№ 420/29059/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/29059/24

провадження № К/990/50070/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Пекного А.С. від 23 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 обрахованої пенсії за період з 01 березня 2023 року по 01 березня 2024 року в сумі 106300,32 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в належному розмірі пенсії в сумі 106300,32 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2023 року по час виплати заборгованості відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/34259/23, а не окремого позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, а справу направити на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої з 01 березня 2023 року за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, в якому просив:

7. Обґрунтовуючи право на звернення до суду з цим позовом позивач вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не виплачується сума пенсії за період з 01 березня 2023 року по 01 березня 2024 року в розмірі 106300,32 грн, перерахунок якої здійснено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23. За повідомленням відповідача, сума заборгованості буде виплачена після отримання відповідного ресурсу.

8. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

9. Відмова у відкритті провадження мотивована тим, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/34259/23, а не окремого позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що поданий ним позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути поданий за правилами, передбаченими статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає такі висновки неправомірними та такими, що порушують його право на ефективний судовий захист.

Скаржник зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не виплачує йому пенсію за період з 01 березня 2023 року по 01 березня 2024 року у розмірі 106300,32 грн, попри те, що перерахунок здійснено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23.

11. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Враховуючи зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23, слід дійти висновку про те, що основний спір між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та обмеження індексації пенсії позивача, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168 сумою 1500,00 грн) вирішений.

13. Поряд з цим, заявлені у цій справі позовні вимоги, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23, що набрало законної сили.

14. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі № 420/34259/23, а доводи позивача, викладені в позовній заяві зводяться до фактичної незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.

15. Тобто позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 420/34259/23.

16. З приводу правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, колегія суддів зазначає таке.

17. Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

18. Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

19. Частиною п`ятою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

20. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

23. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

25. Згідно із статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

26. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

27. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

28. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

29. Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

30. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

31. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

32. Верховний Суд зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 420/34259/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

33. Відповідно до положень частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1); у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (пункт 2).

34. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 420/34259/23, а не окремого позову. Тому розгляд справи № 420/29059/24 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

35. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 21 лютого 2024 року у справі № 140/17323/23 та від 28 січня 2025 року у справі № 460/10443/24.

36. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

37. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

38. У відповідності до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

39. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

40. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

41. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат) (пункт 3 Порядку № 159).

42. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

43. Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

44. Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

45. Таким чином, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

46. Враховуючи відсутність нарахованих відповідачем позивачу виплат, але вчасно не виплачених, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, позовні вимоги в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2023 року по час виплати заборгованості є передчасними.

47. Крім того, вимога про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2023 року по час виплати заборгованості є похідною від вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 обрахованої пенсії за період з 01 березня 2023 року по 01 березня 2024 року в сумі 106300,32 грн; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованості в належному розмірі пенсії в сумі 106300,32 грн.

48. Зважаючи на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 420/34259/23, а не звернення до суду з окремим позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко