№ 420/18853/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

справа №420/18853/24

адміністративне провадження № К/990/4955/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (суддя Самойлюк Г. П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року (судді: Федусик А. Г., Бойко А. В., Шевчук О. А.) у справі № 420/18853/24 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ІХ) станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 27 квітня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «старший офіцер відділу підготовки персоналу управління підготовки персоналу управління підготовки ракетних військ і артилерії Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем», окладу за військовим званням «підполковник», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (390% посадового окладу)) та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% (посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 27 квітня 2024 року, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «старший офіцер відділу підготовки персоналу управління підготовки персоналу управління підготовки ракетних військ і артилерії Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем», окладу за військовим званням «підполковник», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (390% посадового окладу)) та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% (посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 27 квітня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що він проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу підготовки персоналу управління підготовки ракетних військ і артилерії Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем.

3. 17 травня 2024 року позивача звільнено з військової служби згідно із витягу з Наказу № 105.

4. 21 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив здійснити йому перерахунок та виплату розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) станом на 01 січня 2022 року, а також статтею 7 Закону № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 03 березня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

5. 22 травня 2024 року листом № 766/1559 Головне управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України повідомило позивача що проведення фінансових розрахунків здійснюється у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Стосовно вищезазначених виплат відповіді не надано.

6. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошового забезпечення, починаючи з 27 квітня 2023 року, є протиправною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 27 квітня по 31 грудня 2023 року, з урахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 27 квітня по 31 грудня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

8. Суд першої інстанції зазначив, що із дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до відповідних змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) та змін до пункту 4 Постанови № 704, не змінився. Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19. Отже, з 30 січня 2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

9. За висновком Одеського окружного адміністративного суду з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022, 2023 роках є відмінним (більшим) від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2018 році, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, у позивача є право на перерахунок грошового забезпечення.

10. Одеський окружний адміністративний суд зауважив, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 27 квітня по 31 грудня 2023 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року за Законом № 2710-ІХ.

11. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 27 квітня по 31 грудня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2023 року), є протиправною.

12. Водночас суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (390% посадового окладу)) та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%(посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, суд вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки безпосередньо порядок підготовки та визначення розміру надбавок та премії відноситься до дискреційних повноважень відповідача, відновленню підлягає лише порушене право та в цьому випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після проведення перерахунку грошового забезпечення будуть порушені права позивача.

13. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог, оскільки видання наказів віднесено до компетенції відповідача, а отже, є його дискреційними повноваженнями.

14. Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

15. Залишаючи без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, П`ятий апеляційний адміністративний суд указав, що вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 27 квітня по 31 грудня 2023 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року за Законом № 2710-ІХ. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

16. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

17. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначило, що оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

18. На думку скаржника, під час розгляду справи має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому, згідно з частиною першою статті 117 Конституцій України та частиною першою статті 49 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII), Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

19. Скаржник вважає, що, враховуючи те, що до пункту 4 Постанови № 704 не були внесені відповідні зміни в спірний період, то не було підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 27 квітня по 19 травня 2023 року, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.

20. Щодо позовних вимог в частині, що стосується перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року, скаржник зазначив, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481, якою, зокрема, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 грн, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Отже, після набрання чинності Постанови № 481, розрахунок посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснюються, виходячи з фіксованої суми 1762 грн, без прив`язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21. Водночас скаржник наголосив, що Постанова № 481 не скасована та не втратила чинності. Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій, жодним чином не обґрунтовуючи та взагалі не аналізуючи норми та положення Постанови № 481, задовольнили позовні вимоги в цій частині.

22. На переконання скаржника, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481, які підлягали застосуванню, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

23. Крім того, скаржник послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права в подібних правовідносинах та необхідність наявності таких висновків з метою формування єдиної правозастосовної практики, та уникнення подвійного тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій однієї норми права.

24. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року й постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

25. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , позивачем оскаржено не було.

Позиція інших учасників справи

18. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

19. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 420/18853/24 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/18853/24.

27. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2025 року справу № 420/18853/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

28. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу підготовки персоналу Управління підготовки ракетних військ і артилерії Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем.

29. Наказом від 17 травня 2024 року № 105 підполковника ОСОБА_1 , звільненого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 травня 2024 року № 220 у запас за підпунктом г (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключено з продовольчого забезпечення з 18 травня 2024 року.

30. Позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому, зокрема, просив здійснити перерахунок та виплату розміру складових його грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону № 1928-IX станом на 01 січня 2022 року, а також статтею 7 Закону № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 03 березня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

31. Відповідач листом від 22 травня 2024 року № 766/1559 повідомив позивача, що проведення фінансових розрахунків здійснюється у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України.

32. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

34. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх

35. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , зокрема, просить визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 27 квітня по 31 грудня 2023 року, з урахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року, а також зобов`язати відповідача здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

37. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за якою Верховним Судом відкрито провадження в цій справі, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України вказало пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481, з питань застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-ІХ на 01 січня календарного року для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців.

38. Вирішуючи справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

41. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

42. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

43. Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

44. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

45. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

46. Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

47. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

48. Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

49. Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій вказано з-поміж іншого, таке:

«на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також ураховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, прохання позивача видати йому довідку для перерахунку його пенсії з 01 січня 2021 року відповідно до постанови № 704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови № 704, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом № 1082-IX, для проведення перерахунку основного розміру пенсії. Таким чином, Верховний Суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VІІІ) обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

50. Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.

51. Водночас правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, яка застосовувалась також судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи, та спір у якій стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 06 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

52. У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як висновується з їхнього змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

53. Підсумовуючи наведене, варто зазначити, що саме з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

54. Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

55. Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

56. Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

57. Статтею 7 Закону № 2710-ІХ передбачено, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684 грн.

58. Повертаючись до обставин цієї справи в межах касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо права позивача на перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 27 квітня 2023 року, з урахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року.

59. Проте, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

60. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

61. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.

62. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

63. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

64. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

65. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

66. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є передчасними, оскільки, здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення з 20 травня по 31 грудня 2023 року, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, яка є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України не було.

67. З огляду на викладене, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року щодо задоволення вказаної частини позовних вимог ОСОБА_1 підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

68. Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

69. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 2710-ІХ на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

71. Згідно частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

72. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням норм матеріального права, касаційна скарга Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України підлягає задоволенню частково із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 20 травня по 31 грудня 2023 року, з урахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 20 травня по 31 грудня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року (2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цієї частини позовних вимог.

3. В іншій частині Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська