№ 420/18244/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 420/18244/21

адміністративне провадження № К/990/9533/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 (головуючий суддя: Глуханчук О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2022 (головуючий суддя: Яковлєв О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.) у справі №420/18244/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення від 17.12.2020 № 951050826885 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1.02.2020 на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/244/2020 від 04.03.2020 в частині розрахунку відсотку довічного грошового утримання у розмірі 78 % від суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді;

зобов`язати здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди, виходячи з фактичного стажу роботи на посаді судді (39 повних років), на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/244/2020 від 04.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.11.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області та з 22.02.20' 6 отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення судового рішення у справі № 420/10162/20 позивачу було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 № 06-21/244/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас відповідно до рішення ГУПФУ в Одеській області № 951050826885 від 17.12.2020 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислено виходячи із розрахунку 78 % суддівської винагороди, стажу роботи на посаді судді: 34 роки 5 місяців, та з 19.02.2020 становить 184450,50 грн (236475,00 грн * 78 %).

Позивач вважає протиправними дії відповідача зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88 % на 78 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

В обґрунтування своєї позиції, позивач зазначив, що судді призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивач вказує, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на зазначену норму та враховуючи наявність стажу судді 39 років 06 місяців і 30 днів, з урахуванням проходження служби в Радянській армії 03 роки 01 місяць і 14 днів, а також половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту 01 рік і 11 місяців, позивач вважає, що розмір його довічного грошового утримання складає 88% від винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру грошового утримання з 88 % до 78 % - протиправними, та такими, що порушують його права.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що не допустив порушень вимог законодавства, оскільки належним чином виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 420/10162/20, а саме здійснив перерахунок довічного грошового утримання судді позивача із розрахунку 78 % від суми суддівської винагороди, зазначеної у довідці №06-21/24/2020 від 04.03.2020, виданої Одеським апеляційним судом.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій i статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.

Отже, оскільки страховий стаж позивача на посаді судді складає повних 34 роки, то відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання судді складає 78% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу - 50 % суддівської винагороди + 14 років понад нормованого суддівського стажу - 28 % суддівської винагороди).

Своє чергою відсутні підстави для перерахунку грошового утримання позивача, як судді у відставці, в розмірі 88 % від заробітної плати працюючого судді відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІІ.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

Із інформації, що міститься у розпорядженні № 826885 від 23.03.2016, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 22.02.2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди.

04.03.2020 Одеським апеляційним судом видано довідку № 06-21/244/2020 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №420/10162/20 визнано протиправним і скасовано рішення ГУПФУ в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 5992 від 21.09.2020 та зобов`язано ГУПФУ в Одеський області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 відповідно до довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/244/2020 від 04.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення у справі № 420/10162/20, відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці.

17.12.2020 ГУПФУ в Одеській області прийнято протокольне рішення №951050826885 про перерахунок розміру грошового утримання позивача на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/244/2020 від 04.03.2020.

Перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 проведено при страховому стажі 34 роки, виходячи із відсоткового розміру 78 % суддівської винагороди працюючого судді.

Не погоджуючись із відсотковим розміром грошового утримання, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стаж ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці становить повних 39 років, з урахуванням проходження строкової військової служби 03 роки 01 місяць і 14 днів, а також навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту (половина строку навчання) 01 рік і 11 місяців.

Отже, враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має обчислюватися виходячи із стажу повних 39 років, та становити 88 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 38 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (19х2=38).

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Пенсійний орган вважає, що перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці має бути проведений виходячи лише із суддівського стажу роботи позивача, що становить 34 повних років.

Скаржник також стверджує, що поняття «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними, а тому розмір загального суддівського стажу позивача не може бути використаний при здійсненні його перерахунку пенсії.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, відповідно до чинних норм законодавства, обґрунтовано складає 78% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу - 50 % суддівської винагороди + 14 років понад нормованого суддівського стажу - 28 % суддівської винагороди).

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам відповідача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо зменшення під час перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі - Закон № 1402-VIII).

Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що при здійсненні перерахунку на виконання судового рішення у справі №420/10162/20 пенсійним органом зменшено відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача до 78 % від розміру суддівської винагороди.

Відповідач переконаний, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII до стажу роботи позивача на посаді судді можуть зараховуватись виключно періоди роботи на посадах, визначених у частині першій статті 137 Закону №1402-VIII.

Оцінюючі такі доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 та інших.

Одночасно Верховний Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вказана правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 у справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 у справі № 620/1944/20 і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до інформації, зазначеній у розрахунку Апеляційного суду Одеської області стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання (а.с.11), стаж ОСОБА_1 станом на 19.02.2016 становить усього 39 років 06 місяців і 30 днів.

До вказаного стажу роботу зараховано:

- служба в Радянській армії - у період з 12.05.1969 по 26.06.1972 рр. - 3 роки 01 місяць 14 днів;

- навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е Дзержинського (половина строку) у період з 01.09.1977 по 01.07.1981 рр. - 01 рік 11 місяців;

- стажист Ізмаїльського районного суду Одеської області у період з 01.08.1981 по 20.09.1981р. - 01 місяць 19 днів.

- суддя Ізмаїльського районного суду Одеської області у період з 21.09.1981 по 25.07.2000рр. - 18 років 10 місяць 04 дні;

- суддя Херсонського обласного суду (в т.ч. - апеляційного суду Херсонської області) у період з 26.07.2000 по 26.12.2001 рр. - 1 рік 05 місяців;

- суддя апеляційного суду Одеської області у період з 27.12.2001 по 19.02.2016 рр. - 14 років 01 місяць 23 дні.

Суд першої інстанції проаналізував законодавство, яке діяло на момент призначення (обрання) та під час роботи позивача суддею та констатував, що таким передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Інформацією, наявною у матеріалах справи, підтверджуються ті обставини, що позивач у період з 12.05.1969 по 26.06.1972 рр. проходив військову службу службу в Радянській армії (а.с. 14), а також навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е Дзержинського (половина строку) у період з 01.09.1977 по 01.07.1981 рр. (а.с. 13).

Водночас колегія суддів наголошує, що ані у доводах апеляційної скарги, ані у доводах касаційної скарги, пенсійним органом не оскаржуються висновки суду першої інстанції про необхідність включення спірних періодів до стажу позивача з посиланнями на невірне застосування норм матеріального права, що діяли на момент призначення та під час роботи позивача суддею.

Отже, враховуючи те, що суддівський стаж позивача, з урахуванням положень Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), становить 39 повних років, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 04.03.2020 № 06-21/244/2020, виданої Одеським апеляційним судом, із розрахунку 88% грошового утримання судді, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 38 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (19х2=38).

Одночасно з цим колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що поняття «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними, оскільки у статті 137, статті 142 та пункті 34 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначається лише одне поняття, а саме стаж роботи на посаді судді.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2022 у справі №420/18244/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб