ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/17721/22

касаційне провадження № К/990/21759/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипченко В.О.; судді: Косцова І.П., Осіпов Ю.В.)

у справі № 420/17721/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2022 року № 8418/15-32-04-07-20/40017905.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що платником неправомірно віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року суми сплаченого податку у листопаді 2021 року та січні 2022 року у розмірі 6 015 145,00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача були наявні підстави для віднесення сум податку на додану вартість, фактично сплачених ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» у листопаді 2021 року та січні 2022 року при ввезенні товарів на митну територію України, до податкового кредиту за травень 2022 року.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, наголошує, що право на формування податкового кредиту на підставі митних декларацій виникає у платника виключно в період сплати до державного бюджету сум податку за податковими зобов`язаннями відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а оскільки така сплата має бути проведена платком до/або на день подання митної декларації, то право на формування податкового кредиту виникає виключно в тому звітному (податковому) періоді, на який припадає дата оформлення митної декларації. Зазначає, що висновок апеляційного суду про наявність права позивача на віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у будь-якому періоді в межах 365 днів не ґрунтується на вимогах податкового законодавства та суперечить пункту 50.1 статті 50, пункту 198.3 статті 198 ПК України.

Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

24 серпня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» за звітний (податковий) період травень 2022 року, за результатами якої складено акт від 20 вересня 2022 року № 7575/15-32-04-07.

Відповідно до висновків акта перевірки платником порушено норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.12 статті 201, пункту 206.1 статті 206 ПК України, що призвело до завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість на 3 216 242,00 грн та заниження грошового зобов`язання (рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету») на 6 015 145,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що при співставленні даних податкової звітності з податку на додану вартість від 21 червня 2022 року № 9088685442 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 05 вересня 2022 року № 9173884983) за травень 2022 року та даних Системи електронного адміністрування податку на додану вартість, зокрема показників реєстрації митних декларацій за травень 2022 року, встановлено включення до складу податкового кредиту до рядка 11.1Б «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою» операції з імпорту на суму 6 015 145,00 грн, при цьому сума податку на додану вартість за митними деклараціями за травень 2022 року склала 0,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 04 листопада 2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 8418/15-32-04-07-20/40017905, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7 518 931,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 6 015 145,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 503 786,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що платник податку повинен подати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відобразити документально підтверджені показники, враховуючи те, що до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду має право віднести суму сплаченого податку на додану вартість за придбаний товар у такому звітному (податковому) періоді.

Документом, що надає платнику податку право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення на митну територію України товару, є митна декларація, яка підтверджує сплату податку.

Судовий розгляд встановив, що платником подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2022 року від 21 червня 2022 року № 9088685442, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за травень 2022 року від 05 вересня 2022 року № 9173884983, у рядку 11.1Б зазначено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість 6 015 145,00 грн.

Податковий орган вважає, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку 6 015 145,00 грн є безпідставним, оскільки згідно з даними Системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а саме показників реєстрації митних декларацій за травень 2022 року, сума податку на додану вартість платником у цьому періоді не сплачувалася.

В той же час, позивач вказує на те, що сплата податку у розмірі 6 015 145,00 грн відбулася у попередніх податкових періодах, що підтверджено відповідними митними деклараціями, і цю суму внаслідок помилки не було відображено у попередніх деклараціях з податку на додану вартість, у зв`язку з чим у нього наявне право на віднесення сплачених сум податку до складу податкового кредиту в іншому періоді в межах 365 днів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про наявність підстав для віднесення сум податку на додану вартість, фактично сплачених у листопаді 2021 року та січні 2022 року при ввезенні товарів на митну територію України, до податкового кредиту за травень 2022 року та зазначив, що товариство мало право заявити до бюджетного відшкодування у декларації за травень 2022 року на їх підставі 6 015 145,00 грн сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом в постанові від 04 лютого 2020 року у справі №826/17738/14, у разі невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації. Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відтак, твердження податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість, що призвело до заниження позитивного значення рядка 18 Декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року, на суму 6 015 145,0 грн є помилковими, про що правильно зазначив апеляційний суд.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник