ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/15422/22

адміністративне провадження № К/990/22642/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (головуючий суддя - Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року (суддя-доповідач - Танасогло Т.М., судді - Бітов А.І., Градовський Ю.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент ПП НП України), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ПП НП України від 25 травня 2022 року №307 про застосування до неї, капітана поліції, інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ПП НП України від 04 червня 2022 року №825о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП зі служби в поліції; поновити її на займаній посаді з 04 червня 2022 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 червня 2022 року.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що службове розслідування проведено відповідачем поза межами установленої законодавством процедури, оскільки позивач на той час вважала себе звільненою з органів поліції і їй не пояснили причини повторного проведення такого розслідування, вже після такого звільнення. Крім того, вона перебувала за кордоном, а тому не мала можливості надати відповідні пояснення. Посилаючись на те, що матеріали службового розслідування їй для ознайомлення не надсилались і про наказ про звільнення їй стало відомо лише 14 жовтня 2022 року, після надсилання Департаментом ПП НП України відповіді на адвокатський запит, просила суд задовольнити позов.

1.2. Водночас ОСОБА_1 просила поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що зміст оскаржених наказів №307 та №825о/с не було належним чином доведено до її відома, про їхнє існування вона дізналася із відповіді на адвокатський запит від 14 жовтня 2022 року №94/22. Позивач указала, що дійсно у травні 2022 року на номер її телефону надійшло повідомлення щодо проведення щодо неї службового розслідування та з пропозицією з`явитися 18 травня 2022 року до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту ПП НП України (далі - УПП в Одеській області) для надання пояснень. Однак після надсилання нею 16 травня 2022 року листа про те, що вона не може з`явитися у зв`язку із перебуванням за кордоном, іншої інформації щодо руху дисциплінарної справи вона не отримувала. Крім того, під час розгляду іншої справи (№420/5966/22) щодо її незаконного звільнення у березні 2022 року та, відповідно, поновлення в органах поліції, документів, що стосуються її повторного звільнення відповідач не надавав.

2. 29 листопада 2022 року Департамент ПП НП України подав клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану був змінений порядок проведення службового розслідування щодо поліцейських шляхом внесення відповідних змін до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VII «Про Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут НП). Зокрема, цими змінами було запроваджено новий порядок ознайомлення поліцейського з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення та запроваджено нові (скорочені) строки оскарження такого рішення. Посилаючись на те, що з 30 травня 2022 року ОСОБА_1 була обізнана з результатами службового розслідування, оскільки накази №307 та №825о/с були надіслані їй за допомогою засобів електронної комунікації (через месенджери на номер її телефону) і відповідач також додатково надсилав їх і засобами поштового зв`язку на указану позивачем адресу для листування, то пропуск строку на оскарження цих наказів складає 128 днів, тобто більше, ніж 4 місяці.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропуску встановленого строку звернення до суду з цим позовом на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

4. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що безпосередньо самим позивачем не заперечується факту отримання нею повідомлення УПП в Одеській області ДПП про проведення щодо неї службового розслідування, а отже, ОСОБА_1 достовірно було відомо про проведення щодо неї службового розслідування на підставі наказу від 14 травня 2022 року №577 за фактом можливого порушення нею службової дисципліни та необхідність з`явитися для надання пояснень, та, як наслідок, повинно було відомо про можливі результати службового розслідування, зокрема застосування щодо неї дисциплінарного стягнення.

4.1. Крім того, судами також взято до уваги той факт, що у провадженні суду першої інстанції перебувала інша справа №420/5966/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ПП НП України про визнання протиправним та скасування наказів щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення у березні 2022 року. Як установлено судом апеляційної інстанції, 13 червня 2022 року у справі №420/5966/22 представник позивача надав письмові пояснення щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, з яких вбачається, що з червня 2022 року позивачу достеменно було відомо про її поновлення на службі в поліції та проведення нового службового розслідування стосовно неї. Суди також надали правову оцінку інформації, наданої Департаментом, на підтвердження факту направлення наказів №307 та №825 о/с за допомогою засобів використання електронної комунікації у сукупності з іншими доказами у справі. Так, суд апеляційної інстанції указав, що телефонні номери, за якими здійснювалась електронна комунікація із позивачем суб`єктом владних повноважен, були діючими, що безпосередньо самою ОСОБА_1 не заперечується, а тому з травня 2022 року та під часу розгляду справи №420/5966/22 ОСОБА_1 знала про своє поновлення на службі в поліції та проведення відносно неї нового службового розслідування і, як наслідок, про необхідність з`явитися на службу в Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту ПП, у зв`язку з чим була обізнана про наслідки невиходу на службу.

5. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. 20 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шугалевич І.В. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

6.1. Скаргу обґрунтовано тим, що судами допущено порушення частини п`ятої статті 99 КАС України, якою регламентовано можливість використання як доказ копії електронного доказу у ситуації, коли учасником справи оспорюється відповідність поданої копії електронного доказу оригіналу такого документа. Так, представник позивача зазначив, що суди безпідставно, на його думку, взяли до уваги надані відповідачем скріншоти листування між ним та ОСОБА_1 , як доказ повідомлення позивача про прийняті стосовно неї накази, оскільки, не зважаючи на задоволення його клопотання щодо витребування оригіналу електронного доказу, такий документ Департамент суду не надав.

6.2. Заявник також зазначає, що питання умов використання електронних доказів вже досліджувалося Верховним Судом у цивільній справі №264/949/19, в якій Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції указав, що «якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги».

6.3. Крім того, представник заявника послався на те, що позиція сторони позивача зводилася до того, що до відома ОСОБА_1 не доводився зміст оскаржених наказів, а наявні у матеріалах справи скріншоти не можуть підтверджувати наведені обставини, позаяк: відповідачем не було надано оригіналу електронного доказу; копії електронних доказів (відповідних скріншотів) не посвідчувалися у встановленому законом порядку; відповідач ніколи в межах розгляду цієї справи не зазначав про наявність у нього оригіналу електронного доказу. За таких обставин, заявник уважає надані відповідачем скріншоти переписки недопустимими доказами.

6.4. Водночас судами не надано належної правової оцінки листу ОСОБА_1 від 16 травня 2022 року, в якому вона повідомила власну електронну адресу та зазначила, що наразі перебуває за кордоном, тому просила надіслати їй копії матеріалів службового розслідування. Ураховуючи те, що запитувані документи їй не було надіслано, ОСОБА_1 вважала, що лист про проведення щодо неї службового розслідування надіслано їй помилково.

7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

8. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та частини п`ятої статті 99 КАС України щодо можливості використання як доказ копії електронного доказу.

9. У відзиві на касаційну скаргу Департамент ПП НП України просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що службове розслідування стосовно позивача проводилося відповідно до вимог Дисциплінарного статуту НП, з урахуванням особливостей процедури ознайомлення поліцейських із заходом дисциплінарного впливу, запровадженої через воєнний стан в Україні. Інформація стосовно результатів такого розслідування, зокрема, наказів, прийнятих за наслідками його проведення, доведено до відома позивача шляхом надсилання текстових повідомлень на мобільний телефон ОСОБА_1 , що відповідає приписам частини другої статті 30 Дисциплінарного статуту НП, а тому, починаючи з 07 червня 2022 року, позивач була ознайомлена з їхнім змістом. Водночас Департамент ПП НП України зауважив, що обставини справи №420/5966/22, на висновки у якій послався представник позивача, є відмінними від спірних правовідносин, оскільки предмет спору стосувався «веб-сайту» і висновок у цій справі було сформовано за інших обставин. Натомість у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла протилежного висновку щодо роздруківок електронного листування.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

10. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

11. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п?ята статті 122 КАС України).

14. Відповідно до приписів частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

15. Преабулою Дисциплінарного статуту НП передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

16. Законом України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.

17. Так, частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України (у редакції Закону №2123-IX) у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

18. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (частина друга статті 30 Дисциплінарного статуту НП України).

19. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

20. Отже, з 01 травня 2022 року Законом №2123-IX запроваджено інші умови проведення службового розслідування, а також визначена нова процедура ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та установлені особливі строки оскарження дисциплінарних стягнень.

21. Питання щодо застосування строків, установлених Дисциплінарним статутом НП у правовідносинах, що виникли у зв`язку з притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, вже досліджувалося Верховним Судом. Так, у справі №120/7567/22 Суд сформував висновок, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

22. Крім того, із змісту положень частин першої, другої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України вбачається, що законодавцем запроваджено новий алгоритм ознайомлення поліцейського з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення, у разі відсутності його на службі. Зокрема, за допомогою поштового зв`язку (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

22.1. І лише у разі виконання указаних приписів, поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Наведене означає, що єдиними та допустимими доказами належного повідомлення поліцейського про наказ щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення є документи, які підтверджують, що у разі якщо така інформація надсилалася йому засобами поштового зв`язку, то відповідач повинен направити її на адресу його місця проживання, зазначену в його особовій справі. Направлення на будь-які інші адреси, що не указані в особовій справі поліцейського не відповідає установленому законодавцем порядку. Обставини, що обумовлюють можливість відступу від цього правила повинні бути доведені відповідачем задля належного виконання ним обов`язку, передбаченого указаною нормою.

Що стосується способу повідомлення з використанням електронної комунікації, то в цьому випадку вимагається установити безпосереднього керівника такого поліцейського, визначити які контактні дані поліцейського є у його розпорядженні та перевірити чи на ці контактні дані було надсилано накази про застосування заходів дисциплінарного впливу.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що лише за умови дотримання органом поліції такої процедури, поліцейський вважається ознайомленим з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення у строки, установлені частиною другою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України, незалежно від того, чи такі повідомлення він фактично отримував.

Це означає, що за такого нормативного регулювання, повернення поштового відправлення з відміткою про «Закінчення терміну зберігання» або відсутність інформації у відповідному месенджері про те, що особа ознайомлена з текстом повідомлень, жодним чином не зупиняють строки, установлені указаною нормою, так як у таких випадках визначальним є саме дотримання органом поліції приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України. Тому, за таких обставин, поліцейський вважається обізнаним з таким наказом незалежно від того, чи отримував/читав він відповідне повідомлення.

23. Ураховуючи те, що предметом оскарження у цій справі є два накази від 25 травня 2022 року №307 та від 04 червня 2022 року №825о/с, прийняті у період дії нової процедури, тому у цій справі судам необхідно визначити дати початку перебігу строку, виходячи із приписів статті 30 Дисциплінарного статуту НП та установлених обставин справи.

23.1. Також, питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції є можливість використання як доказу скан-копії переписки у месенджері в ситуації, коли учасником справи оспорюється відповідність поданої копії електронного доказу оригіналу такого документа.

24. У касаційній скарзі представник позивача наполягає на недопустимості такого доказу з тих підстав, що відповідачем не було надано оригіналу електронного доказу, а копії електронних доказів (відповідних скріншотів) не посвідчувалися у встановленому законом порядку.

24.1. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи спір у справі №916/3027/21, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року виклала таку позицію щодо використання електронних доказів:

24.2. Так, у пунктах 35 - 36 постанови ВП ВС, зокрема, указано, що «… процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

24.3. Водночас поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами (пункт 37 постанови ВП ВС).

24.4. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (пункт 38 постанови ВП ВС).

24.5. Таким чином, електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) може бути взято до уваги як доказ у справі, за умови встановлення авторів цього листування та його зміст. Водночас, як указала Велика Палата Верховного Суду, висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд визначає у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з усіх обставин справи.

25. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).

26. У силу вимог статей 73 - 76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

27. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

28. Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

29. Як зазначалося вище, для визначення дати початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

30. Як убачається із матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 наполягає на тому, що про оскаржені нею накази №307 та №825о/с їй стало відомо у вересні 2022 року, після вирішення спору у іншій справі №420/5966/22, а витяг із наказу №825 о/с її представник отримав лише у жовтні 2022 року, після отримання ним відповіді на запит адвоката.

31. Разом з тим, оцінюючи надані у цій справі докази у їхній сукупності, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і позивачем не заперечується, що у травні 2022 року вона отримала інформацію щодо проведення стосовно неї службового розслідування за фактом невиходу на роботу. Отже, ОСОБА_1 було достовірно відомо про проведення щодо неї службового розслідування на підставі наказу від 14 травня 2022 року №577 за фактом можливого порушення службової дисципліни та про необхідність з`явитися для надання пояснень. І ця інформація, разом із наказом надіслана позивачу на месенджер за її номером НОМЕР_1 .

32. Надалі, як установлено судами, з травня 2022 року УПП в Одеській області ДПП за допомогою використання засобів електронної комунікації, а саме: через месенджери за телефонними номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_1 неодноразово повідомляло позивача про наслідки службового розслідування, у тому числі шляхом надсилання текстів оскаржених наказів, що підтверджується скрін-копіями таких повідомлень з відміткою «Доставлено» та актами про направлення електронних повідомлень. Водночас листи разом з копіями наказів №307 та №825о/с були додатково направлені у червні та у липні 2022 року на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

33. Таким чином, судами встановлено і позивачем не заперечується, що обидва указані номери нею використовуються і така форма комунікації між ОСОБА_1 та відповідачем використовувалася постійно з моменту запровадження воєнного стану та виїзду позивача за кордон. Такий факт додатково підтверджується відповіддю позивача, надісланою через месенджер за номером телефону НОМЕР_1 , щодо проведення стосовно неї повторного службового розслідування (том 1 а.с. 103) та змістом листа ОСОБА_1 від 16 травня 2022 року на адресу УПП в Одеській області ДПП, в якому вона просила надати інформацію щодо службового розслідування, призначеного наказом від 14 травня 2022 року №577, за фактом можливого порушення нею службової дисципліни, в якому вона указала інший номер телефону НОМЕР_2 (том І а.с. 42).

34. Крім того, як установлено судами, 02 червня 2022 року ОСОБА_1 направлено поштове повідомлення за трек-номером №6511407544591, що підтверджується матеріалами справи (том І а.с.93, том ІІ а.с.73). Указаний лист було направлено на адресу : АДРЕСА_1 . Ще один лист за трек-номером №6511407557910 був направлений на цю ж адресу 07 червня 2022 року (том І а.с. 100, том.ІІ а.с. 70).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав листи і на іншу адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , проте на копіях конвертів (долучених до матеріалів справи) неможливо визначити дату їхнього направлення адресату.

За твердженням відповідача, у цих листах ОСОБА_1 надіслано оскаржені нею накази №307 та №825о/с. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості, що свідчать про те, що Департамент ПП НП України надіслав ці поштові відправлення на адресу місця проживання позивача, зазначену в його особовій справі. І це питання судами безпосередньо не досліджувалося.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту дотримання ним приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП в частині використання засобів поштового зв`язку у спосіб, установлений цією нормою.

35. Що стосується використання Департаментом ПП НП України засобів електронної комунікації, то у таких випадках, за алгоритмом приписів частини другої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України, судам, насамперед, необхідно було встановити безпосереднього керівника поліцейського та контактні дані, що були у його розпорядженні.

35.1. В описовій частині оскаржених судових рішень зазначено, що інформацію щодо наказів про застосування дисциплінарного стягнення надіслано ОСОБА_2 на номер, наданий її безпосереднім керівником. Проте питання щодо безпосереднього керівника позивача суди не розглядали, а у матеріалах справи відсутні відомості, що останній надавав саме таку інформацію.

Побіжно, наявної у матеріалах справи копії рапорту від 17 травня 2022 року (том І а.с.88), що містить інформацію стосовно керівника ОСОБА_2 , який надав контактні відомості у вигляді номеру телефону НОМЕР_1 недостатньо для установлення виконання відповідачем умов частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП, так як цей документ свідчить про листування між іншими посадовими особами органу поліції та має повідомлення щодо третьої особи - ОСОБА_3 , зі слів іншої особи.

Натомість, в інших документах (том І а.с.140, 159 - 162 ), безпосередньо підписаних ОСОБА_4 , відсутня інформація, що підтверджує відомості рапорту від 17 травня 2022 року, а позивач заперечує факт використання указаного номеру телефону у службових цілях.

36. Суд констатує, що доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України, покладено на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

37. Тому, ураховуючи приписи частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП, Верховний Суд уважає висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 вважається ознайомленою з наказом від 25 травня 2022 року №307 - 02 червня 2022 року (засобами електронної комунікації) та 07 червня 2022 року (засобами поштового зв`язку), а з наказом від 04 червня 2022 року №825 о/с - 07 червня 2022 року (засобами електронної комунікації) та 12 червня 2022 року (засобами поштового зв`язку) такими, що ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

38. Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що для визначення дати ознайомлення з наказами про застосування до особи дисциплінарного стягнення недостатньо лише факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ознайомлення поліцейського з таким наказом, так як суди зобов`язані повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, у тому числі з`ясувати адресу поліцейського, указану в його особовій справі, установити керівника та номери телефонів, що безпосередньо були у його розпорядженні, перевірити та надати оцінку цим фактам у судовому рішенні.

39. Верховний Суд відхиляє аргументи представника ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанції задоволено його клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, так як ці доводи спростовуються змістом протоколу судового засідання №1471457. У цьому протоколі зазначено, що «представнику Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з`ясувати з якого телефона направлено повідомлення апелянту та чи можна дослідити цей телефон у судовому засіданні», що не свідчить про витребування електронного доказу.

39.1. Також Верховний Суд звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 02 листопада 2022 року, зокрема, було витребувано від Департаменту ПП НП України інформацію та належним чином завірені копії документів, на підставі яких прийнято оскаржувані накази від 25 травня 2022 року № 307, від 04 червня 2022 року №825о/с та докази на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з ними. Зобов`язано відповідача у строк до 01 грудня 2022 року надати зазначені належним чином завірені копії документів.

Проте на виконання цієї ухвали Департаментом ПП НП України надано прошитий та пронумерований на 114 аркушах пакет документів, що містив вибірково засвідчені належним чином документи. Водночас оцінка належності засвідчення витребуваних доказів судами не здійснена.

40. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України побудовано на неповно встановлених обставинах справи та на доказах, що є недопустимими.

41. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд в частині вирішення питання щодо пропуску строку.

43. Під час нового розгляду судам необхідно перевірити доводи позивача на предмет її необізнаності щодо оскаржених наказів у співставленні з оцінкою дій відповідача в частині належного виконання ним умов, визначених частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту НП, з урахуванням доказів, що підтверджують аргументи обох сторін.

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

45. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року скасувати, а справу №420/15422/22 направити до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська