П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 420/3261/19
Провадження № 11-39заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, третя особа - прокуратура Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року
(судді Мартинюк Н. М., Дашутін І. В., Єресько Л. О., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), третя особа - прокуратура Одеської області, у якому просив визнати
протиправним та скасувати рішення відповідача від 27 березня 2019 року № 96дп-19
«Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким на позивача накладено стягнення у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення Комісії прийнято відповідачем із порушенням вимог статей 19 62 Конституції України, статей
43, 48 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 7, 62, 125 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Положення).
3. Указує, що в основу оскаржуваного рішення Комісії покладена інформація, отримана з протоколу негласних слідчих (розшукових) дій, що не передбачено чинним законодавством. При цьому відповідно до положень частини другої статті
255 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вивчення таких матеріалів третіми особами заборонено, а докази скасування грифа секретності у матеріалах провадження відсутні.
4. Крім того, оскаржуване рішення прийнято Комісією 27 березня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня вчинення ним дисциплінарних проступків, оскільки останні, на думку ОСОБА_1 , виявлені відповідачем 15 вересня 2017 року та
21 лютого 2018 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2019 року цю справу передав до Верховного Суду як суду першої інстанції.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 11 грудня 2019 року замінив відповідача у справі - КДКП на Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням
від 11 грудня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
8. Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відомості, необхідні КДКП для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. При цьому посилання позивача на те, що інформація, отримана у результаті негласних слідчих (розшукових) дій, не може бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні, є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 46 Закону України «Про прокуратуру» надає право члену Комісії ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що річний строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невжиття позивачем заходів, яких повинна вжити службова особа у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди сплинув.
10. Разом з тим, строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності щодо невинесення тривалий час постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні Комісія не пропустила, натомість належним чином дослідила обставини відповідного проступку, дотрималася визначеної законодавством процедури здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення, врахувавши характер проступку, його наслідки, особу прокурора та ступінь його вини.
11. З огляду на викладене суд першої інстанції вказав, що оскаржуване рішення Комісії про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
12. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
13. Вказує, що на підставі оскаржуваного рішення відповідача його внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. При цьому суд першої інстанції, встановивши невідповідність оскаржуваного рішення Комісії в частині притягнення відповідача до відповідальності за невжиття ним заходів, яких повинна вжити службова особа у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, у зв`язку зі спливом строку притягнення до відповідальності за цей проступок мав скасувати рішення КДКП в цій частині. Зазначає, що виключення з указаного реєстру можливе лише на підставі рішення про скасування рішення про притягнення до відповідальності особи.
14. Крім того, позивач наголошує, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки використання протоколу негласних слідчих (розшукових) дій для доказування факту вчинення адміністративного чи дисциплінарного правопорушення чинним законодавством не передбачено, а відповідно до матеріалів перевірки такий протокол був одним із доказів, що засвідчував надходження пропозиції неправомірної вигоди.
15. Також, на думку позивача, відповідно до вимог КПК визначення підслідності у кримінальному провадженні є правом, а не обов`язком прокурора, а отже й у Комісії немає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невинесення тривалий час постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні.
Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги
16. Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
17. Зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що інформація, отримана в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, не може бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні, є необґрунтованими, оскільки положення Закону України «Про прокуратуру» наділяють члена Комісії правом на ознайомлення з документами, що стосуються предмета перевірки.
18. Крім того, вказує на безпідставність посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог статті 257 КПК, оскільки ця норма передбачає можливість використання на підставі ухвали слідчого судді матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні та не стосується порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Рух апеляційної скарги
19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, ухвалою від 25 березня 2020 року замінила відповідача у справі - Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів на Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, а ухвалою від 15 червня 2020 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 листопада 2020 року відмовила ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за його участю.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
21. Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи вбачається, що
ОСОБА_1 наказом прокурора Одеської області від 20 липня 2016 року № 1595к призначено на посаду прокурора Іллічівської прокуратури.
22. До КДКП 05 грудня 2018 року від прокурора Одеської області надійшла заява (дисциплінарна скарга) про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який, на думку заявника, полягає у неналежному виконанні ОСОБА_1 своїх службових обов`язків; вчиненні дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності і непідкупності органів прокуратури; одноразовому грубому порушенні правил прокурорської етики.
23. Рішенням КДКП від 10 грудня 2018 року відкрито дисциплінарне провадження щодо позивача.
24. 04 лютого 2019 року членом КДКП складено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку і запропоновано накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
25. Рішенням КДКП від 27 березня 2019 року № 96дп-19 «Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
26. Підставою для прийняття спірного рішення відповідачем стало встановлення таких обставин.
27. Прокуратурою Одеської області проведено службове розслідування щодо можливого використання прокурором Іллічівської місцевої прокуратури
ОСОБА_1 своїх службових обов`язків на користь своїх приватних інтересів або інтересів третіх осіб, за результатами якого 16 листопада 2018 року складено висновок, яким встановлено, що Іллічівською місцевою прокуратурою Одеської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
від 11 жовтня 2016 року № 42016161160000024 за фактом зловживання службовим становищем інспектором Дністровського територіального відділу Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_2 за ознаками
складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті
364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
28. Групою рибалок із числа жителів Овідіопольського та Білгород-Дністровського районів Одеської області у 2016 році за сприяння інспектора ОСОБА_2 здійснювався незаконний рибний промисел з використанням заборонених знарядь лову в межах Дністровського лиману та Чорного моря.
29. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 жовтня 2016 року № 42016161160000024 стало повідомлення начальника оперативно-розшукового відділу з м.д. Чорноморськ ОРУ ПРУ ДПС України про виявлене кримінальне правопорушення.
30. Постановою виконуючого обов`язки керівника Іллічівської місцевої прокуратури від 11 жовтня 2016 року призначено групу прокурорів місцевої прокуратури, старшим якої призначено прокурора ОСОБА_3 , а постановою заступника керівника цієї прокуратури від 02 листопада 2016 року внесено зміни до складу групи прокурорів та старшим групи призначено прокурора ОСОБА_1 .
31. 30 травня 2017 року кримінальне провадження № 42016161160000024 було об`єднано з кримінальними провадженнями № 12017160380000480 (щодо невстановлених осіб) і № 12017160380001949 (щодо ОСОБА_4 ).
32. 15 вересня 2017 року кримінальне провадження № 12017160380001949 стосовно ОСОБА_4 виділено в окреме провадження і 13 жовтня 2017 року за результатами досудового розслідування до суду щодо нього скеровано обвинувальний акт.
33. Так, у ході службового розслідування встановлено факт спілкування позивача протягом січня-лютого 2018 року з ОСОБА_2 щодо питання передання ОСОБА_1 коштів за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42016161160000024.
34. У зв`язку із цим ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів
з повідомленням про злочин позивача (кримінальне провадження
№ 42018160000000144). У ході цього кримінального провадження протоколом негласних слідчих (розшукових) дій від 21 лютого 2018 року зафіксовано результати аудіо- та відеоконтролю спілкування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо передачі позивачеві грошових коштів.
35. При цьому підслідність у кримінальному провадженні № 42016161160000024 (стосовно ОСОБА_2 ) за Прокуратурою Одеської області визначено ОСОБА_1 лише 27 червня 2018 року.
36. КДКП установила, що прокурор допустив неналежне виконання службових обов`язків та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, чим вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
37. Так, відповідач зазначив про порушення позивачем пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ОСОБА_1 заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України
«Про запобігання корупції», яких повинна вживати службова особа у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди.
38. Крім того, вказано про порушення ОСОБА_1 пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що виразилось у тому, що позивач тривалий час (з 15 вересня 2017 року до червня 2018 року) не виносив постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні.
39. Вважаючи таке рішення Комісії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
40. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
42. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені статтею 43 Закону України
від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
43. Згідно з пунктами 1, 6 частини першої цієї статті підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є:
- невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;
- систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
44. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
45. Згідно зі статтею 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.
46. Положеннями частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
47. Відповідно до частин четвертої, шостої статті 46 Закону України
«Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки.
Під час здійснення перевірки член КДКП має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
48. Згідно із частинами дев`ятою, десятою вказаної статті Закону перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений КДКП, але не більш як на місяць. Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член КДКП встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена КДКП щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
49. Порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора визначено у статті 47 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП.
50. Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» КДКП приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення КДКП за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
51. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 48 Закону України
«Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
52. Положеннями частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
3) звільнення з посади в органах прокуратури.
53. Відповідно до частини першої статті 50 цього Закону прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
54. Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що інформація
щодо порушення ним пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України
«Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції», яких повинна вживати службова особа у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, отримана КДКП у результаті негласних слідчих (розшукових) дій, яка в свою чергу не може бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
55. Частина шоста статті 46 Закону України «Про прокуратуру» надає право члену КДКП ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.
56. Згідно із частиною другою статті 77 Закону України «Про прокуратуру» КДКП для здійснення своїх повноважень має право ознайомлюватися з документами, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
57. Так, на копії протоколу негласних слідчих (розшукових) дій
від 21 лютого 2018 року наявна відмітка про те, що він був розсекречений
23 лютого 2018 року за актом № 65/4/1316дск.
58. Крім того, у відповідь на запит члена КДКП постановою прокурора
від 22 грудня 2018 року членам КДКП надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування кримінального провадження № 42018160000000144.
59. Оскільки відомості, необхідні КДКП для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством, посилання позивача на те, що інформація, отримана у результаті негласних слідчих (розшукових) дій, не може бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні є необґрунтованими.
60. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску відповідачем строку накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення, яке стало наслідком невжиття ОСОБА_1 заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди, з огляду на таке.
61. Згідно із частиною четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
62. КДКП пов`язувала вчинення ним цього дисциплінарного проступку з відомостями, що зафіксовані у протоколі негласних слідчих (розшукових) дій
від 21 лютого 2018 року.
63. Згідно з наявними у справі копіями матеріалів дисциплінарного провадження позивач протягом 2018 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю від роботи не звільнявся, при цьому відповідно до наказу від 10 вересня 2018 року № 1837к ОСОБА_1 перебував у відпустці з 10 до 11 вересня 2018 року
(2 календарних дні), а згідно з наказом від 06 грудня 2018 року № 2371к він був у відпустці з 15 до 29 грудня 2018 року включно (14 календарних днів).
64. Отже, річний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності
за дисциплінарне правопорушення, зумовлене невжиттям ним заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди, сплинув 09 березня 2019 року
(21 лютого 2019 року + 16 днів), при цьому відповідачем оскаржуване рішення прийнято 27 березня 2019 року.
65. Ураховуючи викладене, позивач не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення ним пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції», а отже, рішення відповідача в частині притягнення до відповідальності позивача за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України
«Про запобігання корупції», підлягає скасуванню.
66. Щодо порушення ОСОБА_1 пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що виразилось у тому, що позивач тривалий час
не виносив постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні, слід зазначити таке.
67. Як установлено КДКП в ході дисциплінарного провадження, процесуальне керівництво ОСОБА_1 та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161160000024 здійснювалося на вкрай низькому професійному рівні.
68. За період із жовтня 2016 року до червня 2018 року на порушення статей 2 28 216 218 КПК не проведено жодних слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, направлених на отримання доказів протиправної діяльності службових осіб Державного агентства рибного господарства України, винних осіб до кримінальної відповідальності не притягнуто, унаслідок зволікання порушено розумні строки кримінального провадження.
69. Отже, неприйняття позивачем протягом тривалого часу постанови про визначення підслідності суперечить вимогам частини четвертої статті 216 КПК та пункту 1 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК.
70. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання прокурором повноважень, передбачених процесуальним законом, не може повністю залежати від його внутрішньої волі і має підлягати зовнішньому контролю. В іншому випадку це б свідчило про необмежену дискрецію прокурора, тоді як дискреція суб`єкта владних повноважень обмежується принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), а відтак доводи позивача про те, що визначення підслідності є його правом, а не обов`язком, є безпідставними.
71. Також правильним є висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про безпідставність доводів позивача про сплив річного строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку із затягуванням з визначенням підслідності), оскільки проступок з боку позивача виявився у неправомірній бездіяльності, що тривала протягом часу процесуального керівництва і продовжувалася з його боку до 27 червня 2018 року.
72. Отже, з огляду на прийняття КДКП оспорюваного рішення 27 березня
2019 року строк для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» відповідачем дотримано.
73. Таким чином, КДКП дотримано процедуру здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , передбачену статтями 45 - 47 Закону України «Про прокуратуру».
74. Відповідачем враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та обставини, що вплинули на обраний вид дисциплінарного стягнення. Про це свідчить витребування членом КДКП матеріалів службового розслідування, службової характеристики та біографічної довідки позивача, копій основних процесуальних документів, врахування того, що у ОСОБА_1 не було дисциплінарних стягнень на час прийняття рішення, внаслідок чого відповідачем обрано більш м`який вид дисциплінарного стягнення порівняно з тим, яке пропонував член КДКП у своєму висновку за результатами перевірки дисциплінарної скарги (звільнення з посади).
75. Крім того, КДКП відповідно до чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку та застосовувати до нього обране КДКП дисциплінарне стягнення.
76. Велика Палата Верховного Суду вважає, що скасування рішення КДКП в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції» в цілому не впливає на правильність застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення, оскільки останнє застосовано до позивача з урахуванням принципу пропорційності.
77. Ураховуючи, що обраний вид дисциплінарного стягнення з огляду на встановлені обставини не викликає сумнівів щодо його пропорційності, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржуване рішення КДКП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення ним пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», що виразилось у тривалому невинесенні постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні, таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
78. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
80. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача в частині притягнення до відповідальності позивача за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України
«Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24
та 53 Закону України «Про запобігання корупції», підлягає скасуванню із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.
81. В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
82. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
83. Частиною першою цієї статті установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
84. Згідно з частиною третьою статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
85. Як убачається із наявних у матеріалах справи документів про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 768,40 грн відповідно до квитанції від 29 липня 2019 року № 44, за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн відповідно до квитанції від 22 січня 2020 року № 98, тобто на загальну
суму 1921,00 грн.
86. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про часткове задоволення позову, то сплачений позивачем судовий збір у судах першої та апеляційної інстанцій слід повернути не у повному обсязі, а на суму 960,50 грн.
Керуючись статтями 311 317 322 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 11 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 27 березня 2019 року № 96дп-19 «Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції», скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.
3. Скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів
від 27 березня 2019 року № 96дп-19 «Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення пунктів 1 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з невжиттям ним заходів, передбачених статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції».
4. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорівна користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір на суму 960,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков С. П. Штелик