ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 420/15732/22

адміністративне провадження № К/990/32990/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ`ЄДНАНІ ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ - ПІВДЕНЬ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 (суддя - Скупінська О. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 (колегія суддів у складі: Зуєвої Л. Є., Коваля М. П., Турецької І. О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБ`ЄДНАНІ ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ - ПІВДЕНЬ» (далі - позивач, ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ») звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.10.2022 № 332236, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він не є перевізником, а відтак й не є суб`єктом відповідальності за указане порушення. Крім того, зазначав, що обладнання тахографом транспортного засобу має бути у разі здійснення міжнародних перевезень, що не мало місце у спірних правовідносинах.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки VOLVO, модель FH 12.420, тип вантажний сідловий тягач - Е, повна маса 18000 кг, реєстраційний номер НОМЕР_1 , його власником є ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки CODER, модель S 338423 SP, тип Спеціалізований напівпричіп Н/ПР - самоскид - Е, повна маса 34000 кг, реєстраційний номер НОМЕР_2 , його власником є ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Матеріали справи містять товарно-транспорту накладну від 06.09.2022 № 06-7, що надана до суду Державною службою України з безпеки на транспорті разом із відзивом на позовну заяву, відповідно до якої наявна інформація: автомобіль: VOLVO НОМЕР_1; причіп/напівпричіп: НОМЕР_2 ; вид перевезень: авто; автомобільний перевізник: ПП «Фарм Сервіс»; водій: ОСОБА_1 ; замовник: ПП «Фарм Сервіс» (39254550); вантажовідправник: ПП «Фарм Сервіс»; пункт навантаження: вул. Лесі Українки, с. Ягодинка, Хорошівський район; пункт розвантаження: смт Велика Долина; вантаж наданий для перевезення, отримав водій/експедитор ОСОБА_1 .

Відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області у період з 05.09.2022 по 11.09.2022, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02.09.2022, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 07.09.2022 № 339463 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого проведено перевірку автомобіля VOLVO/CODER, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (далі - Акт перевірки).

У Акті перевірки у графі номер дорожнього листа, що належить (найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження) зазначено: «ПП «Фарм Сервіс» (39254550) - Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, б. 90; ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» - Одеська область, Малиновський район, м. Одеса, вул. Балківська, б. 84».

Під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених у статті 48 цього Закону, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа. Пояснення водія про причини порушень: на підприємстві не відреагували на моє попередження.

Акт перевірки містить підпис водія та посадових осіб, що провели перевірку.

Матеріали справи також містять запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) від 23.09.2022.

Відповідно до довіреності від 01.03.2022, ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси, у тому числі в територіальних органах Укртрансбезпеки з правом надавати, підписувати та подавати від імені товариства заяви.

ОСОБА_2 скерував на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області заяву від 03.10.2022 вх. № 19822/0/22-22, у якій указав: «Прошу вважати перевізником по актам № 339374 від 12.09.2022 та № 339463 від 07.09.2022 ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ», посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову від 03.10.2022 № 332236 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої, ураховуючи те, що ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» (автомобільний перевізник), допущено 07.09.2022, а/д М-05, Київ-Одеса, 452 км + 811, (Підстава: Акт від 07.09.2022 № 339463), відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III, постановлено стягнути з ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 332236 від 30.10.2022, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем належними доказами не доведено, що ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» у спірних правовідносинах виступало автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, що виключає його відповідальність, передбачену статтею 60 цього Закону.

У цьому аспекті судами, з посиланням на підпункти 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), зауважено, що особа, яка має відповідати за вчинене правопорушення у контексті цієї справи є автомобільний перевізник, визначити якого можна на підставі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відомо тільки про цей документ), проте відповідач застосував адміністративно-господарський штраф щодо ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ», причетність якого до перевезення вантажу визначена з пояснень представника позивача ОСОБА_2 . При цьому суд урахував, що вказана товарно-транспортна накладна надана суду саме відповідачем.

Водночас суди не прийняли до уваги посилання відповідача на заяву ОСОБА_2 від 03.10.2022 про те, що саме ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» є перевізником за актом № 339463, оскільки така заява не є тим належним документом, що доводить господарські операції щодо перевезення вантажу. До цієї заяви будь-яких договорів або товарно-транспортних накладних, які б підтверджували, що саме ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» здійснювало перевезення вантажу суду не надано, проте в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна № 06-7 від 06.09.2022, згідно з якої автомобільним перевізником є саме ПП «Фарм Сервіс».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підставами звернення з касаційною скаргою відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 33 Закону № 2344-III, а саме: належного встановлення ознак статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні вищенаведеної статті.

При цьому скаржник уважає, що для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах. Зазначає, що одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III. Разом з тим, скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 802/518/17-а, зазначає, що товарно-транспортна накладна, використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Крім того, звертає увагу на те, що на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 03.10.2022 був присутній представник ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» ОСОБА_2 , який надав свої письмові пояснення щодо належного перевізника, які були зареєстровані 03.10.2022 за № 19822/0/22-22, в яких він зазначив, що перевізником по актам від 12.09.2022 № 339374 та від 07.09.2022 № 339463 необхідно уважати ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів, для встановлення іншого перевізника. Жодних документів, які підтверджували б передачу транспортного засобу в належне користування іншій особі також надано не було.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

02.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Єресько Л. О., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 420/15732/22.

Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону № 2344-III, а саме: відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 Закону № 2344-III - протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, щодо юридичної особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником вантажу в розумінні цього Закону, та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 6 Закону № 2344-IIІ у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Частиною дев`ятнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Згідно з частиною двадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, а саме: абзац 3 частини першої - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, - відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

Своє чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас спірним у цій справи є питання чи є ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та, відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону в частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбачених Інструкцією № 385 (протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки 07.09.2022 було здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу марки CODER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ», за результатами якої складено Акт перевірки.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.10.2022 № 332236 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» 07.09.2022 на а/д М-05 Київ-Одеса, 452 км + 811, допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.09.2022 № 06-7, на підставі якої надавались послуги з перевезення вантажу транспортним засобом марки VOLVO НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , перевізником виступало ПП «Фарм Сервіс».

Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, також посилається на товарно-транспорту накладу від 06.09.2022 № 06-7, відповідно до якої наявна інформація: автомобільний перевізник - ПП «Фарм Сервіс», замовник - ПП «Фарм Сервіс», вантажовідправник - ПП «Фарм Сервіс».

При цьому суд першої інстанції урахував, що указана товарно-транспортна накладна надана до суду саме відповідачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що особа, яка має відповідати за вчинене правопорушення у контексті цієї справи є автомобільний перевізник, визначити якого можна на підставі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. Разом з тим, в обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом є товарно-транспортна накладна, оскільки, як зазначає суд першої інстанції, відомо було тільки про цей документ.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи Акт перевірки, встановив, що посадовою особою Дячук М. С. , яка проводила перевірку, в графі «найменування автомобільного перевізника» указано ПП «Фарм Сервіс» та ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

У свою чергу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції установлено, що водієм ОСОБА_1 під час проведення перевірки та складання Акту перевірки були надані перевіряючий особі водійське посвідчення, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, згідно з якими власником є ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» та товарно-транспортна накладна від 06.09.2022 № 06-7, відповідно якої перевізником є ПП «Фарм Сервіс», у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент складання Акту перевірки у посадової особи відповідача була відсутня інформація про те, що ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» є перевізником.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачем до розгляду справи було запрошено власника транспортних засобів ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ», проте маючи інформацію щодо автомобільного перевізника відповідач, у порушення, на думку суду, норм законодавства, ПП «Фарм Сервіс» на розгляд справи запрошено не було. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що автомобільним перевізником є той, хто надає відповідну послугу, а не власник транспортного засобу.

У свою чергу, відповідач наполягав на тому, що перевізником перевіряємого транспортного засобу було саме ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ», посилаючись на заяву представника ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» ОСОБА_2. від 03.10.2022 вх. № 19822/0/22-22, у якій він просив уважати перевізником по актам від 12.09.2022 № 339374 та від 07.09.2022 № 339463 ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена заява представника позивача не є тим належним документом, що доводить господарські операції щодо перевезення вантажу. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, до цієї заяви будь-яких договорів або товарно-транспортних накладних, які б підтверджували, що саме ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» здійснювало перевезення вантажу суду не надано, проте в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 06.09.2022 № 06-7, згідно з якою автомобільним перевізником є саме ПП «Фарм Сервіс».

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що ТОВ «ОЗТ - ПІВДЕНЬ» у спірних правовідносинах виступало автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, що виключає його відповідальність, передбачену статтею 60 цього Закону.

Втім, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.1. Глави 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У свою чергу, Розділом 1 указаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1. Глави 11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Так, інформацію про перевізника та/або експедитора має бути зазначено в товарно-транспортній накладній.

Проте загальними нормами Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Тобто, законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів саме із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.

Отже, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

Частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Положення статті 50 Закону № 2344-III кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Правил № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3, 3.4 глави 3 Правил № 363 договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів. Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник. Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

Пунктом 3.5 глави 3 Правил № 363 передбачено, що у Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

Згідно з пунктом 10.1 глави 10 Правил № 363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Відповідно до пункту 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (далі - Порядок № 1197) підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: 1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; 2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; 3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; 4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); 5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; 6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Відповідно до пункту 3 Розділу 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 № 779 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2020 за № 1337/35620 (далі - Порядок № 779) до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку).

За приписами пункту 6.2. Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379) за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Відповідно до пункту 6.3. Інструкції № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Отже, відомості щодо належного власника транспортного засобу можна отримати із ЄДРТЗ, а щодо права користування, то відповідні відомості підтверджуються укладанням договорів, що опосередковують передання транспортного засобу у користування відповідній особі.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Дійсно надання такої послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, оскільки такі дані не завжди можуть збігатися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а.

Верховний Суд звертає увагу, що водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III).

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 826/15560/15 наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

З огляду на те, що договір про перевезення вантажу повинен укладатися в письмовій формі та те, що договори, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне) теж укладаються у письмовій формі, належним підтвердженням наявності ознак «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III є відповідні докази, що містять у собі умови таких договорів (договір у письмовій формі).

Вирішуючи питання про наявність у особи статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III, судам необхідно дослідити докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне), та на підставі них встановити наявність статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк