачу частини сум грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

При цьому, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд апеляційної інстанції, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, дійшов висновку, що положення ст. 233 КЗпП України, в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

В свою чергу, після зазначеної дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями, відлік якого розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, з 19 липня 2022 року позивач мав 3 місяці для подання даного адміністративного позову.

В свою чергу, враховуючи факт звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом 28 червня 2023 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивачу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 122 КАС України є помилковими.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не зазначено, яким чином введені карантинні обмеження в Україні завадили йому звернутись до суду у межах встановлених процесуальних строків.

Ураховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (статті 122 КАС України, статті 233 КЗпП України).

Також позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також скаржник звертає увагу, що відповідно до пункту першого розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Тобто Урядом продовжено строк дії карантину через СОVID-19 до 30 червня 2023 року, а тому з урахуванням пункту першого розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, автоматично продовжено до 30 червня 2023 року.

Також скаржник вказує, що на момент звільнення позивача з військової служби, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судами попередніх інстанцій помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваних судових рішень.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом оскарження у ній визначено протиправні дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення.

Проте судом першої інстанції необґрунтовано кваліфіковано спір щодо перерахунку грошового забезпечення як спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 420/15311/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

09 лютого 2024 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 26 грудня 2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 27 грудня 2024 року.

Оцінка Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

На стадії касаційного провадження спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Колегія суддів також не бачить підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Окрім того, Суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд констатує, що на момент звернення позивача до суду, а саме - 28 червня 2023 року з позовом про здійснення перерахунку грошового забезпечення, в Україні ще діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на передчасне застосування судами до спірних правовідносин строку, установленого статтею 233 КЗпП України.

За такого правового регулювання, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника щодо неправильного застосування судами статті 122 КАС України та ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, а справу № 420/15311/23 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді А.В. Жук

М.І. Смокович