ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/17186/22
провадження № К/990/41092/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А.) у справі №420/17186/22,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування висновку службового розслідування, просив:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.11.2022 №2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ІНФОРМАЦІЯ_8» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 01.12.2022 №1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що змістом оскаржуваних наказів підтверджується фактичне звільнення позивача за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (наказ містить твердження про вимагання та отримання позивачем неправомірної вигоди), а тому ОСОБА_1 вважав, що керівництвом відповідача без обвинувального вироку фактично звинувачено позивача у вчиненні злочину. Проте, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150020000478, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, в якому позивач має статус обвинуваченого, передано до суду, та вироку суду, який набрав законної сили, у вказаному кримінальному провадженні, не має.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 позов задоволено.
Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.11.2022 № 2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ІНФОРМАЦІЯ_8» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 .
Скасовано наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 01.12.2022 №1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію».
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що на час видання наказів про звільнення позивача зі служби в поліції (та під час розгляду даної адміністративної справи у Одеському окружному адміністративному суді), наведені у висновку службового розслідування та оскаржуваних наказах обставини не були підтверджені належними та беззаперечними доказами.
5. Суд першої інстанції зазначав, що у наданих відповідачем до матеріалів справи документах, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, не визначена суть вчиненого позивачем саме дисциплінарного проступку, натомість висновок службового розслідування містить посилання на існування кримінального провадження, зареєстрованого за повідомленням про вимагання неправомірної вигоди та втрати магазину до пістолета. Водночас, у висновку службового розслідування відсутні відомості, підтверджені документально, щодо обставин, які стали підставою для призначення такого, зокрема, факту вимагання і отримання позивачем неправомірної вигоди, а також достовірно не встановлено, чи мали вони місце взагалі. При цьому, відповідачем у названому висновку не конкретизовано положення законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем з посиланням на конкретні норми законів та підзаконних нормативно-правових актів, наказів, вимог посадової інструкції.
6. Суд першої інстанції вважав, що одержання службовою особою неправомірної вигоди не може кваліфікуватись як порушення службової дисципліни, оскільки така діяльність підпадає під ознаки корупційного або кримінального діяння, вчинення якого та визнання винною особи за яким повинно бути доведено у визначений законодавством спосіб. Відповідачем також не доведено порушення позивачем Присяги поліцейського та його функціональних обов`язків.
7. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача №2082 від 22.11.2022 та № 1872 о/с від 01.12.2022 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки обставини, які покладені в основу їх прийняття, спростовані в судовому порядку.
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач дійшов вірного висновку про вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що фактично виразились у порушенні службової дисципліни, невиконанні обов`язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
10. Вважаючи помилковими висновки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції наголосив, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного; такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень. Суд указував, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
12. Колегія суддів також зазначала, що суд першої інстанції фактично не дослідив висновки службового розслідування, рішення суду першої інстанції не містить посилань на висновки Дисціплінарної комісії, а також в рішенні суду першої інстанції неодноразово наведені суперечливі висновки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та заперечень, а також заяв/клопотань
13. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023.
14. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 23.01.2020 у справі №520/8550/18. Указує, що відповідні висновки були підтримані також Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі №160/8432/20.
15. Позивач зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, крім процесуальних документів кримінального провадження, про час, місце, вину, спосіб вчинення та вираження дисциплінарного проступку у його діях. На переконання позивача, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а також кваліфікація відповідних грошових коштів саме як неправомірної вигоди, може бути встановлена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження, а не матеріалами службового розслідування; висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни; матеріали службового розслідування не підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
16. Окрім того, позивач вважає, що посилання у висновку про результати службового розслідування на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні є безпідставним, оскільки такі матеріали не є належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення позивачем вказаних дій. З`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може, на переконання скаржника, обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.
17. Касатор також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині врахування додаткових доказів та пояснень сторони відповідача, за умови не надіслання таких доказів стороні позивача.
18. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, натомість суд апеляційної інстанції скасував рішення, яке відповідало закону.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивачу та залишити в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
20. Позивач також подав до Верховного Суду заперечення на відзив відповідача, в якому підтримуючи позицію, викладену в касаційній скарзі, просить її задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
21. 13 травня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить врахувати при розгляді справи той факт, що на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2023 у кримінальній справі №522/19969/23 (провадження №1-кc/522/6426/23) уповноваженими особами Одеської обласної прокуратури 17.10.2023 року до ЄРДР внесено відомості за №4202316000000325 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 383 КК України, за фактом можливого завідомо неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150020000478 від 13.10.2022 ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
22. 18 червня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить врахувати при розгляді справи той факт, що на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2024 у кримінальній справі №522/8265/24 (провадження №1-кс/522/2967/24) уповноваженими особами Одеської обласної прокуратури 17.10.2023 року до ЄРДР внесено відомості за №62020150020000478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369-2 КК України, за фактом можливого надання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави відносно ОСОБА_2 , особи, яка повідомила про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150020000478 від 13.10.2022 ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
23. 14 жовтня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач, серед іншого, просить врахувати при розгляді справи той факт, що підставою притягнення підполковника поліції ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у жовтні 2022 року стало повідомлення Управління СБУ в Одеській області, за результатами проведення останнім оперативно-розшукових заходів стосовно нього; однак, матеріали кримінального провадження №62022150020000478 від 13.10.2022 ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, не містять даних про підстави та законність проведення оперативно-розшукових заходів УСБУ в Одеській області.
24. 30 січня 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач, зокрема, указує про наявність в діях органів досудового розслідування та громадянина ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №62022150020000478 від 13.10.2022, матеріали якого стали підставою звільнення ОСОБА_1 , ознак організованого, заздалегідь спланованого та умисного незаконного притягнення позивача у справі до кримінальної відповідальності, що надає можливість, на переконання скаржника, об`єктивно оцінити вагомість наявних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного правопорушення та визначені виду дисциплінарного стягнення, застосованого до нього за результатами проведеного службового розслідування.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
25. 04 грудня 2023 року позивач вп`яте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 у цій справі.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Кашпур О.В., судді: Радишевська О.Р., Уханенко С.А.
27. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №420/17186/22.
28. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
29. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 29.01.2025.
30. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи в суді касаційної інстанції в судовому засіданні з викликом сторін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУНП в Одеській області від 09.12.2015 №410 о/с, відповідно до п.п. 9, 12 р. ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено, прибулого з Міністерства внутрішніх справ, ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «підполковник міліції», юрисконсультом відділу юридичного забезпечення ГУНП в Одеській області, присвоївши йому спеціальне звання «підполковник поліції».
32. Наказом ГУНП в Одеській області від 29.08.2022 року № 1444 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 призначено начальником відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області в порядку просування по службі та звільнено з посади начальника сектору поліцейської діяльності № 1 цього відділення поліції.
33. 25 жовтня 2022 року старшим слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022150020000478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, складено протокол про те, що 25.10.2022 о 15 год. 20 хв. на ділянці місцевості, біля адміністративної будівлі ВП № ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: Одеська області, м. Южне, вул. Хіміків, 17, затримано особу, підозрюваного у вчиненні злочину, ОСОБА_1 , начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
34. 26 жовтня 2022 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, повідомлено ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
35. 26 жовтня 2022 року начальником УГІ ГУНП в Одеській області полковником поліції В. Капуляк подано начальнику ГУНП в Одеській області доповідну записку, згідно якої, 25.10.2022 о 15-50 год. до управління головної інспекції ГУНП в Одеській області надійшла інформація про те, що цього ж дня приблизно о 15-30 год. у м. Южне по вул. Хіміків, неподалік будинку № 17, посадовими особами Територіального управління ДБР (розташованого у м. Миколаєві), спільно із співробітниками УСБУ в Одеській області в межах кримінального провадження №62022150020000478 від 13.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США затримано начальника ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 .
Згідно доповідної записки, попередньо встановлено, що підполковник ОСОБА_3 вимагав та отримав вказані кошти у громадянина (анкетні дані не відомо) за вирішення питання в Комінтернівському суді Одеської області щодо пом`якшення судового вироку у кримінальному провадженні №12020160000001133 від 25.09.2020 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та 25.10.2022 підполковника поліції ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Також, у відповідності до наведеної доповідної записки, 25.10.2022 о 23-50 год. до УГІ ГУНП з ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла інформація про те, що цього ж дня о 23-10 год. до чергової частини даного підрозділу поліції надійшов рапорт відповідального по ТВП - начальника СП ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 майора поліції ОСОБА_6 щодо виявлення ним факту втрати одного магазину до табельної вогнепальної зброї (ПМ, серії НОМЕР_1 ) та восьми набоїв калібру 9 мм начальником ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_1 .
У доповідній записці зазначено, що попередньо встановлено, що 25.10.2022 приблизно о 16 год. у м. Южне по вул. Хіміків неподалік будинку № 17 майор поліції ОСОБА_7 був запрошений співробітниками УСБУ в Одеській області, щоб забрати табельну вогнепальну зброю та набої до неї, вилучені посадовими особами ТУ ДБР під час особистого обшуку підполковника ОСОБА_5 , останній добровільно видав вогнепальну зброю (ПМ, серії НОМЕР_1 , 1991 р.в.) та вісім набоїв калібру 9 мм, та повідомив, що запасний магазин до цієї зброї та вісім калібру 9 мм під час затримання були при ньому, а саме у кобурі на поясному спорядженні, їх місце перебування на теперішній час йому не відомо.
Згідно доповідної записки, посадові особи ТУДБР та УСБУ вказали, що під час затримання підполковника поліції ОСОБА_5 запасного магазину до пістолета та восьми набоїв калібру 9 мм при ньому не було, що підтверджується відеофіксацією.
Водночас, у доповідній записці вказується на те, що згідно книг видачі та приймання озброєння ВП № ІНФОРМАЦІЯ_6, 19.08.2022 підполковник поліції ОСОБА_3 отримав на постійне носіння та зберігання табельну вогнепальну зброю (ПМ, серії НОМЕР_1 ), два магазини та шістнадцять набоїв до неї, проте, проведеними заходами встановити місце знаходження одного магазину до табельної вогнепальної зброї (ПМ, серії НОМЕР_1 ) та восьми набоїв калібру 9 мм не надалось можливим, та 26.10.2022 СВ ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 за цим фактом внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022161200000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 262 КК України.
У зв`язку з викладеним, у доповідній записці запропоновано призначити службове розслідування.
36. З метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо порушення службової дисципліни, зокрема, неналежного виконання службових обов`язків керівним складом ІНФОРМАЦІЯ_8 та окремими працівниками ГУНП, що призвело до затримання начальника відділення поліції № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області підполковника поліції ОСОБА_5 , 25.10.2022 посадовими особами ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, спільно зі співробітниками УСБУ в Одеській області, у межах кримінального провадження №62022150020000478 від 13.10.2022, унесеного до ЄРДР за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо зазначеного поліцейського, наказом ГУНП в Одеській області від 26.10.2022 №1967 призначено службове розслідування та визначено, що організацію його проведення необхідно здійснювати у формі письмового провадження.
37. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 у справі №947/25051/22 тимчасово відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області до 26.12.2022.
38. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 у справі №947/25051/22 застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» МЮ України, визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі один мільйон сорок тисяч гривень у національній грошовій одиниці.
39. 28 жовтня 2022 року начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» направлено лист, в якому голова Дисціплінарної комісії просив надати до 03.11.2022 пояснення ОСОБА_5 щодо обставин висвітлених у доповідній записці та ознайомити вказаного поліцейського з наказом про призначення службового розслідування під особистий підпис. До цього листа було додано: бланк пояснень, доповідна записка, наказ про призначення службового розслідування.
40. Згідно довідки про звільнення Серії НОМЕР_5 від 01.11.2022, позивач тримався під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 з 25.10.2022 по 01.11.2022, звідки звільнений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 року під заставу у розмірі 1 040 000 грн.
41. 01 листопада 2022 позивача ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, йому роз`ясненого його права, як особи стосовно якої проводиться службове розслідування, що підтверджується особистими підписами позивача на копії наказу про призначення службового розслідування та бланку пояснень.
42. Позивач відмовився від надання пояснень на підставі статті 63 Конституції України, що засвідчено його особистим підписом на бланку пояснень.
43. Наказом ГУНП в Одеській області від 02.11.2022 №1768 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, відсторонено від посади до 26.12.2022.
44. Наказом ГУНП в Одеській області від 07.11.2022 №2060 продовжено термін службового розслідування до 23.11.2022.
45. 18 листопада 2022 року за наслідками службового розслідування складено висновок, відповідно до якого Дисциплінарна комісія Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі і по тексту - Дисциплінарна комісія) установила, що 26.10.2022 на адресу керівника ГУНП в області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в області вих.№55/1938 за фактом відкриття 13.10.2022 кримінального провадження №62022150020000478, повідомлення начальникові відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_1 про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, втрати службового майна - одного магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета « Макарова » (серії НОМЕР_1 ), у тому числі, восьми набоїв (калібру 9 мм) до згаданої зброї та порушення службової дисципліни з боку керівного складу ОРУП № 2 ГУНП в області та окремими посадовими особами Головного управління в області, що призвело до вказаної надзвичайної події, а також на адресу керівництва ГУНП в області надійшло подання Одеського управління ДВБ Національної поліції України від 25.10.2022 №1939/42-15/01-2022 за вказаними обставинами.
З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці та поданні, наказом ГУНП в області від 26.10.2022 №1967 (строк проведення службового розслідування продовжено наказом ГУНП від 07.11.2022 №2060 до 23.11.2022), призначене дане службове розслідування, у ході якого з`ясоване наступне.
Так, згідно висновку службового розслідування, з копій окремих процесуальних документів по кримінальному провадженню №62022150020000478 від 13.10.2022, які 02.11.2022 за вх. №55/3438 надійшли на адресу Дисциплінарної комісії з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, для долучення до матеріалів службового розслідування, з`ясовано, що до Управління Служби безпеки України в Одеській області із заявою звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_1 , та поскаржився на дії підполковника поліції ОСОБА_5 , який, з його слів, вимагав неправомірну вигоду у сумі 5 000 доларів США за вплив на суддю, який розглядає кримінальне провадження у відношенні його сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за прийняття рішення про винесення вироку із призначенням мінімального терміну покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку.
Дисциплінарна комісія встановила, що зібрані матеріали були направленні до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, де 13.10.2022 було відкрито кримінальне провадження №62022150020000478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України. Пізніше, протиправні дії підполковника поліції ОСОБА_5 були перекваліфіковані на частину 3 статті 369-2 (зловживання впливом) КК України.
Згідно висновку службового розслідування, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.09.2020 ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_2 , здійснюючи рух по автодорозі М14 «Одеса-Мелітополь», потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті ДТП водій іншого транспортного засобу загинув, за вказаним фактом відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001133 за частиною другою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) КК України.
У відповідності до висновку службового розслідування, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 почав шукати адвоката, який би надавав його сину юридичну допомогу в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та наприкінці вересня 2020 року ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_5 і за рекомендацією останнього уклав договір з адвокатом В. Лисогором, який у подальшому юридично супроводжував ОСОБА_10 під час досудового розслідування.
20.12.2021 ОСОБА_11 було повідомлено про підозру, а 29.12.2021 останньому, який перебував у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», вручили обвинувальний акт за частиною другою статті 286 КК України.
Через деякий час, точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, через месенджер ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про направлення обвинувального акту до Комінтернівського районного суду Одеської області та про суддю, який розглядатиме справу, акцентувавши увагу, що в нього є знайомий суддя, який може змінити запобіжний захід сину, однак, для цього необхідно буде зустрітись для уточнення всіх умов; в розмові ОСОБА_3 повідомив, що вказані дії будуть здійснені лише за грошову винагороду, ОСОБА_9 на вказану пропозицію не погодився, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі.
17.02.2022 під час проведення судового засідання суддя змінив ОСОБА_11 запобіжний захід на домашній арешт.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2022 року через месенджер ОСОБА_12 знову зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про завершення судового розгляду по справі та попередив, що суддя винесе обвинувальний вирок із реальним відбуванням ОСОБА_8 покарання в місцях позбавлення волі, ОСОБА_3 повідомив, що враховуючи той факт, що ОСОБА_9 раніше не передав грошові кошти за вирішення питання про зміну запобіжного заходу та не хотів співпрацювати, він поспілкується із суддею, який призначить його синові найсуворіше покарання, у разі готовності ОСОБА_13 співпрацювати, йому необхідно буде надати грошові кошти у розмірі від 3 000 до 5 000 тисяч доларів США, в якості неправомірної вигоди.
ОСОБА_9 , розуміючи протиправність дій поліцейського, звернувся з заявою до відповідного правоохоронного органу.
24.10.2022 о 10:00 год. у ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , останній повідомив, що дізнається у судді ОСОБА_14 остаточну суму неправомірної вигоди, яку необхідно буде передати для винесення необхідного вироку.
25.10.2022 о 10:00 год. у ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , останній повідомив, що «вирішення питання» із суддею Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14 складатиме 5 000 доларів США, на що ОСОБА_9 вимушено погодився, ОСОБА_3 повідомив, що місце наступної зустрічі буде визначено додатково.
У відповідності до висновку службового розслідування, досудовим розслідуванням встановлено, що тієї ж доби о 15:00 ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи неподалік від адміністративної будівлі ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області за адресою: АДРЕСА_2 , в ході зустрічі з ОСОБА_9 , на виконання раніше обумовлених домовленостей, одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США, що станом на 25.10.2022 за курсом НБУ складало 182 800 грн., за здійснення впливу на суддю Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14, який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття суддею рішення про винесення вироку із призначенням мінімального покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку.
Відразу після отримання зазначених грошових коштів, ОСОБА_5 було викрито у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та затримано працівниками УСБУ в Одеській області і Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, в порядку статті 208 КПК України, та 26.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
З довідки слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в області, яка 04.11.2022 за вх. №55/2492 надійшла на адресу Дисциплінарної комісії для долучення до матеріалів службового розслідування, встановлено, що дійсно 25.09.2020 згаданим слідчим відділом було порушено кримінальне провадження №12020160000001133 за частиною другою статті 286 КК України, за фактом порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть іншого водія - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
20.12.2021 ОСОБА_11 було повідомлено про підозру, 24.12.2021 підозрюваному обрали відповідний запобіжний захід, а 29.12.2021 останньому, який перебував у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», вручили обвинувальний акт за частиною другою статті 286 КК України.
30.12.2021 досудове розслідування у цьому провадженні було закінчене та з обвинувальним актом направлене до Комінтернівського районного суду Одеської області для розгляду по сутті.
17.02.2022, як встановила дисциплінарна комісія з матеріалів, що надійшли з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, під час проведення судового засідання, суддя ОСОБА_14 змінив ОСОБА_11 запобіжний захід на домашній арешт, судове розслідування тривало.
У ході службового розслідування опитаний ОСОБА_9 (пояснення від 28.10.2022) пояснив наступне.
ОСОБА_9 зазначив, що у його сина - ОСОБА_10 в користуванні був транспортний засіб марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_2 , який налеав ОСОБА_16 .
24.09.2020 року ОСОБА_8 , керуючи вказаним транспортним засобом, з боку с. Іванове Одеського району Одеської області, здійснюючи рух по автодорозі М 14 «Одеса-Мелітополь», потрапив в ДТП, в результаті ДТП водій іншого транспортного засобу загинув.
За вказаним фактом відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001133 за частиною другою статті 286 КК України.
Відразу після події опитаний почав шукати адвоката для надання сину юридичної допомоги. Так, через свою тітку ОСОБА_17 опитаний познайомився із ОСОБА_1 (мобільний телефон НОМЕР_3 ).
Дисциплінарна комісія звернула увагу, що вказаний номер мобільного телефону дійсно належить підполковнику поліції ОСОБА_5 , оскільки останній власноручно зазначив вказаний номер у поясненні від 01.11.2022 року.
За рекомендацією ОСОБА_5 , зі слів опитаного, його син уклав договір із адвокатом В. Лисогором, який у подальшому надавав юридичну допомогу під час досудового розслідування.
20.12.2021 ОСОБА_8 прибув до слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в області, де слідчий вручив йому повідомлення про підозру, 29.12.2021 в слідчий ізолятор прибув слідчий, який вручив його сину обвинувальний акт за частиною другою статті 286 КК України.
Через деякий час, як вказує опитаний, через месенджер «WhatsApp» йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про направлення обвинувального акту в Комінтернівський районний суд Одеської області і про суддю, який розглядатиме справу, акцентувавши увагу, що в нього є гарний знайомий суддя, що може змінити запобіжний захід сину, однак для цього необхідно буде зустрітись для уточнення всіх умов, в розмові останній повідомив: «Всё это не бесплатно» та у разі готовності опитаний мав йому зателефонувати.
Обдумавши пропозицію, опитаний зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що наразі перебуває у скрутному становищі та не може нести будь-які додаткові витрати.
17.02.2022 суддя ОСОБА_18 змінив сину опитаного запобіжний захід на домашній арешт.
Далі, почалась збройна агресія з боку Російської Федерації та опитаний припинив спілкування з ОСОБА_5 , але судові засідання продовжувались.
На початку жовтня поточного року, через месенджер WhatsApp, опитаному знову зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про завершення судового розгляду справи щодо його сина, та що йому загрожує реальна міра покарання.
Крім того, повідомив, що враховуючи той факт, що опитаний раніше не погодився на «вирішення питання» про зміну запобіжного заходу та не хотів співпрацювати, він може поспілкуватися із суддею, який призначить найсуворіше покарання.
У разі готовності співпрацювати, як вказав опитаний, йому необхідно надати грошові кошти у розмірі від 3 000 до 5 000 доларів США, тобто хабаря.
Після чого, як вказав ОСОБА_9 , якщо він не погодиться на озвучені умови до 26.10.2022 та не надасть грошові кошти, то ОСОБА_10 позбавлять волі на максимальний строк, у зв`язку з чим, звернувся із відповідною заявою про неправомірні дії правоохоронця.
Також, зі слів ОСОБА_13 , він за допомогою свого мобільного телефону, здійснював записи телефонних розмов із ОСОБА_5 , які добровільно видав для приєднання до матеріалів кримінального провадження, у тому числі, відповідні скріншоти.
З 19.10.2022 по 21.10.2022 опитаний по мобільному телефону спілкувався з ОСОБА_5 , в подальшому зустрічався поблизу відділення поліції в м. Южному, але ОСОБА_19 достатньої уваги опитаному не приділяв, у зв`язку зі своєю службовою зайнятістю, зустрічі відбувались по декілька хвилин, на яких поліцейський повідомляв йому про нові обставини, а саме, що судді для винесення сину вироку, непов`язаного із позбавленням волі, необхідно надати грошові кошти, але суддя сам гроші напряму не отримує, а через посередника; далі, ОСОБА_3 повідомив про те, що він зв`яжеться з посередником та обговорить з ним всі питання, та ствердив, що познайомить опитаного з ним.
24.10.2022 при особистій зустрічі з ОСОБА_5 , останній запитав у опитаного, на яке рішення по справі він розраховує, і повідомив, що дізнається у судді ОСОБА_20 остаточну суму неправомірної вигоди, яку йому буде необхідно передати для винесення вироку.
25.10.2022 в першій половині дня, знов при особистій зустрічі з ОСОБА_5 , останній повідомив опитаному, що за винесення суддею вироку, не пов`язаного з фактичним відбуванням покарання, необхідно буде надати 5 000 доларів США, на що ОСОБА_9 погодився.
Тієї ж доби о 15:10, як вказує ОСОБА_9 , він зустрівся з ОСОБА_5 поблизу відділення поліції в м. Южному, де на виконання вищевказаних умов повідомив йому про те, що у нього в наявності 5 000 доларів США.
В свою чергу, ОСОБА_3 запропонував пройти до його машини марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_4 , де він відчинив двері та жестом наказав покласти грошові кошти в сумі 5 000 доларів США в поліетиленовий пакет чорного кольору, що опитаний і зробив.
Далі, вказаний пакет із коштами опитаний передав ОСОБА_5 , який поклав вказаний пакет із грошима на заднє сидіння свого транспортного засобу.
Після цього ОСОБА_5 було затримано працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
Опитаний у ході службового розслідування підполковник поліції ОСОБА_3 від надання письмових пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України (пояснення від 01.11.2022).
Дисциплінарна комісія звернула увагу, що у відповідності до протоколу затримання від 25.10.2022, складеного посадовою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, підполковник поліції ОСОБА_3 був затриманий о 15:20 год.
З урахуванням вказаного, як встановила дисциплінарна комісія у ході службового розслідування, підполковник поліції ОСОБА_3 , порушуючи положення пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171, пунктів 2.1 розділу II, п.п. 3.1, 3.2 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 №177, навмисно не виконував у робочий час 24.10.2022 о 10:00, 25.10.2022 о 10:00 та з 15:00 до 15:20 вимоги наказу ГУНП в області від 29.08.2022 №1444 о/с та безпідставно контактував з ОСОБА_9 .
Дисціплінарна комісія встановила, що у заначений вище час 24 і 25.10.2022, підполковник поліції ОСОБА_3 безпідставно не здійснював повноваження, передбаченні пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 та Положенням про відділення поліції № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області, затвердженого наказом ГУНП в області від 04.07.2022 №1019, а навпаки, у порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абзаців другого, третього та четвертого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вчинив корупційні діяння, пов`язанні з вимаганням та отриманням від ОСОБА_13 неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США, за здійснення впливу на суддю Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14, який являється особою уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття останнім рішення про винесення вироку ОСОБА_11 із призначенням мінімального покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку.
Дисціплінарна комісія зазначила, що в силу наявного досвіду роботи в органах поліції підполковник поліції ОСОБА_3 знав та розумів, що він є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
У зв`язку з цим, як вважала Дисциплінарна комісія, даний поліцейський використав службове становище з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
При цьому, під час отримання неправомірної вигоди від грошових коштів не відмовився та відповідних заходів щодо реєстрації вказаного факту в ЖЄО ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області не вжив, чим порушив вимоги частини першої статті 22, частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 №1700-VII, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, та абзацу третього пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179.
Окрім цього, з супровідного листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 02.11.2022 №16-05-147-2, який надійшов на адресу дисциплінарної комісії, слідує, що 25.10.2022 під час затримання підполковника поліції ОСОБА_5 табельна зброя останнього, магазини та набої до неї, не вилучались.
Вивченням Книги видачі й приймання озброєння, зареєстрованої 01.01.2022 за №323 том №1, що зберігається у ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області, Комісією встановлено, що 19.08.2022 підполковник поліції ОСОБА_3 отримав на постійне зберігання табельну вогнепальну зброю - пістолет « Макарова » (серії НОМЕР_1 ), два магазини та набої до нього у кількості 16 шт.
З копії рапорту начальника сектора превенції ВП № ІНФОРМАЦІЯ_9 в області майора поліції ОСОБА_22 , який 25.10.2022 був зареєстрований в Журналі єдиного обліку вказаного відділення поліції за №3754, встановлено, що того ж дня о 16:00 він був запрошений посадовими особами УСБУ в Одеській області, які затримали підполковника поліції ОСОБА_5 .
Вказанні посадові особи, у тому числі, працівники ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, проводили з підполковником поліції ОСОБА_5 першочергові слідчі дії. У цей час, як зазначив 09.11.2022 у поясненні майор поліції ОСОБА_7 , підполковник поліції ОСОБА_3 добровільно видав табельну вогнепальну зброю - пістолет « Макарова » (серії НОМЕР_1 ) та один магазин з 8 набоями, які опитаний передав до чергової частини відділення поліції.
З приводу іншого магазину з 8 набоями, як ствердив майор поліції ОСОБА_7 , підполковник поліції ОСОБА_3 повідомив, що місце знаходження йому невідомо.
При цьому, зі слів опитаного, підполковник поліції ОСОБА_3 заявив, що до затримання магазин з набоями перебував у нього в кобурі на поясному спорядженні.
В ході огляду місця події встановити місце знаходження магазину з 8 набоями не представилось можливим.
За даним фактом слідчим відділом ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області 26.10.2022 відкрито кримінальне провадження №12022161200000303 за частиною другою статті 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем) КК України.
Одразу ж вказане кримінальне провадження спрямоване до Доброславської окружної прокуратури Одеської області для визначення підслідності за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у місті Одесі). Досудове розслідування триває.
З приводу втрати службового майна підполковник поліції ОСОБА_3 також надати письмові пояснення відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України (пояснення від 01.11.2022).
Як вважала Дисциплінарна комісія, підполковник поліції ОСОБА_3 , порушуючи положення пунктів 2, 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337- VIII, підпунктів 2, 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, 25.10.2022 належним чином не контролював наявність отриманого магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета « Макарова » (серії НОМЕР_1 ) і восьми набоїв (калібру 9 мм), що призвело до втрати службового майна та відкриття другого кримінального провадження.
Таким чином, Дисціплінарна комісія дійшла висновку, що протиправні дії підполковника поліції ОСОБА_5 призвели до грубого порушення службової дисципліни, відкриття кримінальних проваджень, оголошення останньому підозри про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, що набуло суспільного резонансу, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку в діяльності поліції та рівня довіри населення до поліції, оскільки були висвітленні у засобах масової інформації (зокрема, за посиланням: https://dbr.gov.ua/news/dbr-zatrimalo-pravoohoroncya-yakij-za-5-tisyach-dolariv-obicyav-vplinuti-na-sud-shhodo-smertelnogo-dtp).
З урахуванням викладеного, Дисціплінарна комісія дійшла висновку, що підполковник поліції ОСОБА_3 своїми діями, пов`язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського.
Дисціплінарна комісія зазначила, що дискредитація за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів державної влади та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, вчинки, що дискредитують поліцейських та власне органи Національної поліції України, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та в повсякденному житті.
Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність підполковника поліції ОСОБА_5 в рамках службового розслідування не встановлено.
46. З огляду на викладене, Дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування дійшла висновку, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 22, частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2, 3, 4, 8, 10, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абзаців другого, третього, четвертого пункту 1 розділу II, абзацу третього пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, підпунктів 2, 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, п. 2.1 розділу II, п.п. 3.1, 3.2 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 № 177, а також пунктів 2, 7 та 33 розділу III Положення про відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в області від 04.07.2022 №1019, до підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, необхідно застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
47. Наказом ГУНП в Одеській області від 22.11.2022 №2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ІНФОРМАЦІЯ_8», за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 10, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абз. 2, 3, 4 п. 1 р. ІІ, абз. 3 п. 4 р. V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п.п. 6, 7 р. ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пп. 2, 4 п. 6 р. І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС Україні від 01.02.2016 №70, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171, п. 2.1 р. ІІ, п.п. 3.1, 3.2 р. ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в Одеській області від 01.02.2021 № 177, а також п.п. 2, 7 та 33 р. ІІІ Положення про відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 04.07.2022 №1019, до підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
48. Згідно рапорту старшого інспектора ЧЧ ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області ст. лейтенанта поліції А. Куба від 22.11.2022, складено на ім`я т.в.о. начальника ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_23 , 22.11.2022 ОСОБА_3 здав один магазин № НОМЕР_6 (перший) та вісім набоїв до нього 9 мм, 5 набоїв мали маркування «НОМЕР_7» та 3 набої мали маркування « НОМЕР_8».
49. 25 листопада 2022 року позивач отримав копію наказу про застосування до нього дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення, що підтверджується його особистим підписом на супровідному листі про направлення йому наведеного наказу.
50. Наказом ГУНП в Одеській області від 01.12.2022 № 1872 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) з 01 грудня 2022 року підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Позивач ознайомлений із вказаним наказом під підпис 01.12.2022 року із зазначенням про перебування на стаціонарному лікуванні.
51. Згідно довідки КНП «Міська лікарня №8» ОМР без номера та дати, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 30.11.2022 по 12.12.2022.
52. Згідно виписки-епікриз з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №2739/648 та виписки із медичної картки стаціонарного хворого 2853/131, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.11.2022 по 12.12.2022, з 13.12.2022 по 28.12.2022.
53. У відповідності до інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я від 03.11.2022, від 10.11.2022, від 22.11.2022, позивач був тимчасово непрацездатний з 03.11.2022 по 10.11.2022, з 10.11.2022 по 11.11.2022, з 22.11.2022 по 29.11.2022.
54. Наказом ГУНП в Одеській області від 10.03.2023 №253 о/с внесено зміни до наказу від 01.12.2022 №1872 о/с в частині дати звільнення позивача та з огляду на тимчасову непрацездатність позивача визначено наступну дату звільнення «з 29 грудня 2022 року».
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
55. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
56. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
57. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
58. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
59. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
60. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки), тощо.
61. Відповідно до статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
62. Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
63. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
64. Відповідно до частин першої і другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
65. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
66. Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
67. Поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом (частини п`ята, шоста статті 2 Дисциплінарного статуту).
68. Розділ III Дисциплінарного статуту (статті 11-24) врегульовує питання щодо дисциплінарних стягнень поліцейських.
69. Так, відповідно до частин першої і третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
70. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
71. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
72. До поліцейських, як визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
73. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
74. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Дисциплінарного статуту).
75. Відповідно до частин дев`ятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
76. Засади забезпечення поліцейському права на захист визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
77. Відповідно до частин першої, другої, одинадцятої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
78. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
79. Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
80. Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
81. Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначені у розділі V (статті 26-31) Дисциплінарного статуту.
82. Так, відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
83. Відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни, було затверджено, зокрема, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893).
84. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №893 цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
85. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; тощо.
86. Згідно з пунктами 1, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
87. Відповідно до пунктів 2-5 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких зазначаються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу і посадової особи, який(а) видав(ла) цей наказ.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
88. Абзацами 1, 2, 5, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
89. Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.
90. Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв`язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
91. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
92. Пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
93. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
94. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).
95. Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 (постанова від 02.10.2019) мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
96. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
97. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, та багатьох інших.
98. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
99. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
100. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
101. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
102. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
103. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
104. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, тощо.
105. В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
106. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
107. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
108. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.
109. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
110. Верховний Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
111. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо.
112. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17).
113. В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у справі №480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі №807/196/17, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, тощо.
114. Повертаючись до матеріалів цієї справи та обсягу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з`ясовано, що до Управління Служби безпеки України в Одеській області звернувся ОСОБА_2 із відповідною заявою та поскаржився на дії підполковника поліції ОСОБА_5 , який, з його слів, вимагав неправомірну вигоду у сумі 5 000 доларів США за вплив на суддю, який розглядає кримінальне провадження у відношенні його сина - ОСОБА_4 ,, за прийняття рішення про винесення вироку із призначенням мінімального терміну покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку.
115. В подальшому, відповідні матеріали були направленні до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яким 13.10.2022 відкрито кримінальне провадження №62022150020000478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) КК України; пізніше, дії підполковника поліції ОСОБА_5 були перекваліфіковані на частину 3 статті 369-2 (зловживання впливом) КК України.
116. У відповідності до висновку службового розслідування, ОСОБА_9 почав шукати адвоката, який би надавав його сину ( ОСОБА_11 ) юридичну допомогу в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та наприкінці вересня 2020 року ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_5 і за рекомендацією останнього уклав договір з адвокатом В. Лисогором, який у подальшому юридично супроводжував ОСОБА_10 під час досудового розслідування.
117. 20 грудня 2021 року ОСОБА_11 було повідомлено про підозру, а 29 грудня 2021 року - вручили обвинувальний акт за частиною другою статті 286 КК України.
118. Через деякий час, через месенджер WhatsApp ОСОБА_24 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про направлення обвинувального акту до Комінтернівського районного суду Одеської області та про суддю, який розглядатиме справу, акцентувавши увагу, що в нього є знайомий суддя, який може змінити запобіжний захід сину, однак, для цього необхідно буде зустрітись для уточнення всіх умов, в розмові ОСОБА_3 повідомив, що вказані дії будуть здійснені лише за грошову винагороду, ОСОБА_9 на вказану пропозицію не погодився, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі.
119. 17 лютого 2022 року під час проведення судового засідання суддя змінив ОСОБА_11 запобіжний захід на домашній арешт.
120. На початку жовтня 2022 року через месенджер ОСОБА_12 знову зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що йому відомо про завершення судового розгляду по справі та попередив, що суддя винесе обвинувальний вирок із реальним відбуванням ОСОБА_8 покарання в місцях позбавлення волі, ОСОБА_3 повідомив, що враховуючи той факт, що ОСОБА_9 раніше не передав грошові кошти за вирішення питання про зміну запобіжного заходу та не хотів співпрацювати, він поспілкується із суддею, який призначить його синові найсуворіше покарання, у разі готовності ОСОБА_13 співпрацювати, йому необхідно буде надати грошові кошти у розмірі від 3 000 до 5 000 тисяч доларів США, в якості неправомірної вигоди.
121. Отже, ОСОБА_2 , розуміючи протиправність дій поліцейського, звернувся з заявою до відповідного правоохоронного органу.
122. У відповідності до висновку службового розслідування, 24 жовтня 2022 року о 10:00 год. у ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , останній повідомив, що дізнається у судді ОСОБА_14 остаточну суму неправомірної вигоди, яку необхідно буде передати для винесення необхідного вироку.
123. 25 жовтня 2022 року о 10:00 год. у ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , останній повідомив, що «вирішення питання» із суддею Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14 складатиме 5000 доларів США, на що ОСОБА_9 вимушено погодився, ОСОБА_3 повідомив, що місце наступної зустрічі буде визначено додатково.
124. Тієї ж доби о 15:00 ОСОБА_3 , на виконання раніше обумовлених домовленостей, одержав від останнього грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що станом на 25.10.2022 за курсом НБУ складало 182 800 грн., за здійснення впливу на суддю Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14, який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття суддею рішення про винесення вироку із призначенням мінімального покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку.
125. Відразу після отримання зазначених грошових коштів, ОСОБА_5 було затримано працівниками УСБУ в Одеській області і Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, в порядку статті 208 КПК України, та 26 жовтня 2022 року - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
126. Матеріалами справи встановлено, що з приводу наведених обставин у ході службового розслідування був опитаний також і ОСОБА_2 (пояснення від 28.10.2022).
127. Отже, відповідач дійшов висновків, що начальник ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_1., порушуючи вимоги пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 22, частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2, 3, 4, 8, 10, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого, третього, четвертого пункту 1 розділу II, абзацу третього пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, п. 2.1 розділу II, п.п. 3.1, 3.2 розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 №177, а також пунктів 2, 7 та 33 розділу III Положення про відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП в області від 04.07.2022 № 1019, у робочий час 24.10.2022 о 10:00, 25.10.2022 о 10:00 та з 15:00 до 15:20 безпідставно контактував з ОСОБА_9 , під час отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 у розмірі 5 000 доларів США за здійснення впливу на суддю Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_14, який являється особою уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття останнім рішення про винесення вироку ОСОБА_11 із призначенням мінімального покарання, а за можливості винесення виправдувального вироку, від грошових коштів не відмовився та відповідних заходів щодо реєстрації вказаного факту в ЖЄО ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області, не вжив.
128. Також, вивченням Книги видачі й приймання озброєння, що зберігається у ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області, Дисциплінарною комісією встановлено, що 19.08.2022 підполковник поліції ОСОБА_3 отримав на постійне зберігання табельну вогнепальну зброю - пістолет « Макарова » (серії НОМЕР_1 ), два магазини та набої до нього у кількості 16 шт.
129. З копії рапорту начальника сектора превенції ВП № ІНФОРМАЦІЯ_9 в області майора поліції ОСОБА_22 , який 25.10.2022 був зареєстрований в Журналі єдиного обліку вказаного відділення поліції за № 3754, Дисціплінарною комісією встановлено, що того ж дня о 16:00 він був запрошений посадовими особами УСБУ в Одеській області, які затримали підполковника поліції ОСОБА_5 . Вказанні посадові особи, у тому числі, працівники ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, проводили з підполковником поліції ОСОБА_5 першочергові слідчі дії. У цей час, як зазначив 09.11.2022 у поясненні майор поліції ОСОБА_7 , підполковник поліції ОСОБА_3 добровільно видав табельну вогнепальну зброю - пістолет « Макарова » (серії НОМЕР_1 ) та один магазин з 8 набоями, які опитаний передав до чергової частини відділення поліції.
130. З приводу іншого магазину з 8 набоями, підполковник поліції ОСОБА_3 повідомив, що місце знаходження йому невідомо. При цьому, зі слів опитаного, підполковник поліції ОСОБА_3 заявив, що до затримання магазин з набоями перебував у нього в кобурі на поясному спорядженні. В ході огляду місця події встановити місце знаходження магазину з 8 набоями не представилось можливим.
131. За даним фактом слідчим відділом ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в області 26.10.2022 відкрито кримінальне провадження №12022161200000303 за частиною другою статті 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем) КК України.
132. За встановлених Дисціплінарною комісією обставин, відповідач дійшов висновку, що начальник ВП № ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_1 вчинив дисціплінарний проступок, що виразився у порушенні положень п.п. 2, 10 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, пп. 2, 4 п. 6 р. І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, а саме 25.10.2022 належним чином не контролював наявність отриманого магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета « Макарова » (серії НОМЕР_1 ) і восьми набоїв (калібру 9 мм), що призвело до втрати службового майна та відкриття другого кримінального провадження.
133. Судовим розглядом також було встановлено, що 22 листопада 2022 року позивач здав другий магазин з 8 набоями до пістолета Макарова до чергової частини.
134. Таким чином, вже після проведення службового розслідування, встановлення обставин щодо неналежного контролю з боку позивача за отриманим магазином до табельної вогнепальної зброї пістолета « Макарова » (серії НОМЕР_1 ) і восьми набоями (калібру 9 мм), що призвело до їх втрати, складання висновку службового розслідування (18.11.2022) та прийняття наказу про застосування до позивача дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення (22.11.2022), позивач 22 листопада 2022 року здав один магазин НОМЕР_9 (перший) та вісім набоїв до нього 9 мм, 5 набоїв мали маркування «НОМЕР_7» та 3 набої мали маркування « НОМЕР_8».
135. За таких обставин, а також враховуючи, що у спірному випадку дисціплінарний проступок полягає у тому, що позивач саме 25.10.2022 належним чином не контролював наявність отриманого магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета і восьми набоїв, що призвело до їх втрати та відкриття кримінального провадження, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що наведені позивачем обставини щодо здачі до чергової частини магазину та набоїв 22.11.2022 не можуть свідчити про відсутність в його діях дисціплінарного проступку щодо неналежного контролю магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета і восьми набоїв.
136. Отже, в контексті встановлених обставин у справі, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами етичної поведінки, тощо, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події в мережі «Інтернет», порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції України.
137. Верховний Суд наголошує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
138. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд також зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
139. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
140. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
141. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
142. Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21.
143. Верховний Суд наголошує, що позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
144. В контексті встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що факт пред`явлення підозр поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання коштів, які в подальшому можуть кваліфікуватися як хабар, та висвітлення цієї події у засобах масової інформації - призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме ОСОБА_1 свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
145. Відсутність ж вироків суду про визнання позивача винним у інкримінованим кримінальних правопорушеннях не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
146. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, які підлягають врахуванню під час розгляду справи №420/17186/22 у суді касаційної інстанції.
147. Враховуючи тяжкість дисциплінарного проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів Верховного Суду вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені, зокрема, під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
148. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінальнго провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, та наданого Дисциплінарній комісії відповідним правоохоронним органом, однак таке рішення ґрунтується на самостійних правових підставах (подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 липня 2023 у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, від 14.09.2023 у справі №200/1018/21-а, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо).
149. Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
150. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 23.01.2020 у справі №520/8550/18, колегія суддів зазначає, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. Так, у наведених автором касаційної скарги справах, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
151. Щодо доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові від 12.10.2023 у справі №160/8432/20, колегія суддів зазначає таке.
152. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції (якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову) Верховний Суд у пунктах 60-63 постанови від 12.10.2023 у справі №160/8432/20 зазначив:
Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало вчинення ним дій, які підривають довіру та авторитет органів влади і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби в органах поліції.
Водночас, погодившись із висновками службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, суд апеляційної інстанції не встановив чи містить висновок службового розслідування обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
153. Аналізуючи зміст та висновки оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду констатує, що таке судове рішення відповідає критеріям, визначених Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі №160/8432/20. Висновки, зроблені судом апеляційної інстанції, не суперечать мотивам, викладеним судом касаційної інстанції в указаному судовому рішенні.
154. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не допустив неправильного застосування норм матеріального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову і скасування рішення суду першої інстанції.
155. Щодо доводів касаційної скарги про порушення процедури надання відповідачем письмових доказів в суді апеляційної інстанції та порушення останнім норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
156. Скаржник, зокрема, вказує, що про наявність додаткових пояснень представника відповідача від 04.07.2023 позивачу стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи 03.08.2023, а суд апеляційної інстанції не з`ясовував факту ознайомлення позивача з цими додатковими поясненнями та не вислухав думку позивача щодо цих пояснень у судовому засіданні. Позивач вважає, що таким чином представник відповідача, «за потурання» суду апеляційної інстанції, ввів в оману позивача стосовно відсутності додаткових пояснень, що надало можливість суду апеляційної інстанції продовжити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження та позбавило позивача можливості висловити свою правову позицію стосовно наданих відповідачем додаткових аргументів апеляційної скарги.
157. Матеріалами справи підтверджується, що у судовому засіданні 06.07.2023 колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду оголосила, що 06 липня 2023 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли письмові пояснення. Колегія суддів з`ясувала в позивача факт отримання указаних пояснень, на що останній відповів, що отримав та ознайомлений із такими поясненнями.
158. Указане підтверджується змістом протоколу судового засідання від 06.07.2023 (том 4, а.с. 152-153). Таким чином, указані доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
159. Скаржник також повідомляє Суд про те, що 05.07.2023 представник відповідача - Роман Білоус за день до судового засідання подав до суду апеляційної інстанції лист від 05.07.2023 з додатками, які колегія суддів витребувала від відповідача протокольною ухвалою від 15.06.2023. Однак, в матеріалах справи відсутні дані про надсилання (надання) копій відповідних документів позивачу, та про наявність перелічених доказів у матеріалах справи позивачу стало відомо 03.08.2023 під час ознайомлення із матеріалами справи.
160. У вже згаданому судовому засіданні, як свідчить протокол судового засідання від 06.07.2023, позивач зазначив, що не отримував відповідний наказ, який, судячи зі змісту листа від 05.07.2023 є додатком до останнього.
161. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції було оглянуто доказ направлення позивачу Наказу відповідача від 10.03.2023 №253 о/с, про ознайомлення із яким заперечував позивач.
162. У подальшому, після з`ясування наявності у сторін додаткових пояснень після наданих клопотань та письмових доказів, колегія суддів з`ясувала думку учасників справи про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Позивач, не заперечив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, як і зазначив про відсутність додаткових пояснень та питань до представника відповідача.
163. Так, відповідно до частини дев`ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
164. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання протокольної ухвали від 15.06.2023 представник відповідача 05.07.2023 подав до суду апеляційної інстанції лист про направлення вироку Комінтернівського районного суду по справі №504/59/22, копії наказу №253, листа на адресу УКЗ ГУНП в Одеській області, копії наказу №1872 о/с, доказу направлення наказу № 253 о/с.
165. Враховуючи указане, колегія суддів вважає, що прийняття після обговорення із учасниками справи судом апеляційної інстанції указаних доказів, про направлення позивачу яких немає відомостей у матеріалах справи, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки указане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконного рішення чи унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
166. Доводи касаційної скарги висновків оскаржуваної постанови не спростовують, натомість значна частина її (скарги) мотивів зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин та доказів.
167. Зміст заяв і клопотань позивача (від 13.05.2024, від 18.06.2024, від 14.10.2024, від 30.01.2025 відповідно) стосується надання оцінки обставинам, які не існували станом на час ухвалення оскаржуваних судових рішень та видання спірних наказів відповідачем.
168. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд - це суд права, а тому, виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частинами першою та другою статті 341 КАС України, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, та, більше того, приймати до уваги докази і обставини, які не існували станом на час ухвалення судових рішень і які не заявлялися до судів попередніх інстанцій.
169. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
170. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
171. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
172. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 351 КАС України).
173. Переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.
174. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
175. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
176. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються
Керуючись статтями 2 242 341 345 349 350 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №420/17186/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду