ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа №420/28501/24

касаційне провадження № К/990/15188/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук О.А.; судді: Бойко А.В., Єщенко О.В.)

у справі № 420/28501/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2023 року № 0085810903, № 0085760903, № 0085780903, № 0085710903.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2024 року позов задовольнив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Разом із апеляційною скаргою податковий орган заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що станом на 28 лютого 2025 року повний текст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року до податкового органу не надходив, про що свідчать дані ІКС «Управління документами» Державної податкової служби України. Про рішення суду контролюючому органу стало відомо з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишив без руху, надав відповідачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання до суду доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або зазначення інших підстави для його поновлення. Роз`яснив ГУ ДПС у Полтавській області, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

14 березня 2025 року податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрити апеляційне провадження. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що в ІКС «Управління документами» Державної податкової служби України за 2024 рік наявна інформація про реєстрацію процесуальних документів у справі № 420/28501/24, проте інформація щодо отримання у 2024 році рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року відсутня. ГУ ДПС у Полтавській області надано скріншот з ІКС «Управління документами» Державної податкової служби України та копію рішення суду з датою реєстрації 03 березня 2025 року.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 березня 2025 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у Полтавській області 19 листопада 2024 року о 18:16 год, що підтверджується карткою руху документа в системі «Електронний суд». Такі відомості були перевірені апеляційним судом за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронної справи. З апеляційною скаргою відповідач звернувся 03 березня 2025 року, тобто більше ніж через три місяці після ухвалення рішення суду. При цьому поважних доводів щодо причин пропуску строку, які перешкоджали подати апеляційну скаргу в строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не зазначив.

Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідач зазначає, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 804/8774/17, від 30 червня 2022 року у справі № 120/1966/21-а, які стосуються питання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, законом визначені процесуальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Аналіз указаних норм свідчить, що у разі подання апеляційної скарги після закінчення строку, установленого статтею 295 КАС України, та визнання неповажними зазначених підстав для поновлення строку, суд зобов`язаний залишити таку апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику можливості подати заяву про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку, яким суд має надати оцінку щодо їх поважності. При цьому за вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є неподання у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку в межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона вчиняла, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Частина друга статті 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо дати отримання відповідачем рішення суду першої інстанції, як поважної підстави пропуску строку подання апеляційної скарги в аспекті наведених у касаційній скарзі доводів, Суд звертає увагу на таке.

За змістом частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (зокрема від 22 листопада 2023 року у справі № 520/8180/22, від 27 травня 2023 року у справі № 240/7840/22) за результатом правового аналізу наведених норм вказував, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. За змістом КАС України суд не має обов`язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.

Відповідач не заперечує, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції він був зареєстрований як користувач у підсистемі ЄСІТС, однак наполягає, що відповідне судове рішення не надходило йому.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до матеріалів електронної справи, яка наявна в КП «Діловодство спеціалізованого суду», датою доставки рішення суду першої інстанції скаржнику є 19 листопада 2024 року о 18:16 год.

Надаючи правову оцінку відповідним висновкам апеляційного суду в контексті наведених під час касаційного провадження доводів сторін, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин четвертої - шостої статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною сьомою статті 18 КАС України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (далі - Положення № 1845/0/15-21).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

Пункт 119 розділу VІ «Перехідні положення» Положення № 1845/0/15-21 визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1845/0/15-21 ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно з підпунктом 5.6 пункту 5 Положення № 1845/0/15-21 користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення № 1845/0/15-21).

Згідно з пунктом 8 Положення № 1845/0/15-21 підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Пунктом 9 Положення № 1845/0/15-21 передбачено, що процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення № 1845/0/15-21).

Отже, оскільки апеляційна скарга подана суб`єктом владних повноважень, який в обов`язковому порядку повинен був зареєструвати свою офіційну електронну адресу в ЄСІТС, то питання отримання ним рішення суду першої інстанції в електронній формі через підсистему «Електронний суд» має істотне значення при встановленні дати отримання такого рішення, відповідно й початку обчислення строку на його апеляційне оскарження.

Пунктом 17 Положення № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2022 року у справі № 459/3660/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 460/9523/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 240/13276/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 380/2760/21 дійшов висновку, що функціонування Електронного кабінету та надсилання до нього документів в електронній формі у справах, в яких особи, що беруть в них участь, пройшли процедуру реєстрації в ЄСІТС пов`язується саме з проходженням такими особами процедури реєстрації Електронного кабінету з використанням кваліфікованого електронного підпису та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що наведеними вище нормами Положення № 1845/0/15-21 передбачене надсилання відповідних документів саме до Електронного кабінету незалежно від прив`язки до електронної адреси користувача такого кабінету, визначеної ним своїм внутрішнім документом як офіційна, оскільки для функціонування ЄСІТС офіційною електронною адресою в розумінні Положення № 1845/0/15-21 визначається адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті.

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 Положення № 1845/0/15-21 електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом.

Отже, з урахуванням наведеного та наявності в матеріалах електронної справи, яка наявна в КП «Діловодство спеціалізованого суду», даних про доставку в електронному вигляді рішення суду першої інстанції до «Електронного кабінету» ГУ ДПС у Полтавській області 19 листопада 2024 року о 18:16 год, колегія суддів дійшла до висновку про правильність тверджень суду апеляційної інстанції про вручення рішення суду першої інстанції останньому саме 19 листопада 2024 року о 18:16 год.

Доводи відповідача щодо ненадходження до його «Електронного кабінету» рішення суду першої інстанції не підтверджено належними доказами, оскільки додані до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження скріншоти з ІКС «Управління документами» Державної податкової служби України не можуть належним чином засвідчувати вказаний факт.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення у справі частина одинадцята статті 251 КАС України передбачала, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та як наслідок обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.

Аргументи податкового органу, наведені у касаційній скарзі, повторюють аргументи, які належним чином були оцінені судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Посилання контролюючого органу на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко