№ 420/2602/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/2602/23

адміністративне провадження № К/990/6372/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року (колегія у складі суддів Крусяна А.В., Єщенка О.В., Яковлєва О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) від 04 січня 2023 року №15;

- поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня наказу від 04 січня 2023 року до дня фактичного виконання рішення суду.

Доводи позивача зводяться до того, що його було неправомірно звільнено зі служби в поліції, оскільки службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин, з порушенням процедури його проведення, а найсуворіше дисциплінарне стягнення застосовано необґрунтовано та невиправдано.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Свої висновки мотивував тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення позивачем службової дисципліни, який виразився у перебуванні на службі в стані алкогольного сп`яніння. Зокрема про це свідчить заключний діагноз (за результатами огляду та тестів) акту медичного огляду від 24 грудня 2022 року №9. Під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності. Суд вважав, що перебування поліцейського на службі в стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням службової дисципліни та достатньою підставою для застосування до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Суд пристав на позицію відповідача про те, що вчинений позивачем проступок під час дії воєнного стану на території України, з урахуванням особливостей проходження служби, несумісний з високим званням поліцейського. Також суд врахував висновки комісії, що на час проведення службового розслідування обставин, які пом`якшують відповідальність капітана поліції ОСОБА_1 , не встановлено. Однак обставинами, що обтяжують відповідальність старшого капітана поліції ОСОБА_1 є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення та у стані алкогольного сп`яніння. У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач довів як наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, так і співмірність застосованого до нього дисциплінарного стягнення, тож відмовив у задоволенні позову.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 січня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, та ухвалив нове судове рішення, яким:

- визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП в Одеській області від 04 січня 2023 року №15 щодо застосування до капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП в Одеській області від 12 січня 2023 року №24о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції з 13 січня 2023 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області;

- поновив ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 14 січня 2023 року;

- стягнув з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2023 року до 18 січня 2024 року у розмірі 230 193 грн 27 коп. з вирахуванням належних до сплати податків і зборів.

Апеляційний суд керувався тим, що відповідач не надав належних та достатніх доказів, що підтверджують перебування позивача на службі 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про необґрунтованість висновків дисциплінарної комісії щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з поліції та протиправність наказу ГУ НП в Одеській області від 04 січня 2023 року №15 щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку (перебування на службі у нетверезому стані).

Такий висновок суд апеляційної інстанції мотивував тим, що докази, надані на підтвердження перебування позивача на службі 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння, містять суперечливі відомості, зокрема, цифровий показник алкоголю в крові позивача за даними спеціального технічного засобу Drager склав 0,41 проміле, однак згідно з актом медичного огляду від 24 грудня 2022 року №9, за результатами обстеження за допомогою спеціального технічного засобу Алкофор, проведеного за 5 хвилин після цього, той же показник становив уже 0,23 проміле. Крім цього, роздруківка результату тесту з використанням спеціального технічного засобу Drager, та акт від 24 грудня 2022 року №9 з результатами показника алкоголю в крові обстеження за допомогою спеціального технічного засобу Алкофор, не містять обов`язкових облікових відомостей таких технічних засобів.

Суд також зауважив, що матеріали службового розслідування та матеріали справи не містять результатів аналізу крові позивача, які б достеменно доводили наявність алкогольного сп`яніння позивача, хоч у згаданому акті від 24 грудня 2022 року №9 зазначено, що з метою уточнення наявних речовин впливу у ОСОБА_1 відібрано кров. Водночас, пунктом 16 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) передбачено, що на підставі акта медичного огляду видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак матеріали справи та службового розслідування не містять такого висновку.

З огляду на протиправність наказу відповідача від 04 січня 2023 року №15 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача належить вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним й скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 12 січня 2023 року №24о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції з 13 січня 2023 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області. Як наслідок, суд також вважав за необхідне поновити позивача на посаді з 14 січня 2023 року; стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2023 року до 18 січня 2024 року у розмірі 230 193 грн 27 коп. з вирахуванням належних до сплати податків і зборів.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі, поданій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року.

Скаржник доводить, що всупереч висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі №300/2795/22, а також від 31 травня 2023 року в справі №600/1542/22-а, суд апеляційної інстанції відхилив наявний у справі та матеріалах службового розслідування відеозапис, на якому зафіксовано процес проходження позивачем освідування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних приладів, як належний, достатній та допустимий доказ, вказавши, що з будь-яких матеріалів відеофіксації неможливо достеменно встановити факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. На переконання відповідача, такий висновок не відповідає позиції суду касаційної інстанції, викладеній у згаданих справах, за якою для цілей службового розслідування пояснення свідків та інші докази, зокрема відеозапис, можуть слугувати доказами перебування поліцейського на службі в стані алкогольного сп`яніння.

Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, зокрема, попри клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 311 КАС України розглянув справу у порядку письмового провадження, що перешкодило з`ясуванню всіх обставин у справі.

У цьому контексті скаржник акцентував увагу на тому, що суд апеляційної інстанції мотивував свою позицію, зокрема, відсутністю в матеріалах справи та матеріалах службового розслідування висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складений відносно позивача, а також відсутністю в акті медичного огляду облікових відомостей технічних засобів, використаних задля обстеження позивача на стан алкогольного сп`яніння.

На переконання скаржника, питання існування та/або врахування такого висновку могло бути з`ясованим під час розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні, натомість суд апеляційної інстанції неправомірно вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження та не витребував вказаний висновок у відповідача або медичного закладу. Так само, апеляційний суд мав би можливість витребувати принаймні документи відносно технічного приладу Drager, який знаходиться на балансі ГУ НП в Одеській області. Вказує, що пояснення позивача також містять суперечності.

Як підсумок, відповідач вважає, що в матеріалах службового розслідування наявні усі достатні та допустимі докази які свідчать про законність оскаржуваних наказів, у зв`язку із чим, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

19 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" ГУ НП в Одеській області подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року цю касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору.

07 березня 2024 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано заяву про усунення недоліків касаційної скарг до якої долучено документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

Доповідною запискою начальника Управління головної інспекції ГУ НП в Одеській області від 24 грудня 2022 року повідомлено начальника ГУ НП в Одеській області про надходження з Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області інформації про перебування на службі старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук).

Наказом ГУ НП в Одеській області від 26 грудня 2022 року №2484 призначено службове розслідування за вказаним фактом у формі письмового провадження.

За результатами службового розслідування складено висновок від 03 січня 2023 року, згідно з яким встановлено порушення службової дисципліни, що виявилося в порушенні вимоги пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 5, 6, 8, 13, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), абзацу другого пункту 1 та абзацу сьомого пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських), Присяги поліцейського, пунктів 2.1, 2.2 розділу II Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177, пункту 5 Посадової інструкції від 08 лютого 2022 року №62/1370, що виразилось в особистій недисциплінованості, недотриманні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, вчиненні дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, не сприянні керівникові в дотриманні службової дисципліни, перебуванні на службі у нетверезому стані, у самоусуненні від належного виконання своїх службових обов`язків, зокрема в частині не виконання зобов`язань: не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання поліцейського; дотримуватись службової дисципліни, внутрішнього розпорядку діяльності поліцейського, ужиття заходів щодо недопущення надзвичайних подій.

Рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції

Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією обставин, які пом`якшують відповідальність капітана поліції ОСОБА_1 , не встановлено. Однак обставинами, що обтяжують відповідальність старшого капітана поліції ОСОБА_1 є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення та у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, з`ясовано, що наказом Березівського РВП ГУНП від 30 грудня 2022 року №533 за порушення службової дисципліни, що виразилося у не повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду 23 грудня 2022 року, свідком якої він став, за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», позивачеві було оголошено сувору догану.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 04 січня 2023 року №15, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 5, 6, 8, 13, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу другого пункту 1 та абзацу сьомого пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, пункту 5 Посадової інструкції від 08 лютого 2022 року №62/1370, пунктів 2.1, 2.2 розділу II Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177, до капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 12 січня 2023 року №24о/с «По особовому складу» за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII позивача звільнено зі служби в поліції з 13 січня 2023 року.

Судами встановлено, що позивач відмовився від ознайомлення із зазначеними наказами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 цього Закону визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами статті 24 Закону №580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону №580-VIII).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Пунктами 1, 5, 6, 8, 13, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Крім цього, положеннями абзацу другого пункту 1 та абзацу сьомого пункту 2 розділу II «Основні вимоги до поведінки поліцейського» Правил етичної поведінки поліцейських унормовано, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Згідно із частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частини перша-четверта, шоста статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Частинами першою, п`ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (частина перша статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина третя статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частини перша, третя, сьома та восьма статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.

Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

За правилами частини дванадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Статтею 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. Серед іншого цією нормою передбачено, що дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків (частина друга статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893; у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» названого Порядку визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Межі касаційного перегляду визначені статтею 341 КАС України. За правилами частин першої і другої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини в справі зумовлені застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 5, 6, 8, 13, 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу другого пункту 1 та абзацу сьомого пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, пунктів 2.1, 2.2 розділу II Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 01 лютого 2021 року №177, пункту 5 Посадової інструкції від 08 лютого 2022 року №62/1370, що виразилось в особистій недисциплінованості, недотриманні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, вчиненні дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, не сприянні керівникові в дотриманні службової дисципліни, перебуванні на службі у нетверезому стані, у самоусуненні від належного виконання своїх службових обов`язків, зокрема в частині не виконання зобов`язань: не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання поліцейського; дотримуватись службової дисципліни, внутрішнього розпорядку діяльності поліцейського, ужиття заходів щодо недопущення надзвичайних подій.

За змістом висновку службового розслідування, підґрунтям поставлених позивачеві у провину порушень службової дисципліни стало його перебування 24 грудня 2022 року на службі у стані алкогольного сп`яніння (нетверезому стані).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи та дослідженими під час службового розслідування доказами підтверджується факт порушення позивачем службової дисципліни, який виразився у перебуванні на службі в стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, суд установив, що 24 грудня 2022 року о 13:09 позивач пройшов тест за допомогою спеціального технічного засобу Drager. Цифровий показник алкоголю в крові позивача склав 0,41 проміле. Тоді позивач виявив бажання пройти медичне обстеження у лікарні.

Зі змісту акту медичного огляду від 24 грудня 2022 року №9 суд установив, що в ньому зазначено таке: зовнішній вигляд обстежуваної особи - без особливостей; поведінка - адекватна; стан свідомості - в свідомості; мовна здатність - не порушена; вегетативно-судинні реакції - без особливостей; дихання - не змінне; пульс 80, артеріальний тиск 120/70; рухова сфера - не порушена; ознаки нервово-психічних порушень - не виявлено; вживання алкоголю - заперечує, вранці - сироп від кашлю «Бронхолітин» - 2 ст.л.; запах алкоголю з рота - є; використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихувальному повітрі (відповідно до встановленого рівня) - «алкофор 24.12.22, 13 г.19 хв - 0,23 проміле»; висновок та діагноз за результатами огляду - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Заключний діагноз (за результатами огляду та тестів): перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні суд акцентував увагу на тому, що цей доказ не спростований.

Також, згідно з висновком службового розслідування, комісія дослідила наявні у неї відеозаписи та, проаналізувавши поведінку позивача у медичному закладі, зважала на те, що капітан поліції ОСОБА_1 у приміщенні Березівської центральної міської лікарні намагався вжити заходів для зниження результатів алкотестеру з метою уникнення відповідальності, зокрема можливим полосканням ротової порожнини між повторними спробами пройти тестування на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, суд першої інстанції вважав доведеною ту обставину, що 24 грудня 2022 року позивач перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння. Оцінюючи співмірність застосованого до нього дисциплінарного стягнення, суд погодився з висновками відповідача, який врахував наявність у ОСОБА_1 непогашеного дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, а також, що в умовах воєнного стану перебування поліцейського на службі у стані алкогольного сп`яніння не може бути віднесено до незначних дисциплінарних проступків. На переконання суду, під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності, а тому вчинений позивачем проступок під час дії воєнного стану на території України, з урахуванням особливостей проходження служби, несумісний з високим званням поліцейського.

На противагу позиції суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що відповідач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження перебування позивача на службі 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння, що вказує на необґрунтованість висновків дисциплінарної комісії щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з поліції та протиправність оспорюваного наказу.

Неналежність доказів апеляційний суд убачав в тому, що при аналізі вмісту алкоголю в крові позивача, здійсненому з різницею у 5 хвилин, спеціальний технічний засіб «Драгер» показав 0,41 проміле, а спеціальний технічний засіб «Алкофор» - 0,23 проміле, крім цього, суд зауважив, що матеріали службового розслідування та матеріали справи не містять результатів аналізу крові позивача, в акті медичного огляду та роздруківці результату тесту з використанням спеціального технічного засобу Drager не зазначено облікових відомостей відповідних технічних засобів і, насамкінець, в матеріалах службового розслідування та матеріалах справи немає передбаченого пунктом 16 розділу 2 Інструкції №1452/735 висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який видається на підставі акта медичного огляду.

Як убачається зі змісту судових рішень, висновки судів попередніх інстанцій зосереджено довкола оцінки доказів на предмет доведеності перебування позивача на службі у стані алкогольного сп`яніння 24 грудня 2022 року, як ключової обставини у межах спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції повторює, що не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на потребу перевірити доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оспорювану постанову, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 січня 2024 року у справі №300/2795/22, а також від 31 травня 2023 року в справі №600/1542/22-а, де, за твердженнями відповідача, суд касаційної інстанції вказав, що для цілей службового розслідування пояснення свідків та інші докази, зокрема відеозапис, можуть слугувати доказами перебування поліцейського на службі в стані алкогольного сп`яніння.

Також скаржник мотивував свої доводи тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема здійснив розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності для цього законних підстав та при цьому обґрунтував свої висновки відсутністю доказів замість того, щоб витребувати їх у сторін.

Перевіряючи доводи касаційної скарги у визначених статтею 341 КАС України межах, Верховний Суд керується таким.

Перше, на що варто звернути увагу, постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №300/2795/22 не містить висновків про те, що при здійсненні службового розслідування щодо поліцейського доказами його перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння можуть бути самі лише показання свідків та відеозаписи, як помилково вважає скаржник.

В згаданій справі, де поряд з іншим вирішувалося питання доведеності перебування поліцейського на службі в нетверезому стані, суди першої та апеляційної інстанції, зокрема, зважали на відсутність рішень будь-яких органів та посадових осіб про притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності, які могли б підтвердити факт вчинення дисциплінарного проступку - вживання нецензурної лайки та перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Верховний Суд в своїй постанові зазначив, що оскільки позивача (поліцейського) притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. При цьому, згідно з положеннями процесуального законодавства суд наділений повноваженнями досліджувати докази, які в тому числі досліджувались місцевим судом при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Такий висновок є застосовним і до справи, яка переглядається, зважаючи на висновки апеляційного суду щодо потреби керуватися положеннями Інструкції №1452/27858

Саме в контексті цього висновку суд касаційної інстанції, критично оцінюючи висловлену судами попередніх інстанцій позицію, що у разі відсутності освідчення на спеціальному засобі, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, складеного протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявність стану сп`яніння позивача є припущенням відповідача, а також про неможливість керуватися іншими доказами, окрім як визначеними Інструкцією №1452/27858, не погодився з посиланням на вказану Інструкцію, та наголосив на тому, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а не за вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо іншої постанови Верховного Суду, на яку послався скаржник (від 31 травня 2023 року в справі №600/1542/22-а), то у ній так само немає висновку щодо можливості встановлення перебування поліцейського у нетверезому стані із самих лише пояснень свідків (у вказаній справі - осіб, які документували перебування позивача в такому стані) або відеозаписів. Разом із цим, в згаданій справі суд касаційної інстанції погодився з оцінкою, наданою судом першої інстанції з огляду на сукупність зібраних і досліджених доказів, а також поведінку самого поліцейського, який для спростування факту перебування у нетверезому стані під час документування мав можливість пройти медичний огляд, однак без жодних об`єктивних підстав він відмовився від проходження такого огляду.

Повертаючись до обставин справи, яка переглядається, колегія суддів повторює, що ключовою обставиною, яку мали б з`ясувати суди стосується того, чи перебував ОСОБА_1 на службі 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння, що покладено в основу всіх поставлених йому в провину порушень службової дисципліни.

Із цього приводу судами обох інстанцій досліджено ряд доказів (йдеться про відомості з двох різних спеціальних технічних засобів - «Драгер» та «Алкофор», а також акту медичного огляду від 24 грудня 2022 року №9).

Не вдаючись до їх переоцінки та вирішення питання про перевагу одних доказів над іншими, оскільки це перебуває поза межами компетенції касаційного суду, колегія суддів зауважує, що всі вони одночасно і кожен окремо містять інформацію про перебування позивача 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння, натомість, навіть попри ті розбіжності в показниках і наявні недоліки форми, на які вказав апеляційний суд, жоден з досліджених судами доказів не містить відомостей про протилежне, а саме, що 24 грудня 2022 року позивач перебував у тверезому стані.

Тож, на підставі сукупності саме цих доказів обставина перебування позивача 24 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння не є ані спірною, ані спростованою.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що згідно з актом медичного огляду від 24 грудня 2022 року №9, з метою уточнення наявних речовин впливу у ОСОБА_1 відібрано кров, результати аналізу якої могли б достеменно підтвердити або спростувати перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння 24 грудня 2022 року.

Проте, суд апеляційної інстанції замість витребування та дослідження цього доказу, констатував його відсутність у матеріалах справи та службового розслідування, розцінивши таку відсутність результату аналізу крові на користь позивача.

З урахуванням таких висновків апеляційного суду, визначальна для цієї справи обставина залишається не перевіреною та достеменно не встановленою, оскільки допоки суд не з`ясує чи існує згаданий результат аналізу крові позивача, відібраного під час медичного огляду, а також щодо можливості його отримання (витребування), висновки суду у будь-якому разі будуть передчасними. Іншими словами, суд має або дослідити цей доказ, або встановити неможливість його дослідження і тоді спиратися на сукупність інших наявних у справі доказів.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

Наведені положення вимагали від апеляційного суду активної поведінки з метою з`ясування фактичних обставин у справі, тим більше, якщо такі мають визначальне значення для правильного її вирішення.

За приписами частин першої, третьої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 77 КАС України врегульовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас потрібно враховувати і вимоги частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, проте покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов`язку позивача - приватної особи - спростувати надані відповідачем докази і тим більше не нівелює передбаченого статтею 2 КАС України принципу офіційного з`ясування обставин у справі.

Це означає, що за відсутності в матеріалах справи доказу (доказів), який (які), на думку суду, можуть мати значення для правильного вирішення справи, суд має вжити заходів задля його (їх) отримання, що відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Із цього приводу заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки також і відсутністю в матеріалах справи та матеріалах службового розслідування висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складений відносно позивача, а також відсутністю в акті медичного огляду облікових відомостей технічних засобів, використаних задля обстеження позивача на стан алкогольного сп`яніння.

Скаржник зауважив, що суд мав змогу поставити перед сторонами, зокрема й перед відповідачем, питання про надання доказів, яких, на його переконання, не вистачало, втім, попри клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 311 КАС України розглянув справу у порядку письмового провадження, що перешкодило з`ясуванню всіх обставин у справі.

Таким чином, за результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, пославшись на існування доказів, які можуть мати значення для правильного вирішення справи, а також їх відсутність у матеріалах, передчасно зробив висновок про потребу задоволення позову в цій справі, не витребувавши та не дослідивши цих доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, Верховний Суд установив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - скасувати та направити справу №420/2602/23 до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду