ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 420/26835/24

адміністративне провадження № К/990/49002/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)" на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (колегія у складі суддів Осіпова Ю.В., Коваля М.П., Скрипченка В.О.) у справі за позовом Державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Державна установа "Одеська виправна колонія (№14)" звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесені 14 серпня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення з державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)" виконавчого збору у розмірі 32000 грн та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000 грн.

Позов мотивовано тим, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/3512/23, хоч і не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак є рішенням майнового характеру, оскільки передбачає нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за період з 11 березня до 31 травня 2022 року, яка згідно з довідкою-розрахунком складає 70463,82 грн. Тому розмір виконавчого збору повинен складати 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, що становить 7046,38 грн, а не 32 000 грн. Крім цього, рішення підлягає виконанню за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконавчий збір не повинен стягуватися.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов залишено без задоволення.

Позивач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, а скаржникові установлено 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та відповідними доказами.

09 грудня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що його може бути оскаржено протягом 30, а не 10 днів, тому скаржник просив визнати причини пропуску цього строку поважними та поновити його.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що предметом спору є постанова про накладення штрафу, тому застосуванню підлягають положення статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими встановлено 10-денний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, що обчислюється з дня його проголошення.

За матеріалами справи оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено 29 жовтня 2024 року, його копію скаржник отримав 01 листопада 2024 року, проте апеляційну скаргу подав 22 листопада 2024 року, тобто поза межами установленого процесуальним Законом 10-денного строку.

Апеляційний суд критично оцінив доводи скаржника про те, що в рішенні суду першої інстанції зазначено про можливість його оскарження протягом 30, а не 10 днів, оскільки факт помилкового зазначення в оскаржуваному судовому рішенні порядку та строків його оскарження (протягом тридцяти днів) не може нівелювати положення статті 286 КАС України, якими чітко та однозначно встановлюються строки оскарження судового рішення у означеній категорії справ.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Державна установа "Одеська виправна колонія (№ 14)" просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, а справу №420/26385/24 направити до цього ж суду для продовження її розгляду.

Ключові аргументи скаржника зводяться до того, що з огляду на допущену саме судом першої інстанції помилку (тридцять днів замість встановлених законом десяти днів з дня проголошення рішення) у зазначенні в резолютивній частині рішення встановленого законом строку на апеляційне оскарження, яка (помилка) в подальшому не була виправлена судом першої інстанції, то відповідні обставини, з огляду на необхідність забезпечення судами дотримання принципу правової визначеності, не можуть не братися до уваги у вирішенні судом апеляційної інстанції питання про поважність/неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що не було враховано судом апеляційної інстанції. Скаржник наголосив на тому, що подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі №906/291/22.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у цій справ.

Ухвалою від 04 червня 2025 року справу призначено до розгляду.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

На стадії касаційного провадження спірним питанням є дотримання строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухваленого за правилами, визначеними статтею 287 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження, який становить тридцять днів на рішення суду з дня його проголошення (частина перша).

Предметом спору в цій справі є постанови старшого державного виконавця, винесені 14 серпня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення з державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)" виконавчого збору у розмірі 32000 грн та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000 грн.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною шостою статті 287 КАС України встановлено порядок апеляційного оскарження у цій категорії справ, а саме апеляційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Частиною четвертою статті 286 КАС України (якою керувався суд апеляційної інстанції) так само встановлено десятиденний строк для оскарження рішення суду першої інстанції, який обраховується з дня його проголошення.

Одеський окружний адміністративний суд 29 жовтня 2024 року розглянув у порядку письмового провадження справу №420/26385/24 та ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

У резолютивній частині вказаного рішення зазначено: «Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.».

Копію цього рішення позивач отримав 01 листопада 2024 року.

Скориставшись правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, позивач 22 листопада 2024 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на встановлений судом першої інстанції загальний строк оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції критично оцінив такі доводи скаржника, оскільки вважав, що факт помилкового зазначення в оскаржуваному судовому рішенні порядку та строків його оскарження (протягом тридцяти днів) не може нівелювати положення спеціальної норми процесуального Закону, якою встановлено десятиденний строк оскарження судового рішення, та в кінцевому підсумку відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою.

Зазначене питання вже вирішував Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі також - Судова палата) в постанові від 09 червня 2022 року №300/1617/20.

Судова палата, зокрема зазначила, що стосовно роз`яснення судом першої інстанції у категорії термінових адміністративних справ загальних строків на оскарження судового рішення, а не спеціальних, встановлених, зокрема, статтею 287 КАС України, сторона мала легітимні очікування на можливість оскарження судового рішення саме у встановлений судом строк - тридцять днів.

У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі №1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань" [спеціальне Дослідження Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеційська Комісія) "Мірило правовладдя" CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].

З огляду на наведене, Судова палата зазначила, що суд апеляційної інстанції повинен ураховувати зумовлені роз`ясненням суду першої інстанції легітимні очікування сторони щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом тридцятиденний строк, а отже апеляційний суд помилково не взяв до уваги обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як наслідок, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду констатував правильність, а отже і відсутність підстав відступати від висновку, сформованого у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 761/20343/18), від 21 лютого 2020 року (справа № 640/4915/19), від 11 червня 2020 року (справа № 640/3859/19), від 24 вересня 2020 року (справа № 300/390/20), відповідно до якого апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги у цій категорії справ, де суд першої інстанції роз`яснив загальні, а не спеціальні строки на апеляційне оскарження рішення.

Послуговуючись наведеними висновками Судової палати, колегія суддів вважає, що доводи скаржника підтвердилися під час касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких підстав, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оспорювана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)" задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року скасувати, а справу №420/26835/24 направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

І.В. Желєзний

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду