ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2022 року

Київ

справа №420/1655/21

адміністративне провадження № К/9901/27593/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за заявою Приватного підприємства «НАШ ОВОЧ» до Головного управління ДПС в Одеській області про забезпечення позову, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Бітова А.І., суддів Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.)

У С Т А Н О В И В:

У січня 2021 року Приватне підприємство "НАШ ОВОЧ" (далі за текстом- позивач, ПП "НАШ ОВОЧ") звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення № 11935 від 26.01.2021 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАШ ОВОЧ» код ЄДРПУ 42892905 критеріям ризиковості платника до набрання рішенням суду щодо його оскарження законної сили.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що 27.01.2021 року посадові особи ПП «НАШ ОВОЧ» дізнались від свого контрагента постачальника - ТОВ «ЗЛАТЄКС», що при спробі ТОВ «ЗЛАТЄКС» зареєструвати податкові накладні на адресу ПП «НАШ ОВОЧ» реєстрація податкових накладних була зупинена у зв`язку з віднесенням ТОВ «ЗЛАТЄКС» до категорії ризикових платників податку (п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку). Підставою для віднесення ТОВ «ЗЛАТЄКС» до категорії ризикових платників податку, що була зазначена у рішенні ДПС № 9972 щодо ТОВ «ЗЛАТЄКС», стали господарські взаємовідносини з ПП «НАШ ОВОЧ». В електронний кабінет платника податків підприємство заявника отримало рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11935 від 26.01.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника. Указаним рішенням ПП «НАШ ОВОЧ» віднесено до ризикових платників податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі податкова інформація було зазначено: «є учасником формування схемного ПДВ». 05.02.2021року ПП «НАШ ОВОЧ» направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено у зв`язку із відповідністю підприємства заявника Критеріям ризиковості платника податку. Представник заявника зазначає, що Рішення №11935 від 26.01.2021 року не містить жодних розумних, обґрунтованих та вмотивованих підстав віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як того вимагає законодавство. А саме, у рішенні не заповнений рядок «Податкова інформація», в якому розшифровується, яка саме податкова інформація була покладена в основу висновку про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Абстрактний запис у графі податкова інформація: «є учасником формування схемного ПДВ» не можна вважати належним зазначенням податкової інформації. Представник заявника зазначає, що внаслідок неможливості своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних ПП «НАШ ОВОЧ» почало нести матеріальні збитки, на складах почав гнити товар. В два рази впали об`єми торгівлі. Припинення господарських відносин має своїм наслідком неотримання ПП «НАШ ОВОЧ» очікуваних доходів, що негативно впливало на фінансовий стан підприємства. При цьому, відновлення господарських зав`язків надалі могло бути ускладнено у зв`язку із тим, що контрагенти ПП «НАШ ОВОЧ» можуть змінити постачальника на іншого, який не визнаний податковим органом таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, і має можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних у ЄРПН.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, заяву про забезпечення позовних вимог задовольнив повністю. Зупинив дію рішення № 11935 від 26.01.2021 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАШ ОВОЧ» код ЄДРПУ 42892905 критеріям ризиковості платника до набрання рішенням суду щодо його оскарження законної сили.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що в контексті спірних правовідносин ужиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значних збитків підприємству через псування продукції. На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичного вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з указаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Так, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частин першої та другої статті 150 КАС України та залишили поза увагою, що відсутність реєстрації податкових накладних не заважає суб`єктам господарювання здійснювати господарську діяльність, оскільки відповідна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування впливає лише на визначення податкових обов`язків та складання належної податкової звітності. Незалежно від правового регулювання питання віднесення платника податків до переліку ризикових (Порядок №117 або Порядок №1165) суть відповідних дій контролюючого органу мають однакове значення, оцінку яким було надано Верховним Судом у постанові від 19 травня 2020 року (справа №160/10287/19) через призму можливості застосування у таких випадках процедури забезпечення позову. На переконання скаржника, в даному випадку відсутня як ознака очевидної протиправності рішення, що оскаржується, так і ознака наявності ризику неможливості виконання контролюючим органом рішення суду за результатами судового розгляду справи, що могло б призвести до негативних наслідків.

Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2021 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 420/1655/21 витребував з суду першої інстанції.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

28 серпня 2021 року справа №420/1655/21 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, суд розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідно зазначити, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Крім того, суд повинен указати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Проте, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Стосовно наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Ураховуючи викладене, Суд відхиляє посилання позивача на невмотивованість та необґрунтованість оскарженого рішення Комісії як на очевидні ознаки протиправності останнього.

Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Ужиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій стосовно негативних наслідків для господарської діяльності позивача, Суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, необхідно зазначити, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Отже, позивачем не доведено необхідність ужиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні клопотання ПП "НАШ ОВОЧ" про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року про забезпечення позову та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 420/1655/21 скасувати.

У задоволенні заяви Приватного підприємства "НАШ ОВОЧ" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко