ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/26807/24
провадження № К/990/43002/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Василя Володимировича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, постановленої у складі головуючого судді Караван Р. В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Коваля М. П., суддів: Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.
І. Обставини справи
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 01 травня 2024 року та виплат належних йому в цей період (грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки), відповідно до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), з урахуванням решти положень Постанови № 704 та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
1.2. зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 01 травня 2024 року, та виплат, належних йому в цей період (грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки), відповідно до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови № 704, статті 9 Закону № 2011-XII з урахуванням решти положень Постанови № 704 та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом за період з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
3. На виконання вказаної ухвали суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків, в якій на обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду зазначив про те, що оскільки позивач, перебував у лавах Збройних Сил України, переведених на режим функціонування в умовах воєнного стану, тому, на думку заявника, вказана обставина є безумовною підставою для поновлення строку звернення.
4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року, та виплат належних йому в цей період (грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки), відповідно до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови № 704, статті 9 Закону № 2011-XII, з урахуванням решти положень Постанови № 704 та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, повернуто позивачеві відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, з підстав, визначених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко В. В., зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) надає право звернутись до суду в тримісячний строк після звільнення, проте позивач не є звільненим, продовжує службу та переведений на нове місце служби.
Стверджує, що процедура переведення військовослужбовця на інше місце служби, особливо у військовий час, не передбачає жодним нормативним документом розрахунку з військовослужбовцем в день його переведення. Також не перебачено такому військовослужбовцю вручення розрахунку всіх сум. Відповідно до обставин цієї справи, військовослужбовцю був надісланий такий розрахунок за вих. від 31 липня 2024 року.
На думку автора касаційної скарги, перебування позивача у лавах Збройних Сил України, переведених на режим функціонування в умовах воєнного стану, є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
7. Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
8. Представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. Нормативне врегулювання
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
15. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
16. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
17. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
18. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
19. Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
20. Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
ІV. Оцінка Верховного Суду
21. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 травня 2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 - 2024 календарних років на відповідний тарифний коефіцієнт з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови № 704.
22. Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись з цим позовом 25 серпня 2024 року в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року, пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, при цьому поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначив.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, адже спірні правовідносини виникли вже під час дії норм статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.
23. Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
24. Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
25. Варто зазначити, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
26. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
27. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
28. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
29. Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом із цим, другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
30. Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
31. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
32. У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
33. З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
34. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
35. Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
36. У справі ж, що розглядається, відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 від 01 травня 2024 року № 128 позивач виключений зі списків особового складу у зв`язку з переведенням на нове місце служби.
Водночас спір у зв`язку з невиплатою Військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення стосується, зокрема, періоду з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року.
При цьому у позовній заяві позивач зазначає, що, на його думку, право на перерахунок грошового забезпечення виникло у нього з 29 січня 2020 року.
Разом з цим варто зазначити, що на обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що перебування позивача у лавах Збройних Сил України, переведених на режим функціонування в умовах воєнного стану, є безумовною підставою для поновлення строку звернення.
37. Повертаючи позовну заяву в частині вимог, які стосуються перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 01 травня 2024 року, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на дію статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року та врахували пункт перший глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку, суди попередніх інстанцій зазначили, що додані до матеріалів справи документи підтверджують лише факт перебування позивача на військовій службі, проте не підтверджують наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; факт неможливості вибути за територію військової частини; перебування позивача на лікуванні тощо).
38. Варто зазначити, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. При цьому, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У справі ж, що розглядається, позивачем не надано доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
40. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІV. Судові витрати
42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
по с т а н о в и в:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Василя Володимировича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 420/26807/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська