№ 420/30622/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/30622/23

адміністративне провадження № К/990/50097/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (колегія у складі суддів Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 10 березня до 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 10 березня до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня до 03 жовтня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня до 03 жовтня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та індексації грошового забезпечення, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира цієї військової частини від 03 жовтня 2023 року №286 позивача було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 03 жовтня 2023 року. Однак, у день виключення зі списків особового складу позивачеві не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 10 березня до 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 10 березня до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня до 03 жовтня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня до 03 жовтня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнано протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з включенням індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється вказана допомога, з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила це судове рішення до апеляційного суду.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 серпня 2024 року залишив апеляційну скаргу відповідача без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі, зазначеному в ухвалі.

Цією ж ухвалою витребувано справу №420/30622/23 з Одеського окружного адміністративного суду.

20 серпня 2024 року до апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи №420/30622/23.

Тоді ухвалою від 26 серпня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху також і з мотивів порушення строку звернення з апеляційною скаргою й ненаведення мотивів щодо поновлення цього строку.

Суд, зокрема, зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено 20 червня 2024 року в порядку письмового провадження і цього ж дня о 21 год. 20 хв. доставлено в Електронний кабінет відповідача. З урахуванням пункту 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) указане судове рішення вважається врученим 21 червня 2024 року, тому відповідно до частини шостої статті 120 та статті 295 КАС України останнім днем подання апеляційної скарги є 22 липня 2024 року - перший робочий день за днем закінчення строку, який припав на вихідний день. Апеляційну скаргу ж подано 01 серпня 2024 року, тобто поза межами вказаного строку і скаржник не порушує питання про його поновлення.

У зв`язку із цим скаржникові було надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин такого пропуску та наданням на підтвердження цього доказів.

На вимогу суду військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та документ про сплату судового збору.

Ухвалою від 26 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про поновлення строку, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 та повернув скаржникові сплачений судовий збір в сумі 3864,96 грн згідно з платіжною інструкцією №1176 від 16 серпня 2024 року.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду.

Скаржник вважає, що навів достатньо переконливі аргументи для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказує, що військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, яка переведена на воєнний стан. Рівень виконання поставлених завдань та професійного навантаження під час воєнного стану значно збільшилось. Водночас юридична група військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану (з 24 лютого 2022 року), який неодноразово продовжувався, задіяна в несенні постійного чергування (у складі маневрених вогневих груп, відпрацювання наказів, розпоряджень, договорів, проведення закупівель, списання втраченого майна від ракетного обстрілу, облік отриманого військового майна, надання правової допомоги начальникам структурних підрозділів, розроблення функціональних обов`язків, положень груп/відділів/служб/управлінь, претензійно-позовна робота, тощо), по захисту повітряного простору та територіальної цілісності України.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у цій справі залишено без руху та надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору та доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року відповідачеві продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.

24 грудня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 вдруге подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та направити справу до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , подану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; документу про сплату судового збору.

22 січня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження та документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року визнано поважними причини пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №420/30622/23 та відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.

Ухвалою від 09 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 20 червня 2024 року, розглянувши справу у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа 20 червня 2024 року о 21 год. 20 хв. зазначене судове рішення було доставлено в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що з урахуванням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України указане судове рішення вважається врученим 21 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу на указане рішення відповідач подав 01 серпня 2024 року.

Залишаючи подану військовою частиною НОМЕР_1 апеляційну скаргу без руху ухвалою від 26 серпня 2024 року, П`ятий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку і скаржник не порушує питання про його поновлення.

У заяві про поновлення процесуального строку відповідач мотивував поважність причин його пропуску тим, що військова частина НОМЕР_1 входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Згідно з наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 03 травня 2023 року №32 самопредставництво, представництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 у судах та інших юрисдикційних органах покладаються на посадових та службових осіб юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1. Представництво відповідача у судах України здійснює помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної групи. Згідно зі статтею 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України під час збройного конфлікту помічник командира бригади з правової роботи виконує обов`язки юридичного радника командира бригади. Крім того, зазначено, що юридична група військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану задіяна в несенні постійного чергування (у складі мобільних вогневих груп, відпрацювання наказів, розпоряджень, договорів, проведення закупівель, списання втраченого майна від ракетного обстрілу, облік отриманого військового майна, надання правової допомоги начальникам структурних підрозділів, розроблення функціональних обов`язків, положень груп/відділів/служб/ управлінь, претензійно-позовна робота, тощо), по захисту повітряного простору та територіальної цілісності нашої Держави.

Оцінюючи наведені відповідачем мотиви, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що військова частина НОМЕР_1 здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, водночас акцентував увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Апеляційний суд також зауважив, що із уведенням воєнного стану в Україні, положення КАС України не зазнали будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків. При цьому, з огляду на зміст статті 99 Закону України від 24 березня 1999 року №548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) офіцери юридичної групи як у мирний, так і у воєнний час відповідають за організацію і стан правової роботи, безпосередньо не стримують ворога на лінії зіткнення та до їх обов`язків не входить забезпечення підрозділів життєво необхідними речами (зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, ПММ), що дає можливість виконувати функціональні обов`язки, зокрема, подавати апеляційні скарги.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач доказово не довів того, що всі військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , які згідно з функціональними обов`язками здійснюють представництво відповідача в судах, здійснюють заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, що унеможливило подати апеляційну скаргу у строки передбачені КАС України, після отримання копії оскаржуваного рішення.

Із цих міркувань, П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих перешкод у відповідача в реалізації права на оскарження рішення суду з моменту одержання повного судового рішення та ухвалою від 26 вересня 2024 року відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про поновлення строку, а також відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .

Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який критично оцінив посилання скаржника на значне збільшення у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України, навантаження під час воєнного стану оскільки ці обставини не є непереборними для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.

Надаючи оцінку доводам скаржника про введення в Україні воєнного стану, а також те, що військова частина НОМЕР_1 та особовий склад, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і до сьогодення здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також щодо задіяння військовослужбовців, зокрема, юридичної групи, в несенні постійного чергування з метою захисту повітряного простору та територіальної цілісності України, Верховний Суд зазначає таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Тож, Верховний Суд зауважує, що саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, скаржник посилався на введення в Україні воєнного стану, здійснення відповідачем заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте Верховний Суд зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 26 вересня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року в справі №420/30622/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду