№ 420/1936/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/1936/23

адміністративне провадження № К/990/38243/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 (суддя - Хом`якова В. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 (колегія суддів у складі: Градовського Ю. М., Турецької І. О., Шеметенко Л. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач ГУНП в Херсонській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 в частині притягнення до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського відділення № 2 взводу № 1 роти конвойної служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 626о/с в частині застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського відділення № 2 взводу № 1 роти конвойної служби у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції у званні капрала поліції, на посаді поліцейського відділення № 2 взводу № 1 роти конвойної служби;

- стягнути за рахунок державних асигнувань ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме: з 23.06.2022 по день фактичного поновлення на посаді;

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 626о/с по особовому складу вона була звільнена зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) наказом ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 у зв`язку з грубим порушенням службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, недотримання Правил етичної поведінки. Ознайомлена з наказом 23.06.2022 електронними засобами зв`язку. Уважає його протиправним, оскільки викладені у ньому та у висновку службового розслідування підстави не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що про розпочате службове розслідування їй стало відомо 24.05.2022. При підготовці, виданні та реалізації ГУНП в Херсонській області наказів про застосування дисциплінарного стягнення від 31.05.2022 № 401 та про звільнення від 22.06.2022 № 626 о/с не була досліджена та урахована поважність причин її відсутності на службі, не встановлена вина в існуванні таких причин, зокрема, відсутність гуманітарних коридорів для евакуації, блокування з 24.02.2022 в`їздів та виїздів з Херсонської області. За наказом командира роти конвойної служби ГУНП в Херсонській області капітан ОСОБА_3 близько тижня з початку військової агресії позивачка проживала разом з двома співробітницями у м. Херсон. У подальшому після окупації частини Херсонської області та м. Херсон разом з чоловіком ОСОБА_4 позивачка переїхала за місцем реєстрації чоловіка до м. Олешки Херсонського району Херсонської області. Як зазначає позивачка, письмових наказів від свого керівництва про необхідність прибуття у певний термін на підконтрольну державі Україна територію вона не отримувала, вони їй не доводились. Була присутня у чаті «Беседа» у соціальній мережі «VhatsApp» мінімум декілька разів на тиждень, відписувалась щодо стану справ.

24.05.2022 електронною поштою вона отримала лист від 24.05.2022 № 873/04/32-2022, в якому повідомлялось про розпочате проведення службового розслідування за фактом невиконання наказу начальника ГУНП в Херсонській області щодо евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП у визначений безпечний район, а також відсутності її без поважних причин на службі. Цим листом їй запропоновано прибути 27.05.2022 за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, для надання пояснень дисциплінарній комісії ГУНП. У той же час, відповідачем жодного безпечного «зеленого» коридору для виїзду з тимчасово окупованої території м. Херсона та області на підконтрольну територію України не було створено. На момент прийняття рішення про проведення службового розслідування, та на момент винесення спірних наказів ОСОБА_1 не могла бути присутньою у м. Миколаєві та не могла надати жодних пояснень. 01.03.2022 окупантами було вбито дядю її чоловіка ОСОБА_5 та його дружину ОСОБА_6 при спробі покинути окуповану територію, що справило значне враження на позивачку і прямо вплинуло на можливість та готовність до подальшого виїзду з окупованих територій. Позивачка посилається на відсутність сприяння ГУНП в Херсонській області у частині забезпечення виконання наказу, а саме: організації безпечного маршруту, автомобільного транспорту, інформаційної та організаційної координації.

16.06.2022 позивачкою було написано та відправлено керівництву дві заяви: 1) щодо ознайомлення з копією наказу начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район»; 2) щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184. У відповідь, листом від 06.07.2022 № 2077/32/01-2022 керівництво ГУНП в Херсонській області зазначило, що наказ від 24.02.2022 № 87 належить до інформації з обмеженим доступом, а отже їй досі невідомо зміст наказу, за невиконання якого вона була звільнена.

Тільки 15.12.2022 вона з чоловіком виїхали з м. Олешки Херсонської області через Автономну Республіку Крим у напрямку Латвії та України, і 21.12.2022 заїхали на підконтрольну Україні територію. Одразу позивачка звернулась до ГУНП в Херсонській області, надала пояснення та здала своє службове посвідчення НОМЕР_1 до відділу кадрів. Звільнення уважає незаконним, бо воно відбулося за відсутності правових підстав для цього, в її діях жодного дисциплінарного проступку не має. Крім того, відповідачем при проведенні службового розслідування та прийнятті спірних наказів було зокрема проігноровано вимоги статей 12, 13, частин 3-14 статті 19, частини 3 статті 26, частин 1-2 статті 27, частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту, тому позивачка змушена звернутися до суду із цим позовом з метою ефективного захисту порушеного права на працю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 у період з 11.11.2019 до 22.06.2022 проходила службу у Національній поліції України на посаді поліцейського відділення № 2 взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Херсонській області, мала звання капрал поліції.

У квітні 2022 року позивачка змінила прізвище внаслідок реєстрації шлюбу - 27.04.2022 з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб (у подальшому воєнний стан було продовжено).

За підписом начальника ГУНП в Херсонській області видано наказ від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області у безпечний район», згідно з яким з 06.00 год 24.02.2022 у зв`язку із веденням активних дій на більшості території Херсонської області основним місцем евакуації ГУНП в Херсонській області визначено Миколаївську область, додатковими - Кіровоградську, Чернівецьку та Івано-Франківську.

10.05.2022 начальнику ГУНП в Херсонській області ОСОБА_15 від заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_10 надійшла доповідна записка про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі.

Наказом ГУНП від 10.05.2022 № 184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене службове розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_11 , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_12 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_13 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема ОСОБА_1 (акти № 621/2/02-2022 від 07.05.2022 та № 660/2/02-2022 від 10.05.2022).

Згідно з частиною третьою статті 26 Дисциплінарного статуту, за вмотивованим рапортом голови комісії, керівництвом ГУНП строк проведення службового розслідування було продовжено до 31.05.2022 (наказ ГУНП від 23.05.2022 № 220).

Керуючись положеннями статті 27 Дисциплінарного статуту, пунктом 14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, за підписом голови дисциплінарної комісії працівникам (у тому числі позивачці) надіслано лист ГУНП (вих. № 873/04/32-2022 від 24.05.2022), де запропоновано прибути 27.05.2022 за визначеною адресою для надання пояснень дисциплінарній комісії ГУНП за фактом невиконання наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності без поважних причин на службі. Відповідно до вимог частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту, виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

В ході службового розслідування оцінюючи зібрані матеріали дисциплінарна комісія прийшла до висновків, що в діях поліцейського відділення № 2 взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, яким згідно з Дисциплінарним статутом визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ними службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Наявні відомості зібрані в ході службового розслідування підтвердили вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги працівника поліції, стану в Україні, не здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин.

Порушення у період дії воєнного стану частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила), ОСОБА_1 , свідчить про вчинення тяжкого дисциплінарного проступку не сумісного з подальшим проходженням служби в поліції.

За результатами службового розслідування наказом ГУНП від 31.05.2022 № 401 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 Розділу ІІ Правил, шляхом звільнення зі служби в поліції.

Згідно з наказом ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 626о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за результатами проведеного службового розслідування на підставі наказу ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, оскільки висновок службового розслідування сформований в межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. При цьому, вина позивачки у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивачки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивачка указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції за вчинення дисциплінарного проступку в умовах правового режиму воєнного стану. Крім того, посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо правильності застосування частини шостої статті 14, частини четвертої статті 15, частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту. При цьому зазначає про те, що судами попередніх інстанцій такі норми не були застосовані.

Також скаржниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій, у порушення вимог статей 2, 73-80, 90, частин третьої, четвертої статті 211 242 КАС України, не надали належної процесуальної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, підійшли до дослідження доказів вибірково, що унеможливило всебічний розгляд справи та свідчить про порушення судами норм процесуального права. Наголошує, що фактично всі доводи, які свідчать про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції та були покладені в основу апеляційної скарги, було з невідомих причин залишено поза увагою апеляційного суду. Зокрема, факт організації та проведення службового засідання за безпосереднім наказом керівництва Національної поліції із заздалегідь відомими результатами його проведення, матеріали інтерв`ю голови Національної поліції ОСОБА_14 , застосування відносно неї негативної дискримінації у вигляді відмови застосування позасудової процедури відновлення на службі. Зазначає, що ці обставини взагалі не досліджувалися у ході апеляційного розгляду, що своєю чергою призвело до зосередження апеляційного суду на питаннях, які лежали поза межами апеляційної скарги.

Крім того, на думку скаржниці, суди попередніх інстанцій не дослідили усі зібрані у справі докази, безапеляційно надавши перевагу доводам сторони відповідача, хоча останні були обґрунтовано спростовані позивачем, що також залишилося поза увагою суддів. Уважає, що судами попередніх інстанцій у порушення наведених вище норм процесуального права не було досліджено протокол наради НПУ № 9, а також матеріали інтерв`ю голови Національної поліції ОСОБА_14 . При цьому, на її думку, указані докази обґрунтовано наводяться нею як свідчення протиправності притягнення її до дисциплінарної відповідальності за результатами упередженого, необ`єктивного та формального службового розслідування, що у порушення норм матеріального права не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

Окрім цього, на думку скаржниці, рішення про її звільнення було прийнято до початку проведення службового розслідування, а саме: 22.04.2022 на нараді НПУ та зафіксовано у протоколі наради НПУ № 9. Уважає, що наказ про її звільнення був безальтернативним та обов`язковим до виконання, оскільки вказувалось, що рішення про можливість поновлення на службі приймаються виключно після виходу з тимчасово окупованих територій або їх деокупації. Рішення наради НПУ, оформлене протоколом № 9, з огляду на резолюцію начальника ГУНП в Херсонській області полковника поліції ОСОБА_15 та позицію відповідача у відзиві на позовну заяву, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ініціацією та проведенням службового розслідування. Керівник та члени комісії були проінформовані про рішення, прийняте 22.04.2022. На керівника та членів комісії, згідно з резолюцією начальника ГУНП в Херсонській області полковника поліції ОСОБА_15 було покладено обов`язок забезпечити виконання рішення від 22.04.2022, зафіксоване у протоколі наради НПУ № 9. Невиконання положень згаданого протоколу у своєму наслідку «загрожувало» відповідальним особам застосуванням дисциплінарного стягнення.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

14.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/1936/23.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023.

08.01.2024 до Верховного Суду від позивачки надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вона не погодилась з позицією відповідача, викладеною у відзиві на касаційну скаргу.

09.01.2024 до Верховного Суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону № 580-VIII).

Частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

За змістом частини першої статті 59 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За змістом пункту 1 розділу Правил вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до абзаців другого, третього та тринадцятого пункту 1 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 3 розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 4, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Частиною першою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно з частиною другою статті 4 Дисциплінарного статуту наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Частиною четвертою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини другої, третьої, четвертої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Частинами шостою, сьомою, восьмою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893) службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною першою статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені, а також посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Положення статей 8, 18 Закону № 580-VIII та Правил покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, який неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 дію воєнного стану продовжено з 05 год 30 хв 14.05.2024 на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.

Статтею 24 Закону № 580-VIII визначені додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Аналізуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що законодавством прямо передбачено обов`язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

Разом з тим, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду завдано (могло бути завдано) ним.

Відповідно до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Згідно з частиною третьою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок № 893.

Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набув чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Згідно з частиною другою статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

За приписами частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 26 Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

За змістом статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сама позивачка не заперечує факт отримання 24.05.2022 листа голови дисциплінарної комісії - заступника начальника ГУНП ОСОБА_16 про розпочате службове розслідування та про необхідність прибуття 27.05.2022 за визначеною адресою у м. Миколаїв для надання пояснень дисциплінарній комісії.

Відповідно до частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в даному випадку підставою для призначення службового розслідування було невиконання позивачкою наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 за № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУ НП в Херсонській області в безпечний район», а саме: останньою не було вчинено виїзд з окупованої території Херсонської області на підконтрольну Україні територію для здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням функцій, покладених на поліцію та зокрема поліцейського, а також відсутність позивачки 07.05.2022 та 10.05.2022 без поважних причин на службі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактична відсутність позивачки на службі підтверджується наявними в матеріалах справи актами та не заперечується самою ж позивачкою.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 за № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУ НП в Херсонській області в безпечний район», наказано з 06 год 00 хв 24.02.2022 ввести в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район (п.1 наказу). Основним місцем евакуації визначено Миколаївську область (п.2 наказу). Заступникам начальника Головного управління, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції зобов`язано забезпечити виконання заходів, передбачених Планом. Організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї та інших матеріальних цінностей. Довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації ГУ НП у відповідних областях (п.3 наказу).

Крім того, судами попередніх інстанцій з інформаційних довідок начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_17 від 28.07.2022 за № 2631/01/25-2022, заступників начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_18 за № 2679/05/25 та ОСОБА_21 за № 2702/04/25-2022 від 01.08.2022 встановлено, що наказ про необхідність проведення евакуації було доручено розмістити в групі «Інформування керівників ГУНП» месенджеру «Телеграм». На підтвердження розміщення відповідного наказу відповідачем до матеріалів справи надано відповідні скріншоти відповідної бесіди.

З наявних у справі пояснень ОСОБА_19 , командира роти КС ГУ НП в Херсонській області, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 за № 87 о 15 год 00 хв ним особисто було доведено особовому складу РКС ГУНП про можливість евакуації до м. Миколаєва, за бажанням можна було залишитись у м. Херсоні для несення бойового чергування. 25.02.2022 об 11 год 00 хв до працівників підрозділу РКС було доведено інформацію про необхідність евакуації з території Херсонської області до м. Миколаїв.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що під час судового засідання в режимі відеоконференції в апеляційному суді ОСОБА_1 пояснила, що після того, як вона дізналась про широкомасштабне вторгнення рф в Україну та бомбардування міст України, вона 24.02.2022 з`явилась за місцем роботи разом із тривожним чемоданчиком. У подальшому, вона разом зі своїми співробітницями перебувала на квартирі у м. Херсон та не виконувала своїх прямих обов`язків поліцейського.

Аналізуючи усі надані пояснення позивачки, суди попередніх інстанцій уважали їх недоречними та неправдивими, оскільки, по-перше, в умовах воєнного вторгнення, бойових дій на території Херсонської області, наявних евакуаційних документів, було не можливе доведення до неї наказу у спосіб особистого вручення чи оголошення. При цьому, позивачка сама ж зазначала, що спілкувалась з колегами по роботі через месенджери звідки отримувала всю інформацію. Крім того, 24.02.2022 позивачка сама ж прибула за місцем роботи разом із тривожним чемоданчиком для евакуації.

По-друге, суди попередніх інстанцій взагалі виключили необізнаність позивачки про необхідність евакуації в умовах воєнного вторгнення за умови наявності та функціонування мобільного та інтернет зв`язку протягом тривалого часу і навіть після окупації м. Херсона, а також урахували, що більшість колег позивачки - працівників поліції покинули м. Херсон, не чекаючи спеціальних гуманітарних коридорів, з чим також погоджується і суд касаційної інстанції.

Окрім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2021 року ГУНП в Херсонській області розроблено детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області, яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів (знищений 24.02.2022, акт № 1980/01/20-2022дск). При цьому, плани евакуації розроблялись у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в Херсонській області. У період 3-5 листопада 2021 року з особовим складом територіальних (відокремлених) та структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області проводилися практичні тренування. Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в області УОАЗОР ГУНП розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією по їх застосуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка повинна була знати про основні евакуаційні заходи, оскільки вона має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинна бути обізнаною про специфічні умови служби в поліції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачка могла усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинна була, за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких. Не здійснюючи жодних дій щодо виїзду, як до окупації м. Херсона, так і після, позивачка вчинила протиправну бездіяльність та допустила цим дисциплінарний проступок.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка не доповідала керівнику про неможливість виїхати з окупованої території та не просила про допомогу в евакуації шляхом надання транспорту, повідомлення відповідних маршрутів та шляхів евакуації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, можливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області у подальшому підтверджується даними про кількість осіб, які покинули територію Херсонської області, викладеними, у тому числі, у листі Херсонської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 за № 01-01-66-2708/0/22/346 та публікаціями в ЗМІ, а відповідно до Довідки УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 за № 1037/2/02-2022 станом на 09.05.2022 з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію евакуювалися 1467 поліцейських з 2117, і серед них полонених, поранених чи загиблих під час виїзду з тимчасово окупованої території не було. Станом на 31.05.2022 з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію 1525 поліцейських, що становить 72% від фактично чисельності поліцейських в ГУНП в Херсонській області.

Колегія судів касаційної інстанції уважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали необґрунтованими твердження позивачки про те, що нею 21 та 22 квітня 2022 року здійснювалися спроби виїзду з тимчасово окупованої території м. Херсона на підконтрольну територію України, при цьому за відсутності у неї особистого автотранспорту через смт Снігурівка використовувала найманий автотранспорт, але військовими рф було відмовлено у виїзді, оскільки позивачка не надала жодного підтвердження про те, що до цього часу бажала та шукала можливостей потрапити до місця дислокації підрозділу або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

Отже, ОСОБА_1 , як поліцейська, яка склала Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мала вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактична відсутність позивачки на службі 07.05.2022 та 10.05.2022 без поважних причин підтверджується наявними в матеріалах справи актами та не заперечується самою ж позивачкою.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Пунктом 3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 14.03.2024 у справі № 120/7551/22 та ін.

При цьому Касаційний суд, як і суди попередніх інстанцій звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00)).

Щодо твердження скаржниці про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги тому, що службове розслідування відносно неї було проведено формально, необ`єктивно, упереджено, без дотримання положень Дисциплінарного статуту, колегія суддів їх відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій, проаналізувавши матеріали справи, порушень процедури проведення службового розслідування не встановили та, з урахуванням воєнного стану та складнощів, які виникли в результаті перебування позивачки на окупованій території, дійшли висновку, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб передбачений законом. При цьому суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що висновок дисциплінарної комісії про відсутність позивачки на робочому місці без поважних причин є обґрунтованим.

Щодо доводів скаржниці про те, що ОСОБА_20 , який став головою дисциплінарної комісії, не міг безсторонньо оцінювати обставини службового розслідування і був зацікавленою особою, оскільки службове розслідування було призначене за його доповідною запискою, колегія суддів їх також відхиляє, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, подання заступником начальника ГУНП ОСОБА_10 доповідної записки про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 за № 87, не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі, не є доказом якоїсь особистої зацікавленості останнього в результатах службового розслідування.

Скаржниця у касаційній сказі посилається на те, що рішення про звільнення було прийнято до проведення службового розслідування, про що свідчить протокол наради НПУ № 9 та інтерв`ю голови НПУ ОСОБА_14 , та стосувалося усіх поліцейських, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, тому вона уважає, що звільнення відбувалося упереджено та з порушенням принципу рівності усіх перед законом.

Проте зазначене твердження спростовується матеріалами справи.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачку звільнено зі служби в поліції, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401, за результатами службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі. Фактична відсутність позивачки на службі підтверджується наявними в матеріалах справи актами та не заперечується позивачкою.

Тобто, рішення про звільнення позивачки приймалося лише після з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та встановлення в її діях дисциплінарного проступку.

Щодо твердження скаржниці про те, що судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не було досліджено протокол наради НПУ № 9 та матеріали інтерв`ю голови НПУ Клименка І. В., колегія суддів їх відхиляє, оскільки наявність або відсутність дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності поліцейського встановлюється за результати службового розслідування.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб передбачений законом; висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі; вина позивачки у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду скаржника з правовою оцінкою судів обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Твердження скаржниці про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою фактично всі доводи апеляційної скарги, які свідчать про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів уважає помилковими, оскільки за позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Отже, за такого правового регулювання, предмета і підстави позову в цій справі, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та, які безпосередньо стосуються правильності застосування норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко

Судді: А. В. Жук

Н. М. Мартинюк