ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року

м. Київ

справа № 420/18970/22

провадження № К/990/6657/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року, постановлену у складі головуючого судді Левчук О. А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук О. А., суддів: Бойка А. В., Федусика А. Г.

І. Суть спору

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 грудня 2022 року та передачі його до Подільської окружної прокуратури Одеської області;

1.2. зобов`язати уповноважену особу Одеської обласної прокуратури розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 грудня 2022 року відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 393/96-ВР);

1.3. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури судові витрати за надання правничої допомоги у сумі 2000 грн.

2. У мотивування позову позивач зазначив, що він 17 грудня 2022 року скерував до Одеської обласної прокуратури звернення про проведення службового розслідування відносно виконуючого обов`язки керівника Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2, який порушив свої службові обов`язки при розгляді скарги ОСОБА_1 від 17 серпня 2022 року у порядку Закону № 393/96-ВР.

Позивач стверджує, що листом від 22 грудня 2022 року № 09/1/1-5796ВИХ-2209/1/1-р-22 Одеська обласна прокуратура переслала вказане звернення до Подільської окружної прокуратури з вказівкою перевірки доводів, викладених у зверненні, згідно з вимогами чинного законодавства та повідомила про це позивача.

На думку позивача, Одеською обласною прокуратурою отримано звернення та прийнято рішення не розглядати його в законний спосіб та не перевіряти викладені в ній факти.

Вважаючи дії Одеської обласної прокуратури протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 17 грудня 2022 року ОСОБА_1 направив до відповідача звернення, в якому зазначив, що у провадженні СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12022166180000124 від 26 квітня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), процесуальне керівництво якого здійснює Подільська окружна прокуратура. Так, 17 серпня 2022 року він направив скаргу до Подільської окружної прокуратури, яка в подальшому була скерована до Подільського РУП ГУНП в Одеській області, в якій просив провести перевірку стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, в тому числі вилученого у нього при обшуку майна за результатами проведеного обшуку у межах кримінального провадження № 12022166180000124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України. Листом від 31 серпня 2022 року виконуючий обов`язки керівника Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2 повідомив позивача, що його скарга направлена до Подільського РУП ГУНП в Одеської області для вирішення питання щодо проведення перевірки.

Таким чином у своїй скарзі від 17 грудня 2022 року позивач просив ініціювати проведення службової перевірки за фактом порушення виконуючим обов`язків керівника Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2 своїх службових обов`язків при розгляді скарги ОСОБА_1 від 17 серпня 2022 року в порядку Закону № 393/96-ВР, внаслідок нерозгляду його скарги та її перенаправлення до Подільського РУП ГУНП в Одеської області.

Листом від 22 грудня 2022 року № 09/1/1-5796вих-2209/1/1-р-22 Одеська обласна прокуратура переслала вказане звернення до Подільської окружної прокуратури з вказівкою перевірки доводів, викладених у зверненні, згідно з вимогами чинного законодавства та повідомила про це позивача.

4. Судами встановлено, що звернення від 17 грудня 2022 року позивача хоч і містить посилання на Закон № 393/96-ВР, проте вмотивоване незгодою з рішеннями, діями та бездіяльністю, вчинених у межах кримінального провадження № 12022166180000124 від 26 квітня 2022 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

6. Такі рішення мотивовано тим, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем і Одеською обласною прокуратурою, не є адміністративним спором, а належить до розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачем приписів, встановлених КПК України.

До такого висновку суди дійшли з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15, а також з огляду на те, що звернення ОСОБА_1 від 17 грудня 2022 року містить повідомлення про порушення стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, в тому числі вилученого у нього при обшуку майна за кримінальним провадженням № 12022166180000124 від 26 квітня 2022 року, та нездійснення контролю за ним керівника Подільської окружної прокуратури, а також містить вимоги про вжиття заходів реагування, а саме ініціювання проведення службової перевірки за вказаними фактами порушень. Отже, вказані правовідносини регулюються кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством, а тому звернення позивача відповідно до статті 12 Закону № 393/96-ВР не підлягає розгляду в порядку, встановленому цим Законом.

IV. Касаційне оскарження

7. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Автор скарги наголошує, що підставою звернення до суду слугувала бездіяльність відповідача, що полягала у допущенні/недопущенні належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 грудня 2022 року.

Також стверджує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження, не врахували висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17, від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 454/908/16-ц та у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 240/8264/21, від 1 жовтня 2020 року у справі № 815/1178/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 280/4698/19, від 9 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18, від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18, від 6 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц.

8. Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

11. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

12. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

13. Предметом спору у цій справі є дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 грудня 2022 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та передачі його до Подільської окружної прокуратури Одеської області.

14. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

16. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

18. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

19. У справі, що розглядається, позивач направив до Одеської обласної прокуратури звернення від 17 грудня 2022 року, в якому просив провести службове розслідування відносно виконуючого обов`язки керівника Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2, який перенаправив до Подільського РУП ГУНП в Одеської області розгляд скарги позивача від 17 серпня 2022 року, яка стосувалась порушення стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, в тому числі вилученого у позивача під час проведення обшуку майна у межах кримінального провадження № 12022166180000124.

При цьому Одеська обласна прокуратура перенаправила вищевказане звернення позивача від 17 грудня 2022 року до Подільської окружної прокуратури Одеської області.

20. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15.

21. У доводах касаційної скарги автор вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справах №№ 815/3591/17, 818/1526/18, 240/8264/21, 815/1178/17, 280/4698/19, 467/1274/18, 369/891/18, 495/8567/16-ц, 755/2545/15-ц.

22. Так, у справі № 815/1178/17 спірні правовідносини склались щодо визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду звернення та зобов`язання надати офіційне роз`яснення положенням пункту 7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.

23. Предметом розгляду у справі № 280/4698/19 було визнання протиправними дії директора Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду скарги, яка подана в інтересах дитини з інвалідністю до Президента України та Кабінету Міністрів України.

24. Предметом спору у справі № 467/1274/18 є відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання.

25. У справі № 369/891/18 розглядалось питання щодо застосування у спірних правовідносинах приписів статті 74 Сімейного кодексу України.

26. У справі № 495/8567/16-ц предметом спору є рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

27. У справі № 755/2545/15-ц звернення позивача до суду обумовлено відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди внаслідок надання лікарем некваліфікованої медичної допомоги, що призвела до інвалідності пацієнта.

28. Тож, дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, Верховний Суд дійшов висновку, що вищевказані постанови суду касаційної інстанції в адміністративних та цивільних справах, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.

29. Разом з цим варто зазначити, що у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3591/17, на яку також вказує автор касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб Прикордонного загону щодо затримання та обшуку особи поза межами кримінального провадження під час здійснення прикордонного контролю та про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

30. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року, від 27 березня 2019 року та від 30 січня 2020 року у справах № 818/1526/18, № 818/1487/18 та № 818/2084/17 відповідно, Суд вказав, що спір про визнання неправомірною бездіяльності керівника райвідділу національної поліції як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій, а саме щодо ненадання відповіді на окремі питання заяви, що не стосуються вчинення кримінального правопорушення, та зобов`язання надати таку відповідь підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

31. У справі № 240/8264/21 оскаржувалась бездіяльність Головного слідчого управління Національної поліції України щодо розгляду звернення, яке позивач подав як голова громадської організації. При цьому бездіяльність позивач убачав у тому, що відповідач проігнорував факти, викладені у зверненні позивача як фізичної особи та голови громадської організації, керуючись Законом України «Про звернення громадян», щодо невиконання ухвал слідчого судді та клопотань потерпілого слідчими СВ Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області при проведенні досудових розслідувань, зокрема у кримінальному провадженні № 12018060190000509 від 31 серпня 2018 року, про фальсифікування вручення потерпілому постанов слідчого та інших матеріалів досудового розслідування, а також про позбавлення заявника права особистої участі при розгляді його звернення. У зв`язку з наведеним у своїй заяві просив призначити службове розслідування.

32. Натомість зі змісту позову висновується, що в провадженні СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12022166180000124, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, порушеного відносно позивача, процесуальне керівництво якого здійснює Подільська окружна прокуратура,

33. При цьому, звернення позивача від 17 грудня 2022 року містить повідомлення про порушення, на думку заявника, стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, в тому числі вилученого у нього при обшуку майна за кримінальним провадженням № 12022166180000124 від 26 квітня 2022 року, та нездійснення контролю за ним керівника Подільської окружної прокуратури, а також містить вимоги про вжиття заходів реагування, а саме ініціювання проведення службової перевірки за вказаними фактами порушень.

34. Тобто позивач у кримінальному провадженні № 12022166180000124 має статус підозрюваного.

35. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України.

36. Варто зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

37. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).

38. Отже, законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

39. З приводу подібних спірних правовідносин свою позицію у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 висловив Конституційний Суд України, який зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

40. Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, в якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

41. Приписами частин першої - третьої статті 38 КПК передбачено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.

Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів Бюро економічної безпеки України; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.

42. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини першої статті 303 КПК України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Разом з тим, частиною другою цієї ж статті обумовлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

43. Завданням кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

44. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

45. Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

46. За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

47. Тобто, орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

48. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 та від 28 серпня 2019 року у справі № 1540/5031/18.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

50. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 сформувала правовий висновок, згідно з яким спір щодо правомірності дій органу при розгляді скарги на дії працівників цього органу, які здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях, у яких скаржник є стороною, підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

51. За приписами статті 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

52. Пунктом 17 розділу І наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06 серпня 2020 року № 363 унормовано, що звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, вирішуються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян.

53. Отже, право особи на звернення до органів прокуратури у порядку Закону № 393/96-ВР щодо досудового розслідування надається виключно для осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

54. Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується самим позивачем, в провадженні СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області відносно нього знаходиться кримінальне провадження № 12022166180000124, внесене до ЄРДР 26 квітня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

55. Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що на час звернення зі скаргою до органів прокуратури позивач був учасником кримінального провадження відповідно до пункту 25 частини першої статті 3 КПК України, що виключає можливість його звернення у порядку Закону № 393/96-ВР.

56. Оскільки спір у цій справі виник фактично у зв`язку з неналежним зберіганням речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, в тому числі вилученого у нього при обшуку майна за результатами проведеного обшуку у межах кримінального провадження № 12022166180000124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, порушеного відносно позивача, перевірка вказаних таких дій з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

58. Варто звернути увагу на те, що за своєю правовою природою звернення позивача у цій справі є формою звернення з метою реалізації права на захист, вчиненого у порядку дій кримінального провадження щодо якої встановлено спеціальний порядок розгляду та вирішення, а саме захист прав позивача в межах кримінального провадження, а не публічно-правових відносин.

59. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

60. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 420/18970/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова