ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року
м. Київ
справа № 420/29839/23
адміністративне провадження № К/990/22313/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/29839/23
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, порушеної за
касаційною скаргою ОСОБА_1 ,
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії виконавчого комітету Таїровської селищної ради щодо відмови, викладеної в листі від 25.10.2023 №Щ-55, у наданні запитуваної публічної інформації;
1.2. зобов`язати виконавчий комітет Таїровської селищної ради надати відомості щодо вільних (не зайнятих) земельних ділянок державної або комунальної власності, які знаходяться в межах відання Таїровської селищної ради на території смт. Таїрове (не більше 0,15 гектара), с. Сухий Лиман (не більше 0,25 гектара) та призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку.
2. Позивач вважав відмову у наданні запитуваної інформації, викладену у листі від 25.10.2023 № Щ-55, протиправною, оскільки в силу приписів підпункту 1 пункту «а» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач є розпорядником інформації про вільні земельні ділянки для надання під забудову та для інших потреб, що перебувають у власності територіальних громад та в силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов`язаний надавати таку інформацію за запитом запитувачів публічної інформації.
2.1. Необґрунтованими, на переконання позивача, є доводи відповідача стосовно неможливості надання запитуваної інформації з огляду на те, що в даний момент проводяться роботи по виготовленню генеральних планів населених пунктів громади та продовжуються роботи по інвентаризації земель комунальної власності і планується розробка комплексного плану просторового розвитку території (КППР) громади, позаяк в силу приписів пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації може відмовити у задоволенні запиту лише у випадку якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Натомість, відповідач зобов`язаний володіти відповідною інформацією.
2.2. Також не є обґрунтованими, на думку позивача, і посилання відповідача на мораторій стосовно безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність і надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, запровадженого на час дії воєнного стану, оскільки у запиті позивача не йшлося про безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність чи надання дозволів на розроблення документації із землеустрою.
2.3. Підкреслюючи, що у відповідності до частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації, позивач доводив, що оскаржувана відмова відповідача у наданні запитуваної ним інформації є протиправною та такою, що порушує його право на доступ до публічної інформації.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. 19.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати відомості щодо вільних (не зайнятих) земельних ділянок державної або комунальної власності, які знаходяться в межах відання Таїровської селищної ради на території смт. Таїрове (не більше 0,15 гектара), с. Сухий Лиман (не більше 0,25 гектара) та призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку (а.с. 6).
4. 25.10.2023 листом Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області надала позивачу відповідь на його запит від 19.10.2023, в якому, зазначила, зокрема, що в даний момент Таїровською селищною радою проводяться роботи по виготовленню генеральних планів населених пунктів громади. Продовжуються роботи по інвентаризації земель комунальної власності. Планується розробка комплексного плану просторового розвитку території (КППР) громади. У зв`язку з тим, що вищезазначені роботи не завершені, надання інформації щодо земель комунальної власності, не наданих у користування (в межах смт. Таїрове, сіл Сухий Лиман, Балка та Лиманка), вбачається можливим після їх виконання (а.с. 7).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позов задоволено повністю:
визнано протиправними дії Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області щодо відмови, викладеної в листі від 25.10.2023 №Щ-55, у наданні ОСОБА_1 запитуваної публічної інформації;
зобов`язано Виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області надати ОСОБА_1 відомості щодо вільних (не зайнятих) земельних ділянок державної або комунальної власності, які знаходяться в межах відання Таїровської селищної ради на території смт. Таїрове (не більше 0,15 гектара), с. Сухий Лиман (не більше 0,25 гектара) та призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку.
5.1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та виходив з того, що відповідач в силу приписів підпункту 1 пункту «а» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач є розпорядником інформації про вільні земельні ділянки для надання під забудову та для інших потреб, що перебувають у власності територіальних громад та в силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов`язаний надавати таку інформацію за запитом запитувачів публічної інформації. З огляду на наявність у виконавчого комітету Таїровської селищної ради обов`язку володіти запитуваною інформацією, та необґрунтованість доводів відповідача щодо запровадженого мораторію на час воєнного стану з питань, які позивачем у запиті не ставилися, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не мав передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запиту позивача про надання запитуваної інформації а тому його відмова є протиправною.
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
6.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом цього спору позивач визначив дії Виконавчого комітету Таїровської селищної ради щодо відмови у наданні запитуваної публічної інформації, викладеної в листі від 25.10.2023 № Щ-55, разом з тим вказаним листом позивачу надано відповідь Таїровською селищною радою, а не її виконавчим комітетом, який є відповідачем у цьому спорі.
6.2. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, заявлений до виконавчого комітету Таїровської селищної ради, не з`ясував, хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
6.3. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих КАС України процесуальних повноважень залучити співвідповідача до участі у справі, встановивши наявність на це підстав, так само, як і з урахуванням положень статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення поршень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, суд цієї інстанції виснував, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до незалучення одного з належних відповідачів у справі, яке не може бути виправлене судом апеляційним судом на стадії апеляційного провадження. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024.
7.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права через неврахування судом цієї інстанції під час апеляційного розгляду цієї справи висновків Верховного Суду щодо застосування частин третьої та четвертої статті 48 КАС України у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 27.11.2019 у справі № 127/28475/15-а та від 05.11.2019 у справі № 359/7966/16-а, відповідно до яких саме виконавчий комітет міської (сільської, селищної) ради є розпорядником інформації про наявність на території його відання земельних ділянок, не переданих у користування, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, а тому зобов`язаний надавати на відповідні запити запитувачів зазначену публічну інформацію, а відтак є належним відповідачем у спорах про доступ до означеної публічної інформації.
7.2. Касатор підкреслив, що у наведених постановах суд касаційної інстанції виснував, що саме виконавчий комітет міської (сільської, селищної) ради, згідно з його компетенцією, зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей виконавчий орган місцевого самоврядування також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
7.3. У цьому зв`язку касатор наголосив, що, звертаючись до адміністративного суду із цим позовом, він визначив належним відповідачем орган, до компетенції якого входить обов`язок володіння запитуваною публічною інформацією та обов`язок надання такої інформації на відповідний запит - Виконавчий комітет Таїровської селищної ради, саме від якого позивач і бажав отримати запитувану ним інформацію.
7.4. На переконання касатора, суд апеляційної інстанції формально підійшов до питання належності відповідача, як суб`єкта який повинен відповідати за цим позовом, без застосування критеріїв, з урахуванням яких відповідач характеризується як належний/неналежний, що призвело його до неправильного висновку, що Виконавчий комітет Таїровської селищної ради є неналежним відповідачем у справі № 420/29839/23.
7.5. Касатор вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідь на його запит надано листом Таїровської селищної ради, а не Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради. У зв`язку з цим скаржник наголосив, що відповідно до положень частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні. Тобто, питання, які входять до повноважень селищної ради, колегіальним органом вирішуються виключно на пленарних засіданнях, а за наслідками їх розгляду приймається рішення. Водночас, до повноважень ради не належить питання про надання публічної інформації на відповідний запит запитувача, це питання на розгляд селищної ради не виносилося та відповідного рішення колегіальним органом не приймалося.
7.6. Скаржник підкреслив, що лист-відповідь на бланку Таїровської селищної ради селищний голова підписав як особа, яка відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про статус сільських, селищних, міських голів» очолює виконавчий комітет відповідної міської (сільської, селищної) ради.
7.7. Підсумовуючи наведене, скаржник резюмує, що оскаржувана відповідь на його запит на публічну інформацію надана саме розпорядником цієї інформації - Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради.
8. Відповідно до протоколу від 10.06.2024 автоматизованого розподілу судової справи (адміністративне провадження № К/990/22313/24) між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Губська О.А.
9. Ухвалою Суду від 01.07.2024 визнано поважними підстави пропуску позивачем строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 420/29839/23, поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.02.2025 №204/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.
11. Ухвалою судді Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 07.03.2025 у касаційному провадженні № К/990/22313/24 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
12. Не погодившись із доводами касаційної скарги Виконавчий комітет Таїровської селищної ради подав письмовий відзив, за змістом якого просить відмовити у задоволенні вимог цієї касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою, ухваленою із правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, підкреслюючи, що оскаржувана відповідь позивачу надана саме Таїровською селищною радою, а не її виконавчим комітетом.
Висновки Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
14. Відповідно до частини третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
15. Система місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, далі - Закон № 280/97).
16. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 280/97 до системи місцевого самоврядування включено 1) територіальну громаду, 2) сільську, селищну, міську раду, 3) сільського, селищного, міського голову, 4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; 5)районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; 6) органи самоорганізації населення.
17. Частиною третьою статті 10 Закону № 280/97 встановлено, що представницькі органи місцевого самоврядування (ради), сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
18. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону № 280/97).
19. Частиною третьою статті 12 Закону № 280/97 визначено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
20. За приписами статті 33 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.
21. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
21.1. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
22. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
23. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VI).
24. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
25. Відповідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
26. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся із запитом на публічну інформацію до виконавчого комітету Таїровської селищної ради, в якому просив надати відомості щодо вільних (не зайнятих) земельних ділянок державної або комунальної власності, які знаходяться в межах відання Таїровської селищної ради на території смт. Таїрове (не більше 0,15 гектара), с. Сухий Лиман (не більше 0,25 гектара) та призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку.
27. Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що саме виконавчі органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 359/7966/16-а та від 27.11.2019 у справі № 127/28475/15-а.
29. Суд звертає увагу, що означений запит ОСОБА_1 не стосувався питань прийняття рішень щодо передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, які належать до компетенції селищної ради.
30. За наведених обставин, Суд погоджується із доводами касаційної скарги в тій частині, що розпорядником публічної інформації, яку просив надати ОСОБА_1 є саме Виконавчий комітет Таїровської селищної ради.
31. Не спростовує факту наявності у вказаного виконавчого комітету статусу розпорядника щодо запитуваної публічної інформації і сам відповідач.
32. Так, частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
33. Матеріали справи не містять відомостей про те, що Виконавчий комітет Таїровської селищної ради на виконання цієї норми закону повідомляв запитувача про те, що цей виконавчий орган не володіє запитуваною інформацією, у зв`язку з чим означений запит направлено до Таїровської селищної ради як належному розпоряднику такої публічної інформації.
34. Доводи виконавчого комітету зводяться виключно до того, що оскаржувана відповідь надана ОСОБА_1 . Таїровською селищною радою за підписом селищного голови, а не її виконавчим комітетом.
35. Оцінюючи наведені доводи у контексті доводів касаційної скарги, Суд вважає за необхідне зважити на те, що Закон № 2939-VI не зобов`язує колегіальні органи влади та інших розпорядників інформації, які управляються колегіальними органами, вирішувати колегіально питання про доступ до інформації, а тому рішення з приводу запиту на інформацію може прийматися одноособово його керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень. Водночас така посадова особа діє від імені розпорядника інформації, а тому належним відповідачем є орган, якому надійшов запит на інформацію, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу.
36. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 280/97 сільський, селищний, міський голова (який за своїм статусом є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста та займає самостійне місце у системі місцевого самоврядування) очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
37. При цьому Закон № 280/97 не уповноважує сільського, селищного, міського голову діяти від імені представницького органу - ради без відповідного уповноваження.
38. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи відповідача про те, що виконавчий комітет Таїровської селищної ради не є окремою юридичною особою, та що цей виконавчий комітет використовує у своїй діяльності бланки селищної ради, враховуючи ту обставину, що усі процесуальні документи, подані відповідачем у цій справі, оформлені на бланку Таїровської селищної ради.
39. Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені позову з тих мотивів, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, є необґрунтованими, а доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
40. На підставі вищевикладеного, враховуючи що відповідач в апеляційній скарзі не наводив інші доводи щодо незгоди із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по суті спору, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
42. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
43. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 420/29839/23 підлягає скасуванню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 - залишенню в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
44. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, в силу частини першої статті 139 КАС України з відповідача стягуються всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
45. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, а саме: у суді касаційної інстанції 1717,76 грн судового збору, наявні підстави для їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 420/29839/23 скасувати, а рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - залишити в силі.
3. Стягнути з Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 05582159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1717,76 грн (одна тисяча сімсот сімнадцять гривень 76 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк