ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 420/2933/19
провадження №К/9901/5323/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 (ухвалене головуючим суддею Аракелян М.М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Косцової І.П., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.)
у справі № 420/2933/19
за позовом ОСОБА_1
до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України,
про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, в якому, беручи до уваги письмові уточнення, просив:
1.1. визнати протиправними дії Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації та Великомихайлівської районної ради Одеської області щодо не проведення ОСОБА_1 як інваліду другої групи безоплатного капітального ремонту в його квартирі, а також незабезпечення коштами для проведення вказаного ремонту власними силами;
1.2. стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації солідарно 117 786 грн на відшкодування майнової шкоди;
1.3. стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації та Великомихайлівської районної ради Одеської області по 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди;
1.4. зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати майнову та моральну шкоду, стягнуту з відповідачів на підставі рішення суду.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2019, яке П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.01.2020 залишив без змін, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
3. ОСОБА_1 з указаними судовими рішеннями не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування окружним і апеляційним адміністративними судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 й ухвалити нове судове рішення в справі № 420/2933/19 про задоволення його позову.
4. Відповідачі - Великомихайлівська районна державна адміністрація та Великомихайлівська районна рада Одеської області надіслали до Верховного Суду свої відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені позивачем судові рішення - без змін.
5. ОСОБА_1 також скерував на адресу суду касаційної інстанції відповіді на подані відповідачами відзиви та просить відмовити в задоволенні вимог, викладених у вказаних відзивах.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач - ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, на якого поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.04.1997.
7. Позивач 24.01.2013, 17.04.2014 та 15.10.2014 звертався до Великомихайлівської районної державної адміністрації із заявами про проведення безоплатного капітального ремонту його квартири, право на яке гарантоване пунктом 8 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
8. Великомихайлівської районна державна адміністрація розпорядженням від 02.01.2013 № 12/А-2013 затвердила склад Комісії з проведення безоплатних капітальних ремонтів будинків (квартир) інвалідів Великої Вітчизняної війни та сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, а своєю чергою остання на засіданні від 22.01.2013 вирішила безкоштовні капітальні ремонти власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводити згідно з чергою за заявами пільговиків, що звернулись з 2006 року. Крім того, Комісія з проведення безоплатних капітальних ремонтів будинків (квартир) інвалідів Великої Вітчизняної війни та сімей загиблих (померлих) військовослужбовців вирішила провести обстеження будинків (квартир) певних осіб, що мають право на пільгу, за переліком, до якого був включений й ОСОБА_1 , і підготувати дефектні акти та кошториси на розгляд цієї Комісії.
9. На засіданні від 23.10.2014, результати якого оформлені протоколом № 9, Комісія з вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власників житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, вирішила включити до загальної черги на проведення безоплатного капітального ремонту квартири ОСОБА_1 під № 6 і доручила членам названої Комісії провести обстеження квартири позивача та скласти дефектний акт.
10. На підставі розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації від 02.01.2013 № 12/А-2013 було проведене 28.07.2015 обстеження квартири ОСОБА_1 , за наслідком чого складений відповідний акт з висновком, що квартира потребує капітального ремонту.
11. На засіданні, що відбулось 29.07.2015 і результати якого оформлені протоколом № 13, ухвалене рішення доручити членам Комісії з вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власників житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, провести обстеження квартири ОСОБА_1 та скласти перелік та обсяги робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 565.
12. На засіданні, що відбулось 09.12.2015 і результати якого оформлені протоколом № 15, Комісія з вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власників житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, ухвалила доручити цій Комісії разом з підрядником до 14.12.2015 обстежити квартиру ОСОБА_1 , який має право першочергового проведення безоплатного капітального ремонту, та до 20.12.2015 скласти кошторисний розрахунок, визначити загальну вартість капітального ремонту та надати їх до Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» для проведення експертної оцінки.
13. Державне підприємство «Укрдержбудекспертиза» 29.12.2015 затвердило Експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва станом на 29.12.2015 становить 338 320 грн.
14. Надалі зважаючи на те, що капітальний ремонт квартири позивача фактично не був виконаний, ОСОБА_1 25.02.2016, 07.04.2016, 02.09.2016, 23.05.2017 знову звертався до Великомихайлівської районної державної адміністрації з аналогічними заявами. У відповідь на зазначені заяви суб`єкт владних повноважень листами від 10.03.2016, 15.04.2016, 17.09.2016, 19.06.2017 повідомляв заявника про те, що він як інвалід ІІ групи перебуває в черзі під № 2, проте Законами України «Про Державний бюджет на 2016 рік» та «Про Державний бюджет на 2017 рік» кошти на проведення безоплатних капітальних ремонтів не передбачені, з огляду на що Великомихайлівська районна державна адміністрація рекомендувала йому звертатись з відповідною заявою до Великомихайлівської об`єднаної громади, на рахунках якої акумулюються фінансові надходження згідно зі статями 64 та 69 Бюджетного кодексу України, зокрема й податок на доход фізичних осіб.
15. Позивач 14.03.2018 та 19.09.2018 вчергове звернувся до Великомихайлівської районної державної адміністрації, утім вже із заявами про надання коштів в розмірі 117 786 грн для проведення вказаного ремонту власними силами.
16. Аналогічну заяву позивач подав і до Великомихайлівської районної ради Одеської області.
17. Листами від 20.03.2018 № Г-153/01-17 та від 27.09.18 № Г-452/01-17 Великомихайлівська районна державна адміністрація повідомила заявника про відсутність субвенцій з Державного бюджету на вказані в заяві цілі та роз`яснила позивачеві, що Законами України «Про Державний бюджет на 2016 рік», «Про Державний бюджет на 2017 рік» та «Про Державний бюджет на 2018 рік» визначене повноваження органів місцевого самоврядування за їхніми рішенням та за кошт місцевого бюджету здійснювати безоплатні капітальні ремонти вказаній категорії громадян, тому Великомихайлівська районна державна адміністрація запропонувала позивачеві звернутись до об`єднаної територіальної громади з відповідною заявою.
18. Своєю чергою Великомихайлівська районна рада Одеської області листом від 11.06.2018 № Р-54/03-06 повідомила позивача про обмежений фінансовий ресурс районної ради та рекомендувала з відповідним питанням звернутись до Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади.
19. Надісланню на адресу позивача вказаного листа передувало засідання Постійної комісії з питань розвитку інфраструктури району та спільної власності територіальних громад від 31.05.2018, на якому було ухвалене рішення рекомендувати ОСОБА_1 щодо виділення коштів на ремонт квартири звернутись за місцем проживання до Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, оскільки з 01.01.2016 всі податки згідно із Бюджетним кодексом України надходять на рахунки зазначеного органу.
20. Уважаючи протиправними бездіяльність відповідачів щодо проведення безоплатного капітального ремонту його квартири, а також їхню бездіяльність стосовно відмови у відшкодуванні його вартості, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що розгляд заяв ОСОБА_1 відповідачем здійснювався, а рішення ухвалені відповідно до встановлених обмежень щодо періодичності проведення капітального ремонту житлових будинків (квартир), визначених пунктом 4 Порядку № 565, що свідчить при відсутність у діях відповідача ознак протиправності.
22. Відповідаючи на аргумент позивача про те, що за його заявою від 15.10.2014 не проведений капітальний ремонт його квартири у місячний строк згідно з пунктом 5 Порядку № 565, суд зазначив, що вказана заява була розглянута районною державною адміністрацією 23.10.2014 та на засіданні Комісії з вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, було ухвалене рішення, оформлене Протоколом № 9, про включення позивача до загальної черги під № 6. Зважаючи на те, що такі дії не свідчать про відмову в задоволенні заяви позивача чи про її нерозгляд, суд не встановив факту протиправності у діях Великомихайлівської районної державної адміністрації.
23. Водночас суд зауважив, що Великомихайлівська районна державна адміністрація вжила всіх заходів щодо забезпечення проведення капітального ремонту квартири позивача, а на підставі пункту 16 Порядку № 565 неможливість проведення ремонту є об`єктивно обґрунтованою, що свідчить про відсутність ознак протиправності у діях відповідача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ВІДПОВІДЕЙ НА ВІДЗИВИ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
24. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи ОСОБА_1 в позові, неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 8 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також пункти 2 та 5 Порядку проведення безплатного капітального ремонту власних житлових будинків, квартир, осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 565, а також належно не дослідили ту обставину, що відповідачі усупереч зазначеним приписам не здійснили капітального ремонту його квартири, що в сукупності призвело, на думку заявника, до неправильного розв`язання спору.
25. Великомихайлівська районна державна адміністрація у своєму відзиві зазначає про те, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 565, періодичність проведення безоплатного капітального ремонту визначається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має право на пільги, але не частіше одного разу на 10 років.
26. Районна державна адміністрація вказує, що ОСОБА_1 був проведений капітальний ремонт його квартири у вересні 2004 року і суду були надані всі докази на підтвердження цього (акт приймання виконаних підрядних робіт від 29.09.2004 № 1588-11-1589, який особисто підписав позивач, платіжне доручення № 466 від 29.09.2004, трудовий договір, договір на виконання робіт). Тому й було ухвалене рішення про відмову в проведені капітального ремонту на заяву від 24.01.2013, а своєю чергою на всі інші заяви про проведення безоплатного капітального ремонту надавались відповідні роз`яснення.
27. Також Великомихайлівська районна державна адміністрація стверджує, що впродовж 2016-2019 років видатки бюджету на реалізацію права безоплатного капітального ремонту не здійснювались. Утім, як зазначає районна державна адміністрація, значні кошти місцевого бюджету акумулюються з податку на доходи фізичних осіб саме на рахунках об`єднаних територіальних громад, тому для забезпечення права позивача на проведення ремонту йому рекомендувалось звернутися до об`єднаної територіальної громади із відповідним клопотанням. Зауважує, що Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації здійснювало всі можливі дії щодо роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення ремонту та фінансової можливості його проведення. З огляду на зазначене вважає, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права та дотримали норм процесуального права, а тому ухвалили справедливі та законні рішення по суті спору.
28. Великомихайлівська районна рада Одеської області у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що заявник трактує чинне законодавство, проте викладає його у власному баченні. Зазначає, що районна рада є колегіальним органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ району та проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради, тому одноосібно голова районної ради рішення не ухвалює.
29. Одночасно стверджує, що заява ОСОБА_1 була скерована та розглянута на засіданні двох профільних постійних комісій, комісії з питань розвитку інфраструктури району та спільної власності територіальних громад та комісії з питань планування бюджету, фінансів, податків, інвестиційної, банківської діяльності та розвитку підприємництва (сесії районної ради) 31.05.2018, але за рішенням комісій питання про виділення коштів не внесене на розгляд пленарного засідання сесії, натомість ухвалене рішення рекомендувати заявнику звернутися до Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання щодо виділення матеріальної допомоги на капітальний ремонт квартири, оскільки всі доходи, включно з основним податком районного бюджету - податком на доходи фізичних осіб, з 01.01.2016 згідно зі статтею 64 Бюджетного кодексу Україн, акумулюються на рахунках Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, тому районний бюджет не має достатнього фінансового ресурсу. Зважаючи на наведене також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дотримали норм процесуального права, внаслідок чого ухвалили справедливі та законні судові рішення.
30. Одночасно ОСОБА_1 у своїх відповідях на відзиви відповідачів просить суд відмовити Великомихайлівській районній державній адміністрації та Великомихайлівській районній раді Одеської області в задоволенні вимог, викладених у зазначених відзивах на його касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних відносинах, бере до уваги таке.
32. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і що його розгляд належить до юрисдикції адміністративних судів.
33. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
35. За змістом пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Водночас суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
36. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
37. Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою правову позицію щодо правил розмежування предметної юрисдикції, а також критеріїв, які при цьому потрібно враховувати.
38. Зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17 та від 30.09.2020 у справі № 815/6832/16 викладений правовий висновок такого змісту:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
39. У справі, що розглядається, спір виник щодо неправомірних, на думку позивача, дій відповідачів, які полягають у непроведенні безоплатного капітального ремонту в квартирі ОСОБА_1 як інваліда другої групи, а предметом спору є стягнення з відповідачів - суб`єктів владних повноважень, грошових коштів для проведення вказаного ремонту власними силами.
40. За загальним правилом, визначеним статтею 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
41. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
42. На реалізацію вказаної норми Кабінет Міністрів України постановою від 20.05.2009 № 565 «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право» затвердив Порядок № 565, пунктом 2 якого установив, що першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, що мають на це право згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та «Про жертви нацистських переслідувань», проводиться відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
43. Правила забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт регламентовані нормами Розділу IV Житлового кодексу України.
44. Отже, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права у сфері житлових відносин.
45. За правилом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
46. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
47. Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
48. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи щодо житла, то такі спори є цивільними (житловими) спорами незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
49. З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло (щодо житла) є приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними здійснюється за правилами цивільного судочинства.
50. Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
51. Водночас поняття «житлові відносини» в контексті змісту пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України включає і право на капітальний ремонт цього житла з огляду на передбачену на законодавчому рівні таку соціальну пільгу, оскільки згадана норма не містить винятків зі встановленого нею загального правила.
52. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
53. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність своїх дій, рішень чи бездіяльності, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні частини першої статті 6 Конвенції.
54. Зважаючи на наведене колегія суддів дійшла висновку, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із проведенням капітального ремонту житла, яке належить позивачу на праві власності, цей спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, позаяк у цій ситуації особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з розглядом питання щодо житлового права.
55. Аналогічний правовий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 810/789/17 та від 15.07.2020 у справі № 826/23602/15 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього під час розгляду цієї справи.
56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
57. Відповідно до вимог частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
58. Отже, оскаржені позивачем судові рішення належить скасувати повністю та закрити провадження у справі.
59. За змістом частини третьої статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
60. За правилами абзацу 1 частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 345 354 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 420/2933/19.
Закрити провадження у справі № 420/2933/19 за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи належить здійснювати за правилами цивільного судочинства та що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про скерування справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб