ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 420/18404/22

адміністративне провадження № К/990/3826/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (суддя: Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (судді: Коваль М.П., Кравець О.О., Зуєва Л.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року та передачі його до Подільської окружної прокуратури Одеської області;

зобов`язати уповноважену особу Одеської обласної прокуратури розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року відповідно до вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 12 грудня 2022 року скерував до Одеської обласної прокуратури звернення про проведення службового розслідування дій прокурора Подільської окружної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року.

Позивач стверджує, що листом від 14 грудня 2022 року № 09/1/1-5596ВИХ-22/09/1/1-р-22 Одеська обласна прокуратура переслала вказане звернення до Подільської окружної прокуратури з вказівкою перевірки доводів, викладених у зверненні, згідно з вимогами чинного законодавства та повідомила про це позивача.

На думку позивача, Одеською обласною прокуратурою отримано звернення та прийнято рішення не розглядати його в законний спосіб та не перевіряти викладені в ній факти.

Уважаючи дії Одеської обласної прокуратури протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, уважав, що спір, який виник між сторонами у справі, не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку кримінального судочинства, а тому наявні підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли не у зв`язку з нерозглядом відповідачем звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року, а у зв`язку з нездійсненням службового розслідування дій прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року.

В цьому аспекті суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України «Про звернення громадян») дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Зважаючи на наведене, ураховуючи, що спір у цій справі виник у зв`язку з протиправною, на думку позивача, бездіяльністю посадових та службових осіб органів прокуратури, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження 42019161340000042 від 20 червня 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 12 Закону України «Про звернення громадян» знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судами попередніх інстанцій процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17 в частині того, що оскільки законодавством не визначено іншого порядку судового захисту прав та законних інтересів особи у цих публічних правовідносинах, то за загальним принципом, визначеним у статтях 4 та 17 Кодексу адміністративного судочинства, такі справи належать розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Також скаржник указує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 та постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі №240/8264/21 в частині того, що спірні правовідносини зводяться до питання допущення/недопущення бездіяльності відповідача, яка полягала у ненаданні відповіді на звернення позивача від 12 грудня 2022 року в розумінні статті 3 Закону України «Про звернення громадян» та належного розгляду звернення відповідно до статей 15, 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян», а відтак, скаржник доводить, що позовні вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, скаржник звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не урахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №454/908/16-ц, постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 06 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц, а суд апеляційної інстанції висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц.

Позиція інших учасників справи

Одеська обласна прокуратура своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 17 травня 2023 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської обласної прокуратури із зверненням, у якому просив ініціювати службове розслідування дій прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року по виконанню вимог п. 11.2 та 11.15 Наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30 вересня 2021 року № 309.

При цьому, у зверненні заявник зазначив, що в матеріалах кримінального провадження №42019161340000042 достатньо доказів, для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але до цього часу досудове розслідування триває безпідставно та неефективно, що, на його думку, вказує на порушення посадових обов`язків та наказів службовою особою Подільської окружної прокуратури, яка здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні.

Своєю чергою начальник управління Одеської обласної прокуратури листом від 14 грудня 2022 року № 09/1/1-5596ВИХ-22/09/1/1-р-22 звернення позивача щодо неналежного стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, проведення службового розслідування перенаправив до Подільської окружної прокуратури із вказівкою про перевірку доводів, викладених у зверненні.

Одночасно з цим позивачу роз`яснено, що відповідно до положень частини третьої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурором вищого рівня для прокурорів Подільської окружної прокуратури є керівник Подільської окружної прокуратури його перший заступник та заступники, які уповноважені розглядати скарги згідно з вимогами статті 308 Кримінального процесуального кодексу України

Також повідомлено, що передбачених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 202 від 16 червня 2021 року підстав проведення службового розслідування стосовно працівників Подільської окружної прокуратури не встановлено.

Отже, позивач у цій справі оскаржує дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови порушити питання щодо проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання посадових обов`язків прокурором Подільської окружної прокуратури, який здійснює керівництво у кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року та передачі звернення позивача до Подільської окружної прокуратури Одеської області.

Пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статі 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно з частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314- 316 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318- 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Повертаючись до змісту звернення від 12 грудня 2022 року, колегія суддів зазначає, що зі змісту такого слідує, що позивач звернувся до Одеської обласної прокуратури з проханням провести службове розслідування щодо здійснення прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області неефективного та безпідставного досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161340000042 та ігнорування ним підстав для закриття вказаного кримінального провадження.

Водночас, Одеська обласна прокуратура не встановила підстав для проведення службового розслідування стосовно працівників Подільської окружної прокуратури, передбачених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 202 від 16 червня 2021 року та листом від 14 грудня 2022 року № 09/1/1-5596ВИХ-22/09/1/1-р-22 направила звернення позивача щодо неналежного стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, проведення службового розслідування до Подільської окружної прокуратури із вказівкою про перевірку доводів, викладених у зверненні.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі виникли не у зв`язку з відмовою відповідачем розглянути звернення позивача, а у зв`язку з нездійсненням службового розслідування дій прокурора Подільської окружної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року.

Тобто, позивачем фактично оскаржуються дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови перевірки фактів допущення прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року, процесуальних порушень під час досудового розслідування цього кримінального провадження у зв`язку з його безпідставністю та неефективністю.

Суд зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Що стосується покликання позивача на пункт 17 розділу І наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06 серпня 2020 року № 363 та його доводів про те, що він не є учасником кримінального провадження №42019161340000042 від 20 червня 2019 року, а тому юрисдикція кримінального суду не поширюється на заявлені ним вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 17 розділу І наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06 серпня 2020 року № 363 унормовано, що звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, вирішуються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян.

Відтак, право особи на звернення до органів прокуратури у порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо досудового розслідування надається виключно для осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Учасниками кримінального провадження згідно з пунктом 25 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України визнаються сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується самим позивачем, у провадженні Подільського РУП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження №42019161340000042 від 20 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Позивач у зверненні від 12 грудня 2022 року та у тексті позовної заяви зазначив, що вказане кримінальне провадження стосується його особисто та зачіпає його права. Так, за доводами позивача, Куяльницька сільська рада використовує кримінальне провадження №42019161340000042 від 20 червня 2019 року, як підставу для відмови ОСОБА_1 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства.

З цього можна дійти висновку, що ОСОБА_1 є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019161340000042 від 20 червня 2019 року.

За наведених обставин, колегія суддів констатує, що позивач у розумінні пункту 25 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України уважається учасником кримінального провадження, що виключає можливість його звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відтак, доводи позивача про те, що він не є учасником кримінального провадження №42019161340000042 від 20 червня 2019 року, а тому юрисдикція кримінального суду не поширюється на заявлені ним вимоги є безпідставними.

З огляду на викладене, ураховуючи, що спір у цій справі виник у зв`язку з протиправною, на думку позивача, бездіяльністю посадових та службових осіб органів прокуратури, вчинених або не вчинених останніми у кримінальному провадженні 42019161340000042 від 20 червня 2019 року, у межах якого обмежуються права та законні інтереси позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду попередніх інстанцій про те, що перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 12 Закону України «Про звернення громадян» знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Позивач у касаційній скарзі покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17, від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18, від 21 листопада 2018 року у справі №454/908/16-ц, постанови Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі №240/8264/21, від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 06 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі №755/2545/15-ц. Колегія суддів зазначає, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не суперечать своїм змістом висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у постановах у справах, на які посилається скаржник. У цих справах висновки стосуються інших спірних правовідносин і постанови прийняті за інших обставин, ніж у справі, яка розглядається.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов правильного висновку про те, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 420/18404/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов