ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 420/20215/23
адміністративне провадження № К/990/16316/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/20215/23
за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Крусяна А.В., суддів: Єщенка О.В., Яковлєва О.В.
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. 07.08.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 , далі - відповідач) про: визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 09.03.2010 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 20.10.2019 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року; зобов`язання нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2010 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 20.10.2019 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2010 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Постанова № 1078), протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 09.03.2010 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 20.10.2019 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Крім того, відповідач має нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2010 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 09.03.2010 по 20.10.2019 проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
4. Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18.10.2019 № 235-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з подальшим проходженням служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), з 20.10.2019.
5. 28.06.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з 09.03.2010 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 20.10.2019 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
6. Листом НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 04.02.2023 № 9/2/283/2 повідомлено ОСОБА_1 про те, що вона була виключена зі списків військової частини у зв`язку із вибуттям до іншого місця служби, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), а тому щодо виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період їй необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), як до останнього місця несення служби.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 позов задоволений частково: визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням здійснених виплат; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
8. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім місцем служби позивачки є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), тому саме вона є належним відповідачем у цій справі зі сплати заборгованості грошового забезпечення.
9. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.04.2024 задовольнив апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 скасував та ухвалив у справі постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) не є належним відповідачем у справі з огляду на таке.
11. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 09.03.2010 по 20.10.2019 проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 18.10.2019 № 235-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з подальшим проходженням служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) з 20.10.2019.
12. Отже, останнім місцем проходження військової служби позивачки перед звільненням зі служби є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).
13. Водночас ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.
14. У цьому контексті суд апеляційної інстанції послався на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743 та вказав, що відповідно до цього розпорядження виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. Також цей суд вказав, що розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» додатково роз`яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку зі звільненням з військової служби.
15. За висновками суду апеляційної інстанції, стягнення належного грошового забезпечення на користь позивача саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням зі служби спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
16. До Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024, у якій скаржниця просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023.
16.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано частини першу та другу статті 5, статтю 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 та від 30.03.2023 у справі № 380/11408/21.
16.2. На обґрунтування цієї підстави позивачка наголошує, що саме НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у якому вона проходила службу, отримувала грошове забезпечення і мала отримувати індексацію грошових доходів за рахунок відповідних коштів у спірний період, не провів з нею належного розрахунку.
16.3. За доводами ОСОБА_1 така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у вказаних справах.
16.4. Скаржниця указує, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначала аналогічні доводи, проте суд апеляційної інстанції не урахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, натомість урахував розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 та роз`яснення від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення», які не є нормами права.
16.5. Отже, на думку скаржниці, судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
17. Ухвалою Суду від 08.05.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
18. Ухвалою Суду від 16.05.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
19. У відзиві НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 та наводить доводи про її безпідставність, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що він не є належним відповідачем у цій справі.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
21. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на незгоді скаржниці із висновками суду апеляційної інстанції про помилковість звернення позовних вимог саме до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), який, на переконання скаржниці, є належним відповідачем у цій справі.
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
23. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
24. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із нездійсненням відповідачем нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення у в період з 09.03.2010 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 20.10.2019 із застосуванням базового місяця березень 2018 року.
26. У справі встановлено, що позивачка у вказаний період проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
27. За доводами касаційної скарги суд апеляційної інстанції оминув увагою вказане та належним чином не дослідив докази у справі, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, урахувавши розпорядження та роз`яснення Адміністрації Державної прикордонної служби України, замість норм права.
28. Частина друга статті 9 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
29. Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
30. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
31. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта вказаної статті).
32. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Отже, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.
33. У цій справі позивачка відповідачем у справі визначила НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), посилаючись на обґрунтування своїх вимог, зокрема на те, що у спірний період проходила військову службу саме у відповідача, який не здійснив виплату їй індексації грошового забезпечення.
34. У контексті вимог касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначає таке.
35. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
36. Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
36.1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
36.2. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
37. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон № 1282-ХІІ у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
38. Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
39. За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
40. Статтею 9 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
41. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).
42. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пунктом 9 розділу І Інструкції № 558).
43. Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 558) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
44. Пунктом 7 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
45. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
46. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
47. Отже, з огляду на наведене Верховний Суд констатує, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивачки має проводитись саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), не можна визнати обґрунтованим.
48. Посилання П`ятого апеляційного адміністративного суду на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743 про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України та лист Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» у якому додатково роз`яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, не спростовують наведені норми права.
49. Незважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що належним відповідачем у справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), позаяк позивачка у спірний період проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та отримувала грошове забезпечення, щодо якого, на думку скаржниці, не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
50. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.
51. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановлювали, чи виплачена позивачці індексація грошового забезпечення за спірний період при звільненні зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).
52. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже, оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
54. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, тоді коли їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
55. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
56. З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/20215/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк